Глибини перекладної літератури: Біблія
- 31-12-2022, 14:13
- 227
9 Клас , Українська література 9 клас Коваленко, Бернадська (повторне видання) 2022
Глибини перекладної літератури: Біблія
Біблія є вічно зеленим деревом.
Та його плоди — це таємничі символи.
Григорій Сковорода
Пригадайте!
Пригадайте, що вам відомо про Біблію з уроків всесвітньої історії та зарубіжної літератури.
Який ваш власний досвід спілкування із Книгою книг?
Без перебільшення можна сказати, що найпопулярнішою книгою у світі є Біблія. За кількістю перекладів, повторних перекладів і переказів їй немає суперників серед інших книжок. Британська енциклопедія пише, що до 1966 р. повний текст Біблії був опублікований 240 мовами й діалектами, окремі її книги — ще 739 мовами, а це загалом становить 1279 перекладів. Загальний тираж її сягає майже мільярда екземплярів.
Біблія — невичерпна книга, яка акумулювала знання про Бога й людину. У ній Бог розмаїто розкриває людям свої таємниці. Але в Біблії пояснюється не лише релігійне вчення, Божественна істина, а й життєва мудрість. Історія, географія, соціологія, мистецтво — ось неповний перелік сфер людського пізнання, які так чи інакше спиралися у своїх пошуках істини на тексти Святого Письма. Без Біблії ні Мікеланджело, ні Леонардо да Вінчі, ні Рембрандт, ні Ель Греко не стали б тими визначними митцями, якими протягом століть захоплюється весь світ. На ній ґрунтувалася творчість Шекспіра, Расіна, Данте, Сковороди, Шевченка, Толстого, Достоєвського й інших видатних письменників.
У чому ж секрет потягу людей до цього літературного твору? Як зауважив канадський дослідник Біблії Нортроп Фрай у своїй книжці «Великий код: Біблія і література», «...Біблія більше схожа на малу бібліотеку, аніж власне на книжку; можливо, про неї ми звикли думати як про одну книгу тільки тому, що для зручності її вміщують під одну обкладинку».
Справді, слово Біблія у своєму первинному сенсі означало «малі книжки», або «зібрання книжок». Писали їх на трьох континентах — в Азії, Африці та Європі протягом І тис. до н. е. — II ст. н. е. Уявіть тільки: шістдесят поколінь людей змінилося за цей час!
Існують припущення, що тексти Святого Письма створювали майже сорок авторів із різних суспільних верств: царі й філософи, державні діячі, учені й поети, рибалка, пастух, виночерпець, воєначальник, лікар, збирач податків та інші. За релігійним тлумаченням, їх написали люди, яких сам Бог обрав для цієї місії й керував їхньою роботою. У самій Біблії про Божих пророків апостол Петро сказав: «Люди говорили від Бога, керовані Святим Духом». Але сучасний мовознавчий аналіз текстів дає підстави стверджувати, що авторів було значно більше ніж сорок. Наприклад, «П’ятикнижжя» Старого Заповіту, авторство якого протягом століть приписували Мойсею, можливо, створювали щонайменше четверо авторів! Та й тексти Нового Заповіту не є стилістично однорідними, а отже, можуть належати різним творцям.
Зміст Біблії від часу її першого перекладу дійшов до нас майже в незмінному вигляді. 66 книг Святого Письма поділено на 1189 розділів, які у свою чергу розбито на 31 173 вірші.
Канон1 книг Старого Заповіту остаточно був затверджений на Лаодикійському Соборі 364 р. і Карфагенському Соборі 397 р. Але, крім канону, існує також частина неканонічних текстів, які не увійшли до книг Святого Письма. Деякі з них церква вважає корисними для християн і дозволяє їх читати, більшість неканонічних текстів не рекомендовані як такі, що спотворюють зміст священних книг.
1 Канон — тут: список, зібрання релігійних книг, узаконених церквою.
Біблія складається з двох книг — Старого й Нового Заповітів (у деяких перекладах — Завітів). Давньоєврейське слово berit і грецьке diatheke означають заповіт, угода, договір. У релігійному тлумаченні у Старому Заповіті Бог уклав угоду з Ізраїлем, щоб той був носієм Його обітниць для всіх народів світу на основі закону, а в Новому — уклав угоду з усіма людьми через місію любові Ісуса Христа.
До Старого Заповіту належать 39 книг: 17 — історичних, 6 — поетично-повчальних, 16 — пророцтв. Вони писані давньоєврейською й арамейською мовами. 27 новозавітних книг, крім Євангелія від Матвія, написаного давньоарамейською, були створені грецькою. Вони належать тільки християнській релігії і присвячені розповіді про діяння Ісуса Христа.
Жанрово Біблія надзвичайно різноманітна: міфи, героїчний епос, оповіді про подвиги праведників, законодавчі настанови релігійно-правового, морального змісту, байки, повчання, елементи літописання, притчі, легенди, афоризми та прислів’я, молитви, гімни, пісні — ось неповний перелік жанрів Святого Письма. Дослідники також роблять висновок, що понад половину з них складають поетичні тексти. Тому Біблія приваблює не тільки християн, вона є однією з найдавніших пам’яток літератури.
Вінсент Ван Гог. Натюрморт із Біблією
Тим, хто захоче прочитати Біблію «на одному подиху», не пощастить: вона не дається відразу, як легке чтиво. Пам’ятаєте, як вивчали релігійні книги наші предки? Повільно і вдумливо, постійно повертаючись до прочитаного й переосмислюючи його. Чому так? Тому що Біблія — це книга духовна. У притчах, легендах і символічних образах закладено глибинний прихований зміст, а кожен, хто намагається читати її буквально, натраплятиме на багато, на перший погляд, суперечностей і протиріч. Але коли ви побачите певні неузгодженості, то подумайте: а чи не є це знаком зупинитися й обміркувати, чому так написано? Чи достатньо в мене знань, щоб зрозуміти підтекст прочитаного?
Легенда про Вавилонську вежу
Легенда про Вавилонську вежу розвиває тему людського гріха. Уперше гріхопадіння здійснили первісні люди Адам і Єва, за що Господь вигнав їх із раю. Але людина не зрозуміла, що вона була вінцем Божого творіння й у ній закладено образ самого Творця, не покаялася й не змінилася. На прикладах історії єврейського народу Біблія передає думку, що, здійснюючи гріховні вчинки, люди спотворюють у собі образ Божий, порушують гармонію у Всесвіті, закладену під час створення світу. Але Господь любить своє творіння й не хоче, щоб цей образ загинув, тому наставляє людину. Наприклад, Біблія описує страшні картини людського гріхопадіння та розплату за це. У людському розумінні Бог навчає жорстоко, наприклад, посилає Всесвітній потоп і знищує людство або ж роз’єднує людей під час побудови Вавилонської вежі.
Зміст легенди. В 11 главі Книги Буття наведено легенду про Вавилонську вежу. У ній розповідається про події, які відбулися на землі невдовзі після Всесвітнього потопу. Тоді люди були ще згуртовані й розмовляли однією мовою. Впевнені у своїй силі, вони вирішили побудувати вежу до неба, щоб лишити по собі пам’ять на віки і прославити себе. Богові не сподобалася їхня зухвалість, уклав він їм в уста різні мови, після чого люди не змогли порозумітися й добудувати вежу. Вона із часом розвалилася, а місто назвали Вавилоном, тобто «змішанням».
Ідея твору: засудження гордині людей як одного зі смертних гріхів, заклик у всіх справах покладатися на Господню волю.
Українська фразеологія фіксує два вислови, пов’язані з легендою: «вавилонська вежа» у значенні справи, яку ніколи не буде завершено; і «вавилонське стовпотворіння», коли хочуть сказати про хаос і безлад.
У сучасній літературі образ Вавилонської вежі набуває широкого узагальнення для зображення безладу, невпорядкованості або, як у Юрія Клена, примарності мрій і бажань:
Вигадуєш ти Вавилонські вежі,
Роздмухуєш бажань пекельний жар,
Та утікає крізь твої мережі
Шумка вода розпливчастих примар.
Пітер Брейгель Старший. Вавилонська вежа
Будівля Європарламенту
• Поясніть, чому будівля Європарламенту має форму Вавилонської вежі.
Легенда про Мойсея
Легенда про Мойсея розповідає епізоди з життя найвизначнішого пророка і праотця єврейського народу. Мойсеєві приписують авторство перших п’яти книг Старого Заповіту, він приніс єврейському народу Закон Божий, викарбуваний на скрижалях, і став посередником угоди між Богом Єговою та ізраїльтянами. Десять заповідей — це закон, який Бог через Мойсея передав людям тоді, коли в них унаслідок гріховного життя ослаб внутрішній орієнтир — совість. Перші чотири заповіді накладають на людину обов’язок любити Бога, наступні шість — про обов’язок любові до ближнього.
На початку нової ери між людьми й Богом була укладена нова угода, посередником у якій став Ісус Христос і закони якої були викарбувані вже не на скрижалях, а в серцях людей.
З десятьма заповідями пов’язано саме утворення єврейського народу. В Єгипті мешкало семітське плем’я безправних рабів, і лише після отримання десяти заповідей воно перетворилося на народ, покликаний вірити і служити Богові. З нього втілився в плоті Сам Спаситель світу — Господь Ісус Христос.
Зміст легенди. Мойсей народився в Єгипті в єврейській родині за часів, коли євреї перебували в рабстві у єгиптян. Щоб їхня кількість не збільшувалася, фараон наказав убивати єврейських немовлят чоловічої статі. Рятуючи свого новонародженого сина, мати залишила Мойсея в кошику на березі річки. Там хлопчика знайшла дочка фараона і взяла на виховання, а його матір найняла годувальницею. Назвали хлопчика Мойсеєм.
Одного разу, пасучи худобу на пагорбі гори Хорив неподалік від Синаю, Мойсей побачив терновий кущ, що світився вогнем (неопалима купина). Тут відбулася зустріч майбутнього пророка з Богом, який наказав йому вивести єврейський народ з єгипетського полону.
Однак фараон не хотів відпустити євреїв. За це Бог навів на єгиптян багато лиха («кари єгипетські»). Коли ж він їх звільнив, то шлях до землі обіцяної їм показував сам Бог. Незабаром фараон змінив своє рішення й послав за ізраїльтянами військо, яке наздогнало втікачів біля Червоного моря. Тоді Бог дозволив Мойсею сотворити диво — розсунути море, щоб його плем’я пішло по морському дну. Єгиптяни кинулися навздогін, але води моря зімкнулися — і вони потонули. Коли євреї йшли через пустелю, Бог давав їм їжу й воду, їхній одяг не зношувався. Зрештою, вони розташувалися біля підніжжя гори Синай.
Мойсей піднявся на гору і пробув там 40 днів. Сам Бог говорив з ним і дав йому (а через нього народу Ізраїлю) Десять заповідей.
ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ
1. Я є Господь Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене.
2. Не роби собі ідола й нічого подібного до того, що на небі вгорі, що на землі внизу, що у воді й під землею, і не поклоняйся і не служи їм.
3. Не взивай імені Господа Бога твого надаремно.
4. Пам’ятай день святий святкувати.
5. Шануй батька твого і матір твою.
6. Не вбивай.
7. Не чужолож.
8. Не кради.
9. Не свідчи неправдиво проти ближнього твого.
10. Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.
Поки Мойсей був на горі, євреї «зробили собі лите теля і принесли йому жертви». Спустившись із гори, пророк побачив це, у гніві спалив теля і стер на порох. Після цього плем’я Ізраїлеве ще довго мандрувало пустелею, перш ніж увійти в обіцяну Богом землю. Мойсей на неї не ступив, а тільки побачив її здаля. Він помер у віці 120 років. «І не було вже в Ізраїлі пророка, як Мойсей, що знав Бога лицем до лиця».
Опера «Мойсей» — перша сучасна українська опера на біблійну тематику
• Підготуйте повідомлення про оперу Мирослава Скорика «Мойсей».
Притча про блудного сина
Ще в Старому Заповіті було передбачено, що Ісус Христос повчатиме притчами. У Новому Заповіті їх записано близько тридцяти. Кожна освічена людина знає притчі про сіяча, кукіль у пшениці, про самарянина, загублену вівцю, про тісні двері, багача і Лазаря, фарисея і митаря тощо. Найчастіше для оповіді Ісус брав приклади з природи або тогочасного Йому суспільного життя. Хоча притчі були відомі ще в старозавітні часи, особливу досконалість і красу вони отримали в устах Боголюдини.
Ось як Ісус пояснював своїм учням вибір такої форми оповіді: «Я тому говорю до них притчами, що вони дивлячись не бачать і слухаючи не чують». Спаситель викладав своє вчення у формі алегоричних оповідань з кількох причин:
- по-перше, він говорив про глибокі духовні істини, осягнути які слухачам було нелегко, а конкретна і яскрава розповідь із життя впливала на них емоційно й запам’ятовувалася на багато років;
- по-друге, люди часто не розуміли вчення Спасителя, тому була ймовірність його спотворення, а притчі зберігали чистоту науки Христа;
- по-третє, притчі мали перевагу перед прямими настановами, тому що не тільки містили загальний Божественний закон, а й демонстрували його застосування в особистому та суспільному житті. Христові притчі чудові ще й тим, що вони анітрохи не втратили своєї сили й актуальності донині. Вони такі ж сучасні, як і дві тисячі років тому.
Притча — це повчальна розповідь, мета якої — викласти духовні чи моральні істини. Сюжет твору будується на певній життєвій ситуації чи спостереженнях, з яких випливає дидактична ідея, тобто настанова.
Зміст притчі. Молодший син забирає свою частку батьківського спадку й вирушає в чужі краї. У лінощах і розпусті він усе змарнував. Збіднівши, наймається пасти свиней, що в Палестині в часи Ісуса Христа означало найбільше приниження. Умираючи від голоду, він вирішив повернутися додому. Батько несказанно зрадів синові, що розкаявся, влаштував бенкет і накрив найбагатший стіл. Старшому синові, який був смиренний, жив увесь час із ним і тяжко працював у господарстві, він так пояснив свою поведінку: «Ти ж завжди зі мною, дитино, і все моє — це й твоє! Веселитися і тішитися треба нам, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропащий — і знайшовся!».
Мораль притчі випливає з її змісту: на небесах більше буде радості за одного грішника, який кається, ніж за праведника, котрий не потребує покаяння.
У притчі Ісус показує себе милосердним покровителем грішників, яких він любить безкорисливою любов’ю. Він не заперечує свободу особистості: людина може здійснити свій вибір, що не збігається з волею Господа, але тоді вона втратить гідність і свободу. Усвідомивши ж свої провини й розкаявшись, грішник зможе прийти до Ісуса, здобути спасіння душі та пережити радість прощення. Притча навчає, що тільки той буде по-справжньому вільним і щасливим, хто розуміє наміри Отця і Його волю.
Центральним в оповіді є образ батька, який дбає не про власне багатство чи інтереси, а про порятунок молодшого сина. Він поважає його вибір, коли той хоче покинути батьківський дім, і радо приймає його після каяття. Водночас батько засуджує старшого сина за його образи. Він пояснює, що недостатньо жити в отчому домі, щоб бути праведним. Потрібно уміти пробачати своїх ближніх і наповнювати своє серце любов’ю до них.
Рембрандт ван Рейн. Повернення блудного сина
Тарас Шевченко. У в’язниці (серія «Притчі про блудного сина»)
Переклади Біблії українською мовою
В Україні до перекладів Біблії зверталися багато культурних діячів у різні часи, тому що завжди існувала потреба донести до вірян слово Боже зрозумілою їм мовою. У період Реформації в XVI ст. тексти Біблії перекладають у Німеччині, Англії, Франції, Нідерландах тощо. На українських землях це стало справою архімандрита місцевого монастиря в містечку Пересопниця (нині поблизу м. Рівне) Григорія. У 1556-1561 рр. він переклав Євангеліє із церковнослов’янської мови на тодішню староукраїнську. Це дорогоцінна пам’ятка, на якій нині під час інавгурації на вірність своєму народові присягають новообрані президенти України.
На західноукраїнських землях у першій половині XIX ст. за переклад частин Біблії на живу розмовну мову взялися письменники та фольклористи Маркіян Шашкевич і Володимир Александров. На східноукраїнських землях до 1860 р. переклад чотирьох Євангелій здійснив Пилип Морачевський — інспектор Ніжинської гімназії вищих наук. Друкувати на території Російської імперії цю працю було заборонено, тому що на той час ще не було перекладу Біблії із церковнослов’янської на російську.
Перший повний переклад Біблії українською мовою здійснили Пантелеймон Куліш, Іван Пулюй1 та Іван Нечуй-Левицький. Книга вийшла в 1903 р. за сприяння Британського Закордонного Біблійного Товариства у Відні.
1 Пулюй Іван Павлович (1845-1918) — український учений, доктор філософії Страсбурзького університету. Автор близько 50 наукових праць із фізики й електротехніки, винахідник рентгенівських променів, дослідник проблем молекулярної фізики.
Існує припущення, що здійснити переклад творів Святого Письма із церковнослов’янської українською мовою визрів у П. Куліша ще разом з Т. Шевченком. Кобзар за своє коротке життя встиг виконати лише переспіви деяких частин Біблії. Тому наприкінці 70-х років XIX ст. П. Куліш починає здійснювати цей задум самотужки. Спочатку він переклав чотири Євангелія і надрукував їх у львівському журналі «Правда». Знайомство і спільна праця з фізиком, філософом, перекладачем, знавцем стародавніх мов Іваном Пулюєм пришвидшило роботу. Під його керівництвом П. Куліш удосконалює своє знання давньоєврейської та грецької мов. Але майже п’ятнадцятирічну завершену роботу знищила пожежа, яка сталася на хуторі Мотронівка, де мешкав письменник. Немолодий уже П. Куліш знову береться за роботу. До своєї смерті в 1897 р. він, крім Псалтиря, встиг знову перекласти Старий Заповіт. Його справу продовжив І. Нечуй-Левицький. Титанічна праця П. Куліша, І. Пулюя та І. Нечуя-Левицького була своєрідним духовним подвигом в ім’я українського народу.
Справу цих подвижників продовжив Іван Огієнко (митрополит Іларіон). У його перекладі Об’єднане біблійне товариство вперше надрукувало Біблію в 1962 р. Це найпоширеніший в Україні текст Біблії, який витримав багато перевидань.
Третій повний переклад Біблії українською мовою здійснив Іван Хоменко — греко-католицький священник, філолог, біблеїст. Уперше її надруковано в 1963 р. у видавництві Отців Василіян у Римі.
Біблія в мистецтві
Митці і мисткині, композитори у своїй творчості часто звертаються до біблійних сюжетів, тем, мотивів, образів, використовують алюзії1, цитують фрагменти, тому кожна освічена людина, щоб зрозуміти мистецький твір і задум автора/авторки, незалежно від свого віросповідання, має орієнтуватися в образах і сюжетах Святого Письма.
1 Алюзія — натяк на певний історичний, міфологічний, літературний, політичний або ж побутовий факт, закріплений у текстовій культурі або в розмовному мовленні.
Біблія — невичерпне джерело натхнення для світових митців. Вона надихнула на створення шедеврів великих художників Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буанарроті, Рембрандта ван Рейна, Рафаеля Санті, Альбрехта Дюрера, музикантів Вольфґанґа Амадея Моцарта, Дмитра Бортнянського, Джузеппе Верді. В Україні в добу Бароко багато художників-іконописців розмальовували храми на біблійні сюжети: Йов Кондзелевич, Микола Петрахнович, Федір Федуско, Федір Сенькович, у наступні періоди до її глибин зверталися Генріх Семирадський, Володимир Боровиковський, Олександр Мурашко, Петро Холодний та інші.
Благовіщення (мозаїка із Софійського собору, XI ст.)
Олександр Мурашко. Благовіщення (XX ст.)
Українські письменники активно використовували тексти Святого Письма. У давній літературі Біблія була взірцем для розвитку оригінальної літератури, у наступні періоди стала джерелом для авторського переосмислення у творах Г. Сковороди, І. Величковського, Л. Барановича, П. Гулака-Артемовського, М. Костомарова, Т. Шевченка, П. Куліша, М. Старицького, І. Франка, Лесі Українки, Г. Хоткевича, М. Зерова, М. Рильського, П. Тичини, В. Симоненка, І. Драча, Л. Костенко, Є. Гуцала, Т. Осьмачки, У. Самчука, Є. Маланюка, В. Барки та багатьох інших.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Чому, на вашу думку, Біблію називають «Книгою книг»? Яка її структура, основні сюжети, ідеї, герої, жанри?
2. Поясніть, у чому секрет невмирущості Біблії. Наведіть аргументи та приклади на підтвердження своїх думок.
3. Поясніть, символом якого людського гріха стало будівництво Вавилонської вежі. Чому Біблія його осуджує?
4. Поясніть, чи є, на вашу думку, відмінність у значенні слів «гордість» і «гординя». Яка із цих рис характеру є позитивною, а яка — негативною і чому? Яка з них переважала у вавилонян? Наведіть приклади з життя, як ці риси проявляються в наш час.
5. Розкажіть історію пророка Мойсея. У чому полягає його заслуга перед єврейським народом?
6. Порівняйте Божі заповіді, які приніс на скрижалях єврейському народові Мойсей, та заповіді Ісуса Христа (Нагірна проповідь). Прокоментуйте деякі з Божих заповідей.
7. Поміркуйте, які норми в суспільстві є більш ефективними — морально-етичні чи юридичні (законодавчі). Наведіть аргументи на доказ своєї думки.
8. Розкрийте значення фразеологізмів «неопалима купина», «манна небесна», «скрижалі Мойсея», «єгипетський полон». Випишіть із фразеологічного словника кілька сталих висловів, що вам подобаються найбільше, джерелом яких є Біблія.
9. Поясніть алегоричний зміст притчі про блудного сина. Яке значення в ній образів батька, старшого і молодшого синів? Що означають слова батька, звернені до старшого сина: «Веселитися і тішитися треба нам, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропащий — і знайшовся!»?
10. Поясніть, для чого людям, незалежно від національності та віросповідання, важливо знати тексти Святого Письма. Наведіть аргументи на прикладі одного з творів мистецтва.
- За Євангелієм від Матвія дізнайтеся про життєвий шлях Ісуса Христа та порівняйте його із життям Мойсея. Що спільного в їхніх біографіях, діяннях і моральних законах, які вони подарували людям? Накресліть в робочому зошиті порівняльну таблицю та запишіть свої спостереження.
Коментарі (0)