Олександр Олесь (1878-1944)
- 17-01-2023, 00:54
- 285
5 Клас , Українська література 5 клас Борзенко 2022
Олександр Олесь
(1878-1944)
Олександр Іванович Кандиба (Олександр Олесь — літературний псевдонім) народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопіллі на Харківщині. З дитинства мав дуже поетичну натуру, любив книжки.
Олександр Олесь
У дев’ятирічному віці написав перший вірш. Вивчився на ветеринара, але не зміг опиратися творчому покликанню. Завдяки збірці «З журбою радість обнялась» зажив поетичної слави. Доля склалася так, що значну частину свого життя поет провів поза Україною. Емігрував не з власної волі, а через політичні переслідування. Далеко від батьківщини писав багато, видав кілька книжок поезії та драматичні твори для дітей.
Друзі й знайомі зберегли світлі спогади про поета. Був він людиною доброю, трохи замріяною, любив рибалити. Вірші писав у кав’ярнях чи вдома вранці за чаєм, занотовував поетичні рядки нашвидку на випадкових клаптиках паперу.
Перевіряємо, чи уважні ми читачі й читачки
- 1. Яким псевдонімом користувався Олександр Іванович Кандиба?
- 2. Де він народився?
- 3. Коли почав писати вірші?
- 4. Чому він мусив перебувати за межами кордонів України?
- 5. Чи писав Олександр Олесь твори для дітей?
- 6. Які факти з життя Олександра Олеся вас здивували, зацікавили? У який спосіб ви можете задовольнити свою цікавість?
Про віршовану мову, драматичний твір
Віршована мова й проза в художній літературі мають спільну ознаку — образність. Але, на відміну від прози, віршована мова є розміреною, ритмічно організованою. Велику роль відіграє й рима, хоч, на відміну від ритму, вона не завжди є у віршах. Наявність співзвучного закінчення рядків (рими) надає віршованій мові милозвучності, а римовані вірші легше запам’ятати.
Драматургія тісно пов’язана з театром, а драматичний твір повністю розкривається тільки на сцені. Читаючи п’єсу, можемо лише приблизно уявити, якою могла бути її театральна постановка.
Драму й побудовано згідно з вимогами театру. Список дійових осіб знайомить нас із персонажами, монологи й діалоги героїв розподілено за ролями, а місце й обставини дії, риси зовнішності й поведінку висвітлено в ремарках — авторських зауваженнях до тексту. Оскільки під час вистави виникає потреба замінити декорації (облаштування сцени), драму розбивають на частини, що називаються картинами.
Драма-казка — драматичний твір із казковими героями та подіями.
Драма-казка «Микита Кожум'яка»
З дитинства Олександр Олесь дуже любив казки, можливо, тому й підготував для юних читачів їхні оновлені версії. У своїх переробках зберіг основний зміст народних творів, однак змінив їхню художню форму. Наприклад, казку про народного улюбленця героя-змієборця Микиту Кожум’яку перетворив із розповідного прозового на драматичний віршований твір. Такі переробки — не рідкість. Вони дістали назву інсценівок (від латинського in — на і scaena — сцена).
Читацький практикум
Микита Кожум’яка
Сценічна казка в 4 картинах
І КАРТИНА
Палац князя.
Дівчина
Сумний наш князь, сумний наш князь,
Лягли йому на чоло хмари,
Неначе ждуть нас знов удари,
Неначе знов орда знялась...
Княгиня
Ах, я так серцем не боліла,
Коли орда в степах кипіла,
І князь з мечем і на коні
Літав орлом між ворогами,
А кров червоними квітками
Цвіла на дикім бур’яні.
Тепер же я горю в огні —
Невже віддати мушу змію
Дочку мою, красу, надію,
Сама її згубити мушу?..
Дівчина
Лишіть!.. Послухайте мене:
Ще, може, лихо і мине,
Ще, може, знайдеться в державі
Юнак хоробрий, молодий,
Що й сам повернеться у славі
І вславить трон валі золотий.
Хай змій віки уже лютує —
Всьому на світі край свій є...
Княгине! Серце моє чує,
Що змія лицар той уб’є!
Княгиня
Покинь свої химерні мрії
І в очі правді подивись:
Прийшла черга — і смерть надії,
І не змагайся, і корись...
Отак колись черга настане,
І згину я, і згинеш ти...
Дівчина
Чому ж увесь народ не встане
Страшного ката розп’ясти?!
Хай має він залізні руки,
Хай має безліч він голів,
Нехай страшні народні муки —
А ще страшніш народний гнів!
Княгиня
Мовчи... Бо й стіни мають вуха!..
І що, коли нас змій підслухав —
Удвох загинем в одну мить!
Дівчина
Ах, в серці кров моя кипить!
Аби князівну врятувати,
Я б не боялась самострати...
Княгиня
У тебе серце золоте...
Мовчи!.. Здається, хтось іде...
Дівчина, побачивши на порозі князя, виходить.
Князь
Недобрі знов у тебе очі...
Чому? Від сліз? Не спала ночі?
Тому моя й журба подвійна...
Княгиня
Ні, князю мій! Ні, я спокійна.
Князь
Спокійна... ти... А де ж вона?
Княгиня
Сидить в задумі край вікна
І в простір дивиться кудись...
А очі слізьми налились...
Князь
Невже країна вся байдужа,
Невже у нас немає мужа,
Палкого серцем, молодого,
Який би зваживсь на двобій,
Невже не знайдеться нікого
В державі нашій молодій?
(Джура входить.)
Князь
Що сталось, джуро? Чийсь гонець?
Джура
Атож! Від змія посланець.
Князь (до Княгині)
Іди собі в свої покої!
Княгиня
Ах, не минути долі злої!.. (Входить.)
Князь
Хм! Посланець?.. Від змія... Клич!
Джура
Такий він чорний, як та ніч!..
Такий зубатий та окатий...
Князь
Дарма!.. Іди, зови в палати!
Посланець
(входить)
Наш пан, великий володар,
Землі й самого пекла цар,
Прислав мене тобі сказати,
Що мусиш ти дочку віддати.
Лишає він тобі три дні...
Оце сказать звелів мені.
А що мені сказати пану —
Кажи, бо так я не відстану!..
Ілюстрація до казки «Микита Кожум’яка» (Петро Андрусів, 1971)
Князь
За три дні відповідь я дам...
Яку — твій пан почує сам.
Посланець
Гляди, накличеш ще біду...
Дивися сам... Так я піду!
(Виходить.)
Князь
Щоб нарешті ката-гада
Наш позбавився народ,
Джуро, скликать воєвод!
Нині ввечері нарада!
Джура
Воєводи на дворі
Ходять, радяться, міркують,
А у змія на горі,
Кажуть, зранку бенкетують. (Іде геть)
Князь
...Відчуваючи зарані,
Що у них бенкет останній!..
Княгиня
(входить)
Що, пішов?
Князь
Пішов, здається.
Княгиня
Як у мене серце б’ється!
Що ж було тут — розкажи!
Князь
Та нічого... Запиши!
Мусить бути те, що буде...
Княгиня
Як горять у мене груди!
Келех випитий до дна...
Вся отрута...
(Бачить Князівну.)
Ах, вона!
Князівна
(входить)
Мамо, тату! Не журіться!
Ви навколо подивіться:
Смерть зливається з життям,
Розцвіт тут, занепад там...
Хай я згину в пащі змія,
Та в мені живе надія,
Що загине й він колись,
І потоки людських сліз
Згодом висохнуть росою...
Княгиня
Доню, донечко, з тобою
Хтось навік розлучить нас...
Чи ж коли настане час,
Що тебе побачу знову
І голівоньку шовкову
Знов до серця притулю,
Чи, знеможена журбою,
Тільки сльози розіллю,
Сиву голову схилю?
Князь
Ні, до зброї, до двобою!
Зараз скличу воєвод
І, коли вони, безсилі,
Схилять голови похилі,
Підійму я ввесь народ —
Або більше я не князь!
Джуро, слухати наказ:
Всі столи єдвабом вкрити,
Воєвод цю мить просити!
Кінець першої картини.
Читаємо з зупинками, міркуємо, передбачаємо подальші події
• Яке враження справив на вас початок драми-казки?
• Мотиви якої народної казки використав Олександр Олесь?
Фрагменти анімаційного фільму «Микита Кожум'яка» (режисер Манук Депоян, 2014)
• Чи схожа драма-казка Олександра Олеся на народні казки? Які відмінності ви помітили?
• З якими персонажами драми-казки ми знайомилися на початку першої картини?
• Яку інформацію ми отримуємо з діалогу Дівчини та Княгині? Перекажіть її стисло, одним-двома реченнями.
• А тепер перекажіть цей діалог докладно: хто, що і як доносить до нас інформацію. Наприклад. На початку першої картини, дія якої відбувається в палатах князя, ми бачимо Дівчину й Княгиню. Дівчина вболіває за Князя: він такий сумний, як був колись, коли над князівством нависла орда. Княгиня відповідає, що й вона ніколи не була в такому розпачі, адже мусить віддати змієві рідну дочку. І додає, що ладна закласти свою душу, щоб цього не сталося. Дівчина закликає Княгиню опанувати себе й сподіватися, що знайдеться в князівстві лицар, який стане на двобій...
• Поміркуйте, чим відрізняються два ваших перекази? У якому із варіантів переказу вам удалося передати ставлення персонажів до подій?
• Чи можемо дізнатися з цього діалогу про характери його учасників? Якою постає Княгиня?
• Прочитайте виразно діалог Князя й Княгині. Як вони ставляться одне до одного? Які слова ви обрали б для характеристики цього ставлення:
БАЙДУЖІСТЬ ПОВАГА ЗНЕВАГА ПІКЛУВАННЯ ПРЕЗИСТВО УВАГА ПОКЛОНІННЯ ТУРБОТА
• Яким у першій картині постає Князь? З якою метою він хоче скликати воєвод? Що має намір робити Князь, якщо воєводи не допоможуть йому, «схилять голови безсильні»?
• Передбачте, як події розгортатимуться далі. Як поводитимуться воєводи? Хто зголоситься допомогти Князеві?
II КАРТИНА
Велика світлиця в палатах Князя.
За столами сидять воєводи.
Князь
Воєводи, в горі, в тузі
Вас, мої і слуги й Друзі,
Скликав я на раду тут...
Я не сам, увесь наш люд
Просить вас пораду дати,
Як державу врятувати,
Як скрутити змія злість,
Бо він всіх нас переїсть.
Ви згадайте, скільки кращих
Вояків пропало в пащі,
Скільки в розквіті дівчат
Йде щороку з наших хат.
За яку, скажіть, провину
Мусим ми платить данину?
Защо кров з нас смокче змій?
Воєводи, на двобій!
Що черга дочці — байдуже,
Хай моя княгиня тужить,
Все дарма... Але неволі
Мусим крикнути «доволі!»,
Досить нам зубів і лап!
Хто не бореться, той раб!
Перший воєвода
Мусим ми скоритись долі —
Вітром гнеться й дуб у полі.
Другий воєвода
Гнулись ми, та досить гнутись —
Час до вітру обернутись!..
Третій воєвода
Правда! Час підставить груди:
Хай що буде, те і буде —
Мусить спатися двобій!
Четвертий воєвода
Хай загине лютий змій!
П’ятий воєвода
Мусить край настати змію!
Князь
Бачу, слухаю, радію.
Але хто себе і зброю
Вкриє славою ясною?
(Тиша.)
Другий воєвода
Що ж, замовкли, люди добрі?
Є ж у нас борці хоробрі,
Їхні руки з криці куті,
І самі, як звірі, люті.
Перший воєвода
Їхні руки, кажеш, з криці!
Чув я вже... Лиши дурниці,
Досить тих борців хвалити!..
Краще, де вони, вкажи ти —
Їх, на жаль, у нас немає...
Джура (входить)
Дід там... Справу пильну має,
Хоче князю щось сказати.
Князь
Що ж? Гаразд! Зови в палати!
Вибачайте, воєводи,
Що нараду перервав.
Третій воєвода
«В лихоліття всі до згоди»,
Батько мій колись казав.
Хай земля йому пером!
Дід (входить)
Б’ю я князеві чолом,
Б’ю чолом і воєводам!
Чув я, князю мій, що ти
Перестав спокійно спати,
Що свати до тебе йдуть,
Щоб дочку твою узяти.
Перший воєвода
Жартувать не місце тут!
Дід
Я, панове, не жартую,
Не для жартів я прийшов,
Я до князя в серці чую
І пошану і любов.
Воєводи! Не годиться,
Щоб віддав дочку наш князь.
Треба з лютим змієм биться,
Щоб не жер він більше нас.
Князю, треба вбити гада!
Князь
Ось про це і йде нарада...
Але хто б на бій пішов?
Дід
Змія б син мій поборов.
Князь
Що ж — він дужий?
Ілюстрація до казки «Микита Кожум’яка» (Петро Андрусів, 1971)
Дід
Та не знаю,
А подужав би, гадаю.
Всі сини мої, панове,
Молоді, міцні, здорові,
А найменший — щось страшне!
Вже трилітком клав мене!
...Раз колись коня мій син
Перекинув через тин.
...А сердитий! Тільки слово —
І скипів, і вже готово!
Князю, в мене є надія,
Що подужав він змія.
Князь
Ах, коли б він гада вбив,
Я б тебе озолотив!
Незабаром, замість хати,
Мав би ти, старий, палати,
Мав би коней і волів —
Все — що тільки б захотів.
Дід
Не прошу нічого в тебе,
Та мені його й не треба;
Я хотів лише тобі
Помогти в тяжкій журбі...
Князь
Ох, старий, тяжка година!
Що ж... Поклич до мене сина!
Дід
Щоб пішов він? Та нізащо!
Не послухав, ледащо,
Він не встане і з стільця.
Князь
Що ж, послати посланця?
Дід
Де там! Знаю я синів!
Шли дванадцять посланців,
Не послухає — старих!
Як не вийде знов нічого,
Шли малих дітей до нього.
Наймиліш йому дитина...
От такого маю сина!
Князь
Все зроблю, сивенький мій —
Щоб лиш завтра був двобій!
Я на все, старий, готовий!
Прощавай, іди здоровий!
Перший воєвода
Цей уб’є напевно гада!..
Князь
Що ж... Скінчилася нарада,
Дуже ви допомогли...
Але є ще в нас орли,
Та не тут, не в цій палаті,
А в мужицькій простій хаті!
(Князь підводиться й виходить.
Разом з ним ідуть і воєводи з ніяково похиленими головами.)
Кінець другої картини.
Читаємо з зупинками, міркуємо, передбачаємо подальші події
• Що ви дізналися з другої картини драми-казки?
• Чи справдилися ваші передбачення щодо воєвод, героя-лицаря, який зголоситься врятувати Князівну?
• Хто запропонував Князеві допомогу?
• Що розповідає батько про силу свого сина?
• А про що ми дізнаємося, слухаючи батька, про характер його найменшого сина?
• Чому батько певен, що треба багато посланців, щоб син відгукнувся на прохання Князя прийти в палати?
• Чиє прохання, на думку батька, син не залишить без уваги? Як це характеризує героя?
• Якими словами ви схарактеризували б людину, про яку розповідає батько?
ЛЕДАЧИЙ ДУЖИЙ ПРАЦЬОВИТИЙ ГОРДИЙ ЧУЙНИЙ БАЙДУЖИЙ
• Як, на вашу думку, розгортатимуться подальші події?
• Чи відгукнеться дідів син на запросини князя?
• Чи зголоситься він рятувати Князівну?
ІІІ КАРТИНА
Подвір’я Кожум’яки.
Сини при роботі.
Перший син (співає)
«На городі мак цвіте,
А волошка в житі —
Любить дівчину юнак
Над усе на світі.
Одружився б з нею він,
Взяв її додому,
Та далеко до зорі
Місяцю ясному».
Другий син
Гарна пісня — що й казати...
І чому на світі так:
Любить дівчину юнак,
Та й не може взяти?
Третій син
Вибирати треба рівну,
Не зважаючи на смак...
Ось, Микита наш, дивак
Покохав собі князівну.
Четвертий син
Тихо!.. Може він почути,
І тоді нещастю бути:
Вхопить шкуру та як трісне —
Дух твій вийде, ані писне!
Третій син
О, як шкурою він лясне —
На добраніч, сонце красне!
Перший син
А ви чули чутку дивну?
Кажуть люди, що князівну
Завтра змієві дають ...
У палатах сльози ллють!..
Другий син
Що робить? Прийшла черга
Невблаганна, грізна, люта...
Ех, коли б оця рука
Та була з заліза кута!
Четвертий син
Таку руку має він,
Наш найменший брат Микита.
Не з заліза — з криці лита!
Переміг би він один...
Перший син
Гей, Микито, чуєш ти,
Що Тарас про тебе каже?
Може б ти схотів піти?
Переможеш — змій поляже.
Зважся, з силою зберися І на гада!
Микита
Відчепись!
Батько (входить)
Гарно, сину, дуги гнеш —
Це уже сьогодні п’яту?
(До 2-го) Що ж?! Нову збудуєм хату,
Купим пару ще волів
Та новий поставим хлів.
А Микита? Далебіг1,
По дванадцять шкур бере!..
1 Далебі, рідко далебіг, — розмовне слово. Уживається в значенні вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін.
Другий син
З нього сила так і пре:
Вже Тарасові поміг.
Четвертий син
Ех, цю б силу та на змія!
Та чомусь плоха надія...
(Входять 12 парубків.)
Парубок
(до старого Кожум’яки)
Князь великий нас послав
І чолом звелів нам бити
До твого синка Микити,
Щоб він відповідь нам дав.
Князь довідавсь, що твій син
Неймовірну силу має
Що в державі він одна
(До Микити)
Отже, князь хотів би знати,
Чи ти підеш на двобій,
Бо князівну нашу взяти
Післязавтра хоче змій.
Що звелиш йому сказати?
Не вагайсь, нам треба знати:
Будеш ти з тим гадом биться?
Що ж мовчиш ти?..
Микита
(рве дванадцять шкур)
Відчепіться!..
Геть! Не маю я охоти
Розмовлять під час роботи.
Батько
(до парубків)
Кепсько... Ви мовчіть тепер!
Тихо йдіть собі додому,
Бо не спустить він нікому!
Бач, дванадцять шкур роздер.
(Парубки з похиленими головами йдуть геть.)
Ілюстрація до казки «Микита Кожум’яка» (Петро Андрусів, 1971)
Батько
Сину, сину! Що ж це буде?
Це ж були від князя люди ...
Не гаразд, мій любий сину...
[Як і попереджав батько, Микита відмовляє і наступим посланцям — старим дідам.]
Батько
Сину, сину! Що ж це буде?
Це ж були від князя люди...
Не гаразд, мій любий сину...
Микита
Слово ще — й робити кину.
(Входять 12 дідів.)
Дід
Князь прислав нас до Микити
І звелів чолом нам бити!
(Вклоняються.)
Довго князь марнів від суму,
Все мовчав і думав думу
І надумавсь він повстати
Проти змія, проти ката.
І почав він добиватись,
Хто б міг з гадом позмагатись.
І повірите: півсвіту
Показало на Микиту,
Кажуть: другого немає —
Він і біса подолає.
Зглянсь на князя, край спаси!
Що ж, чи відповідь даси?
Микита
Ходять, лазять, заважають
Від роботи відривають,
Хоч покинь та з двору йди..
(Входять 12 дітей.)
Дівчинка
Нас прислали до Микити,
Ми прийшли його просити.
Де ж він, той, що дуги гне...
Батько
Ось він, діти, шкури мне.
Дівчинка
Князь, княгиня і князівна
Низько б’ють тобі чолом.
Налети орлом на змія,
Вбий його своїм крилом.
Як гарнішу від князівни
Знайдеш квітку навесні,
І коли темніші неба
Оченька її ясні,
Як коралі є у морі
Червоніші уст її,
І коли від неї краще
Заспівають солов’ї,
То не йди — вона й не схоче.
А як чуєш правду ти,
Мусиш, лицарю, піти!
Все ти матимеш, що схочеш,
Зробить князь для тебе все,
А князівна в подарунок
Власне серце принесе...
Микита
Скарбів, діти, я не хочу!
Що б робив я з скарбом цим?
Недосяжна зірка в небі,
Хоч вона і сяє всім.
Йдіть і князеві скажіть ви,
Що я вийду на двобій,
Що поміряюся з гадом,
Хоч і дужий, кажуть, змій.
Йдіть, скажіть, що за хвилину
Я у князя на дворі.
Хочу спробувати силу,
А уранці — на горі.
Дівчинка
Низько б’єм чолом Микиті...
Ще не вмерла правда в світі,
Вогник віри не погас...
Гонець (вбігає)
Люди добрі! Лихо в нас!
Прилетів на крилах гад
І князівну вкрав з палат!..
(Всі наче закам’яніли.)
Кінець третьої картини.
Читаємо з зупинками, міркуємо, передбачаємо подальші події
• Що нового ми дізнаємося про Микиту з цієї картини? Чи змінилося наше враження про його характер?
• Прочитайте уважно звернення гонців до Микити. Чим вони відрізняються? Поміркуйте, чому Микита зголошується вийти на двобій зі змієм тільки тоді, коли його просять діти.
Плакат до анімаційного фільму «Микита Кожум'яка» (режисер Манук Депоян, 2014)
• Доки Микиту вмовляли, змій викрав Князівну. Як ви вважаєте, що буде далі?
• Поміркуйте, чи легко на сцені представити двобій змія й Микита так, щоб глядачі повірили: бій відбувається насправді. Що ви порадили б зробити режисерові вистави, аби надати правдоподібності дійству?
IV КАРТИНА
Майдан за містом. В далині на горі химерний замок змія з різнокольоровими вікнами, освітленими вогнями.
Ліворуч попід горою гостина міста.
Ледве починає розвиднятись. Юрба, що залягла майдан, щохвилини збільшується.
[Люди прийшли дивитися на двобій Микити й змія. З’являються Князь із Княгинею.]
Князь з Княгинею вийшли наперед.
Перший парубок (з дерева)
Ой, гляньте, гляньте! Змій!
Перша дівчина
Ой лишенько, дивіться!
Друга дівчина
Який страшний та злий!
І в сні таким не сниться.
Другий парубок
Микита відступив...
Друга дівчина
Невже це з переляку?
Третій парубок
Микита не здригне:
Я знаю Кожум’яку.
Четвертий парубок
Посипав іскри змій,
Горять, вгорі літають,
Мов снігом золотим,
Вітри у полі грають.
Кожум'яка. Бій зі змієм (Петро Андрусів, 1971)
П’ятий парубок
Схопились... Ай, ай, ай!
Відскочили і стали...
Стоять і ждуть...
Шостий парубок
Ну, що ж?
Хоч боки розім’яли!
Перший парубок
Дивіться, буде щось:
Микита наступає,
Тримає булаву,
Змій лапи потирав. (Гук від удару.)
Перший парубок
Ага! Ото дістав!
Другий парубок
Дісталось і Микиті!
Дід
Це, мабуть, перший бій
Такий на цілім світі.
Сьомий парубок
Ай, як розгнівавсь змій!
Пустив, дивіться, пару,
Мов курява знялась...
О, знову кинув жару!
(Чути гупання булави)
Перший парубок
Не видно, а ні-ні!
Вся площа димом вкрита...
(Павза)
Дивіться: змій упав!
Плакат до анімаційного фільму «Микита Кожум'яка» (режисер Манук Депоян, 2014)
Другий парубок
Спіткнувся і Микита.
Третій парубок
Схопились знов! Ай-ай!
(Чути грюкіт ударів)
Четвертий парубок
Ну, тут вже буде край!
П’ятий парубок
Погляньте: змій зваливсь!
Це, мабуть, добре вшкварив!
Микита змія взяв,
Ще раз об землю вдарив.
(Грюкіт.)
Люди весь час ворушаться, деякі намагаються вилізти на дерева, матері підносять угору дітей.
Перший парубок
Як мертвий змій лежить...
Лежить і не здригнеться....
Микита в боки взявсь,
Стоїть собі й сміється.
Народ
Слава, слава, слава!
Слава, слава Микиті!
Хай живе князь!
Хай живе Микита!
Перший парубок
Микита вже з палацу йде
І на руках виносить...
Народ
Князівну, князівну!
Князівну несе!
Хай живе князь!
Хай живе княгиня!
Хай живуть Микита і князівна!
Слава, слава!
Оклики дужчають, ростуть, зливаються. Микита сходить з гори з князівною на руках. Займаються вогнем палати змія.
Народ біжить назустріч.
Завіса!
Розмірковуємо над текстом твору
- 1. Чи справдилися ваші передбачення щодо подій останньої картини драми-казки про Микиту Кожум’яку?
- 2. Про яку подію йдеться в останній картині казки?
- 3. Чи відчували ви себе «глядачами» запеклого бою між Микитою та змієм? У який спосіб автор надав вам цю можливість?
- 4. Що нового з цієї картини ви дізналися про Микиту?
- 5. Як народ ставиться до героя? Свою думку обґрунтуйте.
- 6. Які особливості має мова казки? Чи сподобалося вам читати віршовану казку?
Шукаємо відповіді разом
- 7. Об’єднайтеся в групи, визначте відмінності драми-казка Олександра Олеся від народних казок. Обміняйтеся своїми спостереженнями між групами й складіть спільний перелік «Відмінності драми-казки Олександра Олеся "Микита Кожум’яка” від народної казки».
Виявляємо творчі здібності
- 8. Розгляньте ілюстрації до твору. Яке враження вони справляють? Чи вдалося художникові відтворити особливості цієї драми-казки? Свою відповідь обґрунтуйте.
- 9. Які ілюстрації до казки намалювали б ви? Опишіть їх або намалюйте.
- 10. Складіть цікаву розповідь про Микиту Кожум’яку.
- 11. Який епізод казки зацікавив вас найбільше? Об’єднайтеся в групу за кількістю дійових осіб цього епізоду й підготуйтеся до виразного читання. Готуючись, звертайте увагу на ремарки (авторські зауваги), враховуйте їх.
- 12. Знайдіть в інтернеті та перегляньте мультфільми «Микита Кожум’яка» режисерки-мультиплікаторки Ніни Василенко та режисера-мультиплікатора Манука Депояна. Поміркуйте, чим мульфільми відрізняються від драми-казки Олександра Олеся. Поділіться своїми враженнями з друзями.
Коментарі (0)