Коломийки

«Коломийки — ніби розсипане намисто з перлів, що перекочуються з місця на місце й мерехтять, приваблюючи своїм блиском», — стверджував відомий український письменник І. Франко. Що ж це за жанр пісенної народної творчості, який порівнюють із коштовностями?

Теорія літератури

Коломийки — жанр українських народних пісень, які за ритмом і мелодикою пов'язані з однойменним народним танцем. Це коротка, здебільшого дворядкова пісня, кожний рядок якої складається з чотирнадцяти складів. Порівняно з іншими жанрами народних пісень коломийка простіша: вона дає кілька штрихів, за якими можна домислити розгорнуту картину, або ж цими штрихами й вичерпується смисл сказаного.

Коломийка може бути приспівкою до танцю або існувати незалежно від нього. Її виконують за мелодією усталеного типу. У коломийці поєднано пісню, міміку й танець. Це надає їй своєрідної театральності, динамічності й енергії. Коломийку виконують по-особливому: темп танцю під час її виконання постійно зростає. Кожний учасник коломийки співає тільки одну строфу, бо поєднати швидкий танець зі співом нелегко. Будова пісні цього жанру продиктована ритмікою руху. Танець вимагає синхронного виконання, тому танцюристові треба на ходу пригадати чи зімпровізувати (додумати, а то й вигадати) текст, дбаючи передусім про те, аби він уклався в ритм і темп танцю.

Коломийки поширені здебільшого в західних областях України, проте їх люблять слухати в усіх регіонах.

Побутує версія, що слово коломийка походить від назви міста Коломиї — культурного осередку Гуцульщини. Ці пісні виникли ще в XV—XVI ст., а набули поширення на початку ХІХ ст.

Своєрідним є розмір коломийкового вірша: (4 + 4 + 6) x 2, отже, рядок має чотирнадцять складів.

Кожний склад у рядку позначаємо горизонтальною рискою. Схематично рядок буде зображено так:

Така будова називається коломийковим віршем. Зверніть увагу на те, що, виконуючи коломийки, іноді неправильно наголошують слова, проте в таких випадках «порушують» норму наголошення з метою римування.

Часто певна тема об'єднує низку коломийок, утворюючи «в'язанку» («віночок»).

За змістом коломийки поділяють на такі основні цикли: дозвілля молоді; залицяння, думки про одруження; родинне життя; жартівливі коломийки; сучасні коломийки.

У коломийках лунає жартівливий та життєствердний пафос. Мабуть, через це їх не забувають, а передають із покоління в покоління. Отож прочитайте коломийки «Дозвілля молоді» та «Жартівливі коломийки» і переконайтеся в цьому.

А. Туранський. Аркан, гуцульський танець. 1985 р.

ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДІ

Зрубав хлопець калиноньку та зробив сопілку,

Її голос калиновий причарував дівку.

Ой ніхто так не заграє, як Іван, весело,

Іванкову сопілочку чути на все село.

Сопілочко калинова, мала та тоненька,

Чую тебе з полонини, така-сь голосненька.

Сопілочка калинова, ясенове денце,

Не сопілка тото грає, а любкове серце.

Ой де тота сопілочка, де тота, де тота,

Що ми з ночі пищалала коло мого рота?

В сопілочку калинову або із явора

Заграєш ми, мій миленький, коли буду хвора.

Ой бодай ся розколола сопілочка тота,

Що так сумно сопілкала коло мого плота.

Ой бодай ся розколола сопілка верчена,

Через тоту сопілочку ходжу засмучена.

Ой заграю у сопілку та півкну в листочок,

Вчує любка, зрозуміє: йде її любочок.

Ой заграю у сопілку, заграю, заграю,

Вчує мене моя любка, що живе на плаю1.

Сопілочка калинова з шістьма воронками

Тверду любов ізчинила, любку, межи нами.

Сопілочка калинова, з черешні обручки,

Ой у любка до сопілки золотенькі ручки!

1 Плай (діал.) — стежка в горах.

ЖАРТІВЛИВІ КОЛОМИЙКИ

Ой смійтеся, дівчаточка, та й ви, молодиці,

Посіяв я файку2 жита, а цибух3 пшениці.

На припічку молотив, у запічку віяв,

Під припічком наорав, пшениці насіяв.

2 Файка (діал.) — люлька.

3 Цибух — порожнистий стержень люльки.

Ой Іван-подолян ходив з посторонком1,

Вперезався комишем, підпирався ворком2.

Тримав став на печі, черпав воду саком,

Ловив рибу грабельками, стріляв птахи маком.

Ой ішов я з вечорниць та попід городи,

Замотався в гарбузи та й наробив шкоди.

Як зачали старі баби кочергами гнати,

То я мусив гачі3 дерти, гарбузи латати.

Утікав я од Параски через перелазки,

Якась біда ударила по штанах три разки.

А я кричу: — Ґвалту, люди, чого біда хоче? —

А по мені четвертий раз: — Не ходи поночі!

Як ішов я через село, курка мене вздріла,

Якби не та паличенька, була б мене з'їла.

Закувала зозулиця та й сіла на ґанок,

Ішов Іван від Марії, загубив топанок4.

Я гадала, що то сито, а то обичайка5,

Я гадала, що то хлопець, а то величайка6.

1 Посторонок — мотузка, тасьма.

2 Ворок (діал.) — мішок.

3 Гачі (діал.) — штани.

4 Топанок (діал.) — черевик.

5 Обичайка — обід сита, решета, бубна.

6 Величайка — хвалько.

Ой скрипочка би не грала, якби не той смичок,

Не була би жінка бита, якби не язичок.

Та журюся, хлоп молодий, що ми жона схудне:

Доки зварить дещо їсти, то уже полуднє.

Ой нікому так не добре, як мені самому:

Чужі жони їдять сіно, а моя солому.

Ой Юрику молоденький, щось в коморі шкребче,

Біжи, біжи виганяти — кіт молоко хлебче.

Ой мала я миленького, ой мала я, мала,

Поставила на ворота, та й ворона вкрала.

Т. Даниленко. Гуцульські танці. 1981 р.

Ой мала я хлопця, ой хлопця Андруха,

Посадила над водою, та й украла муха.

У зеленій полонині паса баран чорний,

Не такий ти, хлопче, гарний, як дуже говорний.

Роботящий легінище, нема що казати:

До півночі за дівками, до полудня — спати.

Егей, файна дівка, файна, шкода, що лінива:

Штири днини горшки мокли, а п'ятої мила.

Когут піє, когут піє, а курка кокоче,

Стара мама блюда миє, бо дочка не хоче.

Є у мене файний легінь, ім'я йому Митер,

Лінується до ня прийти один кілометер.

Такий у ня, мамко, любко, що вміє гуляти,

А не вміє коло плота кілок затесати.

Ой Олена прибілена красно ся вбувала,

Коровиці не доїла — хвоста ся бояла.

Та чотири легіники сіно обертали,

Миша в сіні шелеснула — вони повтікали.

Ой скажіте, добрі люди, чим Андрій хворіє:

На роботі — замерзає, коло миски — пріє.

Коломийки заспіваймо, хай почують всюди,

Най з ледаря і п'яниці посміються люди.

1. Рядок коломийки має складів

• А вісім
• Б десять
• В дванадцять
• Г чотирнадцять

2. У коломийках про дозвілля молоді дівчина хоче, щоб сопілочка розкололася, бо

• А її чути на все село
• Б «не сопілка тото грає, а любкове серце»
• В сопілка сумно грала й вона тепер ходить засмучена
• Г дівчина не любить музики сопілки

3. Установіть відповідність.

4. Чим коломийка відрізняється від інших жанрів народних пісень? Поясніть, як ви розумієте слова І. Франка, подані на початку статті «Коломийки» (с. 13).

5. У чому полягає своєрідність будови коломийок?

6. Як виконують коломийки?

7. Про що розповідають прочитані вами коломийки? Чи хвилюють сучасну молодь порушені в них проблеми?

8. Випишіть із тексту коломийок слова, які передають реалії західноукраїнських областей (об'єкти природи, предмети побуту, речі, що оточують людину). Яку роль ці слова відіграють?

9. Випишіть із коломийок діалектизми (5-7 прикладів) і доберіть до них літературні відповідники. Як ви вважаєте, що станеться з коломийкою, якщо діалектизми в ній замінити літературними відповідниками?

10. Пригадайте, що таке пафос художнього твору. Уважно перечитайте коломийки й з'ясуйте, у чому проявляється їхній пафос. Обґрунтуйте відповідь.

11. Проведіть наукове дослідження.

• 1) Знайдіть і випишіть засоби художньої виразності з поданих у підручнику коломийок;
• 2) з'ясуйте, які з них є типовими для цього жанру народних пісень;
• 3) сформулюйте висновок.

12. Підготуйтеся до виразного читання коломийок у групах (2-4 учні) і візьміть участь у конкурсі «Коломийки — перли розсипаного намиста».

• Вивчіть напам'ять одну з коломийкових «в'язанок».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 7 клас Авраменко 2020", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)