Юрій Яновський — творець «духовного романтизму», один із найяскравіших представників неоромантичної течії в українській літературі першої половини XX ст. Співець морської стихії.

Творчий доробок Яновського різножанровий: новели, оповідання, повісті, романи, поезії, п’єси. Його приваблювали яскраві характери, небуденні, екстремальні ситуації, у яких найвиразніше розкривалися людські риси.

Знайомство здалеку і зблизька

Сторінки життєпису. Народився Юрій Іванович Яновський 27 серпня 1902 р. на хуторі Маєрове на Єлисаветградщині (тепер село Нечаївка Кіровоградської обл.). Його рід ішов від Гоголів-Яновських, чим письменник буде пишатися протягом усього життя.

У 1908 р. родина переїхала до Єлисаветграда (тепер місто Кропивницький), де Яновський на відмінно закінчив земське реальне училище1, у якому свого часу навчалися Є. Чикаленко, П. Саксаганський, Г. Юра, Є. Маланюк. Далі юнак продовжує здобувати освіту в механічному технікумі, а також у Київському політехнічному інституті, який через матеріальну скруту і стан здоров’я закінчити не вдалося.

1925 р. Ю. Яновський переїхав до Харкова, де працював у редакції журналу «Кіно». Згодом, уже як головний редактор сценарного відділу Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ), вивчає тонкощі кіномистецтва, пише сценарії, співпрацює з «генієм світового кіно» О. Довженком.

У Харкові він познайомився з Тамарою Жевченко (1908-1958), актрисою театру «Березіль» Леся Курбаса, з якою і прожив усе життя.

У 1939 р. письменник переїздить до Києва, де отримує посаду головного редактора журналу «Українська література» (з 1946 р. — «Вітчизна»).

1 Єлисаветградське земське реальне училище — реальне училище в Єлисаветграді, перший заклад середньої освіти в місті, що діяв від 1870 р. до кінця 1920-х років.