Чому пісні весняної обрядовості є своєрідним обличчям українського народу?
- 18-01-2023, 23:35
- 339
5 Клас , Українська література 5 клас Коваленко, Бернадська (повторне видання) 2022
Розділ 7. Чому пісні весняної обрядовості є своєрідним обличчям українського народу?
Навчальний маршрут розділу
Завдання від Софії Мудрагелівни
Розглянь «хмаринку слів» — навчальний маршрут цього розділу. Тематично всі слова в ній присвячені зустрічі весни. Знайди на хмаринці й назви твори, які в цьому розділі ти вивчатимеш. Чи здогадуєшся з їх назв, про що в них ітиметься?
У робочому зошиті накресли табличку ЗХД. Заповни першу й другу її колонки. Зазнач, що ти знаєш про традиції зустрічі весни і святкування Великодня в Україні. Пригадай та запиши в неї також назви творів про весну, які ти читав/читала.
Олекса Воропай
НАРОДНИЙ ОБРАЗ ВЕСНИ
Разом з пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл народних весняних свят, пов’язаних зі стародавніми міфами та віруваннями, супроводжених піснями, іграми та хороводами.
Народ наш у своїх казках створив чудовий образ весни — гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Вона, ця дівчина-весна, — бажаний і довгожданий гість, її закликають дівчата піснями-веснянками, її зустрічають діти з дарами — солодким печивом у вигляді пташок, її уособлює найкраща з дівчат напередодні св. Юрія, Ляля або Леля, що одягає на себе білу вишиту сорочку, кладе на голову вінок з весняних квітів, оперізується зеленим поясом із трави і квітів і роздає дівчатам дари — вінки, що вістять весілля.
Народний образ весни — це образ краси, сили і надії.
Головним святом весняного циклу є Великдень — найбільше християнське свято нашої Батьківщини, коли ми з глибокою вірою в серці висловлюємо слова: «Воскресне Україна!» Хороводи дівчат, «вулиця» сільської молоді, забави дітей, зустріч птахів, що повертаються з вирію, травневі свята і, нарешті, «зільник» — чарівна казка нашої старовини. Все це — українська весна, голос предків наших, дорога поезія нашої Батьківщини.
* * *
Наші предки, стародавні слов’яни, подібно до англосаксів, ділили рік на дві частини: зиму і літо або на зимове і літнє сонцестояння — Коляду і Купала. Ось чому в стародавніх народних казках із зимою бореться не весна, а літо — гарна молода дівчина. (...)
Закликання весни
Іван Сколоздра. Гаївки. 1989
Одним із найцікавіших звичаїв стародавніх слов’ян, а в першу чергу наших предків, є закликання весни. Народна уява створила поетичний образ весни у вигляді дівчини-паняночки, що «десь у садочку шиє сорочку», а інколи і у вигляді молодиці, що вже має або повинна мати дочку: «Ой, весна, весна та весняночка, Ой, де ж твоя донька, та паняночка...» Вона, ця вродлива дівчина або молодиця, дуже багата, від неї люди сподіваються щедрих дарів, а тому й виглядають її рано-вранці, до схід сонця: вибігають на горби, стають на воротах, лізуть на дах комори чи клуні і запрошують, закликають її піснями: «Прийди, весно, прийди, / Прийди, прийди, красна, / Принеси нам збіжжя, / Принеси нам красок (квітів)». Тут же допитуються і про дари:
Ой, весна красна, що нам винесла?
Ой, винесла тепло і доброє літечко!
Малим дітонькам побіганнячко,
Старим бабонькам посіданнячко,
Красним дівонькам на співаннячко,
А господарям на роботячко.
Або:
Принесла вам літечко
І зелене зіллячко:
Хрещатий барвінок,
Запашний васильок...
Але й ті, що виглядають та закликають весну, що сподіваються від неї дарів, теж не залишаються в боргу перед нею: вони приносять їй жертви-подарунки.
В Україні навесні (так, як і в Греції) діти носять у руках зроблену з дерева ластівку, ходять з нею з хати до хати і прославляють прийдешню весну.
Іван Труш. Гагілки. 1905
На Сорок мучеників печуть з тіста пташок на честь, мовляв, жайворонків, що тоді вилітають із вирію. Це — жертва весні, яка в різних формах була відома ще недавно в різних кутках слов’янства.
Селянки на цей день, закінчивши ткати своє полотно, виходять зі шматком його в поле, вклоняються на всі боки і, обернувшись обличчям до схід сонця, кажуть: «Ось тобі, мати-весна, нова обновка!» Після цього розстеляють кусень полотна, кладуть на нього пиріг і йдуть геть з надією, що льон і коноплі цього літа вродять добре...
Будь уважним/уважною до слова
Зільник — квітник.
Поміркуй над прочитаним
- 1. У якому образі наші предки уявляли весну? Прочитай уривок, що підтверджує твої слова.
- 2. Яке головне свято весняного циклу? Чому воно присвячене?
- 3. Про які традиції зустрічі весни розповідає автор?
- 4. Чому наші предки вважали, що весну обов’язково потрібно зустрічати? Як про це сказано у творі?
- 5. Про що співали у весняних закличних піснях? Виразно прочитай їх.
Домашнє завдання (на вибір)
1. Намалюй на окремому аркуші паперу, якою ти уявляєш весну. На звороті опиши свою роботу.
2. Створи колаж на тему «Зустріч весни». У робочому зошиті запиши, які почуття мали переживати наші предки, проводячи обряди зустрічі весни (добери не менше п’яти слів на позначення емоцій).
Розглянь малюнок на с. 118 і поясни, які зміни в сонячній активності відбуваються навесні. Чому зустріч весни наші предки пов’язували з днем весняного рівнодення?
Софія Мудрагелівна консультує
Морози та сніги, а також голод у неврожайний рік були серйозними випробуваннями для наших предків. Не кожному щастило дожити до тепла. Тому всі з нетерпінням чекали приходу весни й ушановували сонце як джерело енергії й тепла. Водночас первісних людей завжди вражала циклічність народження й умирання природи. Свої спостереження вони узагальнювали в ритуалах і обрядах.
Навесні наші предки вшановували три культи, що виникли в різний час історичного розвитку й нашарувалися один на одного. Найдавніші язичницькі — це культ сонця і культ померлих членів роду. Новіший, який святкують лише протягом останньої тисячі років, — культ Ісуса Христа.
Розглянемо кожен із них.
КУЛЬТ СОНЦЯ
Навесні наші пращури передусім прославляли сонце як джерело життя. Вони виконували ритуальні дії, щоб після зими воно швидше набирало сили. Первісно у весняних обрядах брали участь дівчата й діти, у пізніші часи до них долучилися й парубки. Молодь водила хороводи у формі кола, що символізувало обертання сонця, яке пробуджує й оновлює все живе.
Первісні люди також вважали, що життя вічне, що воно переходить з однієї форми в іншу. Наприклад, душа людини після смерті не зникає, а втілюється в дерево або квітку, а природа після зимової смерті знову оживає тощо. Це вірування відображене у весняному танці «Безконечник» (рухи танцівників у ньому нагадують цифру 8), що уособлює вічне життя. Танці первісно виконували без музики, супроводжуючи рухи притупуваннями ногами або плесканням у долоні.
Під час зустрічі весни всі обряди виконували в певній послідовності. Вони мали магічне, таємниче значення. Один з них — закликання пташок, яких уважали вісниками весни. Щоб вони швидше прилетіли, дівчата випікали з тіста фігурки жайворонків, виносили їх у поле, на пагорб, підкидали до неба.
Усі ритуали, ігри, танці супроводжували співом веснянок — обрядових закличних пісень, які прославляють прихід весни. У Галичині їх називали гаївки, гагілки, на Поліссі — маївки, магівки, на Волині — рогульки.
Іван Гончар. Гаївка біля церкви. 1970-ті
Наші предки вірили, що слова наділені магічною силою і впливають на довкілля. Вони надають наснагу природі й людині. Тому піснями люди допомагали весні зміцніти, побороти зиму. Весняне обрядодійство піднесене, радісне, веселе. Позитивні емоції сотень людей у спільному виконанні підсилювалися й створювали ауру добра й благодаті в громаді.
У давні часи виконання танців, драматичних дій, пісень було єдиним дійством, що мало на меті прикликати весну, милість природи, щедрі врожаї, щастя людей.
Веснянки — свідки язичницької, ще дохристиянської доби. Вони відображають світогляд нашого народу й засвідчують його прадавність та унікальну культуру.
КУЛЬТ ПОМЕРЛИХ
У давнину наші пращури вірили, що померлі родичі перебувають у раю-вирії. Вони є посередниками між світом живих і потойбічним світом, тому можуть випросити у вищих сил захист і підтримку для свого роду. Уважалося, що покійні також можуть із потойбіччя впливати на урожайність. На Великдень вони приходять на землю відсвяткувати Навський Великдень (від слова «нав», «нава» — загробний світ). Щоб їх задобрити, люди навесні поминали їхні душі, співали біля могил обрядові пісні, приносили до них їжу (яку ще називають тризною).
Ярослав Адамович. Коло церкви. 2014
Цю традицію продовжило християнство. На наступний тиждень після Великодня люди й донині влаштовують Гробки, або Проводи, де поминальною молитвою та тризною вшановують померлих. На могили покійних родичів приносять пасочку, крашанки й солодощі.
Про вшанування культу Ісуса Христа навесні читай на с. 221.
Запитання і завдання
- 1. Чому наші пращури надавали великого значення зустрічі весни?
- 2. Чому предки українців навесні вшановували сонце й померлих?
- 3. Доведи думку, що весняні обряди й магічні ритуали відображали світогляд наших предків. Наведи ДВА-ТРИ аргументи.
Домашнє завдання
Розглянь репродукції картин І. Гончара, І. Труша та І. Сколоздри. Який епізод весняного обрядодійства відображають ці художні полотна? Усно опиши одну з них (на вибір).
Символіка танкових рухів:
- танцем «Струмочок» ушановували водну стихію;
- прохід під аркою з догори піднятими з’єднаними руками символізував густий ліс;
- зімкнені вгорі руки чотирьох танцюристів, що утворюють хрест, означали чотири пори року.
У народній фольклорній скарбниці маємо чимало молодіжних веснянок-ігор. Вони веселі, часто жартівливі, переважно втілені у формі діалогу між дівчатами й хлопцями. Одна з них — давня веснянка «Воротар».
У первісному її варіанті мова йшла про небесну браму, через яку проходили сонце, весна, новонароджені душі, урожай, щастя, добробут тощо. На чатах біля цієї брами стояв охоронець у вигляді злої зими — це і є воротар, який перекриває шлях. Відкриття небесних воріт супроводжувала боротьба між охоронцем і воїном. Такі дії імітували змагання сил зими й весни.
З часом магічний зміст веснянки був перетворений на дитячу гру. У ній молодь ділилася на дві групи. До першої входила переважна більшість учасників, що вишикувалася в один ряд. До другої — лише двоє осіб, які піднятими догори руками утворювали «ворота». Перша група заспівувала, друга — відповідала. Після слів «Їдем-поїдем!» перша група підбігала до «воріт». Вони пропускали кількох гравців і несподівано швидко закривалися. Ті, хто встиг пробігти, ставали по двоє за першою парою, решта поверталася на своє місце. Гра тривала доти, доки всі учасники не пройдуть під «воротами».
ВОРОТАР
Дівчата стають в ряд перед хлопцями і співають:
Воротар, воротар, воротарчику,
Отвори, отвори воротонька!
Хлопці, взявшись за руки, підносять їх догори, утворюючи «ворота», і відповідають:
Нема пана вдома, поїхав до Львова,
Ключі купувати, замки замикати.
Дівчата:
Що ж ми то, що ж ми то
за пан їде?
Що ж ми то, що ж ми то
за дар везе?
Сивими волоньками,
З ярими пчолоньками.
Хлопці:
То ми того не беремо,
То ми за то, то ми за то дякуємо.
Дівчата:
А що ж ви, а що ж ви берете,
За що ви,
за що ви дякуєте?
Хлопці:
Золотеє, золотеє горняточко —
Крайнєє, крайнєє дитяточко!
Дівчата: А ми мости розіб’єм
І всі гроші заберем!
Їдем-поїдем!
Запитання і завдання
- 1. Пограй з однокласниками/однокласницями в гру «Воротар». Розподіліться на дві групи. Прочитайте веснянку «Воротар» за ролями. Супроводжуйте слова пісні відповідними рухами.
- 2. Поясни, який був первісний зміст веснянки. Хто такий воротар і які його обов’язки?
- 3. У робочий зошит випиши з веснянки «Воротар» слова з пестливим значенням. Яка їх роль у творі?
НУМО ГРАТИ!
Переглянь відео (cutt.ly/9TBFurA). Вивчи з однокласниками/однокласницями рухи давньої весняної ритуальної гри «Шум».
Завдання від Софії Мудрагелівни
Прочитай веснянку «Шум» та пояснення до неї.
У доісторичні часи наші пращури ліс називали шумом, ще раніше — шумилом. За допомогою однієї з найдавніших веснянок «Шум» вони замовляли бога лісу Шума прокинутися від зимового сну, розвиватися, щоб наблизити настання весни й тепла. Слова пісні й танок мали розбудити дерева, щоб вони швидше набиралися сили. Часте повторення у веснянці звука [ш] імітувало шелест листочків, які розбруньковувалися. Щойно бог Шум чув таку закличну пісню, він пробуджував весну.
Виконання веснянки хлопці й дівчата супроводжували рухами, що нагадували швидке розпускання та колихання дерев. Кожна фігура мала своє значення. Ця гра-танець покликана була підсилити магію слів, пробудити сили природи.
ШУМ
А в нашого Шума зеленая шуба,
Дівки гуляли, шубу порвали.
Приспів:
Сію-вію, сію-вію конопелечки,
Сію-вію, сію-вію зеленесенькі!
Приспів.
Гей, нумо-нумо, заплетемо Шума,
Шума заплетемо, гуляти підемо!
Приспів.
Гей, заплетися, Шуме, заплетися,
Зеленим барвінком та й застелися!
Приспів.
А в нашого Шума зеленая шуба,
Дівки гуляли, шубу порвали!
Приспів.
Гей заплетися, Шуме, заплетися,
Зеленим барвінком та й застелися!
Приспів.
А в нашого Шума зеленая шуба,
Дівки гуляли, шубу порвали.
Приспів.
Гей, розплетемо, Шума розплетемо,
Шума розплетемо, гуляти підемо!
Приспів.
Гей, нумо-нумо, розплетемо Шума,
Шума розплетемо, гуляти підемо!
Приспів.
Гей, розплетися, Шуме, розплетися,
Зеленим барвінком та й застелися!
Приспів.
Електро-фолькгурт «Go_A» на Євробаченні-2021 виконує веснянку «Шум» (cutt.ly/0TBDBSE)
Весняна пора — це час закоханості, утворення пар, мрії про сімейне життя. Гаївка «Царівна» переповідає про перешкоди, які можуть виникнути в закоханих на шляху до щастя. У ній переспіваний казковий сюжет про сплячу царівну.
Хлопці й дівчата, які співали цю гаївку, слова пісні супроводжували інсценізацією. Вони вибирали з-поміж себе царівну, царевича й відьму. Усі інші учасники гри рухалися по колу. Царівна походжала всередині нього в протилежному напрямку. До неї наближалася відьма й насилала сон. Царевич поцілунком знімав злі чари з царівни та проганяв злу відьму. Після цього молода пара веселилася й святкувала одруження. Після слів «Слава!» учасники гри мінялися ролями.
ЦАРІВНА
Була собі царівна,
Царівна, царівна,
Була собі царівна,
Царівна молода.
Царівно, бійся відьми злої,
Відьми злої, відьми злої,
Царівно, бійся відьми злої,
Відьми злої!
Аж десь узялась відьма зла,
Відьма зла, відьма зла,
Аж десь узялась відьма зла,
Відьма зла.
Засни, царівно, на сто літ,
На сто літ, на сто літ,
Засни, царівно, на сто літ,
На сто літ!
І всі заснули тихим сном,
Тихим сном, тихим сном,
І всі заснули тихим сном,
Тихим сном...
Аж ось прийшов царевич,
Царевич, царевич,
Аж ось прийшов царевич,
Царевич молодий!
І поцілунком розбудив,
Розбудив, розбудив,
І поцілунком розбудив
Царівну молоду!
Було весілля на сто літ,
На сто літ, на сто літ,
Було весілля на сто літ,
На сто літ!
І танцював там цілий світ,
Цілий світ, цілий світ,
І танцював там цілий світ,
Цілий світ!
І всі кричали: «Слава!
Слава! Слава!»
І всі кричали: «Слава!» —
Тій парі молодій!
Поміркуй над прочитаним
- 1. Поділи твір на логічно завершені частини. Перекажи епізоди докладно.
- 2. У робочий зошит випиши ДВА-ТРИ епітети. Яку роль вони відіграють у творі?
- 3. У «Царівні» використано художнє перебільшення. Наведи ДВА приклади та поясни їх роль у гаївці.
Домашнє завдання
Накресли в робочому зошиті таблицю за зразком і заповни її. На перетині колонок і рядків постав знак «+» за наявності зазначеної у першій колонці ознаки. Усно поясни відомості про спільні й відмінні ознаки веснянок.
Завдання від Софії Мудрагелівни
Розкажи, як наші предки вшановували культ сонця й культ померлих. Доповни свої знання відомостями про величання навесні Ісуса Христа. Для цього прочитай пояснення і дай відповіді на запитання:
1. Чому Великдень вважають найважливішим християнським святом?
2. Що спільного у святкуванні культу сонця і культу Ісуса Христа?
КУЛЬТ ІСУСА ХРИСТА
Великдень, або Пасха, або Воскресіння Христове, — найважливіше християнське свято. На третій день після розп’яття на хресті Ісус Христос, Син Божий, воскрес і вознісся на Небеса. Цим підтверджується вірування людей про життя після смерті. Звідси — радість цього свята, урочистий і піднесений настрій вірян. Язичницьке святкування приходу весни й події, пов’язані з воскресінням Ісуса Христа, мають спільну основу: перемогу життя над смертю, воскресіння як ідею духовного й фізичного відродження.
У ніч воскресіння Христа відбувається святкове богослужіння, після якого священники освячують паски, крашанки або писанки та інші страви, які дбайливі господині й господарі принесли до церкви. Освячені продукти є символом небесної радості й вечері Господньої. Традиційно українці починають святковий сніданок крашанкою та паскою. Яйце-крашанка символізує зародження нового життя. Як із-під твердої шкаралупи з’являється нова істота, так наші душі отримали вічне життя після смерті й воскресіння Ісуса Христа. Паска ж є символом тіла Христового, яке Він приніс у жертву заради спасіння людей.
Микола Пимоненко. Великодня утреня. 1891
Завдання від Софії Мудрагелівни
За назвою передбач, про що йтиметься в казці О. Радушинської. Які події можуть відбуватися з великодньою писанкою?
Оксана Радушинська
КАЗКА ПРО ВЕЛИКОДНЮ ПИСАНКУ
Як тільки перші сутінки починали клубочитися світом, котрий поволі прокидався від зимового сну, і таємниче заповзати у хатинку крізь маленькі вікна, непримітні щілини і навіть крізь пічний комин, матуся лагідно припиняла верескливі дитячі пустощі і врочисто промовляла:
— Вже діди снують по хаті. Час дітям спати, а мені — писанки писати.
Діти слухняно залазили на теплу піч і, натягнувши пухку ковдру аж до вух, хутко засинали.
А у віконці тієї хатинки ще довго за північ світився тьмяний ґнотик свічки, при світлі якого матуся-майстриня малювала писанки.
Свічка для виготовлення писанок
Писачок для виготовлення писанок
І намалювати вона їх мала до світлого Великодня ні мало ні багато — а на всіх людей у світі! Кожному-кожному робилася писанка, аби ніхто не лишився в день весняного свята без всесильного оберега. Не дарма ж старі люди казали, що у світі доти житиме любов, доки будуть писати писанки.
От і розмальовувала майстриня звичайні курячі яйця дивовижними символами й візерунками. Проводила восковим пензликом по шкаралупі — а перед очима виринала щаслива юнка в шлюбному вінці чи бравий козак, котрий живим-здоровим повернувся з походу. А ще, бувало, поставали перед писанкаркою старі люди і задоволені господарі, хлібороби й рибалки, пастухи і бортники — усім потрібен захист, кожному знадобиться оберіг: і вдома, і в дорозі, і в будень, і в свято...
Напередодні Великодня візьме жінка ті писанки у плетений кошик і понесе на ярмарок. А там роздарує першим зустрічним! І «розбіжаться» її писанки з людьми на всі-усюди, обов’язково знаходячи саме свого власника і даруючи йому тільки те, що записано у простих візерунках на шкаралупці курячого яйця, котре вже й не яйце зовсім — а цілий світ!
Коло на писанці уособлює сонце — джерело життя, прихід весни, перемогу життя над смертю. Християни ж з Ісусом Христом пов’язують перемогу світлих сил над темними
Та надумали якось лихі сили вкрасти зі світу любов, а натомість розплодити злість, жадібність і ворожнечу. Хитрістю, лестощами, обманом, підкупом чи силою повідбирали вони в людей пам’ять, покрали з-під образів писанки, спотворили прадавні узори, котрими від діда-прадіда зображали майстрині на оберегах всілякі блага. Лишилася справа за малим — украсти писанкарку.
Темної ночі прилетіла нізвідки зграя чорних птиць, вибила крилами шибку, де блимав ґнотик, розтрощила дзьобами готові писанки, повиливала віск і фарби, а писанкарку підхопила у вітряну вирву і понесла ген-ген у загрозливо чорні небеса!..
Хрест символізує птаха в польоті. У християнстві хрест — символ земних страждань, смерті та воскресіння.
Трикутник — символ триєдності Всесвіту: неба, землі й води, а ще батька, матері та дитини. У християнстві — символ божественної Трійці — Отця, Сина і Святого Духа. Трикутник, повернений вершиною догори, уособлює життя, духовність.
Коли перелякані діти боязко вилізли з-під ковдри, побачили в хаті рейвах, а від матусі і духу не лишилося.
Розплакалися вони гірко. Безутішно сновигають по хаті, спотикаються у потрощених шкаралупах ненароджених писанок, стискають їх у долоньках, ніби матусине тепло намагаються в них відчути.
Зненацька старший син писанкарки — десятирічний Назар — у найдальшому закутку хати помітив лискучий круглий бік нерозбитої писанки. Підібрав її — і справді ціла! Чорні птиці не вгледіли, що писанка покотилася неушкодженою і навіть тріщинки на ній не зробилося.
Аж тут, ніби біду відчула, прибігла до хати стара баба. Та так і вклякла в порозі, зрозумівши, що запізнилася.
— Ой, біда тепер буде, біда! — заломила вона сухі руки. — Не наробить ваша ненька до Великодня писанок, не роздасть їх людям — та й забудуть усі враз і свій рід, і свої звичаї! Ніби приблуди безрідні житимуть у світі, в чужих народів розуму питатимуть... Не зліпити тепер до купи ці шкаралупи, не доточити!.. Нащо я дожила до такого горя, нащо діждала?..
— Не голосіть так, бабцю! — підійшов до неї Назар. — Одна писанка вціліла, дивіться, — простягнув до баби на долоні круглобоку писанку, дрібно списану хвильками, ромбиками і кривульками.
— Де ти взяв її? — накрила баба його долоню з безцінним оберегом обома своїми поморщеними руками і сполохано озирнулася по сторонах — чи ніхто, бува, не почув і не побачив?
— Від мами лишилася, — сумно відказав хлопчик.
— Ото слухай мене уважно, внучку, — зовсім пошепки заговорила баба. — За допомогою оцієї писанки ти зможеш порятувати свою матір, а разом з нею — увесь люд. Бачиш, середина писанки розділена хвильками і звірятами? Це земля, наш світ. Верхня частина писанки — Світове Дерево. Маєш піднятися на його самісіньку верхівку і отримати яйце від райської птиці. Потім спуститися з тим яйцем до нижньої частини писанки — до підземного світу. Там живуть жаби, вужі, кроти і всякі гади. Вони дадуть тобі пензлика і трохи воску. А тоді, якщо все зробиш правильно і не злякаєшся труднощів, — знайдеш матір, віддаси їй свої скарби. Як тільки вона розмалює писанку — вмить усе повернеться на своє місце!
Символіка кольорів на писанці:
- червоний — вогонь небесний, сила, здоров’я, любов, влада;
- жовтий — урожай, достаток, місяць і зорі;
- блакитний — вода, небо, повітря, здоров’я;
- зелений — воскресіння природи після зими, багатство рослинного й тваринного світу;
- коричневий — мати-земля;
- чорний — символ потойбіччя і невідомого.
— А я зможу? — завагався хлопчик.
— Боїшся? — зиркнула на нього баба.
— Ні! — твердо відказав він. — Не боюся! Все здолаю!
— Тоді — в дорогу!
Тільки баба вимовила свій наказ, як Назар умить опинився не в себе в хаті, а невідомо де, біля товстезного стовбура високого-превисокого дерева. Воно було таким високим, що верхівка губилася десь у хмарах, а сонце і місяць розмістилися у його вітті, ніби на троні, підморгуючи одне до одного.
Назар взявся обходити стовбур, коли несподівано натрапив на порожню колиску, що висіла на нижній гілці дерева.
— Погойдай мене, — почулося нізвідки.
— Ой! Хто тут? — здивувався Назар.
— Я — дитина, — відказав той самий писклявий голос.
— А де ти? — розгубився хлопчик і навіть покрутився навколо себе, аби впевнитися, що ніякої дитини поруч немає.
— У колисці.
— Чому я тебе не бачу? — геть отетерів Назар.
— Бо я ще не народилася, — пояснив голосок. — Хіба ти не знаєш, де знаходишся? Біля підніжжя Світового Дерева. Тут сходиться теперішній час і майбутній. Я от-от маю з’явитися у мами і тата. Але мені так нудно чекати... То ти погойдаєш мене чи ні?
— Звісно погойдаю, — запевнив хлопчик і кілька разів хитнув порожню колиску. — Гой-да! Гой-да!
— Ой, як чудово! — засміявся щасливий голос. — Дякую тобі!
— На здоров’я.
— А чому ти такий сумний? — поцікавилася дитина.
— Бо чорні птахи викрали мою маму, — зізнався Назар. — Я маю її знайти і потрапити задля цього до райських птиць на верхівці Світового Дерева. А як це зробити — не знаю. Дерево таке високе... Ніякого тобі ходу, ніякого лазу...
— Який ти некмітливий, — засміявся невидимий співрозмовник. — Залазь у колиску: я піду в реальний світ, а ти — у мій, потойбічний. Тут і відшукаєш райських птиць.
Назар так і зробив — і вже за мить опинився в густій кроні Світового Дерева. Щоправда, назвати його звичайним деревом було дуже важко: на гілках упереміш із птахами гойдалися люди, зривали з-поміж листя диковинні плоди і їли їх або весело обмінювалися одне з одним; сонце, місяць і зорі привільно жили у прекрасному теремі, доглядали худобу, виходили на чати на небесне видноколо, коли кому випадав час, а потім знову поверталися до терему; великі та малі звірі й птахи мирно співіснували поруч, скубаючи муарову траву і золоте насіння, коли хотіли пити — збирали діамантову росу з квітів неймовірної краси, що знічев’я росли то там то тут...
Хлопчик навіть розгубився від такої дивовижі! Де тут шукати райських птиць? Як вони виглядають?
Будь уважним/уважною до слова
Комин — горішня частина димоходу над дахом будівлі; димар.
Рейвах — безладно розкидані предмети, речі.
Отетеріти — розгубитися, збентежитися від несподіванки, з переляку, втративши здатність міркувати, рухатися тощо.
Муаровий — від муар — шовкова тканина з мінливим полиском; тут: шовковий, м’який.
Розрізняй значення слів
Ґніт — стрічка або шнур, що використовуються для горіння у свічках.
Гніт — подія або стосунки, що морально пригнічують, мучать; тягар.
Наголошуй правильно
Ви́сіти, котри́й, ко́мин.
Продовж синонімічний ряд: снувати, ...; хутко, ...
Поміркуй над прочитаним
- 1. Дай відповіді на запитання до прочитаного уривка за Правилом читання № 1.
- 2. Поясни значення речення «Старі люди казали, що у світі доти житиме любов, доки будуть писати писанки».
- 3. Що уособлює писанка в народному розумінні? Знайди в казці і прочитай уривок, у якому міститься відповідь на це запитання.
- 4. Розкажи, як описано Світове Дерево в міфах. Чи збігається цей опис із тим, що змальовано в «Казці про великодню писанку»?
- 5. Що таке оберіг? Знайди в казці і прочитай усі уривки, де сказано, що писанка — це оберіг. Яким іншим словом його можна замінити?
- 6. Знайди й прочитай ДВА уривки, які ілюструють думку, що писанки зберігають пам’ять роду й народу.
- 7. Прочитай ДВА уривки, у яких описано писанки. Перекажи їх близько до тексту.
- 8. Знайди у творі ПО ОДНОМУ прикладу побутової й пейзажної деталі. Застосуй для аналізу Правило читання № 2.
Домашнє завдання (на вибір)
- 1. Вибери одну з писанок, уміщених як ілюстрації до твору. Скориставшись поясненням символіки кольорів і фігур, поясни, яку інформацію в ній зашифровано.
- 2. Перекажи вголос спочатку стисло (2-3 речення), а потім докладно зміст прочитаної частини казки.
- 3. У робочому зошиті намалюй «хмарку слів», що характеризує риси характеру Назара. Усно стисло перекажи події, які ілюструють твою відповідь.
- 4. Спираючись на відому інформацію з тексту, передбач, як розгортатимуться події далі. Прочитай продовження казки.
Коли зненацька, прямісінько над головою в ошелешеного Назара легко пролетіла прекрасна птаха із райдужним пір’ям, золотою короною на витонченій голівці і просто розкішним сяючим хвостом!
«Ось вона!» — здогадався Назар.
Хлопчик щодуху кинувся за пташкою, аби не втратити її з поля зору. Але прекрасна пава навіть не мала наміру ховатися від збентеженого хлопчини. Вона величаво змахувала розкішними крилами, розсипаючи бризки сяєва кожним порухом пір’їн, повертала голівку то одним боком, то іншим, ніби вихвалялася перед Назаром своєю неземною вродою.
Покружлявши трохи вгору-вниз, пава нарешті вмостилася на гілці поруч із чудернацьким сплетеним кублом.
— Пробачте, будь ласка, — звернувся до неї Назар. — Ви розумієте людську мову?
— Авжеж, — дещо зверхньо відказала пава. — Де ти бачив райську птицю, котра не розуміє людської мови?
— Якщо чесно — ніде, — не злукавив хлопчик (бо він справді бачив райську птицю вперше в житті).
— Чого ти біг за мною? — поцікавилася пава. — Я тобі сподобалася?
— Так. Але біг я за вами не тому, — зізнався Назар. — Чи не могли б ви віддати мені одне-єдине ваше яйце? — несміливо поцікавився він.
— Іще чого надумав! — із гонором пирхнула птиця. — Піди й купи собі яєць на базарі! Мої яйця — на вагу золота!
— Я знаю, — винувато опустив хлопчик голову. — Але тільки на вашому яйці моя неня намалює таку писанку, котра врятує і її, і цілий світ від лихої сили, — ледь не плачучи, розповів Назар. — Тільки тоді матінка зможе повернуться до мене, братиків і сестрички.
— Сердешне дитя... — розчулилася пава. — То ти це робиш не заради користі?
— Ні, — шморгнув він носом, витираючи зрадливі сльози, котрі підступно набігли на очі і рясно покотилися з вій.
— Ой!.. Не плач, бо і я зараз заплачу... — геть розм’якло серце прекрасної птиці. — Я дам тобі яйце. (...) За якусь хвилину райська птиця тицьнула йому в долоню маленьке крем’яне яйце, зав’язане у вишиту хустинку.
Зірка — символ любові, сонця та вранішньої зорі. Складається з прямого та навскісного хрестів
— Іди, хлопчику, іди й знаходь свою неньку! — настановила пава розчуленого хлопчака.
— Дякую вам! Назар заховав за пазуху свій безцінний скарб і поволі зліз зі Світового Дерева.
Сонце вже обійшло дозором небозвід від обрію до обрію і саме збиралося відійти на відпочинок до диво-терема, коли хлопчик ступив ногами на землю нашого світу. Далі йому належало спуститися у світ підземний до жаб, плазунів і мишей.
Берегиня — володарка неба, мати всього живого, символізує родючість природи, є джерелом життя і смерті, захисниця домашнього вогнища
Тільки хто ж йому тепер допоможе? Дитина вже, напевно, народилася і не зможе провадити Назара до потойбічного нижнього світу...
Ой, що це?!
Щось несподівано шмигнуло у Назара попід ногами і зачаїлося у недалеких чагарниках. Щось мале і рябе... кудлате... загрозливо хикає... тільки очі виблискують у темноті...
— Киць-киць-киць, — покликав хлопчик наполохану тваринку.
Мурка трохи завагалася, а потім довірливо підійшла до Назара, потерлася йому об ногу своїм граційним вигнутим боком і голосно замуркотіла.
Подружилися.
— У мене нічого немає, щоби пригостити тебе, — засмутився хлопчик. — От якби ти прийшла до нас додому... І якби там була мама... Вона залюбки пригостила б тебе парним молоком від нашої корови Зірки... Ще б дала шматочок печені... А так — мама у полоні, а я маю відшукати її до Великодня, інакше на всіх нас чекає гірка біда...
Кішка тим часом влізла до Назара на руки і, зручно там улігшись, почала засинати. Її грудне муркотіння потроху стало навіювати сон на втомленого хлопчика. Він погладжував маленьку хижачку по голові, а вона, задоволено примружуючи очі, дарувала йому свою монотонну пісню.
Тільки вмить кішка нашорошилася, напружилася кожним м’язом, перетворилася на один суцільний слух, спрямований кудись у темні зарості поруч місця їхнього відпочинку.
Мурка блискавкою стрибнула у чагарники, і за мить звідти почулося пронизливе мишаче пищання!
— Яка ж ти в мене спритна! — заплескав Назар у долоні, коли його нова подруга повернулася зі здобиччю з полювання.
— Відпусти мене! — зарепетувала мишка людською мовою.
— Ой... — хлопчик розгубився від несподіванки.
— Не ойкай, а відбери мене в цієї звірюки, поки вона мене не зжерла! — ще дужче заволала неборака.
— Але... я не можу. Ти ж попалася кішці в чесному полюванні, — нагадав Назар.
— Я — мишачий панич і можу допомогти тобі. Ти ж хочеш відшукати маму?..
— Хочу! Хочу! — спохватився хлопчик. — Кицю, будь ласка, відпусти цю мишку, — попросив він.
На диво, кішка слухняно відпустила свою здобич.
— Ледь мені жупан не зім’яла своїми іклами. Звірюка невихована... — ображено пробурмотів мишачий панич, поправляючи хутро. — Слухай сюди, — звернувся нарешті до Назара. — Прийшов я, аби подивитися на тебе: що то за герой такий, котрий лиху силу збирається здолати і визволити в неї з полону свою матір? Не думав, що ти з кішкою ходиш...
— А звідки ти довідався про мій намір? — поцікавився Назар.
— Ми, миші, з усіх нірок визирнути і у всі щілини влізти можемо! — гордовито сповістив мишачий панич. — Багато людських таємниць знаємо, багато всього чуємо... Та не про це зараз мова. Оскільки моя цікавість ледве не обійшлася мені дорогою ціною (мало життя не позбувся) і оскільки тобі завдячувати маю порятунком, то допоможу тобі. Ходімо зі мною до підземного світу. Там візьмеш трохи воску і пензлик, аби розмалювати ним писанку.
— Ходімо швидше! — поквапив його хлопчик і рушив за пом’ятим мишачим паничем, а кішка — за Назаром.
У підземний світ усі потрапили через мишачу нірку під коренем Світового Дерева. У суцільній темряві світили тільки очі плямистої кішки, котра невідступно стежила за мишкою-поводирем, аби той не надумав схитрувати і нікуди не чкурнув. Але мишачий панич мав намір чесно дотримати свого слова. І дотримав.
— Тримай ось... — простягнув хлопчикові в пітьмах якийсь черепок. — Тут краплини воску, котрий стікає в церкві зі свічок. Церковні миші про всяк випадок зносять його до підземного світу. А ось і пензлик, — знову тицьнув щось Назару в руки. — Ним рання весна розмальовує перші квіти, що виростають з-під снігу на луках та просіках.
Безкінечник (хвилька, кривулька) — символ води та вічності. Таким знаком бажали приплоду тварин
— Дякую тобі, мишачий паничу! — зрадів Назар.
— Чому ти так тішишся? — не втримався той. — Маєш і яйце райської птиці, і віск із пензликом, але ж для матусі своєї ці скарби занести не зможеш.
— Чому? — аж сполотнів хлопчик.
— А тому що зачинили її лихі сили у високій башті на вершечку самої високої гори, — сповістив мишачий панич. — Ніколи туди людині не дістатися!
— Що ж мені робити? — мало не в плач Назар.
— Стати кішкою, мур-р-р, — порадила плямиста супутниця хлопчика.
— А хіба ти вмієш розмовляти? — отетерів хлопчик.
— Вмію, — просто відповіла вона. — То я в нашому світі тільки «м’яв» і «мур» вмію казати. А тут — що завгодно.
— То скажи, як я маю стати кішкою? — попрохав Назар.
— Не кішкою, а кошеням, — уточнила кішка. — Точніше — котиком. А стати ним дуже просто: береш і стаєш. Тільки спершу поклади свої скарби в хустинку, зав’яжи вузликом, аби тримати його зубами, коли в башту будеш прокрадатися.
Назар так і зробив, як порадила його нова приятелька. За мить уже перетворився на молоде кошеня (бо ж котячі місяці і людські роки трохи схожі) і, затиснувши зубами заповітний вузлик, почав дряпатися на найвищу гору, на шпилі котрої у куряві чорних грозових хмар височіла неприступна башта з його рідною полонянкою.
Немало проминуло часу, відколи котик Назар вирушив у дорогу. Круті схили і підступні коряги виростали у нього поперек дороги, а заплутані стежки так і норовили звести на манівці. Удень він намагався не потрапити на очі ні людям, ні хижакам, а ночами остерігався попастися в кігті лихих сил. Оскільки котик ні на мить не випускав вузлик зі своїм скарбом, аби випадково не пошкодити його чи не втратити, то за увесь час у дорозі не мав у роті навіть макової крихти.
Стомлений, схудлий, змерзлий дістався він нарешті до підніжжя високої башти.
Тонким виступом почав підніматися син писанкарки у височінь, де виднілося одне-однісіньке віконечко, за котрим — його полонена ненька. Жодна людина чи навіть якась інша тварина, окрім кішки, не змогла б дістатися до заповітної мети — таким вузьким виявився виступ по самому краю башти. Але кішка м’яко ставила одну ногу за іншою і невідступно долала свій шлях.
Згорьована майстриня помітила котика, котрий бозна-звідки взявся у її темниці, посадила його на коліна і заговорила, ніби до синочка. Назар хотів сказати їй, що це саме він, але ж... кішка не може говорити в нашому світі. Тому тільки потерся головою в неньчину долоню і, вправно стрибнувши, поклав поруч неї свій безцінний згорток у вишиваній хустинці.
— Диво-дивнеє... — розгубилася писанкарка. — Це ж яйце райської птиці, а це трошки воску і... пензлик! Котику-муркотику, як ти доніс усе це сюди?
Але стомлений важкими випробовуваннями котик-синок Назар вже міцно спав на лаві біля нениної спідниці.
Заштриховані ромби і квадрати означають зоране поле. Ромб і квадрат — символи родючості
Коли почало сходити сонце, писанкарка підставила під його промені черепок із воском — і той швидко розтанув. Далі майстриня взялася вправними рухами вимальовувати на крем’яному яйці райської птиці прадавні символи-візерунки, що мали забезпечити урожайний рік і щасливу долю всім людям на землі. Ледве закінчила свою роботу — затріщала башта усіма кутками та й... розсипалася вщент! А мати-писанкарка враз опинилася у своїй хаті. І така вона ладна та ошатна — ніби й не було погрому чорних птиць, ніби й не потрощили вони усю працю писанкарки — онде скільки різнокольорових, круглобоких, лискучих писанок пишається по тарелях!
Музей писанкового розпису. Коломия
Тим часом на печі заворушилися діти, пробуджуючись від сну, а на лавці прокинувся і солодко потягнувся найстарший синок Назарчик.
— Як же ти змарнів, мій сердешний! — із жалем пригорнула його до себе мати.
— Ой, мамо, гляньте, скільки людей на подвір’ї! — вигукнув синок. — Вони всі прийшли по писанки!
— А й справді! — спохватилася писанкарка. — Сьогодні ж Великдень! Час писанки дарувати і долю добру віншувати. Нумо, швиденько перекладайте писанки до кошиків — і гайда на вулицю до людей! — весело наказала вона дітям.
Люди щасливо розбирали писанки: господарі брали з баранчиками, хлібороби — з клинцями, мисливці — з оленями, дівчата — з квітами, старші — з небесними мостами, а діти — із пташками. Кожному — своя писанка. Кожному — своя доля.
А яка доля у відважного мандрівника Назара? Хороша! Онде він, на осонні, з кішкою своєю плямистою бавиться...
Будь уважним/уважною до слова
Жупан — теплий верхній чоловічий суконний одяг.
Сполотніти — стати дуже блідим, побіліти від сильного хвилювання, переляку, горя.
Осоння — незатінене місце, що освітлює та обігріває сонце.
Розрізняй значення слів
Печеня — м’ясна страва — запечене або смажене м’ясо.
Печиво — кондитерські вироби з борошна.
Продовж синонімічний ряд: чкурнути, ...; башта...
Поміркуй над прочитаним
- 1. Назви тварин, які допомагали Назарові. У чому полягала їхня підтримка?
- 2. Прочитай опис райської птахи. Усно опиши її. Намалюй на окремому аркуші паперу, як ти уявляєш паву.
- 3. У другій частині тексту знайди абзац, що починається словами "Немало проминуло часу, відколи котик Назар вирушив у дорогу” і до слів "за увесь час в дорозі не мав у роті навіть макової крихти”. Уяви, які емоції відчував Назар. Розкажи про це. Що відчував/відчувала ти, читаючи ці рядки?
- 4. Уранці, глянувши, як Назар змарнів за ніч, мати назвала його сердешним. Який зміст вклала вона у свої слова? Добери синоніми до слова сердешний.
- 5. Поясни, чому Назарові так важливо було принести матері райське яйце.
- 6. Як ти розумієш значення слова "самопожертва”? Наведи по одному прикладу жертовного вчинку з казки і з власного життя.
- 7. Доведи, що Назар та його мати — дуже добрі люди. Наведи вчинки героїв, що підтверджують цю думку.
- 8. Визнач тему та ідею казки.
- 9. Наведи ТРИ докази, що твір О. Радушинської — літературна казка.
- 10. Склади й запиши в робочий зошит план твору.
Домашнє завдання (на вибір)
- 1. У робочому зошиті накресли «павутинку».
- 2. Уяви, що ти зустрів/зустріла туриста/туристку з іншої країни, який/яка не знає українських традицій. Поясни йому/їй, що таке писанка і як її створюють. Запиши свою розповідь у робочому зошиті.
- 2. Повтори відомості про зимові обряди (с. 113). Порівняй їх із весняними ритуалами. У робочому зошиті накресли два кола за зразком на с. 35. На їх перетині запиши спільні ознаки зимових і весняних обрядів, у колі ліворуч — особливості колядування та щедрування, у колі праворуч — особливості весняних народних свят.
- 4. Добери прислів’я, приказки чи приповідки, у яких згадано про Великдень та/або родинні цінності.
Ти — творча особистість
1. Намалюй ескіз писанки, скориставшись поясненням символів. Розфарбуй його. Разом з однокласниками/однокласницями організуй виставку робіт.
2. Розпиши писанку/писанки й подаруй її/їх членам своєї родини та друзям/подругам.
3. Послухай пісню «Писанка» у виконанні співачки Марії Бурмаки (cutt.ly/TTBFCSv). За бажанням вивчи слова й мелодію.
Твої літературні проєкти
Напиши листа Назарові — поділися своїми враженнями від його пригод. Розкажи хлопчикові, що тебе захопило і вразило в його поведінці.
Ти — творча особистість
1. Об’єднайся з однокласниками/однокласницями в групи (по 6-7 осіб) і зніми відео про великодні ігри. Розподіліть ролі: хто напише сценарій відео? хто фільмуватиме? хто монтуватиме епізоди? хто добере супровідну музику? Представте відео на уроці.
2. Разом зі своїми рідними створи фільм про святкування Великодня у вашій родині. Представ вашу творчу роботу на уроці. Не забудь у класі обмінятися враженнями!
Коментарі (0)