|
З дитинства ми засвоюємо влучні вислови, що є образним утіленням життєвого досвіду багатьох поколінь. Мабуть, вам доводилося чути: «Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш», «Нема диму без вогню», «Там добре, де нас нема», «Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!». Це і є малі форми фольклору — прислів’я та приказки. В афористичній1 формі вони розповідають про людину, природу, працю, побут, родину, дружбу, розум, красу, здоров’я та інші важливі теми. 1 Афористичний — який має ознаки афоризму: короткого, влучного, оригінального вислову, що виражає узагальнену думку у виразній, легкій для запам'ятовування формі, яка згодом неодноразово відтворюється іншими людьми. Чим різняться між собою прислів’я та приказки? Розгляньмо такий приклад: «Бачили очі, що купували» — відома приказка про вибір, який ми робимо. Вона лише натякає на наслідок нашого вибору, але не розкриває його безпосередньо. Натомість у прислів’ї «Бачили очі, що купували — їжте, хоч повилазьте» є й висновок до першої частини. Думку завершено: підкреслено зв’язок між невдалим вибором та відповідальністю за нього. Прислів’я — народний вислів, завершене судження повчального змісту. Приказка — сталий образний народний вислів, нерідко частина прислів’я, але без висновку. Пам’ятайте: прислів’я та приказки — добрі помічники в спілкуванні. Вони допоможуть збагатити ваше мовлення, нададуть йому виразності. Використовуйте їхні виражальні можливості з користю для себе. Наприклад, доречно вжите дотепне прислів’я допоможе вам розвеселити дружню компанію, а якусь критичну думку іноді краще висловити за допомогою натяку — у вигляді приказки, щоб не образити своїх друзів або подруг....
|