Войти
Закрыть

Леонід Глібов (1827-1893)

5 Клас

Леонід Глібов (1827-1893) — український поет, автор байок, загадок, віршів для дорослих і дітей. Народився він на Полтавщині в родині управителя поміщицького маєтку. Змалечку Леонід любив квіти, дбайливо доглядав за ними, за що його прозвали «квітчастим королем». Хоча мав проблеми зі здоров’ям, наполегливо навчався. Свою першу поетичну збірку видав, коли ще був учнем гімназії. Працював учителем історії й географії на Поділлі, а згодом у Чернігові. Учні завжди з повагою відгукувалися про свого вчителя, знали напам’ять його байки. Адже Леонід Іванович дуже відрізнявся від тогочасних учителів. Він захопливо проводив уроки, рідко перевіряв домашні завдання. Замість того читав дітям цікаві книжки. А ще нікого не карав. На його уроках завжди був зразковий порядок. Л. Глібов видав збірку байок українською мовою. А російська імперська влада забороняла україномовні книжки. Тому письменника звільнили з посади вчителя. Згодом поет продовжив активну творчу діяльність. У його доробку є багато проникливих ліричних творів, понад 100 байок, близько 50 віршованих загадок, жартівливих пісеньок та акровіршів для дітей. Саме ці дотепні, щирі твори для дітей він друкував під псевдонімом «дідусь Кенир»....

Народні загадки

5 Клас

Селянинові потрібно перевести через ріку вовка, козла й капусту. Човен такий малий, що в ньому, крім селянина, може поміститися ще тільки один пасажир. Але якщо залишити вовка з козлом, то вовк його з’їсть, якщо залишити козла з капустою, то буде з’їдена капуста. Як бути селянинові? Ковалю принесли п’ять ланцюгів, по три кільця в кожному, і доручили з’єднати їх в один ланцюг. Коваль вирішив розкрити чотири кільця й знову їх закувати. Чи не можна виконати ту саму роботу, розкривши менше кілець? У дванадцятиповерховому будинку є ліфт. На першому поверсі живе всього двоє людей, від поверху до поверху кількість мешканців збільшується вдвоє. На якому поверсі в цьому будинку найчастіше натискають кнопку виклику ліфта? Ти вже вмієш самостійно складати власні загадки, тобто порівнювати предмет, явище з іншим, схожим за істотною ознакою. Ти знаєш, що вказати на цю ознаку потрібно так, щоб не відразу можна було здогадатися, про що йдеться. Сформулювати загадку слід стисло й чітко. Дотримуючись цих настанов, склади відеозагадки....

Прислів’‎‎я та приказки — перлини народної мудрості

5 Клас

Слово фольклор має походження з англійської мови: folk — народ; lore — мудрість, знання, народна мудрість. Це ті словесні твори, які складав народ і передавав із уст в уста, від одного покоління до іншого. До неоціненних скарбів фольклору належать прислів’я та приказки. Це зразки малих жанрів народної творчості. У цих творах наші предки влучно сформулювали узагальнені тривалі спостереження за різними явищами: працею, взаєминами між людьми, над природою, відтворили свої погляди на життя, історію, культуру, щастя, добро. Видатний український письменник Іван Франко досконало знав і вивчав фольклор, був його збирачем. Він називав прислів’я та приказки «багатим і важливим скарбом у скарбівні нашої мови, її коштовними перлинами». Літературознавчий словничок Фольклор — усна народна творчість. Прислів’я — короткий образний наспівний вислів, що виражає повчальну думку. Приказка — дуже стислий образний вислів. Прислів’я та приказки це своєрідні правила, якими людина має керуватися в житті. Вони не просто вказують на якийсь факт, а влучно і дотепно рекомендують або застерігають, схвалюють або засуджують певні вчинки людей, життєві явища, — тобто, повчають, бо за ними стоїть багатовіковий досвід попередніх поколінь....

Спляча книга

5 Клас

На полиці, серед книг про далекі країни й небачених звірів, стояла велика цікава Книга. У ній розповідалося про могутнього богатиря. Букви в цій Книзі яріли, як розпечене залізо. Вона мала дивну властивість: як тільки доторкнеться палахкуче вогненне слово до людського серця, в ньому займеться вогник. І людина, в якої у грудях б’ється серце з цим вогником, стає могутньою і непереможною. Але минув уже не один рік, як Книгу читали. Щотижня господиня знімала її з полиці, обережно витирала з обкладинки пилюку й знову ставила на полицю. Книга чекала ось-ось її прочитають, та ніхто її навіть не розгортав. Поміркуй! • Що потрібно робити, щоб книжка не стала «сплячою», а залишалася твоїм другом і порадником? Часто до господаря приходили гості. Господар любив показувати книги: дивіться, які в моїх книг красиві палітурки. Стали вогненні букви меркнути. Потемніли палкі слова. Могутній богатир, про якого розповідалося в книзі, заснув. Тепер уже на полиці стояла не «вогненна», а «спляча» книга....

Любіть книгу

5 Клас

...От одного вечора ліг спати та й узяв книжечку перед сном почитати. А Василько знав, що, якщо лежачи читаєш книжку, псується зір і псується книжка. Лежить Василько, читає і задрімав. А книжка — бух на підлогу. Аркуші в книжці й пожмакалися. Добре заснув Василько, так міцно, що од «бух!» не прокинувся. І сниться Василькові, що він сам книжка. От бере його, книжку-Василька, Оленка, що теж не дуже поважає книжку, бере, читає і водночас обідає. Борщ із ложки — кап! — та на Василька-книжку. Йому пече, йому неприємно, та нічого не вдіє Василько, бо він — книжка. А потім ухопили Василька-книжку Мишко і Вова та давай на ньому різні дурниці писати: «Читав Вова», «Колька — дурень», — отаке понаписували. Так ніби хтось у грязюку перо вмочив та й бруднить Василька-книжку!...

Що означає для тебе любити Україну?

5 Клас

Тож послухайте бувальщину. Ось тут, на місці цього пустиря, багато років тому був глибокий ставок, аж до села, що розкинулося ген під горою. Можна було випливти човном на середину й веслувати аж до он тих дубів, їх тоді там багато було, а тепер три лишилося, та й ті всихають... На березі верби росли. У лісі водилися білки. То старовинне козацьке село. Викопали тут ставок запорожці після битви під Жовтими Водами. І поселились на його березі. Та стали помічати, що ставок мулом заносить. Зійшлися селяни на раду й ухвалили: кожен, хто скупався в ставку, мусить набрати відро мулу й винести аж туди, за балку, й висипати в поле. Люди й дотримувались цієї ухвали. Над ставом, на вербових кілках, висіли дерев’яні відра. Для дорослих чоловіків — великі, для жінок, підлітків — менші, для дітей — маленькі. Тільки той, що був у матері на руках, не віддячував працею за радість і задоволення. Ставок ставав чистіший і глибший. Та ось хтозна-звідки приїхала в село сім’я — батько, мати, четверо синів і дві дочки. Усіх їх прозвали Неприкаяними. Поселилися вони на околиці, недалеко від ставка. І дорослі, й діти з весни до осені купалися в ставку, а за відра й не бралися. Спочатку люди якось не звертали на те уваги. А потім стали помічати, що чимало підлітків так само роблять: купаються, а мулу не виносять. Старі люди бралися повчати молодь: «Що ж ви робите?» А підлітки їм: «Раз Неприкаяним можна, то й нам не гріх...» Лихий призвід — людям заохота. Багато підлітків, а потім і дорослих стали приходити купатися після смеркання, щоб ніхто не бачив... Старі хитали головами, та вдіяти нічого не могли. Дерев’яні відра, що висіли на вербових кілках, розсохлися, розсипалися, а потім зникли....

Навігація