Войти
Закрыть

Богдан Лепкий (1872—1941)

9 Клас

Народився Богдан Лепкий 4 листопада 1872 року на хуторі Кривенький на Тернопільщині в сім'ї священника. З шести років жив у Бережанах у діда священника. Основи шкільної науки Богдану викладав домашній учитель. З 1878 р. навчався (відразу з другого класу) в «нормальній школі» з польською мовою навчання у Бережанах. Після закінчення школи вступив до Бережанської класичної гімназії з польською мовою навчання. Після закінчення гімназії у 1891 році вступив до Віденської академії мистецтв, щоб здобути малярську освіту. Пізніше навчався у Віденському та Львівському університетах. Спочатку вчителював у Бережанській гімназії. Був близьким з І. Франком, М. Вороним, які підтримали його перші збірки оповідань. Став членом гуртка західноукраїнських літераторів «Молода муза». Займався творчою діяльністю. Згодом з'явилися перші оповідання: «Дідусь», «Нездала п'ятка», «Над ставом», «Гусій» та ін. Його нові книжки перекладали чеською, польською, німецькою та іншими мовами. 1899 року їде до Кракова, де розпочинає свою викладацьку (педагогічну) діяльність у гімназіях, читає лекції з української мови та літератури. Згодом отримує посаду лектора в Ягеллонському університеті. Перша світова війна застала сім'ю Лепких у Кракові. Його було мобілізовано до австрійського війська. Та завдяки сприянню друзів він не був відправлений в армію. Займався просвітницькою роботою в таборах для військовополонених солдатів....
0 Переглянути

Тимофій Бордуляк (1863—1936)

9 Клас

Бордуляк Тимофій Гнатович народився 2 лютого 1863 року в селі Бордуляки Бродівського повіту (нині Бродівський район, Львівська область) у селянській родині. Початкову освіту здобув у народній школі в селі Станіславчик. Згодом вступив до єдиної тоді української гімназії у Львові. Тут зазнав тяжких злиднів, бо з дому не одержував майже ніякої допомоги. Єдиним джерелом прибутку були приватні уроки: юнак готував до вступу в гімназію панських дітей. Попри обмаль часу, Тимофій добре вчився. Особливо любив гуманітарні науки. У гімназії він уперше прочитав твори Шевченка, Франка та інших українських письменників. Навчаючись у старших класах, Бордуляк почав писати вірші, але до друку подавати не наважувався. Закінчивши гімназію, вступив до духовної семінарії. Тут навчання було безплатне, ще й у бурсі можна жити й харчуватися. Тимофій старанно вчився, багато читав. Крім грецької, латинської та польської мов, які викладалися в семінарії, самотужки вивчав французьку, німецьку, італійську. Продовжував складати вірші. Один із них був надрукований у журналі, коли поету-початківцю було двадцять чотири роки. Закінчивши навчання, Т. Бордуляк усе життя служив священником у віддалених селах Галичини. Брав активну участь у діяльності «Просвіти», громадському житті. Організував початкові школи з українською мовою навчання для селян в селах Носівці та Городище. Мав великий авторитет серед простого народу та священства....
0 Переглянути

Олекса Стороженко (1806—1874)

9 Клас

Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 р. у селі Лісогори Чернігівської області в родині дрібного поміщика. Дитинство майбутнього письменника минуло на Полтавщині. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. Виданий Олексі Стороженкові атестат засвідчує, що в гімназії він вивчав російську, французьку, німецьку, латинську мови, історію, географію і виявив неабиякі успіхи. Майже тридцять років Олекса Стороженко перебував на військовій службі, пройшовши шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика в драгунському полках. Згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу. Здебільшого служив в Україні й, виконуючи різноманітні доручення, нерідко переїжджав з однієї місцевості в іншу. Завдяки цьому він добре вивчив життя і побут селянства в Південній Україні, зустрічався з колишніми січовиками, від яких почув перекази та легенди про Запорозьку Січ. Цей життєвий матеріал митець узяв за основу багатьох творів. Письменник брав участь у кількох воєнних кампаніях російсько-турецької війни, у придушенні польського повстання, у поході в Угорщину, де під час бою його контузило. 1864 року Олексу Стороженка перевели до м. Вільно (сучасний Вільнюс — столиця Литви). У відставці в чині дійсного статського радника, Олекса Стороженко жив на хуторі поблизу м. Бреста (Білорусь)....
0 Переглянути

Євген Гуцало (1937—1995)

9 Клас

Тонко розуміти, відчувати прекрасний світ дитинства може не кожен. Для цього треба мати талант. Таким талантом, яскравим, самобутнім, володів Євген Гуцало, прозаїк, поет, кіносценарист. Його твори для дітей — це чарівний світ, де легко і просто народжується казка, де живуть її добрі герої. Народився Євген Пилипович Гуцало 14 січня 1937 року в селі Старий Животів (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів. Пробувати свої сили в літературі Євген почав рано. Надсилав свої вірші й оповідання до дитячих газет і журналів, але жодного рядка не було надруковано. Та все ж хлопець твердо вирішив стати письменником. А ще багато читав. Пізніше в автобіографії письменник зазначить: «У дитинстві книжка була самим життям...». Після блискучого закінчення середньої школи він вирішив вступати до Київського університету ім. Т. Шевченка на факультет журналістики, але не пройшов за конкурсом. Через рік Євген стає студентом філологічного факультету Ніжинського педагогічного інституту. Він багато читає, пише, шукає свій шлях у літературі, свою тему в ній. Дитяча мрія Євгена Гуцала таки здійснилася, і він став в один ряд із класиками вітчизняної літератури. З-під його пера вийшло понад сто книг. Поважну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август», «З горіха зерня», «Дениско». А за книжки «Саййора» та «Пролетіли коні» Євгена Гуцала було відзначено Державною премією імені Т. Г. Шевченка....
0 Переглянути

Володимир Винниченко (1880—1951)

9 Клас

Володимир Винниченко народився 28 липня 1880 року в місті Єлисаветграді у селянській родині. Спершу хлопчик учився в народній сільській школі, потім у єлисаветградській гімназії, але через матеріальні нестатки не зміг її закінчити. Наймитував у поміщицьких маєтках і вчився самотужки. Екстерном блискуче склав іспити за гімназійний курс і став студентом юридичного факультету Київського університету. Як неблагонадійного його виключили з першого курсу університету, а потім заарештували й віддали в солдати. Арешти, солдатчина, переслідування, ув'язнення змусили Винниченка часто виїжджати за кордон. Він жив в Австрії, Франції, Швейцарії, Італії, проводив підпільну революційну діяльність, писав нові літературні твори. Коли перемогла Лютнева революція 1917 року, В. Винниченко очолив перший уряд Української Народної Республіки, був призначений генеральним секретарем Міністерства внутрішніх справ, де відстоював ідеї суверенності та незалежності України. Після падіння Української Народної Республіки, у вересні 1920 року, коли Україна була в розпалі громадянської війни, Володимир Винниченко назавжди із родиною виїжджає до Австрії. На чужині В. Винниченко не пориває зв'язок з Україною, турбується її долею, багато працює. Він написав понад сто оповідань, десятки п'єс, 14 романів....
0 Переглянути

Павло Тичина (1891—1967)

9 Клас

Відомий український поет. Народився 23 січня 1891 р. в с. Піски на Чернігівщині в родині сільського дяка. Від батька перейняв любов до малювання та співів. Вчився спочатку в земській початковій школі в селі Піски. Пізніше закінчив бурсу. Під час навчання у Чернігівській духовній семінарії П. Тичина захоплювався музикою, малюванням, співав у церковному хорі. Відвідував «суботи» Михайла Коцюбинського — зібрання творчої молоді. Вони справили значний вплив на становлення творчості Тичини. Саме Михайло Коцюбинський уперше назвав Павла справжнім поетом. Вищу освіту здобув у Київському комерційному інституті, але життєвий шлях митця був назавжди пов'язаний з мистецтвом, літературою. Працював у харківському журналі «Червоний шлях», був директором Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, очолював Міністерство освіти. Лауреат державних літературних премій, мав урядові нагороди. У 1918 р. вийшла перша збірка П. Тичини «Сонячні кларнети». Він автор збірок «Замість сонетів і октав», «Плуг», «Вітер з України». Відомий і як перекладач, знав кілька мов....
0 Переглянути

Леся Українка (1871—1913)

9 Клас

Видатна українська письменниця народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський у дворянській родині. Її мати була також письменницею, відомою під ім'ям Олена Пчілка. Родина мешкала в Луцьку та Ковелі, але дитинство переважно минало в мальовничому волинському селі Колодяжному, серед розкішної природи, в товаристві сільських дітей. Леся виділялася здібностями та старанністю. Виявляла інтерес до малярства, мала хист до музики, старанно вчилася грати на фортепіано. У листі до свого дядька Михайла Драгоманова 1890 року вона писала: «Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт». Цей «жарт» — початок туберкульозу кісток, з яким вона буде боротися все своє життя. Взимку 1881 року в Луцьку на річці Стир у сильний мороз Леся промочила ноги в крижаній воді. Згодом лікар визначив тяжкий діагноз: туберкульоз кісток. Після операції лівої руки в жовтні 1883 року Леся вже не могла мріяти про високу професійну майстерність музиканта. Хвороба спричинилася до того, що дівчинка зовсім не ходила до школи. Вона не закінчила жодного навчального закладу. Та здібна до науки і дуже працьовита, Леся стала високоосвіченою людиною, однією з найоригінальніших поеток у світовому красному письменстві....
0 Переглянути

Тарас Шевченко (1814—1861)

9 Клас

Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в родині селянина-кріпака. Розумним, допитливим, мрійливим виростав Тарас. Мав чудову пам'ять. Усе, що почув і побачив, у найтонших деталях зберіг у душі й втілив у творчості. Особливо захоплювали хлопця народні пісні, знав їх без ліку й переймав з першого разу. Дуже рано виявився в Тараса ще один хист — до малювання. Прагнення навчитися малювати водило хлопчика від села до села, від п'яного дяка-вчителя до петербурзького майстра-живописця В. Ширяєва. Доля послала Тарасові щасливі зустрічі з хорошими людьми. Слідом за паном Енгельгардтом Т. Шевченко переїздить до Санкт-Петербурга — тодішньої столиці Росії. Білими ночами він часто приходив у Літній сад перемальовувати скульптури, що прикрашали алеї. Якось за такими вправами зустрів юнака Іван Сошенко — студент Академії мистецтв. Сошенко першим помітив неабиякий талант Шевченка та розпочав справу викупу юнака з кріпацтва. За викуп Тараса пан запросив дві з половиною тисячі карбованців. Щоб зібрати такі гроші, друзі Шевченка придумали ось що: К. Брюллов написав портрет В. Жуковського, який розіграли в лотерею в царській родині. 22 квітня 1838 року Шевченкові була підписана відпускна. Тарас став вільною людиною, і юнака зарахували до Академії мистецтв. Розпочався новий етап у його житті. Він водночас здобував знання із мови, літератури, історії, географії, навіть математики, і незабаром став освіченою людиною. Друзі-земляки посприяли виходу у світ першої книги його віршів — «Кобзаря». Видана в 1840 р. під назвою «Кобзарь Т. Шевченка», тоненька книжечка містила всього вісім творів: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Нащо мені чорні брови», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч»....
0 Переглянути

Григорій Сковорода (1722—1794)

9 Клас

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині в сім'ї малоземельного козака. Початкову освіту здобув у сільській школі, навчався у дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві. Згодом навчався у Києво-Могилянській академії, жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, створював музику на власні вірші. Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн. 1753 року повернувся в Україну, викладав поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки, викладав стародавні мови, написав підручник з етики. Незабаром мусив залишити колегіум. Впродовж 1754-1759 років жив у селі Коврай на Переяславщині, працював домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем у Харківському колегіумі. Протягом 1769-1774 років Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські» та ін. З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами. Ходив філософ завжди в звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки. У 71 рік поет пішки пройшов триста верст аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А коли повертався, зупинився в селі Іванівка, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» — запитали здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 124 125 126 127 128 129 130 131 132 ... 229
Назад

Навігація