Коли навчальний рік завершено...

Добіг до завершення навчальний рік. Сподіваємося, що ознайомлення на уроках літератури з кращими взірцями української духовної культури Х—ХІХ ст. збагатило вас інтелектуально й естетично, принесло велике емоційне задоволення. Твори, які ви вивчали, зберігають пам’ять про різні історичні епохи й людей, які жили в ті часи, їхні думки й переживання, прагнення і мрії. Але художня література попередніх століть не лише викликає до життя голоси минулого. Вона спрямовує вас у майбутнє, щоб ви могли скористатися ідеями й художніми відкриттями митців у власному житті, часом навіть несподіваним і сміливим чином.

У променях світла книжки ви відкриваєте для себе духовний світ її автора. Вона ненав’язливо формує ваші цінності, робить вас добрішими й мудрішими. Ви, напевно, помітили, що один і той самий художній твір справляє різне враження на різних людей залежно від їхнього життєвого досвіду, чутливості до художнього слова, розвитку естетичних смаків тощо. Водночас, як не дивно, з плином років ви з’ясуєте, що змінюється і ваше сприйняття конкретної книжки. Коли ви перечитуєте вкотре вже знайомі твори, то вони викликають у вас іншу реакцію, ніж при першому прочитанні. Скажімо, «Енеїда» чи «Наймичка» в чотирнадцять і сорок років сприйматимуться вами по-різному, адже ви за цей час змінитеся, а отже, текст відповідно набуде нових сенсів і нових інтерпретацій.

Запевняємо вас, що той, хто подружився з книжкою змолоду, на все життя збереже трепетне очікування насолоди діалогу з її автором. Напевне, ви дуже здивуєтеся, почувши, що спочатку люди читали тільки вголос, і лише після того, як «винайшли» читання мовчки, у кожного із читачів установився непорушний, можна сказати, інтимний зв’язок із книжкою. Це відбулося приблизно в IV ст. н.е. Відтоді текст став особистою таємницею читача, який зосереджує головну увагу не на його промовлянні, а на дорогоцінних словах, які звучать лише для нього.

Ще віддавна люди зрозуміли, що книжка справляє на кожного колосальний вплив. Вона не тільки спонукає думати, а й діяти відповідно до прочитаного. Книжка в усі часи закликала боротися за свободу, виступати проти тиранії. Саме тому в усіх країнах, зокрема й в Україні, щоб тримати бідноту в покорі, правителі забороняли їм навчатися грамоти, забороняли друк книжок рідною мовою, зрештою — знищували їх. Так, скажімо, в Афінах у 411 р. до н.е. були спалені праці Протагора. Імператор Калігула наказав спалити книги Вергілія і Тита Лівія, а в 303 р. імператор Діоклетіан засудив до спалення всі християнські книги. Прикладом жорстокої розправи над книжкою в сучасній історії стало спалення сотень тисяч книжок фашистами. Ви вже знаєте також, як забороняли протягом століть українське художнє слово спочатку в царській Росії, а потім і в Радянському Союзі.

Але, попри численні випадки розправи над книжками, вони житимуть доти, доки в них є читачі. Тому сподіваємося, ви не розлучатиметеся з українською книжкою і на канікулах.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно