Другий цар Ізраїлю Давид, який жив 1000 року до Різдва Христового, створив могутню імперію, заклав загальноізраїльську столицю Єрусалим. Давид належав до жорстокого світу марнославства, насильства й кровної помсти (за це так різко висловився про нього Т. Шевченко в «Кавказі»). Але водночас ця людина була духовно багата, обдарована й мудра. Найбільша його заслуга — створення біблійної книги псалмів — Псалтиря. Думки, почуття, одкровення, осяяння, пов’язані з бурхливими подіями свого життя, Давид переливав у пісні-молитви.

Цар Давид. Скульптура Н. Кордьє

Слово псалом (або «псальма») грецького походження, воно означає піснеспів у супроводі музичного інструмента (псалтеріона). Звідси — Псалтир (збірка псалмів).

У канонічному тексті Біблії вміщено 150 псалмів. 73 із них належать Давидові, решта — іншим авторам. Процес творення псалмів тривав з X по II ст. до н. е.

Псалми наскрізь пройняті східним (орієнтальним) світосприйманням, метафорикою, фразеологією, що вражає, навіть часом відштовхує. Як, наприклад, постійні благання псалмоспівців до Бога, аби він помстився ворогам. Пояснити ці місця можна тим, що на Сході прокльони сприймали як традиційну усталену групу слів (фразеологізми): їх промовляли з пристрастю, але не вдумувалися в дослівне значення.

Бога в псалмах наділено людськими почуттями: він може бути гнівним, ревнивим, вороги його завіту йому осоружні. Автори звертаються до Творця так, як один до одного: «обернися домене», «зверни очі свої», «не барися» тощо. Усе це зумовлено основною метою псалмоспівців — збудити й постійно підтримувати в людях довіру до Бога, здатність і бажання щиро з ним спілкуватися.

Псалми не раз проказував Христос під час свого земного життя. Навіть останні його слова на хресті — з псалма: «У руки Твої віддаю дух мій».

Споконвіку Псалтир був в Україні однією з найпопулярніших книг. За ним учили в школах грамоти, його читали в родинах у неділі й свята. Лірники складали за мотивами псалмів «духовні вірші» (або псальми) і виконували їх разом з думами й піснями. Ці лірницькі твори справили великий вплив на збірку Г. Сковороди «Сад божественних пісень».

Отже, Шевченко з раннього дитинства часто чув і добре знав псалми — слухаючи вдома та від лірників, навчаючись у школі за ними читати, захоплюючись писаннями Сковороди. У безвиході навіть заробляв ними на прожиття.

Т. Шевченко (уривок з повісті «Княгиня»): «Я знав майже весь Псалтир напам’ять і читав його (як казали слухачі мої) виразно, себто голосно. Унаслідок такої моєї вдатності не був у селі похований жоден покійник, над яким би я не прочитав Псалтир. За читання Псалтиря я одержував книги й копу грошей (50 копійок. — В. П.). Гроші я віддавав учителю як його прибуток, і він уже від щедрот своїх виділяв мені п’ятака на бублики, і це було одним джерелом мого існування».