Тема п’єси — вірність у коханні Наталки й Петра та подолання життєвих перешкод на шляху до щастя.

В основі конфлікту — протиставлення «розуму» (розрахунку) та «серця» (щирих почуттів). Носіями «розуму» є передусім люди освічені, які сваталися до Наталки. Це і тахтауловський дяк, і волосний писар, і підканцелярист Скоробрешенко, і, нарешті, возний Тетерваковський. Усі вони заможні й мають авторитет, за ними, на думку Терпилихи, її дочка «мала б вічний хліб». Мати таку дружину, як Наталка, для видних женихів престижно, адже дівчина в усій окрузі відзначалася красою і працелюбністю. Але чи може шлюб за розрахунком зробити людину щасливою? Виразником ідеї про кохання як запоруки сімейного щастя є Наталка. Заперечуючи шлюб за розрахунком, вона відстоює право на сім’ю, що ґрунтується на взаємних почуттях: «Нехай вони будуть розумні, багаті і письменнійші од нашого возного, та коли серце моє не лежить до їх і коли мені вони осоружні! Та і всі письменні — нехай вони собі тямляться!». Зрозумілою стає і її відмова возному. Головна причина такого рішення передусім — не соціальна нерівність, а відсутність почуття до залицяльника. Навіть у безвихідній ситуації, коли Наталка змушена була за наполяганням матері пов’язати возному рушники, вона намагається бути послідовною у своїх принципах. Не маючи вже можливості щось змінити, дівчина благає Бога: «Коли уже воля Твоя єсть, щоб я була за возним, То вижени любов до Петра із мого серця і наверни душу мою до возного, а без сього чуда я пропаду навіки...».

Чому ж таке неприховано зневажливе ставлення героїні до письменних? Вони в п’єсі є носіями аморальних якостей — шахрайства, хабарництва, лицемірства. А отже, статки, нажиті в такий спосіб, не можуть принести в родину справжнього щастя. Тому суть ще одного конфлікту у творі зображується на принципі порушення / дотримання загальнолюдських моральних норм. Виразником християнських правил є Наталка, для якої честь — понад усе. Свою життєву позицію вона пояснює так: «Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’ягкой булки, неправдою нажитої». Її антипод — возний, який, за Миколиними словами, «хапун такий, що із рідного батька злупить! ». Та й сам Тетерваковський це підтверджує фразою: «Два плута в селі і селу безчестям не роблять, а не тілько цілому краєві». У п’єсі автор підводить до думки, що офіційна мораль тогочасного суспільства суперечить гуманістичним принципам.

Отже, провідною ідеєю в «Наталці Полтавці» є утвердження гідності людини з народу як носія високих моральних якостей.

Сюжет і композиція п’єси

П'єса «Наталка Полтавка» — соціально-побутова драма. Твір складається з двох дій. Сюжет п’єси однолінійний, події розгортаються протягом одного дня і групуються навколо головного персонажа — Наталки.

Дія відбувається в селі над річкою Ворсклою. На початку твору автор знайомить читачів з головною героїнею. З першої пісні «Віють вітри, віють буйні» та наступного монологу Наталки стає відомо, що вона кохає Петра, але доля розлучила їх. Дівчина згадує також, що вона тепер така само бідна, як і її суджений. Цей епізод у творі виконує роль експозиції. Хто такий Петро? Чому він далеко від Наталки? Автор зберігає інтригу, яка тримає увагу читачів і глядачів протягом тривалого часу. Лише пізніше Макогоненко розповів, як Наталчин батько вигнав із дому наймита Петра, що жив у господі Терпила, щоб перешкодити його коханню та шлюбу зі своєю дочкою.

Епізод зустрічі возного з Наталкою, його освічення в коханні є зав’язкою твору. Наталка відмовляє палкому залицяльникові, але змушена виконати волю матері й подає Тетерваковському рушники. Коли ж у село повертається Петро, дівчина рішуче відмовляється вийти заміж за нелюба. Ці події, які розгортаються з дедалі більшим напруженням, становлять розвиток дії. Кульмінацією п’єси є епізод, коли Петро заради щастя коханої віддає їй зароблені за чотири роки гроші, а Наталка погрожує, що, коли її змусять вийти заміж за возного, вона кинеться у Ворсклу. Зворушений шляхетною поведінкою свого суперника, Тетерваковський відступається від свого наміру покарати Наталку й просить Терпилиху благословити шлюб закоханих. Таким чином І. Котляревський проводить думку про природну здатність людини творити добро. Ці події є розв’язкою твору.

Пам’ятник Наталці Полтавці в Кропивницькому

У п’єсі автор використав 22 пісні, з яких 19 пронумеровано. Їх зміст допомагає розкриттю характерів персонажів та внутрішнього стану героїв. Серед них є народні пісні, оброблені автором, а також власні ліричні твори І. Котляревського. Вони різні за настроєм — від ліричних до гумористичних і сатиричних.

Образи п’єси

З великою теплотою І. Котляревський змальовує образи представників простого народу. Вони є носіями моральних цінностей, «природної доброти», сердечності.

Головна героїня Наталка — цілісна особистість, яка відстоює своє право на щастя, не шукає матеріальної вигоди й не йде на компроміс із совістю. Виборний характеризує її так: «Золото — не дівка!... Крім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, — яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».

Наталка вірно кохає Петра. Для неї шлюб — це можливість «жити люб’язно і дружно; бути вірними до смерті і помагати одно другому». У її мові часто звучить слово «серце», що вказує на чуттєвість дівчини. Героїня розуміє, що в шлюбі з матеріального розрахунку та без кохання буде принижена її гідність, адже «у пана така жінка буде гірше наймички... буде крепачкою».

Наталка — любляча дочка. Вона пожаліла матір і ладна принести в жертву своє кохання заради її спокою. Але героїня проявляє рішучість і відстоює право на щастя, коли знову повертається Петро.

У народнопоетичних традиціях зображено образ Терпилихи. Після смерті чоловіка вона перебралася жити в село й натерпілася від убогого життя. Добра мати, вона щиро вважає за благо видати доньку заміж за багатого та вірить, що щастя в тій родині, де добробут.

Покірним долі в п’єсі зображено наймита Петра. Коли він дізнався про сватання возного, готовий був скласти руки й відступитися від Наталки. Парубок закликав кохану шанувати матір і не суперечити її волі. У його образі втілено природну доброту людини, здатної на самопожертву, яка іноді межує з нерозсудливістю. Петро віддає всі зароблені гроші Наталці, щоб вона була щасливою. Цей жертовний богоугодний учинок пробуджує шляхетні почуття і в інших героїв. Розчулений Петровою добротою, возний відрікається від Наталки та погоджується на шлюб закоханих.

Неоднозначно зображено у драмі возного Тетерваковського. Возний — це судовий урядовець, в обов’язки якого входило збирання й опрацювання матеріалів для підтвердження дворянського походження. Він був освіченим, добре розумівся на юриспруденції, знав історію, відвідував театр і мав власне судження про гру акторів.

Володимир Маковський. Українська красуня

Тетерваковський чесний у ставленні до Наталки. Він має шляхетні наміри одружитися з нею, його серце теж прагне любові. Уже в першій пісні канцелярською мовою, але доволі пристрасно, возний виражає почуття до дівчини. Звикши послуговуватися в роботі староукраїнською книжною мовою, він нею освідчується в коханні.

У такий спосіб Тетерваковський хоче виявити свою «письменність» і справити враження на просту дівчину, але цим лише ще більше відлякує її від себе.

І. Котляревський зображує не лише приватне життя возного. Через діалоги й самохарактеристики автор представляє нам Тетерваковського-чиновника. Він не гребує обманом, прагне з усього мати зиск. «Проволочка ілі прижимочка просителю, як водилося перше», «взяточка» були для нього звичними способами наживи. Але І. Котляревський зображує Тетерваковського як продукт чиновницько-бюрократичної системи. Пісня возного на слова Г. Сковороди «Всякому місту — звичай і права...» — це швидше за все визнання вад суспільства, де панує аморальність. Він підсумовує загальний стан системи словами: «Всі грішні, та іще і як! І один другого так обманюють, як того треба, і як не верти, а виходить — кругова порука».

Але в змалюванні І. Котляревсько Тетерваковський не втратив позитивних людських якостей. Шляхетні вчинки Петра й Наталки спонукають його вдатися і самому до «добрих діл», яких «за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал». Возний, виявляється, теж має серце. У фіналі твору автор змальовує героя здатним до добротворення, на любов до ближнього, співчуття й підтримку. У такий спосіб письменник звертається до читача або глядача з просвітницькою метою — зробити їх кращими, шляхетнішими.

У п’єсі знайшли втілення гуманістичні погляди І. Котляревського. Він зобразив велич душі українського народу. Іван Карпенко-Карий назвав твір «праматір’ю українського театру» й зазначав, що «Наталка Полтавка» — перший драматичний твір нової української літератури, сила й чаруюча краса якого в «простоті, в правді і найголовніше — в любові автора до свого народу, любові, котра з серця Івана Петровича Котляревського перейшла на його утвір».

Подискутуйте з однокласниками/однокласницями

На чому, на вашу думку, має будуватися сімейне щастя — на почуттях чи матеріальній вигоді? Свою думку аргументуйте.

ВАШІ ЛІТЕРАТУРНІ ПРОЄКТИ

Підготуйте для шкільного літературного театру інсценізацію за драмою «Наталка Полтавка».

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Поясніть, чому Іван Карпенко-Карий назвав «Наталку Полтавку» «праматір’ю українського театру».

2. Обґрунтуйте визначення жанру, тему та ідею п’єси.

3. Прочитайте епізод, у якому Петро, возний і Макогоненко розмовляють про театр. Поясніть, як І. Котляревський полемізує про призначення театру з О. Шаховським.

4. Розкрийте конфлікт драми й поясніть, як він вирішується утворі.

5. Схарактеризуйте Наталку. У чому виявляється її духовна краса?

6. Поясніть, як у п’єсі знайшла відображення «філософія серця» Г. Сковороди.

7. Схарактеризуйте образ возного. Чому автор змальовує його неоднозначно?

8. Порівняйте образи Петра та Миколи. Наводьте цитати на підтвердження своїх висновків.

9. Чому Т. Шевченко у вірші «На вічну пам’ять Котляревському» назвав І. Котляревського батьком?

• 1. Складіть і запишіть у робочому зошиті план порівняльної характеристики Петра й возного. Запишіть у робочому зошиті твір за цим планом.
• 2. Дослідіть роль пісень у п’єсі «Наталка Полтавка». Підготуйте матеріали для усного повідомлення на уроці.
• 3. Напишіть есей (висловлення), епіграфом до якого будуть слова Тараса Шевченка:

Будеш, батьку, панувати,