Войти
Закрыть

«Він до смерті не любив переповідати одне й те ж саме...»

9 Клас

Микола Васильович Гоголь - класик світової культури. Його твори читають та екранізують в Америці й Росії, у Німеччині й Білорусі, і, звісно, в Україні. Про нього розповідають містичні легенди, таємницею оповита навіть смерть Миколи Васильовича. Російський письменник Дмитро Мережковський написав унікальне літературознавче дослідження, яке називалось «Гоголь і чорт». То хто ж він, Микола Гоголь, уродженець Полтавщини, закоханий в Італію митець, який, живучи в холодному Петербурзі, усе життя серцем рвався в Україну? Народився майбутній письменник 20 березня 1809 року в містечку Великі Сорочинці Миргородського повіту, на Полтавщині, де свого часу оселився його прадід, Ян Гоголь, випускник Києво-Могилянської академії. Батько майбутнього класика помер, коли хлопчикові виповнилося 15 років. Сценічна діяльність батька, веселої, доброзичливої людини і блискучого оповідача, вплинула на розвиток таланту майбутнього письменника, у якого досить рано виявилися театральні здібності. Життя в українській провінції, в атмосфері поетичного й мальовничого українського побуту, незабутні дитячі враження - усе це згодом лягло в основу неповторних «Вечорів на хуторі біля Диканьки», «Миргорода», історичних та етнографічних творів. Відомо також і те, що пізніше, уже мешкаючи в Петербурзі, Гоголь просив матір описати побутові деталі для його творів про Україну. Матері також приписують глибоку релігійність, що згодом практично поглинула душу й серце геніального митця. Смерть батька стала важким випробуванням для родини. Піклуватися про матір і сімейні справи довелося юному Миколі. Він мріяв зробити кар’єру державного службовця, хоч і не мав особливого хисту до цього. Та Гоголь уже тоді був переконаний: перед ним - велике і славне майбутнє....
0 Переглянути

Олександр Афанасьєв-Чужбинський. (1817-1875)

9 Клас

Хочеться познайомити вас іще з одним талановитим українським письменником, етнографом, фольклористом, істориком, мовознавцем. Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський народився на Полтавщині в родині дрібного поміщика. Вчився він у гімназії разом із Євгеном Гребінкою, там і потоваришували. Опісля недовгої військової служби повернувся в Україну. Саме тоді йому випала щаслива нагода супроводжувати Тараса Григоровича Шевченка в подорожі Лівобережною Україною у 1845-1847. Потім знову виїхав у Росію і до кінця життя мешкав у Санкт-Петербурзі, де на схилі літ очолював музей Петропавлівської фортеці. Творчий доробок письменника - цікавий та оригінальний. Насамперед ми завдячуємо йому прекрасними спогадами про Шевченка, виданими ще в 1861 році. Залишив він і високохудожні поетичні рядки - його поезії «Скажи мені правду, мій любий козаче», «Ой у полі на роздоллі», «Прощання» стали народними піснями. Цікаво, що його твори часто зараховували до народних і не лише. Наприклад, вірш «Гарно твоя кобза грає» вважали твором Шевченка, і навіть вмістили в празькому виданні «Кобзаря» в 1876 році. Поезія Олександра Афанасьєва-Чужбинського романтична, пронизана національними мотивами, має виразну фольклорну мелодику....
0 Переглянути

Маркіян Шашкевич. (1811-1843)

9 Клас

Доля відміряла цій надзвичайно обдарованій людині вкрай короткий вік. Завжди задумливий, голубоокий, з ніжною душею, але сталевою волею, самовідданий і працьовитий - таким він був. Франко називав його людиною наскрізь симпатичною, щирою і простою, огрітою любов’ю до рідного народу і непохитною, певною своєї дороги. Маркіян Семенович народився 6 листопада 1811 року в селі Підліссі Золочівського повіту на Львівщині. Бунтівлива вдача, загострене почуття справедливості, непоказний та діяльний патріотизм, активна життєва позиція - ось причини його життєвих драм і ранньої смерті. Виключення із семінарії «за вільнодумство», розрив з батьком, який не пробачив і не зрозумів сина, матеріальна скрута і принизливі підробітки, як наслідок - підірване здоров’я і туберкульоз, що дочасно урвав життя талановитої людини. Його творча спадщина - невелика збірочка поезій, блискучі полемічні статті, упорядковані альманахи. Він писав епічні історичні твори, персонажами яких були національні герої («О Наливайку», «Хмельницького обступлєніє Львова»), громадянську («Побратимові», «Відкинь той камінь, що те серце тисне»), інтимну та пейзажну («Туга», «Розлука», «Веснівка») лірику. У творчості кожного великого поета є твори, написані у хвилини великого душевного сум’яття, глибокого несподіваного зворушення, коли приходить якесь особливе натхнення. Саме так зродився і вірш «Веснівка» - перлина пейзажної лірики Шашкевича. Хтось зі знайомих надіслав йому лист-вимогу повернути позичені гроші, яких на той час у нього не було. Хто знає, які гіркі думки полонили тоді поета?...
0 Переглянути

Віктор Забіла. (1808-1869)

9 Клас

Син Чернігівської землі, Віктор Миколайович Забіла народився в родині дрібного поміщика. Був певний час військовим, та згодом полишив службу. Сподівання на особисте щастя теж не справдилося - кохану віддали за іншого, заможнішого. На згадку про особисту драму лишилася поетична збірка «Співи крізь сльози». Проте щастило з друзями, серед яких - Тарас Шевченко, Михайло Глинка. Видатний російський композитор, зачарований мелодикою поезій Забіли, поклав на музику його твори «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку», що стали популярними романсами. А до вірша «Човник» музику склав сам Шевченко. Відомо й те, що, будучи талановитим кобзарем, Забіла й сам писав музику до своїх поезій. Віктор Забіла так і не одружився, залишався вірним незгасному почуттю. Щедра і щира людина, він на схилі літ залишився без засобів до існування, а тому доживав віку в сестри в Борзні (Чернігівська область), де й помер. До останнього подиху тужив він за втраченим щастям, за коханою Любою Білозерською, донькою сусіда-поміщика, виливав на папір гіркі роздуми про несправедливість суспільного устрою, що нівечить людські долі. Сам ніколи не дбав про друкування своїх творів, а тому чимало з них дослідники вважають втраченими. Але й ті, що, на щастя, збереглися, забезпечили їхньому авторові довічну славу талановитого українського лірика. Поезія «Соловей», елегія за жанром, яскраво демонструє душевну муку безнадійно закоханого ліричного героя. Це про своє горе розповідає він соловейкові, заздрячи цій милій пташині, що може сама звити собі кубельце, і ніхто не стане на заваді. Йому несила слухати щасливий спів соловейка, бо пісня «роздирає душу»....
0 Переглянути

Євген Гребінка. (1812-1848)

9 Клас

Про Євгена Гребінку ви вже знаєте чимало. Давайте пригадаємо, хто першим змусив говорити про талановитого поета й художника бундючний зарозумілий царський Петербург? Хто допомагав на кожному кроці непростого процесу викупу з кріпацтва нашого Кобзаря? Саме так, цією людиною був Євген Павлович Гребінка, уже відомий на той час письменник. Він народився 2 лютого 1812 року на Полтавщині, неподалік Пирятина. Отримав гарну освіту в Ніжинській гімназії вищих наук. З 1834 року мешкав у Петербурзі, суміщаючи працю чиновника та викладача. Важка недуга (туберкульоз) не дала його талантові розкритися повною мірою, він помер на 37-му році життя. Тіло палкого патріота України перевезли на рідну землю й поховали в селі Мар’янівці, неподалік рідного хутора. Писати він почав рано, багато читав. Цікаво, що в гімназії він вчився практично водночас із Миколою Гоголем - на декілька курсів молодше. Він був своєрідним письменником, писав двома мовами: українською (байки, поезію) та російською (поезію й прозу). Найцікавішою частиною його творчої спадщини, поза сумнівом, є байки. Йому судилося стати одним із найвизначніших українських байкарів першої половини XIX століття. «Як байкопис, - зазначав Іван Франко, - займає Гребінка перше місце в нашім письменстві». Своїм корінням байки Гребінки сягають насамперед у народну творчість, у якій знайшли яскраве вираження одвічні думи, прагнення й сподівання українців. Майже в усіх його байках хижакам і гнобителям протиставляється звичайний трудівник як уособлення людяності, працьовитості, моральної вищості. Своє ставлення до явищ тогочасної дійсності байкар переважно визначає з позицій простого українця, спрямовуючи гнів проти жорстокої поміщицької сваволі, несправедливості царського суду, потворних породжень суспільних явищ, таких як хабарництво, крутійство тощо....
0 Переглянути

Михайло Петренко. (1817 — р. см. невід.)

9 Клас

Нам, на жаль, украй мало відомо про цього талановитого поета, що народився у Слов’янську, на Донеччині. Скупі крихти інформації віднаходяться в його творах - вірш «Батькова могила», наприклад, розповідає про раннє сирітство, а «Слов’янськ» - про короткі миті щасливого дитинства. Навчаючись у Харківському університеті, почав писати вірші. Є ще згадка про те, що він працював «по цивільних відомствах». Точна дата смерті невідома. Творча спадщина Михайла Петренка - усього 19 творів. Але навіть якби він написав тільки поезію «Небо» («Дивлюсь я на небо...»), то й тоді посів би почесне місце в історії української літератури. Цей твір став народною піснею, яка й досі лунає в різних куточках України. Авторський оригінал вірша значно різниться від невеликого уривка, що навіки закріпився в національному фольклорі. Поезія пройнята непереборним бажанням ліричного героя втекти, заховатися від самоти й гіркого сирітства. Нас мимоволі захоплює романтичний порив у небесне безмежжя, мрія покинути землю й полинути в захмарну далечінь, де можна віднайти інший, кращий світ. Там немає рутини й буденності, але є незрівнянно прекрасна сила, що дає прихисток зболеній душі ліричного героя:...
0 Переглянути

Микола Костомаров. (1817-1885)

9 Клас

Це багатогранна творча особистість, визначний громадський діяч, один з організаторів Кирило-Мефодіївського братства, у літературі відомий також під псевдонімом Ієремії Галки. Саме він став автором програмного документа братства - «Книги буття українського народу», основною ідеєю якого було скасування кріпацтва й утворення федерації слов’янських народів. Син поміщика і кріпачки, студент Харківського, а згодом - професор Київського і Петербурзького університетів, великий гуманіст, видатний історик, письменник, літературний критик - таким увійшов він в українську історію і літературу. Саме Костомарову Кобзар присвятив одну з кращих поезій циклу «В казематі» «Веселе сонечко ховалось...». У некролозі один з його учнів написав: «Полум’яна любов до батьківщини і прагнення служити народу були пафосом усієї діяльності Костомарова». Поховано Миколу Костомарова в Петербурзі....
0 Переглянути

Петро Гулак-Артемовський. (1790-1865)

9 Клас

Саме з творчості Петра Гулака-Артемовського розпочалася доба романтичного письменства в Україні. 1827 року в часопису «Вестник Европы» було опубліковано його балади «Твардовський» і «Рибалка». Професор, ректор Харківського університету (1841-1849), він чимало доклав зусиль до виховання талановитої української молоді. Але поступово в душі Гулака-Артемовського поет поступився високопосадовцеві, якого влада щедро обдаровувала чинами й орденами. Творчість його втрачала ті яскраві й самобутні риси, які свого часу так захопили молодого Шевченка: «Гулак-Артемовський хоч чув (народну мову. - О.М.), так забув, бо в пани постригся». Але без його творів барвисте й соковите полотно українського романтизму було б неповним, а відтак, повернімося до його «Рибалки». У листі до редактора журналу, де було опубліковано цей твір, Гулак-Артемовський писав про те, що стало поштовхом до написання переспіву балади Ґете. Редактор у передмові пояснив таємницю творчого задуму: «...між іншим і заради цікавості захотів він спробувати, чи не можна малоросійською мовою передати почуття ніжні, благородні, піднесені, не змушуючи читача або слухача сміятися, як від "Енеїди” Котляревського і від інших, з тією ж метою писаних віршів»....
0 Переглянути

«Розгласи в далекий край Славу давнюю Украйни!»

9 Клас

Людина повсякчас прагне до чогось нового, ще не відкритого, яскравого і незнаного. А відтак сентименталізм як культ безпосередніх людських почувань став першим кроком відходу від класицизму, що всевладно панував у європейських літературах наприкінці XVIII століття. Класицизм був надто далеким від внутрішнього світу звичайної людини, від світу уяви й фантазії, визнаючи лише те, що можна збагнути розумом. А люди прагнули домогтися чогось такого, що схвилювало б їхню душу, розбурхало почуття й пробудило уяву. Такий буйний світ фантазії таївся в народних піснях, казках, віруваннях. Отже, виникла потреба детальніше дослідити життя народу, світ його уяви. І романтизм не лише виконав це непросте завдання, а й відпустив крила творчої уяви у вільний лет. Термін «романтизм» з’явився досить оригінально: поети, шукаючи нових тем, мотивів, образів, часто зверталися до народної фантастики романських народів, до їхніх пісень, казок і вірувань. Він передбачав щось таємниче, непідвладне розумові. Романтизм як художній напрям буревієм перейшов Європу, збудив до життя потужні творчі таланти, знайшов своє блискуче вивершення у творах Байрона і Ґердера, Ґете і Шиллера, Міцкевича й Шевченка, Жуковського, Пушкіна, Лермонтова, Гоголя... А що ви вкладаєте в поняття «романтизм», «романтичний»? ПАМ’ЯТАЙМО! Основні риси романтизму як творчого напряму такі:...
0 Переглянути

«Маруся»

9 Клас

Як відомо, першим прозовим твором Квітки-Основ’яненка була повість «Маруся» - один з яскравих зразків українського сентиментально-реалістичного письма. 1833 року письменник заявив: «Я написав "Марусю” і довів, що від малоросійської мови можна розчулитися». Пізніше він ще раз наголосив на причинах написання цього твору: «Щоб довести одному, який не вірив, що малоросійською мовою можна написати ніжне, зворушливе, я написав "Марусю”». Чому, на вашу думку, потрібно було доводити ці можливості української мови? Ця повість вивела в літературу простих селян-трудівників і, що важливо, оповідача - мудру, кмітливу й спостережливу людину з народу на ймення Грицько Основ’яненко. Ми ніби слухаємо досвідченого старожила Харківської губернії, неквапливу, довірливу, барвисту розповідь людини, звиклої розважати своїх слухачів нескінченними байками та переказами. ПАМ’ЯТАЙМО! Повість «Маруся» була написана Квіткою-Основ’яненком 1832 року і стала першим великим прозовим твором нової української літератури. У цьому та інших прозових творах письменника фігурує оповідач. Розповідь від імені простолюдина була засобом поширення просвітительських ідей і поглядів самого автора, наближала твори до реалій тогочасного життя, висловлюючи народні інтереси, народний світогляд. Основа конфлікту повісті - соціально-побутова. Маруся, дочка заможного селянина Наума Дрота, покохала бідного міського парубка-сироту Василя. Та йому загрожує рекрутчина, що тоді тривала 25 років. Безрадісним і злиденним було життя жінки-солдатки, тож батьки, звісно, не бажали своїй доньці такого «щастя». Це лише зовнішній сюжетний пунктир конфлікту. Насправді це ніжна, тонка, красива, поетична історія чистого й вірного кохання сільської дівчини. Саме сентименталізм дав письменникові змогу наділити своїх героїв особливою чуттєвістю, душевною вразливістю, чулістю, а всі події відбуваються під «віщування серця» - один з основних художніх засобів сентименталізму....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 34 35 36 37 38 39 40 41 42 ... 50
Назад

Навігація