Навчальні цілі теми

Знання:

• життєтворчість В. Стуса; ідеї екзистенціалізму в художньому творі; «стоїчна» поезія.

Уміння:

• аналізувати поезії В. Стуса, визначати їх основні мотиви; характеризувати межовий стан суб’єкта лірики, який протистоїть ідеологічно викривленій реальності.

• формувати уявлення про поезію як чинник власного світогляду; визначати ціннісні пріоритети життя на засадах громадянського суспільства; виявляти ознаки індивідуального стилю В. Стуса; висловлювати міркування, проводячи аналогії із сучасним життям.

Ставлення:

• ствердження рис «стоїцизму», прагнення активної життєвої позиції; усвідомлення понять честі, людської гідності, мужності, сили духу на прикладі життя і творчості В. Стуса.

Знайомство здалеку і зблизька

Сторінки життєпису. Народився Василь Семенович Стус 6 січня 1938 р. на Вінниччині в селянській родині.

Батьки — Семен Дем’янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації.

Навчався майбутній поет у Донецькій середній школі № 265, потім — на історико-філологічному факультеті Донецького педінституту. З 1961 р. викладав українську мову в одній зі шкіл міста Горлівки. У 1963 р. вступив до аспірантури Інституту літератури АН УРСР у Києві. У цей час підготував першу збірку творів «Круговерть», написав низку літературно-критичних статей, надрукував кілька перекладів з Ґете, Рільке, Лорки, входив до Клубу творчої молоді.

За активну громадську позицію молодого поета було відраховано з аспірантури, а відтак він був змушений працювати на тимчасових роботах. За ним як «інакодумцем» пильно стежили радянські спецслужби.

Василь Стус із дружиною Валентиною та сином Дмитром. Донецьк, 1978

У 1966 р. поет одружився з Валентиною Попелюх, у подружжя народився син Дмитро, нині літературознавець і дослідник творчості свого батька.

У ніч із 12 на 13 січня 1972 р.

В. Стуса заарештували. У звинувачувальному акті зазначалося, що з 1963 р. по 1972 р. він систематично виготовляв, зберігав і поширював антирадянські наклепницькі документи, що порочили державний радянський і суспільний устрій, а також займався антирадянською агітацією. Під час обшуку в поета вилучили майже весь його творчий доробок і багато книжок із домашньої бібліотеки. 7 вересня 1972 р. В. Стуса засуджено до 5 років ув’язнення та 3 років заслання в таборах Мордовії.

1978 р. поета обрано почесним членом англійського ПЕН-клубу1.

У 1979 р. В. Стус повернувся до Києва, вступив до Української Гельсінської Групи. За протест проти політичних репресій і правдиве відображення життя радянських людей поета повторно засудили в 1980 р. на 15 років.

4 вересня 1985 р. В. Стус помер. Поховали його в безіменній могилі на табірному цвинтарі. 19 листопада 1989 р. в Києві на Байковому кладовищі відбулося перепоховання митця.

2005 р. В. Стусу посмертно присвоєно звання Героя України «за незламність духу, жертовне служіння Україні і національній ідеї, високі гуманістичні ідеали творчості». 1989 р. засновано Всеукраїнську премію ім. В. Стуса, яку присуджують за особливий внесок в українську культуру й активну громадянську позицію.

1 «ПЕН-клуб» (International PEN, PEN Club) — міжнародна неурядова організація, яка об’єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів.