Поети-романтики
- 21-12-2022, 22:47
- 485
9 Клас , Українська література 9 клас Авраменко, Дмитренко (поглиблене вивчення філології) 2022
Поети-романтики
Харківська школа романтиків була найчисленнішою. Її представники — І. Срезнєвський, Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров, О. Корсун, Й. Бодянський, О. Афанасьєв-Чужбинський, П. Гулак-Артемовський, В. Забіла, М. Петренко — збагатили українську літературу різножанровими творами. Серед них значного поширення й популярності набула романсова лірика, а також лірика особистої журби (елегії, послання, посвяти, медитації). У цих ліричних жанрах якнайповніше було розкрито внутрішній світ людини, її душевні переживання, настрої смутку, меланхолії.
Віктор Забіла (1808-1869) народився на хуторі під Борзною, що на Чернігівщині, у родині дрібного поміщика. Навчався в Ніжині, служив у Київському драгунському полку. Після відставки повернувся жити на хутір.
В. Забіла
З творчого доробку поета-романтика, який налічує майже сорок творів, за життя письменника було опубліковано лише п’ять, зокрема його знаменитий «Соловей» («Не щебечи, соловейку...»).
Ця поезія у формі уявного монологу ліричного героя із соловейком оспівує не згасле до кінця життя кохання, його страждання через втрату милої дівчиноньки. Протиставний паралелізм розкриває мотив приреченості на страждання в коханні, в особистому житті: «...Ти щасливий, спарувався / І гніздечко маєш! / А я бідний, безталанний, / Без пари, без хати...»
Через образ природи (особливо соловейка), на тлі якої змальовано стан душі юнака, посилюється психологізм твору.
Для вірша «Соловей» характерні народнопоетичні образи-символи, змальовані більшою чи меншою мірою і в інших творах поетів-романтиків: соловейко, зоря, ніч, гніздечко, пісня, серце, пугач.
Багата мова, наспівний ритм, близькість поетики до народної пісні, глибокий ліризм твору «Соловей» сприяли тому, що він став улюбленим народним романсом «Не щебечи, соловейку...», який прикрашає репертуар багатьох усесвітньо відомих співаків.
Михайло Петренко (1817-1862) народився в м. Слов’янську Харківської губернії (тепер Донецька обл.). Закінчив юридичний факультет Харківського університету. Потім працював чиновником. Останні роки життя пройшли на Харківщині.
М. Петренко
Із спадщини М. Петренка збереглося майже 20 поезій, написаних протягом нетривалої творчої діяльності митця. Найвідоміший його твір — поезія «Небо» («Дивлюсь я на небо...») — покладений на музику Людмилою Александровою, випускницею Варшавської консерваторії, дочкою харківського поета й військового лікаря Володимира Александрова. Вірш набув широкої популярності як українська народна пісня літературного походження.
Тема недолі, нарікання на життя, незадоволення земним буттям, бажання заховатися від сирітського горя — усім цим наповнений вірш. Тут переважають мотиви втечі від реалій, пошуку щастя. Ліричний герой, одинокий сирота, скаржиться на долю, для якої він чужий, змалку нелюбий, наймит, хлопцюга приблудний. Риторичні фігури («Чому мені, Боже, ти крилець не дав?», «Хіба ж хто кохає нерідних дітей?»), тавтології («Чужий я у долі, чужий у людей»), розлогі метафори підкреслюють приреченість на самотність.
Герой поезії є частиною природи й прагне злитися з нею, поривається до неба, хоче втекти від земних буднів: «Я б землю покинув і в небо злітав! / Далеко за хмари, подальше од світу, / Шукать собі долі...»
Тугу за гармонією реального життя й ідеалу, їхню несумісність автор передав через народнопоетичні образи-символи, характерні для романтизму: космічні символи (небо — високість, недосяжність; сонце — вища космічна сила, осяяння, слава, велич; місяць — символ циклічного ритму часу, вічності, постійного оновлення; аналізовані раніше образи-символи зірки, зорі), земні символи (земля — мати-годувальниця, багатство, щедрість, родючість, гріхопадіння; світ — приземленість, буденність), абстрактні символи (крила — символ мрії, творчості, натхнення), птахи (сокіл, орел — символи відваги, сміливості, гордості, далекоглядності, духовного злету).
Твір пронизаний романтично-меланхолійним смутком, журливим настроєм нездійсненної мрії життя.
- А. Прослухайте в інтернеті пісню «Дивлюсь я на небо...» у виконанні О. Пономарьова та EL Кравчука.
- Б. Чия манера виконання вам більше сподобалася? Яка з них більш органічна за змістом, мелодикою та настроєм?
О. Пономарьов
EL Кравчук
Петро Гулак-Артемовський (справжнє прізвище Артемовський) (1790-1865) народився в містечку Городищі Київської губернії (нині Черкаська обл.) у сім’ї священника. Навчався в Києво-Могилянській академії, викладав у приватному пансіоні в Бердичеві, працював домашнім учителем у сім’ях польських поміщиків. Свою долю пов’язав із Харківським університетом. Після закінчення університету захистив магістерську дисертацію, викладав польську словесність, історію, географію, статистику, працював деканом словесного факультету, потім ректором.
П. Гулак-Артемовський
П. Гулак-Артемовський — перший байкар-класик української літератури, який започаткував жанровий різновид — байку-казку. Визначним його літературним досягненням стала поява першої віршованої байки в українській літературі «Пан та Собака». У ній автор порушив актуальне питання сучасності — безправне становище кріпаків, жорстокість і самодурство поміщиків.
Сюжет твору «Пан та Собака» П. Гулак-Артемовський запозичив із короткої байки польського поета І. Красицького «Пан і Пес» (одна строфа — чотири рядки), а українська байка збільшилася до 183-х рядків.
Твір розпочинається романтичним персоніфікованим пейзажем ночі: «На землю злізла ніч... Нігде ані шиширхне... / Уклався місяць спать, нема ані зорі». З великою майстерністю, багатством лексики, зі зміною інтонації та введенням подробиць письменник змальовує події, у яких задіяні головні персонажі — Рябко, Пан, слуга Явтух: пильна охорона Рябком панського маєтку вночі (постійне гавкання); програш пана в карти; здивування та потрясіння собаки, що його «відчухрали» за те, що спав після неспокійної ночі; сцена побиття пса з колоритними подробицями; завершальні роздуми («Той дурень, хто дурним іде панам служити, / А більший дурень, хто їм дума угодити!»).
В алегоричному образі Рябка висловлено співчуття поета до безправного селянства, а в образі Пана — осуд деспотизму та сваволі панівної верхівки суспільства.
4. Прочитайте байку «Пан та Собака» П. Гулака-Артемовського.
У романтичному творі «Рибалка» П. Гулак-Артемовський переспівав німецьку баладу Й. В. Ґете «Рибалка» (нім. «Der Fischer»), зображаючи ніжні людські почуття. Сюжет твору «Рибалка» побудовано на українській народній демонології: русалка, міфічна водяна істота, застає парубка за звичним заняттям: «На березі Рибалка молоденький / На поплавець глядить і примовля: / — Ловіться, рибочки, великі і маленькі!» Дівчина-русалка зачаровує рибалку за допомогою відомих засобів принади: «косу зчісує, брівками моргає», «морга й співа» — зваблює юнака таємничим підводним світом, у якому він безслідно й зникає.
Твір пройнятий елегійним настроєм, насичений народнопісенними мотивами, фантастичними елементами. Усе це підкреслює неповторний національний колорит у змалюванні романтичного поривання мрійливого юнака в незвіданий чарівний світ.
Органічний зв’язок балади з українським фольклором забезпечив їй тривале життя, а авторові — визнання.
5. Прочитайте баладу «Рибалка» П. Гулака-Артемовського.
РИБАЛКА
Малоросійська балада
Das Wasser rauscht, das Wasser flißt,
Ein Fischer saß daran.
Sah nach der Angel ruhevoll,
Kuhl bis ans Herz hinan.
Goethe1
Вода шумить!.. Вода гуля!..
На березі Рибалка молоденький
На поплавець глядить і примовля:
— Ловіться, рибочки, великі і маленькі!
Що рибка смик — то серце тьох!..
Серденько щось Рибалочці віщує:
Чи то тугу, чи то переполох,
Чи то коханнячко?.. Не зна він, — а сумує!
Сумує він, — аж ось реве,
Аж ось гуде, і хвиля утікає!..
Аж гульк!.. з води Дівчинонька пливе,
І косу зчісує, і брівками моргає!..
Вона й морга, вона й співа:
— Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький,
На зрадний гак ні щуки, ні лина!..
Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?
Коли б ти знав, як Рибалкам
У морі жить із рибками гарненько,
Ти б сам пірнув на дно к линам
І парубоцькеє оддав би нам серденько!
Ти ж бачиш сам, — не скажеш: ні, —
Як сонечко і місяць червоненький
Хлюпощуться у нас в воді на дні
І із води на світ виходять веселенькі!
Ти ж бачиш сам, як в темну ніч
Блищать у нас зіроньки під водою,
Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч, —
Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!
Зирни сюди!.. Чи се ж вода?..
Се дзеркало, — глянь на свою уроду!..
Ой, я не з тим прийшла сюда,
Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!
Вода шумить!.. Вода гуде...
І ніженьки по кісточки займає!..
Рибалка встав. Рибалка йде,
То спиниться, то вп’ять все глибшенько пірнає!..
Вона ж морга, вона й співа...
Гульк!.. — приснули на синім морі скалки!..
Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..
І більше вже ніде не бачили Рибалки!..
1 Вода шумить, вода тече, коло неї сидить Рибалка й дивиться на вудку із спокійним серцем. Гете (нім.).
6. Виконайте завдання.
1. Підзаголовок «Малоросійська балада» має твір
- А «Човен»
- Б «Рибалка»
- В «Пан та Собака»
- Г «Ведмежий суд»
2. Установіть відповідність.
3. Установіть відповідність.
4. Назвіть ознаки романтизму, проілюструвавши їх конкретними прикладами з вивчених творів.
5. Доведіть, що «Пан та Собака» за жанром — віршована байка.
6. Розкрийте алегоричне значення образу Рябка в байці П. Гулака-Артемовського.
7. З якого зарубіжного твору почерпнув П. Гулак-Артемовський сюжет до байки «Пан та Собака»? Знайдіть в інтернеті цей твір в українському перекладі, зіставте обидві байки, зробіть висновок.
8. Переспівом чийого твору є балада П. Гулака-Артемовського «Рибалка»? Стисло перекажіть сюжет балади.
9. Назвіть ознаки балади як жанру літератури й проілюструйте їх конкретними прикладами з твору П. Гулака-Артемовського «Рибалка».
10. Які засоби вживає Русалка, щоб заманити Рибалку у воду? Проілюструйте свої думки цитатами з балади «Рибалка» П. Гулака-Артемовського.
11. Випишіть у зошит по 2-3 приклади епітета, персоніфікації, пестливих слів із балади П. Гулака-Артемовського «Рибалка».
12. Яким настроєм пройняті ліричні вірші, пісні та балади українських поетів-романтиків першої половини XIX ст.? Чим, на вашу думку, це викликано?
7. Виконайте домашнє завдання.
- Вивчіть напам’ять віршований твір одного з поетів-романтиків (на власний вибір).
Микола Костомаров (1817-1885) народився в 1817 р. в с. Юрасівці Острогозького повіту Воронезької області (Росія). В історії української культури відомий як письменник (поет, прозаїк, драматург), публіцист, історик, фольклорист, професор Київського та Петербурзького університетів (літературний псевдонім Ієремія Галка).
М. Костомаров
Як поет він заявив про себе в ранній період творчості. Дві збірки віршів («Украинские баллады Иеремии Галки», Харків, 1839; «Ветка. Малорусские стихотворения Иеремии Галки», Харків, 1840) виразно представляють Костомарова-романтика.
Вірш-медитація «Соловейко» пройнятий елегійними настроями. Тут наявний внутрішній сюжет — думки, переживання, прагнення до ідеалу героя-співця, який асоціюється з образом соловейка, є центральним в елегії. Головні мотиви поезії — самотність, мотив творчості («І в небо думкою влетів, / Між зорями співає»), нерозділеного кохання.
Словосполучення-тавтологія «зелений сад», яке повторюється тричі на початку першої строфи, акцентує увагу на весняному буянні, адже зелений колір у фольклорі — символ природи, молодості, родючості, краси та радості, утвердження життя. Антитеза «зелений сад» — «зеленая могила», навпаки, підсилює стан безнадії, депресії, байдужості й очікування смерті, тим паче, що в останній строфі цей стан душі ліричного героя поглиблюється експресивними епітетами «смутна, тиха, самотня».
Художній паралелізм — спів соловейка в саду й на могилі та творчість народного поета, який «віршами люб'язними / Кохання й радість розділя / З серцями приязними», — головний композиційний прийом елегії. Риторичними запитаннями посилюється незрівнянний солов’їний спів у природі навесні: «Хто гласи їх розлічить? / Хто зорі перелічить?» Він несе людям радість буття. Призначення народного співця благородне, вагоме: «біди оплакує людськії», за що «ніхто йому / З душі не кине квітку!», тільки «Одно серденько пісня та / Співцева розрушила» — серце самотньої дівчини, яка сиділа на одинокій могилі та слухала спів солов’я. Нечисленні пестливі слова: соловейко, любенько, серденько — відіграють визначену їм роль у створенні позитивної емоційної тональності елегії.
Поезія «Соловейко» — класичний зразок української романтичної лірики з усіма характерними її ознаками.
8. Прочитайте вірш М. Костомарова «Соловейко».
СОЛОВЕЙКО
Зелений сад, зелений сад,
Зеленая могила!
Зелений сад вдяга весна,
Могила забриніла!
Як гарно слухать, коли в ніч
Маленький соловейко
В квітках затлямка, засвистить
Так приязно, любенько!
А тут вони ведуть танок!
Хто гласи їх розлічить?
Хто передом із їх іде?
Хто зорі перелічить?
Той на тополі, ті в кущах,
Ті в вербах, ті в калині...
Один біля могили сам
Співає на ялині.
Щебече він: не то співець
Віршами люб’язними
Кохання й радість розділя
З серцями приязними.
Затьохка він — не то біди
Оплакує людськії;
Жаль ллється в серце, як в квітки
Крапельки дощовії.
От застогнав, і от замовк...
Терликнув — вп’ять залився...
Не то співець в останній раз
Із миром розпростався!
І в небо думкою влетів,
Між зорями співає,
А странний спів його людей
Уже не порушає.
Співає пташка, і ніхто
Не взяв її в примітку!
Співа співець — ніхто йому
З душі не кине квітку!
Одно серденько між всіма
Глас пташин розпізнало;
Одно серденько пісня та
Співцева розрушала.
І цілий день смутна, тиха,
Самотняя могила,
А вранці зомнята трава,
Де дівчина сиділа.
До речі...
За дослідженнями орнітологів, соловей за коротку травневу ніч виконує кілька пісень із сотнями варіацій. Це пісні кохання, які зачаровують самку. Після утворення пташиної сім’ї пристрасні щебетання соловейка лунають до кінця місяця.
Євген Гребінка (1812-1848) народився у дворянській сім’ї на хуторі Убіжище Гребінківського району (нині с. Мар’янівка), що на Полтавщині. Закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, де навчалися М. Гоголь і В. Забіла. Тут були написані перші його твори. Після служби в 3-му Малоросійському козачому полку працював чиновником у Петербурзі, а з 1834 р. почав викладати російську словесність у військових навчальних закладах столиці. У Петербурзі створив гурток мистецької та літературної інтелігенції. У той час надзвичайної популярності набули літературні вечори Є. Гребінки. Письменник узяв участь у вирішенні життєвої та творчої долі Т. Шевченка: у викупі його з кріпацтва, у першому виданні «Кобзаря» 1840 р.; в альманасі «Ластівка» надрукував окремі твори Т. Шевченка, допомагав у самоосвіті, матеріально сприяв його першій подорожі в Україну.
Є. Гребінка
Є. Гребінка помер у 1848 р. в м. Петербурзі (Росія). Похований у с. Мар’янівці на Полтавщині.
В історії української літератури Є. Гребінка відомий насамперед як прославлений байкар. Найвідоміша його збірка — «Малороссийские приказки» (1834, 1836). І. Франко зазначав, що «як байкопис Гребінка посідає перше місце в нашім письменстві. Його байки характеризуються яскравим національним і навіть спеціально лівобережним українським колоритом, здоровим гумором». Це «Ведмежий суд», «Віл», «Ячмінь», «Рибалка», «Мірошник», «Дві пташки в клітці». Є. Гребінка писав також і прозові твори російською мовою — оповідання, нариси, повісті («Ніжинський полковник Золотаренко»), історичний роман «Чайковський», вірші, пісні, романси.
У байці «Ведмежий суд» описано суд у царській Росії, його сваволю та знущання з простих людей. Значення алегоричних образів прозоре: Ведмідь і Вовки — хижаки — уособлюють всесильних судових чиновників, для яких суд — особиста нажива; Лисиця — дрібний прислужник царського суду, що живиться крихтами з панського стола; попеластий Віл — образ трудівника, сумлінної людини, яку несправедливо засуджують.
Балада «Човен» наповнена алегоричними образами: човен — людина; море — життя; хмари, вітер, громи — життєві труднощі й негаразди. Твір має автобіографічний характер, це роздуми молодого поета, який вирушає з рідного хутора в далекий Петербург, він ніби кидається в пінисті хвилі розбурханого житейського моря. Прикрашають романтичну баладу народнопоетичні порівняння: хвиля, «мов чорнії гори»; хмари, «як темная нічка». Ліричність досягається й через використання зменшувально-пестливих слів: нічка, весельце. Алітерації р, г підсилюють сприйняття водної стихії.
Усесвітньо відомими стали романси Є. Гребінки «Очи чёрные» і «Ні, мамо, не можна нелюба любить» («Українська мелодія»). До речі, його знаменита пісня «Очи чёрные» облетіла весь світ і стала загальнолюдським надбанням завдяки неповторному голосу Ф. Шаляпіна.
Є. Гребінка написав кілька віршів українською мовою, передаючи найтонші, найніжніші порухи людської душі, сумні роздуми, настрої смутку, туги за щастям, нездійсненність мрій, один з яких — «Українська мелодія».
9. Прочитайте відомості з теорії літератури та випишіть визначення терміна «романс» у зошит.
Теорія літератури
Романс — невеликий за обсягом вірш і музичний твір про кохання, призначений для сольного співу.
10. Прочитайте байку Є. Гребінки. «Ведмежий суд».
ВЕДМЕЖИЙ СУД
Лисичка подала у суд таку бумагу:
Що бачила вона, як попеластий Віл
На панській винниці пив, як мошенник, брагу,
Їв сіно, і овес, і сіль.
Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки.
Давай вони його по-своєму судить
Трохи не цілі сутки.
«Як можна гріх такий зробить!
Воно було б зовсім не диво,
Коли б він їв собі м’ясиво», —
Ведмідь сердито став ревіть.
«А то він сіно їв!» — Вовки завили.
Віл щось почав був говорить,
Да судді річ його з починку перебили,
Бо він ситенький був. І так опреділили
І приказали записать:
«Понеже Віл признався попеластий,
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за такі гріхи його четвертувать
І м’ясо розідрать суддям на рівні часті,
Лисичці ж ратиці оддать».
11. Прочитайте баладу Є. Гребінки «Човен».
Маркіян Шашкевич (1811-1843) — натхненник, ідеолог й організатор «Руської трійці». Творчий і науковий доробок письменника невеликий: понад тридцять віршів, незакінчена поема «Перекинчик бісурманський», казка «Олена», переспіви й переклади з різних мов, перший в Україні переклад «Слова про похід Ігорів», з якого зберігся лише «Плач Ярославни». У 1836 р. уклав першу українську «Читанку» для народних шкіл.
М. Шашкевич
Веснянки — улюблений фольклорний пісенний жанр українців. Першим до інтерпретації народних веснянок звернувся М. Шашкевич своєю «Веснівкою». Її вважають перлиною пейзажної лірики поета. Вірш побудований у формі діалогу першої весняної квітки — проліска з весною, яку «цвітка дрібная» називала ненькою. Велика репліка квітки — це її прохання, звернене до весни-матері, бажання волі та долі: «Щоб я зацвіла, / Весь луг скрасила». Вона прагне цвісти довго, щоб привабити своєю красою весь світ. Народнопоетичні порівняння «Щоби я була, / Як сонце, ясна, / Як зоря, красна» створюють чарівний образ-мрію першої квітки весни. Репліка-відповідь весни-матері, яка бажає своїй дитині щастя, навпаки, застерігає її від лиха, життєвих негараздів, що постійно підстерігатимуть юну особу: «Буря загуде, — / Краса змарніє, / Личко зчорніє, / Головоньку склониш, / Листоньки зрониш...». Головний мотив поезії — прагнення квітки-дівчини довгої щасливої долі, її мрія прикрашати світ.
«Веснівка» має і яскраво виражений алегоричний зміст: весна — пробудження національної свідомості українців; вихор, мороз, буря — ті суспільні перешкоди, які заважають вільному розвитку України.
Майстерна художня форма та глибокий зміст «Веснівки» привертали увагу композиторів, але найкращий музичний супровід до твору створив композитор А. Кос-Анатольський.
12. Прочитайте вірш М. Шашкевича «Веснівка».
ВЕСНІВКА
Цвітка дрібная
Молила неньку,
Весну раненьку:
— Нене рідная!
Вволи ми волю —
Дай мені долю,
Щоб я зацвіла,
Весь луг скрасила,
Щоби я була,
Як весна, ясна,
Як зоря красна,
Щоби-м згорнула
Весь світ до себе!
— Доню, голубко!
Жаль мені тебе,
Гарная любко;
Бо вихор свисне,
Мороз потисне,
Буря загуде —
Краса змарніє,
Личко зчорніє,
Головоньку склониш,
Листоньки зрониш, —
Жаль серцю буде.
13. Опрацюйте літературно-критичний матеріал.
Романтики першими висунули проблему народу як учасника історично-культурного процесу. Вони своєю творчістю відновлювали й активізували історичну пам’ять і національну самосвідомість українців. Першорядна роль романтиків і в ознайомленні світу з обрядами, звичаями, віруваннями, усною народною творчістю свого народу, його менталітетом.
Відкриття національного обличчя України для світової спільноти, за словами польського романтика А. Міцкевича, зробило Україну обітованою землею слов’янської романтичної поезії. Романтизм поставив важливі життєві питання: життя і смерть, свобода і рабство, народ і влада, особистість і натовп, внутрішній світ людини.
Романтики поєднали в цілісні художні структури епос, лірику, драму (з’явилися ліро-епічні твори, ліро-епіко-драматичні жанри), удосконалили силабо-тонічну систему віршування, звертаючись до всіх основних п’яти стоп, утвердили в літературі нові жанри: • побутова й історична балада; • історична поема, драма і трагедія; • ліро-епічна поема; • інтимна й громадянська лірика; • дума, медитація, елегія, ідилія, романс, тріолет, сонет, посвята, послання.
14. Виконайте завдання.
1. Установіть відповідність.
2. Установіть відповідність.
3. Романтизм утвердив і розвинув в українській літературі усі названі жанри, ОКРІМ
- А балади
- Б байки
- В літопису
- Г романсу
4. Народнопоетичні образи-символи тополі, верби, калини, ялини наявні в поезії
- А «Веснівка» М. Шашкевича
- Б «Небо» М. Петренка
- В «Соловейко» М. Костомарова
- Г «Соловей» В. Забіли
5. Розкрийте образ співця з елегії М. Костомарова «Соловейко» через його протиставлення з образом соловейка.
6. Поясніть значення образів-символів у поезії Є. Гребінки «Човен».
7. Знайдіть алегоричні образи у вивчених байках П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, поясніть їхні значення. Чому слова Пан, Собака, Вемідь, Лисичка, Віл написано з великої літери?
8. Розкажіть про розвиток української літератури в Західній Україні, про роль «Руської трійці» в національному духовному відродженні українців.
9. Охарактеризуйте зв’язок медитації М. Шашкевича «Веснівка» з українським фольклором.
10. Яке значення відіграв романтизм як мистецький напрям для нового етапу розвитку української літератури в контексті зарубіжних майстрів (В. Скотт, Дж. Байрон, В. Гюго, А. Міцкевич, Г. Гейне, Ю. Лермонтов та ін.)?
11. Придумайте й запишіть (у віршованій або прозовій формі) мораль до байки Є. Гребінки «Ведмежий суд».
12. Знайдіть і випишіть із вірша М. Костомарова «Соловейко» народнопоетичні образи-символи, поясніть їхні значення.
15. Виконайте домашнє завдання.
- Випишіть по 2-3 приклади епітета, персоніфікації, порівняння з балад П. Гулака-Артемовського та Є. Гребінки.
Коментарі (0)