Войти
Закрыть

Поетичне самовираження

11 Клас

Лірика 1920-х років характеризується філософським осмисленням реалій тогочасного буття, глобальних соціальних проблем в історичній долі українського народу, відтворенням складних процесів внутрішнього світу особистості, породжених бурхливими подіями часу. Важливою прикметою поезії стала її життєствердність, яку письменник Микола Хвильовий визначав як вітаїстичність. Естетика вітаїзму як нова філософія життя утверджувала життєвість української нації, незнищенність її духу та високу естетичну цінність вітчизняного мистецтва. Поезія 20-х років XX ст. збагачувалася новаторською тематикою, вирізнялася філософською глибиною, громадянським пафосом, героїко-романтичним оспівуванням життя (В. Сосюра, П. Тичина, В. Еллан-Блакитний) і водночас тугою за втратою духовно-моральних цінностей (О. Близько, М. Бажан). Інтенсивно розвивалась урбаністична поезія. Митці, особливо футуристи, прославляли індустріалізацію соціалістичної країни (М. Семенко, В. Сосюра, П. Филипович та ін.). Набувала подальшого осмислення тема людини і природи, а відтак зазнала оновлення й пейзажна лірика (М. Рильський, Є. Плужник, М. Драй-Хмара, В. Поліщук). Поети-неокласики М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, П. Филипович, О. Бурґгардт (Юрій Клен) орієнтувалися на традиції світової класики. Особливість їх лірики — філософське осмислення буття людини. У поезії цих митців дістали розвиток жанри класичного сонета, медитації, вірша-рефлексії, вірша-пейзажу, вірша-портрета, елегії....
0 Переглянути

Літературний авангард

11 Клас

Двадцяті роки XX ст. ознаменовані бурхливим розвитком авангардизму — художнього явища, що було своєрідною реакцією на процеси в тогочасному мистецтві та суспільстві загалом. Це мистецтво є формою заперечення, протесту, бунтарства. Авангардизм зародився в 1909-1910 рр. з появою перших футуристичних маніфестів і продовжує розвиватися й нині. Ще цілком не з’ясовано співвідношення понять «авангардизм» — «модернізм». Одні дослідники використовують їх як рівнозначні, інші — чітко розрізняють, а деякі включають авангардизм до модернізму, що, на їхню думку, є поняттям значно ширшим. Спільне для модернізму й авангардизму — заперечення традицій реалістичного мистецтва. Літературний авангард в Україні пов’язують із творчістю митців-футуристів М. Семенка, В. Поліщука, Гео Коляди, Гео Шкурупія, О. Близька. Читацький довідник Авангардизм (від фр. avant — попереду та garde — охорона) — умовний термін на означення загальних новаторських напрямів у художній культурі XX ст. Основні ознаки: руйнування традиційних форм і канонів, інтуїтивне сприйняття дійсності, суб’єктивізм, динамізм, фрагментарність, незвичайні виражальні засоби, новий тип героя — людини вольової, духовно активної. Це поняття не має однозначного тлумачення щодо своєї естетичної сутності. Авангардизм охоплює стильові течії: футуризм, експресіонізм, конструктивізм, дадаїзм, сюрреалізм, абстракціонізм, кубізм....
0 Переглянути

Розстріляне відродження

11 Клас

Бурхливі 20-і роки XX ст. увійшли в історію українського мистецтва як етап модернізму. Водночас із митцями, які дотримувалися традиційності та реалістичної манери в художній творчості, були й такі, які вбачали своє творче призначення у творенні нової реальності. Активно розвивалися модерністські художні напрями та стильові течії, зокрема, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, авангардизм (футуризм і конструктивізм), неоромантизм, неореалізм, необароко, неокласика, що знайшли яскраве художнє відображення в літературі, живописі, музиці, архітектурі, театрі та кіномистецтві. Цей період ознаменувався плідною діяльністю митців-авангардистів, які прагнули творити «мистецтво майбутнього» відповідно до реалій часу, проголошували ідею зв’язку мистецтва з процесами індустріалізації країни. У художній літературі новаторські шукання були пов’язані з діяльністю харківської літературно-мистецької групи «Авангард» (В. Поліщук, Гео Коляда та ін.) і творчістю поетів-футуристів М. Семенка й Гео Шкурупія. Яскравими представниками українського живопису цього періоду були художники-авангардисти М. Бурачек, О. Богомазов, М. Бойчук, Д. Бурлюк, К. Малевич, А. Малевич, М. Жук, О. Екстер, В. і Ф. Кричевські, О. Мурашко, Г. Нарбут, творчість яких позначена впливом новітніх малярських тенденцій. Українська музика поповнилася модерністськими творами композиторів Б. Лятошинського (опера «Золотий обруч», 1930), М. Вериківського (музика до першого українського балету «Пан Каньовський», 1930)....
0 Переглянути

Вступ 11 клас Фасоля (рівень стандарту)

11 Клас

Українська література XX ст. розвивалася в річищі загальноєвропейського літературного процесу та визначалася новітнім художньо-естетичним контекстом. Утверджувалися нові ціннісні пріоритети, поширювалися нові художні системи — модернізм, авангардизм, соціалістичний реалізм, постмодернізм, з’являлися нові мистецькі угруповання. Розвиток національного літературного процесу значною мірою був зумовлений бурхливими суспільно-історичними подіями — революціями 1905 р. і 1917 р., Першою світовою війною (1914-1918), періодом правління Центральної Ради УНР і державотворенням, утвердженням ідей соціалізму, Другою світовою війною (1939-1945), відродженням української культури (60-і роки), домінуванням соціалістичної ідеології та русифікацією (60-80-і роки), утвердженням національної й державної незалежності України (з 90-х років). У контексті суспільно-історичних процесів для української літератури XX ст. характерним було становлення модерністських напрямів, знаковим стало таке літературно-мистецьке явище, як Розстріляне відродження, утверджувалося мистецтво соціалістичного реалізму, розвивалася еміграційна література (Празька школа, об’єднання українських письменників «Слово», Нью-Йоркська група) та література шістдесятників, набуло поширення мистецтво постмодернізму....
0 Переглянути

Сучасна українська література

11 Клас

Літературний процес кінця ХХ — початку ХХІ ст. визначається кількома надзвичайно важливими чинниками, що не лише вплинули на розвиток української культури й мистецтва, а й зумовили радикальний злам усього суспільства, його політичних, економічних, духовних підвалин. Найважливіша подія — це, безперечно, здобуття Україною незалежності, її перехід (який ще й досі триває) від колоніального стану до самоусвідомлення, самоідентифікації та справжньої свободи. Великий вплив на розвиток культури справила й така масштабна катастрофа, як Чорнобиль, яка зачепила не одну європейську країну. Техногенна аварія в центрі Європи сколихнула світоглядні й духовні основи буття сучасної людини: відповідальності за майбутнє планети й людства, моральний аспект науково-технічних відкриттів, екологічна загроза. Недаремно літературознавиця Т. Гундорова відлік сучасної української літератури починає з 1986 р. — часу Чорнобильської трагедії, відповідно найсучасніше українське письменство цього періоду вона називає «післячорнобильською бібліотекою». Історично ж відлік сучасної української літератури починається із 1991 року — року здобуття Україною незалежності. Які ж тенденції характеризують літературний процес цього періоду? У найзагальніших рисах їх можна означити так: • свобода творчості, вільний розвиток усіх видів і жанрів літератури, а також літературної критики; • взаємодія різних поколінь художників слова: старшого (Ю. Мушкетик, Вал. Шевчук, Ліна Костенко, Д. Павличко, донедавна — І. Драч, П. Загребельний, А. Дімаров, Б. Олійник), середнього, тобто тих, хто прийшов у літературу в 1980-1990-х рр. (В. Герасим'юк, І. Малкович, Ю. Андрухович, О. Ірванець, О. Забужко, В. Медвідь та інші) і «наймолодшого» (Софія Андрухович, Таня Малярчук, С. Жадан та інші)1;...
0 Переглянути

Василь Стус (1938-1985)

11 Клас

Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 р. в селі Рахнівка на Вінниччині. В 1939 р. батьки переїжджають до міста Сталіно (нині — Донецьк). Гартування характеру Василя, як і всіх його ровесників, відбувалося в роки Другої світової війни та повоєнної відбудови. В умовах голоду й нестач у хлопчика вироблялися співчуття до ближнього, готовність допомогти, людяність, доброта. Про один із епізодів повоєнного життя В. Стус згадуватиме: «Коли мені було дев'ять літ, ми будували хату. І помирав тато — з голоду спухлий. А ми пхали тачку, місили глину, робили саман1, виводили стіни. Голодний я був, як пес. Пам'ятаю коржі зі жмиху, які пекла мама... Пас чужу корову — за це мене годували. Я знав, що мама голодна — і не міг їсти сам, просив миску додому, аби поїсти з мамою разом». 1 Саман — будівельний матеріал, саморобна невипалена цегла, виготовлена із глини, соломи й піску. Після закінчення школи зі срібною медаллю В. Стус вступає на історико-філологічний факультет місцевого педагогічного інституту, згодом служить в армії, учителює на Донеччині. Молодого вчителя української мови та літератури вражав розмах русифікації в краї. Він звертається з листом до поета А. Малишка, який тоді був депутатом Верховної Ради УРСР, з проханням протидіяти денаціоналізації на Сході. «...Я вважаю, — писав він, — що доля Донбасу — це майбутня доля України, коли будуть одні солов'їні пісні... Зрозумійте мене в моєму горі, бо я чую прокляття віків, чую, бездіяльний, свій гріх перед землею, перед народом, перед історією». Наскільки прозорливим був поет у своїх передбаченнях, ми спостерігаємо нині....
0 Переглянути

Стоїчна українська поезія

11 Клас

У цьому розділі ви: • дізнаєтеся більше про дисидентський рух 1970-х років в Україні; • прочитаєте вірші Василя Стуса «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...», «Господи, гніву пречистого...»; • вивчите напам'ять одну з поезій В. Стуса (на вибір); • усвідомите трагізм талановитого митця в тоталітарному суспільстві на прикладі життя В. Стуса; • розширите уявлення про екзистенційні ідеї в художньому творі; • удосконалите вміння аналізувати ліричні твори; • міркуватимете на прикладі життя і творчості В. Стуса про поняття честі, гідності, мужності, сили духу....
0 Переглянути

Ліна Костенко (народилася 1930 р.)

11 Клас

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в місті Ржищеві, що на Київщині. Після арешту батька — директора школи, освіченого й доброго чоловіка — мати із семимісячною Ліною залишилася сама в м. Кам'яний Брід на Луганщині, де на той час мешкала родина. І тоді бабуся, яку поетеса все життя називатиме «старшою мамою», забирає дівчинку до себе на виховання. За рік після арешту батько повертається з в'язниці й родина переїжджає до Києва. Коли почалася війна, Ліна навчалася в четвертому класі. У перші дні оборони Києва, в окопі, де вона ховалася від бомбардування, дівчинка галузкою вишкрябує на стіні віршовані рядки. Пізніше ці враження стануть основою вірша «Мій перший вірш написаний в окопі»: Після закінчення школи Л. Костенко складає іспити до Київського державного університету імені Тараса Шевченка, але її не приймають, бо батько репресований. Ліна вступає до Київського педагогічного інституту імені Максима Горького. Атмосфера у виші — задушлива, «навіть старослов'янський «ять» був настояний на ідеології», — згадувала згодом поетеса. Вчитися було нудно й нецікаво. За порадою харківського поета В. Федорова вона вступає до Літературного інституту в Москві. Середовище, у яке потрапляє майбутня поетеса, було творчим й відносно вільнолюбним. Зустрічі з відомими радянськими й зарубіжними письменниками, спілкування з О. Довженком, театри й музеї, професіонали-викладачі — все це сприяло розвитку таланту майбутньої поетеси. Перед захистом диплому викладач інституту, російський письменник Вс. Іванов запропонував Л. Костенко залишитися в Москві, обіцяв підтримати її як поетесу, натякаючи на несприятливі умови для творчості в Києві. Річ у тім, що в радянських республіках творча несвобода, звинувачення всіх патріотів у «буржуазному націоналізмі» гнітили значно сильніше, ніж у центрі, у Росії. Ліна Костенко відмовляється від пропозиції, ще не знаючи, наскільки Вс. Іванов мав рацію. У 1956 р. Ліна Костенко повертається до Києва, а вже в наступні роки з'являються її поетичні збірки «Проміння Землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961), у яких виявлено ту рису характеру і творчості поетеси, яку називають «духовною суверенністю». Ця суверенність виявлялася в демократичності, глибокій повазі до людини, переживанні моральних проблем народу, принциповій громадянській позиції, філософічності. Ранні збірки поетеси стали своєрідною предтечею літературного «шістдесятництва». Неприйняття фальші, спротив...
0 Переглянути

Митець і суспільство

11 Клас

У цьому розділі ви: • повторите відомості з історії України доби Хмельниччини та встановите паралелі із сучасністю; • визначатимете ознаки індивідуального стилю Л. Костенко (філософічність, історизм мислення, традиційність, інтелектуалізм, публіцистичність); • вивчите напам'ять одну поезію Ліни Костенко (на вибір); засвоїте поняття «роман у віршах»; • дослідите, як у романі «Маруся Чурай» Л. Костенко художньо осмислює духовне життя нації; • прочитаєте твори Ліни Костенко: поезії «Страшні слова, коли вони мовчать...», «Хай буде легко. Дотиком пера...», «Недумано, негадано...», «По сей день Посейдон посідає свій трон...», роман у віршах «Маруся Чурай»; • здійснюватимете ідейно-художній аналіз роману у віршах «Маруся Чурай»; • дискутуватимете про те, що таке вірність у коханні й відданість народу, у чому полягають сучасні проблеми державотворення....
0 Переглянути

Григір Тютюнник (1931-1980)

11 Клас

Григір Тютюнник народився 5 грудня 1931 р. у селі Шилівка на Полтавщині. Коли хлопчику ще не виповнилося і двох років, пережив Голодомор 1933 р. Фізичне виснаження було таким сильним, що на деякий час він перестав розмовляти, сміятися й навіть ходити. У 1937 р. сталася подія, що змінила подальше життя Гр. Тютюнника, — заарештували й заслали до Сибіру батька Михайла. У своїх спогадах (кн. «Коріння»), розмірковуючи про цю сімейну драму, Григір писав: «Можливо, трагедія, особиста, батькова, тому тільки і сталася, що, рядовий колгоспник і пильщик, він не схожий був на мужика або не зовсім схожий. У кожному селі є така людина чи такі люди: напівмужик-напівінтелігент. Їх одразу видно, вони впадають в око. Тоді в тих, що пильнують «нрави», виникає питання: "Чому? А чи немає тут чогось такого?.."». Глибокий жаль до батька, який загинув у Сибіру, і нерозривний духовний зв'язок із ним письменник відчував протягом усього життя. А от із матір'ю взаємини складалися непросто. Григір довго не міг їй пробачити, що за кілька місяців після арешту чоловіка вона вдруге вийшла заміж, а його віддала на виховання родичам із Луганщини. Батьків брат із дружиною на довгі роки замінили хлопцеві родину. Після переїзду Гр. Тютюнник майже на чверть століття став «відлучений» від рідної мови. Російськомовним було оточення в школі, на заводі в Харкові, де працював слюсарем, на Далекому Сході, коли чотири роки служив на флоті, і на російському відділенні філологічного факультету Харківського університету. Тому закономірними були перші проби пера студента Тютюнника російською мовою. Коли ж рідний (по батькові) брат Григора, на той час відомий письменник Григорій Тютюнник, прочитав його перший надрукований російською мовою твір «В сумерки», він йому порадив: «Знай, братику, мова — душа народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душу не через їхню мову? Ти обов'язково прийдеш у тупик...». Ця заувага запала в душу Григору, а братова передчасна смерть спонукала його остаточно визначитися з мовою своїх творів. Григір Тютюнник перекладає оповідання «В сумерки» українською й береться за ґрунтовне вивчення рідної мови. Настільною книжкою для нього стає словник Б. Грінченка, у кишені він постійно носить блокнот, у який занотовує влучні народні вислови та фразеологізми. Письменник працює над мовою своїх творів, як ювелір над виготовленням коштовної прикраси, — скрупульозно й сумлінно....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229
Назад

Навігація