Незвичайне у звичайному

Напевно, ви вже точно знаєте, що є Поезія, а що - римований рядок. Свято зустрічі з Поезією - рідкість, бо буденних днів завжди більше, аніж свят. Тож радійте сьогоднішній зустрічі з невичерпним джерелом духовності, зі святом, яке, якщо ви забажаєте, буде тривати ціле життя. Тільки напитися із цього джерела поетеса дозволить лише тому, хто має чисту й чесну душу, високі та благородні помисли, не заплямоване сумління.

Чи знаєте ви, який він, український пейзаж? Які слова треба дібрати, щоб змалювати неповторність рідного неба і задумливу велич нескінченних степів, мальовничі плавні, у яких ховаються великі й маленькі річки, і божественне золото полів, серед якого соромливими сапфірами виблискують волошки? Ліна Костенко знайшла такі слова. Можливо, вона їх і не шукала, а вони самі зродились із безмежної любові до своєї землі, із щирої вдячності до тих, хто працював на ній і боровся за неї, з віри в талант і душу свого народу.

Навіть звичайний дощ у поезії «Дощ полив...» перетворюється під пером Ліни Костенко на казкову пригоду, що докорінно змінює уявлення людини про можливе і неможливе, про реальне і нереальне. Адже й справді, якщо людина здатна побачити зорі у звичайній калюжі, то чому вона не може визбирувати блискавки в траві разом із кропив’яним дідком? Чому сад не може стати для неї величезною різнокольоровою парасолькою, з якої можна струшувати краплі? Місткі образи поетеси насправді дуже прозорі і земні - що може бути більш простим і звичним, ніж квасоля? Але навіть ця буденна рослина стає довершеним поетичним образом, якщо людина спроможна бачити прекрасне навколо себе. Сільський пейзаж, створений авторкою, є взірцем поетичної майстерності. Він написаний у проникливо-світлій гамі, поетеса осмислює якусь органічну силу природи, яка живе жагою постійного оновлення. У зовнішній простоті приховані така вічна і непомильна краса, така гармонія і мудрість!

Скажіть, ви замислювались над тим, чи є у вас здатність побачити щось незвичайне у звичайних речах? І що для цього взагалі повинна вміти чи знати людина? А от Ліна Костенко точно знає цю таємницю. Будьте певні, поетеса і сама вміє бачити неповторність у кожній краплині вранішньої роси і в кожному помаху пташиного крила. І її героїня - Анна - також уміє. І не лише бачити, але й творити справжні дива.

Про все це Ліна Костенко розповіла нам у своєму вірші «Кольорові миші». Спочатку твір звучить подібно до казки. Колись дуже-дуже давно, у якомусь середньовічному місті, дуже схоже, що й в українському, жила собі звичайно-незвичайна дівчинка Анна. Часи були похмурі та недобрі. Що ж доброго в тім, що народові задля розваги треба було подивитися на страту?

Але ж не зло правило світом! І серця людей ніколи не могли закам’яніти, бо серед них завжди знаходились такі Анни, які творили добрі дива. І тоді діти не грались навіть дорогими, але неживими іграшками. Вони прагнули доторкнутися до дивних створінь, які невідомо як оживали і народжувались невідомо як, але це були живі мрії, живий порух дитячих душ.

Цей на перший погляд фантастичний сюжет про те, як Анна робила кольорових мишей, поступово поєднується із цілком буденними і навіть жорстокими житейськими обставинами. Адже він стає предметом розгляду справжнього суду! І тут, на суді, окрім Анни, що тихенько сиділа на лаві для підсудних, з’являється брутальний і черствий душею сусід, який звинувачує дівчинку, судді, що намагаються перевести цю фантастичну історію в розряд буденних юридичних справ. Ніхто з них навіть не замислюється над тим, що насправді дівчинка просто відпускала на свободу свої мрії, вона благородною силою своєї душі вміла й інших навчити бачити навколо себе не потворні згарища пекельних багать, а вічну таїну кленового багрянцю.

А всі ці люди навколо Анни були сірі. Вони жили в сірому світі, де немає місця палахкотінню осінніх барв і життєдайному диханню мрійників.

Мабуть, читаючи цей твір, ви й посміхнулись. Чи ж не кумедним виглядає «поважний» суддя, що ставить такі ж «поважні» запитання? Але, повірте, справді були такі часи, коли люди щиро вірили у відьом, які вночі вилітають із димарів на мітлах, у чаклунів, що могли красти навіть зорі з неба!

Але довелося визнати розлюченому сусідові, що насправді ніякої шкоди не чинять ті кольорові миші, окрім того, що його власні діти стали іншими і дивляться на світ іншими очима.

Усе, що відбувається в суді, насправді, звісно, вигадана авторкою ситуація. Але вона спирається на цілком реальні знання з історії Середньовіччя, коли на таких судах і справді могли засудити навіть на смерть благородного мрійника лише за те, що сірий світ здавався йому аж занадто сірим. І навряд чи ви самі хотіли б жити в такому сірому світі. І кожен з вас із задоволенням потоваришував би з надзвичайною дівчинкою, що навчила б вас бачити кольорові сни про кольорових мишей.

Авторка поезії дуже мало, на перший погляд, подає відомостей про Анну. Образ дівчинки розкривається опосередковано, фактично через розповідь іншого персонажа, через розвиток сюжету, в якому вона нібито й не бере безпосередньої участі. Але за знервованими свідченнями сусіда, який поставив собі за мету домогтися покарання Анни, постає образ доброї, щирої, тендітної і душевно багатої дитини. Вона особлива, ця дівчинка. Інакше як би їй прийшов на допомогу кольоровий кіт, що перекинув на судовий вирок слоїк із чорнилами!

Кожна людина - це нескінченний усесвіт думок і почувань, мрій і фантазій, віри і надії. Кожна людина - це особистість, яка приходить у цей світ з добром, любов’ю, чистим серцем і сумлінням. І якщо душа її відкрита для добра, то світ стає багатшим на цілу душу, на цілий усесвіт, у якому є місце Диву...

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Повторюємо

1. Пригадайте, де і коли народилась Ліна Костенко.

2. Перекажіть розмову людини і чайки.

3. Які слова повторюються в поезії «Крила»?

4. Що, на думку Ліни Костенко, змінило світ у поезії «Дощ полив...»?

5. Назвіть героїв поезії «Кольорові миші».

6. Подумайте і розкажіть, якою ви уявляєте дівчинку Анну.

7. Вивчіть (за вибором) один вірш напам’ять.

Міркуємо

1. Назвіть поетичні збірки Ліни Костенко, найбільш видатні твори, написані нею. До якої збірки входять прочитані вами твори?

2. Які поетичні порівняння використані авторкою в поезії «Дощ полив...».

3. Назвіть основні мотиви прочитаних вами поезій Л. Костенко.

4. Перекажіть власними словами сюжет поезії «Чайка на крижині».

5. Спробуйте докладно описати, із чого і як робила кольорових мишей дівчинка Анна.

6. Яка ще кольорова тварина з’являється наприкінці твору і яку роль у творі вона відіграє?

7. Поясніть, чому сусід привів дівчинку Анну до суду?

Аналізуємо

1. Як складалася творча доля Ліни Костенко і чому саме?

2. У чому полягає метафоричний підтекст образів поетеси?

3. Визначте і проаналізуйте, у чому полягає неповторність образів поезії «Дощ полив...».

3. Спробуйте розвинути думку Ліни Костенко: завдяки чому виростають у людини крила?

4. Які несподівані образи можна виокремити в поезіях Л. Костенко?

5. Як вам здається, на чиєму боці були судді, що розглядали справу дівчинки Анни?

6. На якій основній алегорії побудовано цей твір? Доведіть свою думку.

Дискутуємо

1. Поміркуйте і дайте обґрунтовану відповідь на запитання: чому ми називаємо Ліну Костенко «королевою української поезії»?

2. Підтвердіть або заперечте думку, що провідна ідея є спільною для поезій «Чайка на крижині» і «Крила».

3. Чи можна, на вашу думку, за поезією «Дощ полив...» визначити характер самої поетеси - вона оптимістка чи песимістка?

4. Чи важливе для людини духовне багатство? Аргументуйте.

5. Як саме характеризує поетеса головну героїню свого твору «Кольорові миші»? Спробуйте визначити усі засоби характеристики.

6. Визначте провідну ідею твору, у якому розповідається про історію особливої дівчинки Анни.

7. Що для вас означає саме поняття «кольорові миші»?

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

Диптих (з грецької - «складений удвоє») - це композиція із двох самостійних, але водночас пов’язаних спільним ідейним задумом, змістом та провідним мотивом мистецьких творів (термін використовується також у малярстві, музиці, кіномистецтві). У літературі такі композиції найбільш поширені в поезії.

Визначте спільні елементи у прочитаних вами поезіях Л. Костенко і підтвердьте на їхньому прикладі, що вони є саме диптихом, а не самостійними елементами поеми «Чайка на крижині».