Оригінальна література княжої Руси-України
- 11-12-2022, 11:50
- 290
9 Клас , Українська література 9 клас Борзенко, Лобусова (Повторне видання) 2022
Оригінальна література княжої Руси-України
ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ
Розквіт середньовічної української літератури припав на князювання Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха, які створили могутню державу з центром у Києві.
Ярослав Мудрий багато зробив для зміцнення державного устрою, поширення культури й освіти. Він дбав про розбудову столиці, оточив Київ муром із трьома брамами, одна з яких відома як Золоті ворота. За князювання Ярослава Мудрого відкривалися школи, переписували книжки. Було засновано монастирі, зокрема Києво-Печерський. За безпосередньої підтримки князя київським митрополитом обрали Іларіона, видатного проповідника, автора першого на Русі релігійно-політичного трактату «Слово про Закон і Благодать». За часів Ярослава Мудрого постало також перше українське законодавство — збірник «Руська Правда».
Володимир Мономах увійшов в історію як організатор успішної боротьби із зовнішніми ворогами — половцями. Він сприяв посиленню давньоруської держави. Князь Володимир Мономах уславився не лише воєнними подвигами, а й освіченістю, мудрістю, літературним обдаруванням. Він є автором кількох відомих творів, зокрема «Поученіє».
ДАВНІЙ ЛІТОПИС ЯК ЖАНР
У давній українській літературі одним із перших почало розвиватися літописання. У літописі використовується два типи оповіді: власне річні записи — стислі повідомлення про події поточного року і розгорнуті літописні оповідання — описи подій у докладному висвітленні та нерідко в літературній обробці.
Літопис (від літо — рік і писати) — особливий жанр історико-художньої прози, у якому розповідь, як правило, ведеться за роками. Композиційною одиницею літопису є річна стаття. Вона може мати різний обсяг залежно від того, наскільки важливі події відбулися певного року.
Літописи належать до «об'єднувальних» жанрів. Вони об'єднують різний матеріал: уривки перекладних творів, житія святих подвижників, повчання, документи, легенди та перекази фольклорного походження. Осмислюючи записи своїх попередників, літописці доповнювали або скорочували їх, укладали єдине оповідне полотно.
Опрацьовуємо прочитане
1. Що означає слово літопис?
2. Що є композиційною одиницею літопису?
3. Які записи можуть містити літописи? Чому це «об'єднувальний» жанр?
4. Поміркуйте: на яких уроках ви використовуєте інформацію, яку вчені отримали з літописів? Наведіть приклади.
«ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ» — ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІТОПИС
Назва першого українського літопису походить від початкових слів твору: «Це повість временных літ... звідки пішла Руська земля, хто в Києві почав спершу княжити і як Руська земля постала». Упорядником «Повісті временних літ» був чернець Києво-Печерського монастиря Нестор. Він відзначився яскравим літературним обдаруванням. Літописець надав різнорідним матеріалам цілісного характеру, пов'язав українську історію зі світовою.
Розповідаючи про відвідання апостолом Андрієм місцевості, де постав Київ, Нестор керувався патріотичними міркуваннями, прагнув піднести авторитет своєї країни. Він записав також народні перекази про заснування міста, яке пов'язав з племенем полян. Недарма літописець виділив полян серед інших племен: розповів про їхню миролюбність, однак зауважив, що вони завжди могли постояти за себе.
Нестор Літописець (Віктор Васнецов, 1885-1896)
Окремі сюжети літопису представляють діяльність князів Олега, Ігоря та княгині Ольги. Важливою частиною «Повісті временних літ» є розповідь про князя Володимира, за правління якого було прийнято християнство. Багато уваги в літописі приділено Ярославу Мудрому. Подано докладний опис діяльності цього князя, що стосувалася спорудження церков, підтримки християнської віри та розвитку освіти. У літописі міститься цікава інформація про церковні справи. Зокрема, є згадка про обрання митрополитом Іларіона, автора «Слова про Закон і Благодать». Літописець докладно розповів і про заснування Києво-Печерського монастиря — визначного духовного й культурного центру.
«Повість временних літ» є надзвичайно багатим джерелом відомостей про суспільне життя, культуру, звичаї наших пращурів. Вартість цієї пам'ятки вимірюється не лише історичною інформацією, а також її високим духовним змістом і талановитим творчим утіленням.
Україна і світ
«Повість временних літ» було перекладено не лише слов'янськими мовами, а й французькою (1884), шведською (1919), німецькою (1931 і 2000), румунською (1935), англійською (1953). Ця пам'ятка стала важливим джерелом інформації про історію та звичаї Київської Русі для вчених з різних частин світу.
Коментар фахівчині
Захоплюючі розповіді «Повісті минулих літ» лягли в основу багатьох художніх творів — повістей Б. Лепкого «Вадим», «Каяла», поезії О. Пушкіна «Пісня про віщого Олега», поеми П. Тичини «Золотий гомін», драми І. Кочерги «Ярослав Мудрий», романів С. Скляренка «Святослав», «Володимир», романів П. Загребельного «Диво», «Первоміст», «Смерть у Києві» та ін.
Алла Павлова, літературознавиця, культурологиня
Опрацьовуємо прочитане
1. Поясніть назву першого українського літопису.
2. Хто був його упорядником?
3. Чому в літописі багато уваги приділено Києву?
4. Яких князів згадано в літописі?
5. Чи з'явилося у вас бажання прочитати «Повість временних літ»? Чому?
Виявляємо обізнаність у сфері культури
6. Яким постає літописець Нестор на картині художника В. Васнецова (с. 47)?
ОБРАЗ ДЕРЖАВНОГО ДІЯЧА В «ПОУЧЕНІЇ» ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА
Володимир Мономах був онуком славетного Ярослава Мудрого. Він очолював Київське князівство впродовж 1113-1125 років. За його правління відчутно зміцнилась давня українська держава. Князеві вдалося припинити усобиці й організувати захист від половецьких набігів. Володимира Мономаха шанували як одного з найбільш освічених людей свого часу. До історії літератури він потрапив як автор кількох творів. Особливу прихильність читачів завоювало його «Поученіє» (1117).
Володимир Мономах звернувся до жанру, який був досить поширеним у середньовічній літературі. Провідний задум твору — змалювати взірцевого правителя. На думку автора, князь має бути мудрим державцем, невтомним трудівником, відважним воїном, добрим християнином. До читачів автор звертається з таким проханням: «Не осуджуйте мене, діти мої чи хто інший, коли прочитаєте це: бо не хвалю себе, ні відваги своєї, а хвалю Бога і прославляю милість його, що мене, грішного і мізерного, стільки літ оберігав від того смертного часу і не лінивим створив мене, бідного, а на всі діла людські потрібним».
Важливу роль у побудові твору відіграють автобіографічні елементи: корисні настанови й практичні поради автор супроводжує прикладами з власного життя. Чимало цікавого ми довідуємось про князя як про звичайну людину. Ось, наприклад, спогади про його пригоди на полюванні: «Два тури піднімали мене на рогах разом із конем, олень мене один бив і два лосі, один ногами топтав, а другий рогами бив, вепр мені на бедрі меч відняв, ведмідь мені біля коліна пітник укусив, лютий звір стрибнув мені на бедра і коня разом зі мною звалив. І Бог неушкодженим мене зберіг».
Володимир Мономах (невідомий художник)
Письменник бажав, щоб до нього дослухалися, звідси простий і довірливий тон без пихи й самовдоволення: «Що таке людина, як подумаєш про це? Велика розумом людина, та не може осягнути вона всіх чудес землі. Дивіться, як все мудро влаштовано на світі: як небо влаштоване, або як сонце, або як місяць, або як зірки, і тьма, і світло, і земля як на водах покладена, Господи, завдяки волі твоїй! А звірі, а птиці різні, а риби всілякі! І цьому диву подивуємося, як створено людину і які різні та багатоликі людські обличчя; якби і всіх людей зібрати, то кожен має свій вид і образ обличчя». Князь писав свій твір на схилі літ, тож прагнув осмислити пройдений життєвий шлях, передати набутий досвід наступним поколінням. Звертаючись до дітей і до всіх руських князів, Володимир Мономах закликав їх пам'ятати про обов'язки влади перед підлеглими та про її відповідальність за долю народу й держави.
Упродовж століть твір сприймався читачами як зібрання мудрих життєвих настанов. Він не втратив своєї актуальності й у наш час, його вартість не лише історико-пізнавальна. «Поученіє» наділене високими мистецькими якостями й досі зберігає значення видатної літературної пам'ятки.
Опрацьовуємо прочитане
1. Коли було написане «Поученіє» Володимира Мономаха?
2. У чому полягав авторський задум?
3. До кого звертається автор? Які поради він дає?
4. Визначте роль автобіографічних елементів у творі.
Запрошуємо до дискусії
5. Чи залишаються поради, які дає автор «Поученія», актуальними в наш час?
Виявляємо творчі здібності
6. Яким зобразив Володимира Мономаха невідомий художник (с. 49)? Яким ви уявили Володимира Мономаха, прочитавши уривки з його повчання?
«КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК» ЯК ПАМ'ЯТКА ЛІТЕРАТУРИ
Житійна література об'єднує розповіді про благочестиві подвиги та страждання людей, які визнані християнською церквою святими. Від біографічних творів житія відрізняються відрізняються тим, що зображені герої та події є не історичними, а легендарними, і подано їх як зразок релігійного подвижництва. На основі цілої низки житійних оповідань постала найвизначніша пам'ятка давньої української агіографії1 — «Києво-Печерський патерик». На відміну від житій святих, які висвітлюють життя подвижників повністю, патерикові оповідання обмежуються найбільш помітними й повчальними епізодами чернечих біографій.
1 Агіографія (від грец. «святий» і «пишу») (житійна література) — жанр християнської літератури, у якому описується життя святих та аскетів, а також наукова дисципліна, що вивчає історію написання житій.
Титульна сторінка «Києво-Печерського патерика» (видання 1760 року)
В основу патерика покладено листування єпископа Симона й простого ченця Полікарпа. Останній висловив невдоволення своїм незначним становищем у монастирі. У відповідь Симон написав докірливого листа, додавши до нього дев'ять оповідань із життя печерських ченців. Доданий матеріал мав викликати в Полікарпа повагу до монастиря і стримати його амбіції.
Повчання Симона вплинуло на Полікарпа, і він у формі звернення до ігумена монастиря Акиндина подав ще одинадцять оповідань про подвижництво київських монахів. Пізніше писання Симона й Полікарпа були об'єднані й доповнені іншими матеріалами. Так на початку XIII століття сформувався «Києво-Печерський патерик» — збірка оповідань про життя й духовні подвиги ченців. Основне завдання, яке ставили перед собою автори й упорядники пам'ятки, — звеличити Києво-Печерський монастир як визначний християнський осередок.
Фрагменти сторінок «Києво-Печерського патерика» (видання 1661 року)
Розповіді про життя монастирської обителі та духовні подвиги ченців, захопливі історії про чудеса, проповідь любові до ближнього — усе це приваблювало читачів упродовж багатьох століть.
Коментар фахівця
«Історик літератури не може не піднести живості і драматизму деяких оповідань та того щирого братолюбства і співчуття до всякого людського горя, яким надихане тут кожне слово. З сього погляду «Патерик» і досі не перестав бути книгою гуманною і доброчинною...»
Іван Франко, український письменник, учений, філософ
Опрацьовуємо прочитане
1. Яку літературу називають житійною?
2. Чим житійні твори відрізняються від біографічних?
3. Що покладено в основу «Києво-Печерського патерика»?
4. Коли був сформований текст патерика? Яким було основне завдання укладачів?
5. Як Іван Франко обґрунтовував актуальність «Києво-Печерського патерика»?
6. Складіть порівняльну таблицю ознак фольклору й давньої літератури.
7. Оберіть тему і проведіть дослідження.
• Образи, теми, сюжети «Повісті временних літ» в українській літературі
• «Повість временних літ» про заснування Києво-Печерського монастиря
• Уроки моральності від Володимира Мономаха
Результати представте у вигляді доповіді з презентацією.
Коментарі (0)