Войти
Закрыть

Українська драматургія ХІХ ст.

10 Клас

В Україні театральне мистецтво розвивалося з прадавніх часів. Театралізованими були народні свята й обряди — водіння кози, «Меланка», зустріч весни, обжинки тощо. Найпопулярніша й найтриваліша в часі народна драма — це весілля. Елементи цього прадавнього театралізованого дійства зберігаються в побуті українців донині. У руську добу (з ХІ ст.) відбувалися вистави скоморохів (від грецьк. жарт і майстер) — мандрівних співців та акторів. Театральні елементи задіювались і в церковних обрядах. З початку XVII ст. набули поширення т. зв. шкільні драми. Їх писали викладачі піїтики (тобто літературної майстерності), а виконували спудеї братських шкіл, Острозької, Могилянської академій під час свят або прийомів поважних гостей. Зразок — «Успенська драма» (1677) Дмитра Туптала. Очевидно, ще з руських часів дуже популярним в Україні був вертеп (від грецьк. печера). Це різновид лялькового театру, що поєднував п'єсу серйозного священного змісту (найчастіше про народження Ісуса Христа) і веселі інтермедії. Так називали невеликі комедійні п'єски, які грали в перервах між діями серйозних драм. Їхні сюжети будувалися на анекдотичних історіях з народного життя. Уже у XVІІІ ст. працювали різні театральні трупи (тобто колективи), але вони були мандрівними. Перший в Україні стаціонарний театр з'явився 1795 р. у Львові, а в Києві — 1806 р., в Одесі — 1809 р., у Полтаві — 1810 р....

Драматургія і театр

10 Клас

Основою театрального мистецтва є драма (від грецьк. дія). Це один з трьох основних родів літератури, мистецький твір, що розкриває явища життя через дії та розмови дійових осіб (діалоги, монологи, полілоги) і призначений для постановки на сцені. Характерні для епосу й лірики відступи тут заміняють ремарки — стислі авторські пояснення для акторів про місце, час дії, портрети персонажів тощо. П'єса (драма) розрахована всього лише на 2-3-годинну виставу на невеликій площі сцени. Отже, • кожна дія й висловлювання в ній значущі, • конфлікт напружений та розгортається динамічно. • Час, простір і дії обмежені й досить умовні. Своєрідна й • побудова цих творів. Перенесімося подумки до театру: дзвінок сповіщає про початок дійства, зміна декорацій означає нову дію (акт), поява на сцені нового виконавця — наступну яву (сцену), антракт підказує, що в подіях минув певний час. У п'єсі обмежені й можливості показати характери героїв. Основними зображально-виражальними засобами є • мова персонажів, а також • інтонація, паузи, жести, міміка. Для належного сприймання драматичного твору потрібна багата, жвава уява та фантазія. Особливо тоді, коли не дивишся п'єсу на сцені, а читаєш її. Тоді варто доуявити, подумки зіграти спектакль. Визначальні ознаки театрального мистецтва — синтетичність і колективність. Образи в театрі творяться через синтез (поєднання) різних видів мистецтва — літератури (п'єса), живопису, архітектури, скульптури (декорації), хореографії, вокалу, гри акторів....

Панас Мирний (1849—1920). Хіба ревуть воли, як ясла повні?

10 Клас

У 70-х роках ХІХ ст. провідною темою українських письменників було життя села. Реформа кріпосного права 1861 р., стрімка капіталізація принесли в селянський світ нові проблеми. Суспільний контекст. Ганебна поразка в Кримській війні (1854-1855), зумовлена економічною, технічною відсталістю Росії, численні бунти українських селян примусили царський уряд здійснювати реформи. 19 лютого 1861 р. імператор Олександр ІІ видав маніфест про скасування кріпацтва. Проте цю волю вже незабаром гірко прозвали «голодною». Адже половину земель поміщик залишав собі, а решту (звичайно, гірших) розподіляв між колишніми кріпаками. При цьому селяни мусили заплатити за свої наділи. Оскільки грошей майже не мали, то доводилося відробляти панові. Тим же кріпакам, які служили при панських маєтках (а таких було майже 440 тис. осіб), землі взагалі не дали. У результаті реформи працьовитіші та підприємливіші хлібороби ставали заможними господарями, інші, хто не зміг пристосуватися до нових умов, утрачали все й ішли до міста в найми життя ж переважної більшості залишилось убогим і безправним. Місцеву владу відтепер здійснювали земства, їх не призначали згори, а обирали громади. Хоча вплив виборця залежав від кількості землі, яку він мав. Значна більшість у земствах належала дворянам (понад 75 %), частка селян становила тільки 10 %. Від 1864 р. незалежними, бодай формально, ставали суди, засідання проходили відкрито, із залученням обох сторін і присяжних. Реформа освіти відкрила простолюдові ширший доступ до знань, включно з університетами. Військова служба скоротилася з 25 до 6 років....

Панас Мирний (1849—1920)

10 Клас

Панас Мирний (справжнє прізвище — Рудченко) народився 13 травня 1849 р. в м. Миргороді, на Полтавщині, у родині дрібного чиновника — сина простого козака. Батьки письменника жили в злагоді та взаємній пошані. Рудченки мали 60 десятин землі й чотири сім'ї кріпаків. У родині дотримувалися патріархальних звичаїв, вели натуральне господарство. Батько спочатку служив на посаді канцеляриста, а потім став бухгалтером повітового казначейства. Він дуже любив свою роботу, добре її знав. З дітьми (а їх у родині було п'ятеро: четверо синів та одна дочка) тримався на відстані. Цікаво, що найбільшою погрозою для них було «розкажу батькові». Усі сини поважали батька за його любов до роботи й однакове ставлення до них. Мати була лагідною й уважною до дітей, вела домашнє господарство, захоплювалася кулінарією й народною медициною (за допомогою до неї зверталися навіть із навколишніх міст і сіл). Спілкувалася тільки українською мовою, артистично, з імітацією голосу дійових осіб уміла розповідати всілякі бувальщини й історичні перекази....

Роман як жанр

10 Клас

Як ви вже знаєте, першим україномовним романом була романтична за стилем «Чорна рада» П. Куліша (1846). Проте остаточне самоствердження цього жанру відбулося в добу реалізму, адже реалістична настанова передбачає об'єктивний системний аналіз панорами повсякденного життя. Тоді побачили світ «Люборацькі» (1862) А. Свидницького; «Хмари» (1874) I. Нечуя-Левицького; «Борислав сміється» (1882) I. Франка. Найпомітнішими, найдовершенішими ж епічними полотнами того періоду стали романи Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1875) і Панаса Мирного «Повія» (1883). Пригадайте, роман — це • складний за побудовою та • великий за розміром • епічний • прозовий (• зрідка віршований) твір, у якому переважно • кілька сюжетних ліній, • широко охоплені життєві події певної епохи та • багатогранно й у розвитку змальовані персонажі, • кількість яких часто значна. Іноді кілька романів одного автора пов'язані сюжетом, проблематикою, персонажами. Тоді розрізняють: • роман-дилогію (складається з двох романів); • трилогію (з трьох); • тетралогію (з чотирьох) і • цикл романів (від п'яти й більше). Наприклад, «По-свій!», «Божки» В. Винниченка; «Дитинство», «Отроцтво», «Юність» Л. Толстого; «Сучасна історія» А. Франса (чотири романи); «Ругон-Маккари» Е. Золя (двадцять романів)....

Іван Нечуй-Левицький (1838—1918). Кайдашева сім'я

10 Клас

Про популярність твору свідчить велика кількість перевидань і перекладів іншими мовами. І це закономірно: повість написана надзвичайно весело й захопливо. Але прочитавши її, проймаєшся сумом і досадою, бо історія Кайдашів — справжня моральна катастрофа. Ці працьовиті, загалом нелихі люди чомусь методично знищують своє родинне щастя — домашній затишок, злагоду, взаємоповагу, гідність, одне слово — любов. Гору в цій родині непомітно бере якась диявольська сила руйнування. Чому так стається? На це болісне запитання автор відповідає майстерно й ненав'язливо кожним рядком твору. Жанрові й стильові особливості. За жанром «Кайдашева сім'я» — це соціально-побутова сатирично-гумористична повість-хроніка. Теорія літератури У соціально-побутовій повісті картини родинного життя та побуту героїв зображені на тлі певних суспільних подій та зумовлюються ними. Побутовим і соціальним є конфлікт, навколо якого вибудовується сюжетна інтрига. Чимало уваги І. Нечуй-Левицький приділяє обставинам життя Кайдашів, зовнішньому світу, зокрема й етнографічним елементам. День за днем і рік за роком виписані родинні події в повісті, вони розгортаються динамічно, послідовно й стрімко, що є ознаками саме хроніки. Повість «Кайдашева сім'я» — яскравий зразок реалістичного твору, адже в ній змальовано родинні стосунки, зосереджено увагу на морально-етичній проблематиці (побутово-просвітницький реалізм). Автор створює переконливі характеристики суспільного буття, колоритні соціальні типи, які в той же час є яскравими особистостями (Маруся й Омелько Кайдаші, Мотря та ін.). Реалістичності твору додає те, що більшість персонажів мала реальних прототипів. Справді жила дуже сварлива родина Кайдашів, тільки не в Семигорах, а в Стеблеві. Дехто з прототипів навіть намагався позиватися на письменника до суду за те, що так кумедно їх зобразив....

Іван Нечуй-Левицький (1838—1918)

10 Клас

Іван Нечуй-Левицький (справжнє прізвище — Левицький) народився 25 листопада 1838 р. в м. Стеблеві неподалік від м. Корсуня на Черкащині в родині священика. Хлопець виростав у світі прадавніх українських звичаїв та обрядів, добірної, багатющої народної мови, пісень, казок, серед чарівної природи Надросся. Дім Левицьких і тепер стоїть на високому березі Росі, тут річка робить велику петлю. А трохи далі за течією — знамениті стеблівські пороги, не раз описані у творах митця. З-під води виглядають скелі І. Нечуя-Левицького, А. Міцкевича, який гостював у Стеблеві й навіть присвятив йому вірш, скелі Сфінкс, Бурлачка, Козак-Камінь... Краса неймовірна. Семен Левицький, батько письменника, був людиною начитаною, культурною й національно свідомою. Незважаючи на заборону російського синоду1, проповіді в церкві виголошував українською мовою. Він пишався знайомством з П. Кулішем, під впливом якого почав збирати фольклорно-етнографічні матеріали, долучаючи до цієї роботи і свого сина. Саме батько став першим учителем хлопчика. 1 Синод — найвищий орган управління Російської православної церкви в 1721-1917 рр. Пізніше письменник згадував: «Сам батько вчив мене читати та писати разом із хлопцями, які приходили до нас учитися. Батько завів школу для селян, набрав хлопців і вчив їх літом у пасіці в катразі2, а зимою в кухні. Разом із тими хлопцями вчився і я». 2 Катрага (розм.) — легка будівля, сторожка. Особливий інтерес до народного життя прищепила бабуся Мотря: на весіллях, хрестинах і похоронах — «скрізь бував з нею й придивлявся». Оця «зіркість», глибинне знання народної душі стане пізніше визначальною ознакою стилю митця....

Українська література другої половини ХІХ ст.

10 Клас

Прихильники романтичного методу: • концентрують увагу на ідеалі; • ігнорують чи заперечують недосконале одноманітне повсякдення; • цінують красу, емоції й таємничі грані буття; • окрім розуму, покладаються на інтуїцію, активно залучають уяву, фантазію; • захоплюються вільною, відкритою, ускладненою, вишуканою формою творів. Прихильники реалістичного методу: • зосереджуються на відтворенні повсякденної суспільно-побутової дійсності, намагаються пізнавати й поступово вдосконалювати її; • цінують насамперед розум, науку, суспільну мораль, практичну доцільність; • віддають перевагу чіткій, простій, унормованій формі творів. Коли проаналізувати закономірності духовного розвитку людства, то неважко помітити, що реалістична (за методом) епоха приходить на зміну романтичній, і так по колу, точніше, по спіралі духовно-мистецького поступу. Мистецькі методи втілюються у відповідних напрямах. Напрям творять митці, яких об'єднують • метод, • нація, • епоха, • споріднені стильові уподобання. Якщо методи постійно чергуються (як день і ніч), то напрями змінюються — єдиний раз народжуються, існують і зникають назавжди (як листки на деревах). Напрями можуть розгалужуватися на течії, школи, угруповання. Мистецька течія — це вужча за напрям спорідненість творчих принципів на основі спільних естетичних засад. Мистецька школа — об'єднання творчих однодумців у межах кількох поколінь. Мистецьке угруповання — об'єднання найближчих творчих однодумців у межах одного покоління....

Література як мистецтво слова

10 Клас

Мистецтво — це сприймання, відтворення й моделювання світу в художніх образах. Головна ознака мистецтва, яка відрізняє його від інших форм духовної діяльності людини (релігії, науки, політики, журналістики), — образність. Художній образ — це узагальнена картина життя (стан людської душі, явище природи, подія чи предмет), емоційно й естетично втілена в художній формі (вірш, оповідання, п'єса, акварель, соната тощо) суб'єктивною творчою уявою автора. Існує багато видів мистецтва: музика, живопис, танець, література, скульптура, архітектура, театр, кіно, відеоігри та ін. Вони відрізняються засобами творення образів (це звуки, кольори, рухи, слова та ін.), а поєднує їх образність. У різних народів це поняття іменується різними словами, але з подібним змістом. Давні греки називали його τεχνη — техно, тобто «уміння» (звідси походить слово техніка), латиняни — ars (з тим же значенням). Поляки іменують це поняття sztuka — штука, тобто щось особливе, уміло зроблене. Українське слово мистецтво походить від майстер, умілець (споріднене з ним — мастак). Створила це слово, як уважають, письменниця Олена Пчілка. • Завдання основного рівня 1. Роздивіться картину сучасного українського художника. Чому, на вашу думку, автор її так назвав? Чим відрізняється це зображення від реальної кульбаби чи її малюнка в підручнику з ботаніки? Доведіть, що перед вами художній образ. Яку узагальнену картину він змальовує? Чи викликає певні емоції? Чи створений засобами краси? Чи виявились у цьому творі суб'єктивне бачення світу, творча уява автора?...

Повторюємо, узагальнюємо, осмислюємо вивчене

10 Клас

Осмислити - значить наділити певний об’єкт, предмет, явище особистішими смислами. Кінцевим результатом навчання має бути відповідь на запитання: «Що особисто для мене значить вивчення курсу української літератури II половини XIX століття? Якими знаннями й уміннями оволодів за цей рік? Який досвід читацької діяльності набув? Що я вмію робити, чого не вмів на початку навчального року? У чому змінився як читач? Як особистість?» Пропонуємо також осмислити свій читацький шлях: «Яким він був? Чим запам’ятався? Чи вдалося досягти визначених цілей? Що сприяло успіхові чи, навпаки, стало причиною невдачі?» Відповіді на ці та інші запитання свідчитимуть про рівень вашу готовність керувати власним розвитком і загалом життям, тобто про рівень компетентності.. У кінці XIX століття українська література, як і літератури європейські, відзначалася повнотою і цілісністю. Поняття «повнота літератури» означає, що в ній наявна розгалужена система родів, жанрів і жанрових форм. Об’єктом художнього дослідження було життя у всій різноманітності його проявів. Література розвивалася як невід’ємний компонент загальноєвропейського процесу. Завдячуючи перекладам знана у світі і сама засвоювала кращі надбання. Її невпинний пошук рефлексувався й оцінювався літературознавством як окремою галуззю....

Навігація