Войти
Закрыть

Іван Карпенко-Карий. Художній світ драматургії І. Карпенка-Карого

10 Клас

Творча спадщина Івана Карпенка-Карого включає оповідання «Новобранець»; драматичні твори (18 п’єс: «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн» «Суєта», «Житейське море», «Безталанна», «Наймичка», «Бондарівна», «Сава Чалий» та інші, а також критичні праці, рецензії й переклади. Наскрізно у творчості проходить тема жорстокої і страшної дійсності, яка руйнує людську душу. На прикладі різних героїв (за складом характеру, соціальним становищем, освітою тощо) драматург досліджує процес руйнування духовних основ особистості («Бурлака», «Сто тисяч», «Хазяїн»). Створений драматургом образ «хазяйського колеса» є уособленням жорстокості й нещадності світу, у якому одвічні християнські й загальнолюдські цінності нівелюються. Однак І. Карпенко-Карий — і це одна з найбільших його заслуг — виводить на сцену образи нових людей, які сповідують нові ідеали («Понад Дніпром»). Тему молодої української інтелігенції, проблеми моралі, філософські питання сенсу життя, вагомості непересічного таланту порушено у п’єсах «Суєта», «Житейське море». Пробував себе митець і в історичному жанрі — «Сава Чалий» (1899), «Паливода XVIII століття» (1910)....

Іван Карпенко-Карий. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Корифеєм у давньогрецькому театрі називали керівника хору або заспівувача. У сучасному розумінні корифей — це людина, яка є видатним майстром у певному виді мистецтва. Після виходу в 1901 році в Києві книжки «Корифеи украинской сцены» означення вживається стосовно діячів першого професійного театру — Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марка Кропивницького, Івана Карпенка-Карого, Марії Заньковецької, Марії Садовської-Барілотті та інших. Це були, за висловом І. Франка, «артисти світової слави». Всупереч царським указам, браку коштів, відсутності театральних приміщень, бідному репертуарові їм вдалося створити театр, якому аплодували не лише в Україні, а й у Москві, Петербурзі. У 1882 р. Марко Кропивницький (1840-1910) створює першу українську професійну трупу. До неї були запрошені актори-професіонали й аматори К. Стоян-Максимович, І. Бурлака, М. Садовський, О. Маркова, М. Заньковецька, Л. Манько, О. Вірина, А. Максимович. До репертуару ввійшли «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Назар Стодоля» Тараса Шевченка, «Чорноморці» Михайла Старицького, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ’яненка. Вистави трупи різко виділялися на тлі тодішнього театру як змістом, так і виконанням. З часом репертуар театру поповниться новими п’єсами: «За двома зайцями», «Утоплена» М. Старицького, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського та ін....

Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — роман-епопея з народного життя

10 Клас

Історія написання роману. Поштовхом до написання роману стала почута під час подорожі Панаса Мирного від Полтави до Гадяча розповідь про «відомого чи не на всю губернію розбишаку» Василя Гнидку. 1874 року у львівському журналі «Правда» був опублікований нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадяча». «Як такий мирний пахарський побит з його поетичним почуттям, з людяністю викинув з себе такого злющого зарізяку?», - запитував автор. Найбільше ж дивувало Панаса Мирного те, що люди не засуджували вчинків Гнидки, а навпаки, співчували йому, називали нещасним чоловіком. На думку автора, «Гнидка — безталанна дитина свого віку». Робота над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» тривала понад п’ять років — з 1872 до 1877 року. Задум твору, його ідейна спрямованість, основна частина тексту належать Панасу Мирному. У листопаді 1872 р. він закінчив повість «Чіпка», написану на основі нарису. Брат письменника Іван Білик закликав створити «народний роман на основі щирого реалізму». Після перероблення повість стала широкоформатним, панорамним, реалістичним романом, дія в якому відбувається від катерининських часів до пореформених 1860-х років. У романі переплелися два художні підходи — публіцистичний (Іван Білик віддавав перевагу соціальному аспекту) і суто художній (Панас Мирний). Під час доопрацювання задуму автори дедалі більше заглиблювалися в історію, через що роман почав скидатися на будинок «із багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом» (академік О. Білецький)....

Панас Мирний. Художній світ письменника

10 Клас

Його епоха. Час приходу Панаса Мирного в літературу позначився складними й неоднозначними соціально-економічними процесами. Скасування кріпацтва не принесло селянинові справжньої свободи. Це була, за визначенням письменника, «голодна воля». Починається класове розшарування селянства, зароджуються буржуазні відносини, з’являються нові соціальні типи. Зміни в суспільному житті потребували художнього осмислення, що зумовило активний розвиток прози, адже лише в широкому епічному творі автор отримував змогу з належною повнотою відтворити навколишню дійсність. Тематика, проблематика, ідейне спрямування творчості. Перші твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім’ям Опанас Мирний, з’явилися у львівському журналі «Правда» в 1872 р. Одним із поштовхів до творчості був приклад старшого брата Івана, який віршував, збирав зразки фольклору й заохочував до цього Панаса. А ще — любов до рідного краю, яка, за словами самого автора, «оповила... душу чарівними снами і підбурювала думки до роботи». Успіх надихнув на подальшу працю — над драмою «Лимерівна», переспівом українською мовою «Слова про похід Ігорів...». Один за одним з’являються нові твори: понад тридцять художніх полотен за 47 років творчої діяльності....

Панас Мирний. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Панас Мирний — письменник-новатор, який розширив межі й можливості реалістичного методу, тематично й жанрово збагатив українську прозу, поет, фольклорист, драматург, перекладач, громадський і культурний діяч, публіцист. У спадщині митця романи, повісті, оповідання, новели, нарис, казка, драми, комедія, поезії, статті, кореспонденції. І найвище досягнення, яке увічнило його ім’я, — перший в українській прозі соціально-психологічний роман. Знайомство здалеку і зблизька Портрет. «...Був високого росту, голова лиса, з сивою і великою бородою, носив окуляри...» (П. Репетін, товариш Панаса Мирного). «Круглий чорний сукняний бриль навесні та восени, а влітку такого ж фасону солом’яний бриль; чорна смушева шапка взимку, звичайні пальта по сезону (взимку — зі смушевим коміром), а в спеку літню — чорна накидка. Незмінним супутником... був і взимку, і влітку чорний парасоль. Та ще всяк час товаришував йому рудий брезентовий складаний портфель» (М. Корсунський, колега Панаса Мирного). Вдача. «Мирним себе нарік він, і така була його дійсна натура, — надзвичайно лагідна, скромна, тиха, добра» (Г. Коваленко, художник, етнограф). «Найбільший осуд з його боку — це пильний і, можливо, трохи невдоволений погляд темно-карих очей. Про нього в народі говорили, що це людина, яка вміє очима лаятися» (П. Латиш, сусід Панаса Мирного)....

Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім'я» — історія боротьби людини за свій життєвий простір

10 Клас

Шлях до читача. Повість «Кайдашева сім’я» вперше була надрукована 1878 року у львівському журналі «Правда». Автор двічі звертався до царської цензури, та дозволу на друк твору в Росії так і не отримав. Лише 1886 року було дозволено надрукувати «Кайдашеву сім’ю» з низкою обмежень: цензорами вилучено 25 уривків, автор, зокрема, змінив початок і кінець твору. Життєва основа. Події, змальовані в «Кайдашевій сім’ї», пов’язані з реально існуючим селом Семигори (нині Богуславський район Київської області). Прізвище Кайдаш було досить поширене в Стеблеві. Прототипами героїв стали члени родини Мазурів, відомі своїми бійками та колотнечами. їхніми сватами дійсно були Довбуші. Жанрові й стильові особливості твору. За жанром «Кайдашева сім’я» — перша соціально-побутова повість у новій українській літературі. Це повість-хроніка, у якій на матеріалі повсякденного життя селянства розкриваються характерні риси українського народу. В основі конфлікту твору — зіткнення двох життєвих настанов: молоді Кайдашенки прагнуть бути господарями у власній хаті й своему господарстві. Старше покоління, «виховане» на інших традиціях, не в змозі зрозуміти і прийняти таке прагнення. Усіма силами батьки намагаються зберегти патріархальний родинний устрій. Однак у нових суспільних умовах традиційний уклад не сприймається як щось непорушне й обов’язкове, чому треба слідувати. При цьому кожен твердо переконаний у власній правоті й готовий відстоювати її будь-якою ціною, доводячи ситуацію до абсурду. Автор ніби випробовує своїх героїв, а заразом — і читача. Судячи з незмінної популярності твору, навіть «абсурдні» сцени є життєвими й упізнаваними, а значить — типовими....

Іван Нечуй-Левицький. Художній світ прози І. Нечуя-Левицького

10 Клас

Митець, як і кожна людина, сприймає навколишнє відповідно до своїх нахилів, уподобань, цінностей. На цій основі він певним чином трактує події, факти, людські характери, тобто створює художній світ. Саме тому читачеві так важливо зрозуміти, хто і що вплинуло на вибір тих чи інших тем, ідей, образів, засобів. Також необхідно розглядати художній твір крізь призму часу написання й сьогодення. Усе це дасть змогу краще зрозуміти смисли автора, які він заклав у твір і «передав» нам, і зіставити їх із власними. Письменник та його епоха. У 70-х роках XIX століття, всупереч намаганням великодержавних критиків довести, що українська література лише складова великоруської, попри переслідування основи розвитку будь-якої літератури — її мови, питання щодо існування української літератури уже не поставало. Водночас усебічно дослідити навколишній світ і духовні пошуки особистості із застосуванням лише накопиченого досвіду було неможливо. І насамперед таких змін потребувала проза, якій єдиній було під силу глибинне дослідження й узагальнення суспільних змін. Оповідна манера, що домінувала в прозі першої половини XIX століття, — розповідь від першої особи, коли оповідачем був найчастіше представник селянства, — звужувала можливість об’єктивного й поглибленого аналізу. Етнографізм і докладне побутописання, доречні, коли письменник ставив за мету пробудити інтерес і викликати співчуття до життя простого народу, у нових умовах утруднювали досягнення головної мети. Як і замилування селянством та його ідеалізація, що було притаманне попередникам, а почасти й сучасникам І. Нечуя-Левицького....

Іван Нечуй-Левицький. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Потрібна праця, копітка, щоденна. Підготовлений читач не лише любить читати, уміє уявляти й переживати прочитане, здійснювати діалог із текстом, знаходити авторські і творити власні смисли тощо, він керує своєю читацькою діяльністю, читацьким саморозвитком: визначає цілі, планує, організовує й здійснює роботу, оцінює результат. Компетентний читач уміє розробляти індивідуальний навчальний план і працювати за ним. Перелік предметних читацьких і загальнонавчальних знань і вмінь подано на форзаці 2. У «Читацькому путівнику» наведено перелік цілей — знань, умінь і ставлень — щодо конкретної теми. Цілі є орієнтовними. Найбільшою мірою це стосується підрубрики «Ставлення», адже зрозуміло, що кожен читач відкриває власні смисли твору. І все ж автори підручника вирішили зазначити ідеї, які вважають важливими як для осягнення авторського задуму, так і для вироблення морально-етичної позиції сучасного читача. Якщо наші пріоритети різняться, використайте проголошену тезу як привід для самоаналізу, обговорення, диспуту. Визначте, якими знаннями й уміннями ви володієте. Укладіть перелік на наступний місяць (чверть, семестр). Оберіть найбільш значущі для себе цілі і сформулюйте власні. Подумайте, як досягатимете їх. Після завершення визначеного терміну проаналізуйте, наскільки успішним був ваш шлях. Обговоріть результати в класі, порадьтеся з учителем, рідними. Радимо так діяти щоразу, розпочинаючи вивчення нової теми....

Вступ. Українська література другої половини XIX століття в контексті суспільного й культурного розвитку

10 Клас

Суспільно-історичний контекст розвитку української літератури другої половини XIX століття. Це був складний і суперечливий період. Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876) забороняли друк українською мовою релігійних і навчальних книжок, зокрема перекладних художніх творів, текстів для нот. Також заборонялися україномовні театральні вистави, концерти, викладання українською мовою в початковій школі. І все ж в Україні громадське життя розвивалося. Його рушійною силою стали учителі, юристи, письменники, студенти. Громадсько-культурницький рух. Молода українська різночинська інтелігенція створює свої товариства — так звані громади. За прикладом «Київської громади» (1859—1863), біля витоків якої стояли В. Антонович, П. Чубинський, Т. Рильський та інші діячі, такі організації з’являються по всій Україні. Громадівці опікувалися створенням недільних шкіл, виданням підручників, збиранням та публікацією фольклору. Вивчення історії і культури українського народу засвідчувало їх витоки від найдавніших часів, утверджувало достойне місце серед інших європейських культур. Після заборони громад центр культурного життя переноситься на західноукраїнські землі, де діяли, хоча й обмежено, політичні права і свободи....

Навігація