Олег Ольжич (Олег Кандиба) (1907-1944)
- 10-01-2023, 00:43
- 196
7 Клас , Українська література 7 клас Міщенко
Олег Ольжич (Олег Кандиба)
(1907-1944)
Олег Ольжич
О, очі мої гарячі,
Уста мої сірі, спраглі.
Що бачите тільки Сонце,
Щоб тільки кричати Правду!
Олег Ольжич
«Присутність великої і чинної віри»
Так, слово «віра» було найважливішим словом для Олега Ольжича, найвищим мірилом його духовного буття. Син Олександра Олеся прожив коротке, сповнене драматизму, але яскраве життя. Він виявився напрочуд різносторонньою особою. Ольжич чудово малював, умів грати на піаніно та на скрипці, займався археологією. Вимушена еміграція батьків загострила в юнака почуття любові до України, якій присвятив поет найпроникливіші рядки своєї потужної лірики.
Пошли мені, молюся, дар один:
В ім’я її прийняти мужньо муки.
І в грізні дні залізної розплати
В шинелі сірій вмерти від гранати, - просив він у долі.
Народився Олег Кандиба 8 липня 1907 року в Житомирі. Разом з батьками з 1923 року мешкав за кордоном, у тодішній Чехо-Словаччині. Ласкаві дитячі прізвиська «Лютик», «Лежка» часто зринали в листуванні батьків. Наприкінці 20-х років XX століття його твори почали з’являтись у різних часописах. Саме тоді читацька громадськість зрозуміла, що в літературу прийшов талановитий поет, чиє гартоване слово не визнаватиме жодних компромісів. Він став духовним лідером своїх однодумців, активно займався науковою і громадською діяльністю.
У Карловому університеті в Празі Олег Ольжич вивчав археологію та історію мистецтв, що відчутно позначилось на його творчості - темами, образами, символікою.
Його поетичні збірки - «Рінь», «Вежі» ставали маніфестами членів ОУН, де Ольжич обіймав керівні посади.
Після окупації Києва гітлерівцями Олег Ольжич повернувся на Батьківщину. Тут він налагоджував культурну роботу, брав участь в організації видання українських газет та журналів. Створену Спілку письменників очолила Олена Теліга, почало діяти юнацьке товариство «Січ». У серпні 1943 р. поет одружився. Проте 25 травня 1944 року у Львові німці заарештували Ольжича. 10 червня 1944 року після тортур і допитів перестало битися його серце.
Але він залишив нам свою поезію - пристрасну, щиру, емоційну, яка не може не хвилювати.
ГОСПОДЬ БАГАТИЙ НАС БЛАГОСЛОВИВ
І вірити, і прагнуть - не вотще.
Безсмертне - і величне, і ясне-бо.
Ось лине хмара з літеплим дощем,
І розверзається врочисте небо.
Господь багатий нас благословив
Дарами, що нікому не одняти:
Любов і творчість; туга і порив,
Одвага і вогонь самопосвяти.
Солодких грон і променистих вин -
Доволі на столах Його веселих.
Іди ж сміливо і бери один,
Твойому серцю найхмельніший келих.
«ЗАХОЧЕШ - І БУДЕШ...»
Захочеш - і будеш. В людині, затям,
Лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з відважним життям,
Як з тілом смертельника крила.
І легко тобі, хоч і дивишся ниць,
Аби не спіткнутись ні разу,
І нести солодкий тягар таємниць
І гостру петарду наказу.
Навчишся надать блискавичність думкам
І рішенням важкість каміння.
Піти чи послати і стать сам на сам
З своїм невблаганним сумлінням.
Обкладинка збірки поезій Олега Ольжича
«Я камінь з Божої пращі»
Стиль поезій Олега Ольжича - піднесено-урочистий, його вірші сповнені символічних образів, поданих лаконічно, вони покликані спонукати до роздумів, збуджувати уяву. У поезії «Господь багатий нас благословив» автор звертається до читача, нагадуючи, що віра і прагнення досягти мети відкривають перед людьми безмежні можливості. А отже, люди повинні вірити, що «любов і творчість», «туга і порив» у поєднанні з мужністю і відвагою дозволять здолати будь-які перешкоди на шляху до світлого майбуття.
Цей вірш поет не включив до жодної зі своїх збірок, можливо, намагаючись підкреслити його осібність, важливість. Адже в цій поезії, по суті, він проголосив своє творче кредо. Він декларує головний принцип свого життя: іти за велінням серця патріота, жити повнокровним, духовно наповненим життям. Поезія - взірець громадянської лірики, вона являє нам поета в усій його пристрасній відвертості: ніщо не завадить йому в боротьбі за майбутнє України.
Для висловлення найважливішого в житті людини - почуття любові до Вітчизни - поет обирає стиль урочистий, піднесений, використовуючи відповідну лексику. Постійна згадка про Бога надає творові особливої значущості.
Серце ліричного героя поезії сповнене могутнім почуттям любові - насамперед до життя, яке справжній людині дається для високої мети.
Вірш «Захочеш - і будеш» - із циклу «Незнаному Воякові». У скупих, наче карбованих, афористичних рядках поет передає своє бачення морального обов’язку воїна-патріота долати будь-які труднощі на основі власного вольового рішення: «Захочеш - і будеш. В людині, затям, лежить невідгадана сила». Ольжич переконаний, що Вітчизні завжди будуть потрібні люди, готові підпорядкувати своє життя необхідності підкорятися «гострій петарді наказу», хоч би яким складним цей наказ був. Єдиним мірилом такої необхідності, на думку поета, є лише «невблаганне сумління» самої людини.
Поет немов відкрито й не засуджує слабкість, а проте наголошує, що дорога жертовності не для слабких: «Зрослась небезпека з відважним життям». Адже сам Ольжич завжди був сильним.
Спробуй замислитись: чи знаєш ти всі свої можливості, усе, на що здатна твоя душа, розум, серце?
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
Повторюємо
1. Розкажіть про життєвий шлях Олега Ольжича.
2. Чому присвячені поезії Олега Ольжича?
3. Назвіть відомі вам поетичні збірки Олега Ольжича.
Міркуємо
1. Назвіть найбільш яскраві образи віршів Олега Ольжича.
2. До якого поетичного циклу належить вірш «Захочеш - і будеш»?
Аналізуємо
1. Визначте епітети та метафори в поезіях Олега Ольжича.
2. Проаналізуйте будь-яку із вміщених у підручнику поезій Олега Ольжича за вибором.
Дискутуємо
1. Підготуйте реферат «Діяльність Олега Ольжича під час окупації».
2. Як життєві принципи Олега Ольжича позначилися на його творчості?
Коментарі (0)