Войти
Закрыть

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Руси-України. Києво-Печерський патерик

9 Клас

Києво-Печерський патерик1 написано в лаврі в першій половині ХІІІ ст. Постав він з листування єпископа Симеона з Володимира з печерським ченцем Полікарпом, який теж хотів стати єпископом і скаржився, що в монастирі його недооцінюють. Симеон наставляє приятеля, переконує, що така поведінка — це прояв гордині, а ключ до спасіння душі — смирення й покора. Підтверджує він свої поради повчальними прикладами та історіями про святих і грішників. Заохочений листами Симеона, Полікарп також пише 13 оповідань у формі листів до ігумена лаври Акіндина. Вони та інші пам'ятки, пов'язані з Печерським монастирем, пізніше були зібрані в один збірник. 1 Патерик (від лат. pater — «батько») — життєпис і повчання святих отців Церкви, збірник оповідань про життя християнських святих отців, людей, які з Божою поміччю зробили великий внесок у розвиток Церкви — спільноти християн нашої планети. Патерик не має наскрізного сюжету. У єдине ціле окремі оповіді об'єднує ідея піднесення ролі Києво-Печерської лаври в духовному житті держави та життя й подвиги чернецтва заради утвердження християнської віри. Патерик має велике пізнавальне значення. Він цікавий тим, що відтворює різноманітні прояви релігійного життя того часу, зображує побут і стосунки лаврських братчиків. Оповіді про добрі діяння засновників Лаври Антонія, Феодосія та ченців дають можливість отримати загальне враження про життя лаври в ХІІІ ст. З коротких оповідей можемо скласти також уявлення, що монастир не завжди жив у мирі зі світською владою. Наприклад, кілька сюжетів зображують конфлікт між Лаврою та скупим і злим князем Святополком Київським....

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Руси-України. «Поученіє...» Володимира Мономаха

9 Клас

Князь Володимир Мономах (1053-1125) написав «Поученіє...» на схилі літ своїм дітям, але за широтою тем, порушених у творі, ці морально-релігійні настанови виходять далеко за межі княжої сім'ї й навіть усіх києворуських княжих родин. «Поученіє...» на той час набуло широкого суспільного значення. Твір складається з двох частин. У першій викладено загальні настанови на щодень своїм дітям, що ґрунтуються на доброчесності. Світоглядною основою «Поученія...» є релігійні норми. Високі моральні заповіти Володимира Мономаха цінні й донині, вони змушують замислюватися про взаємини між людьми, удосконалювати свої моральні принципи. Ось деякі з його настанов: Ухилися од зла, вчини добро, шукай миру, і йди за ним, і живи во віки віків... [треба мати] душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово Господнє; при їді і питті без галасу великого бути, при старих — мовчати, премудрих — слухати, старшим — покорятися, з рівними і меншими — приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися, соромитися старших....

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Руси-України. «Повість минулих літ»

9 Клас

У часи Середньовіччя вважалося, що історичні події та людські долі — це втілення Божої волі на землі. Щасливі випадки, на думку книжників, відбувалися за Господнього сприяння, а трагічні — як Його покарання за гріхи. Із цього випливало, що літописці були лише сумлінними фіксаторами подій, а не дослідниками причиново-наслідкових зв'язків між ними. Протягом століть києворуські книжники з багатої візантійської історіографічної спадщини знайомилися лише з хроніками, укладачі яких пояснювали події, що відбувалися, Божим задумом. Такі твори стали взірцем для написання аналогічних текстів києворуської історії. Найдавнішою в цьому жанрі є «Повість минулих літ», яка разом з Київським та Галицько-Волинським літописами входить до так званого літопису Руського. Повна назва твору — «ПовѢсть временныхъ лѢть черноризца Федосьева манастиря Печерьскаго, откуду есть пошла Руская земля и хто в ней почалъ пѢрвѢе княжити [и откуду Руская земля] стала есть». Так у назві сформульовано головну мету твору — обґрунтувати києворуську державність. Представляючи київоруську історію, літопис полемізував з візантійськими історіографічними працями, за якими Київська Русь є невід'ємною частиною візантійського світу....

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Руси-України

9 Клас

Оригінальна література давньокиївського періоду до наших часів дійшла лише частково. Багато творів зникло в огні під час ворожих нападів, та й нефаховість або байдужість тих, кому до рук потрапляли безцінні манускрипти, завдали мистецькій спадщині непоправної шкоди. Але навіть та частина творів літератури, що дійшли через століття, дає уяву про багатство духовного життя наших предків. Основними жанрами оригінальної літератури були літописи, проповіді (ораторська проза), повчання, житія святих, оповідання, сказання, паломницька література (ходіння). Для переважної більшості творів оригінальної києворуської літератури були характерні такі ознаки: високий патріотизм; пафосність; повчальність; персонажі були носіями релігійно-моральних і політичних ідей. Мова творів проста, не переобтяжена поетичними прикрасами, у них розвивалася одна тема, навколо якої розгорталася розповідь автора....

Глибини перекладної літератури: Біблія. Біблія в мистецтві

9 Клас

Письменники, художники, композитори у своїй творчості часто звертаються до біблійних сюжетів, тем, мотивів, образів, використовують алюзії1, цитують фрагменти, тому кожна освічена людина, щоб зрозуміти мистецький твір і задум автора, незалежно від свого віросповідання, має знати Святе Письмо. Без цього сучасний твір залишиться для читача мертвим, адже він не зможе не тільки вичитати підтекст, а й зрозуміти його прямі значення. 1 Алюзія — натяк на певний історичний, міфологічний, літературний, політичний або ж побутовий факт, закріплений у текстовій культурі або в розмовному мовленні. Біблія — невичерпне джерело натхнення для світових митців. Вона надихнула на створення шедеврів великих художників Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рембрандта, Рафаеля, Дюрера, музикантів Моцарта, Бортнянського, Верді. В Україні в добу Бароко багато художників-іконописців розмальовували храми на біблійні сюжети: Йов Кондзелевич, Микола Петрахнович, Федір Федуско, Федір Сенькович, у наступні періоди до її глибин зверталися Генріх Семирадський, Володимир Боровиковський, Олександр Мурашко, Петро Холодний та інші....

Глибини перекладної літератури: Біблія. Переклади Біблії українською мовою

9 Клас

В Україні до перекладів Біблії зверталися багато культурних діячів у різні часи, тому що завжди існувала потреба донести до вірян слово Боже зрозумілою їм мовою. У період Реформації в XVI ст. в Європі перекладають тексти Біблії в Німеччині, Англії, Франції, Нідерландах тощо, на українських землях — архімандрит місцевого монастиря в містечку Пересопниця (нині поблизу м. Рівне) Григорій. У 1556-1561 рр. він переклав Євангеліє із церковнослов'янської мови на тодішню староукраїнську. Це дорогоцінна пам'ятка, на якій нині при інавгурації на вірність своєму народові присягають новообрані президенти України. На західноукраїнських землях у першій половині ХІХ ст. за переклад частин Біблії на живу розмовну мову взялися письменники та фольклористи Маркіян Шашкевич і Володимир Александров. На східноукраїнських землях до 1860 р. переклад чотирьох Євангелій здійснив Пилип Морачевський — інспектор Ніжинської гімназії вищих наук. Друкувати на території Російської імперії цю працю було заборонено, тому що на той час ще не було перекладу Біблії із церковнослов'янської на російську. Перший повний переклад Біблії на українську мову здійснили Пантелеймон Куліш, Іван Пулюй1 та Іван Нечуй-Левицький. Книга вийшла в 1903 р. за сприяння Британського Закордонного Біблійного Товариства у Відні....

Глибини перекладної літератури: Біблія. Притча про блудного сина

9 Клас

Ще в Старому Заповіті було передбачено, що Ісус Христос повчатиме притчами. У Новому Заповіті їх записано близько тридцяти. Кожна освічена людина знає притчі про сіяча, кукіль у пшениці, про самарянина, овечу кошару, про тісні двері, багача і Лазаря, фарисея і митаря тощо. Найчастіше для оповіді Ісус брав приклади з природи або сучасного Йому суспільного життя. Хоча притчі були відомі ще в старозавітні часи, особливу досконалість і красу вони отримали в устах Боголюдини. Ось як Ісус пояснював своїм учням вибір такої форми оповіді: «Я тому говорю до них притчами, що вони дивлячись не бачать і слухаючи не чують». Спаситель викладав своє вчення у формі алегоричних оповідань з кількох причин: по-перше, він говорив про глибокі духовні істини, осягнути які слухачам було нелегко, а конкретна і яскрава розповідь з життя впливала на них емоційно й запам'ятовувалася на багато років; по-друге, люди часто не розуміли вчення Спасителя, тому була ймовірність його спотворення, а притчі зберігали чистоту науки Христа; по-третє, притчі мали перевагу перед прямими настановами, тому що не тільки містили загальний Божественний закон, а й демонстрували його застосування в приватному та суспільному житті. Христові притчі чудові ще й тим, що вони анітрохи не втратили своєї сили й актуальності донині. Вони такі ж сучасні, як і дві тисячі років тому. Притча — це повчальна розповідь, мета якої — викласти духовні чи моральні істини. Сюжет твору будується на певній життєвій ситуації чи спостереженнях, з яких випливає дидактична ідея, тобто настанова....

Глибини перекладної літератури: Біблія. Легенда про Мойсея

9 Клас

Легенда про Мойсея розповідає епізоди з життя найвизначнішого пророка і праотця єврейського народу. Мойсеєві приписують авторство перших п'яти книг Старого Заповіту, він приніс єврейському народу Закон Божий, викарбуваний на скрижалях, і став посередником угоди між Богом Єговою та ізраїльтянами. Десять заповідей — це закон, який Бог через Мойсея передав людям тоді, коли в них унаслідок гріховного життя ослаб внутрішній орієнтир — совість. Перші чотири заповіді накладають на людину обов'язок любити Бога, наступні шість містять обов'язок любові до ближнього. На початку нової ери між людьми й Богом була укладена нова угода, посередником у якій став Ісус Христос і закони якої були викарбувані вже не на скрижалях, а в серцях людей. З десятьма заповідями пов'язано саме утворення єврейського народу. В Єгипті мешкало семітське плем'я безправних рабів, і лише після отримання десяти заповідей воно перетворилося на народ, покликаний вірити і служити Богові. З нього втілився в плоті Сам Спаситель світу — Господь Ісус Христос. Зміст легенди. Мойсей народився в Єгипті в єврейській родині за часів, коли євреї перебували в рабстві у єгиптян. Щоб їхня кількість не збільшувалася, фараон наказав убивати єврейських немовлят чоловічої статі. Рятуючи свого новонародженого сина, мати залишила Мойсея в кошику на березі річки. Там хлопчика знайшла дочка фараона і взяла на виховання, а його матір найняла годувальницею. Назвали хлопчика Мойсеєм....

Глибини перекладної літератури: Біблія. Легенда про Вавилонську вежу

9 Клас

Легенда про Вавилонську вежу розвиває тему людського гріха. Уперше гріхопадіння здійснили первісні люди Адам і Єва, за що Господь вигнав їх із раю. Але людина не зрозуміла, що вона була вінцем Божого творіння й у ній закладено образ самого Творця, не покаялася й не змінилася. На прикладах історії єврейського народу Біблія передає думку, що, здійснюючи гріховні вчинки, люди спотворюють у собі образ Божий, порушують гармонію у Всесвіті, закладену при створенні світу. Але Господь любить своє творіння й не хоче, щоб цей образ загинув, тому наставляє людину. Наприклад, Біблія описує страшні картини людського гріхопадіння та розплату за це. У людському розумінні Бог навчає жорстоко, наприклад, посилає Всесвітній потоп і знищує людство або роз'єднує людей під час побудови Вавилонської вежі. Зміст легенди. В 11 главі Книги Буття наведено легенду про Вавилонську вежу. У ній розповідається про події, які відбулися на землі невдовзі після Всесвітнього потопу. Тоді люди були ще згуртовані й розмовляли однією мовою. Впевнені у своїй силі, вони вирішили побудувати вежу до неба, щоб лишити по собі пам'ять на віки і прославити себе. Не сподобалася Богові їхня зухвалість, уклав він їм в уста різні мови, після чого люди не змогли порозумітися й добудувати вежу. Вона із часом розвалилася, а місто назвали Вавилоном, тобто «змішанням»....

Глибини перекладної літератури: Біблія

9 Клас

Біблія — невичерпна книга, яка акумулювала знання про Бога й людину. У ній Бог розмаїто розкриває людям свої таємниці; через неї людина пізнає свою сутність. Але в Біблії пояснюється не лише релігійне вчення, Божественна істина, а й життєва мудрість. Історія, географія, соціологія, мистецтво — ось неповний перелік сфер людського пізнання, які так чи інакше спираються у своїх пошуках істини на тексти Святого Письма. Без Біблії ні Мікеланджело, ні Леонардо да Вінчі, ні Рембрандт, ні Ель Греко не стали б тими визначними митцями, якими протягом століть захоплюється весь світ. На ній ґрунтувалася творчість Шекспіра, Расіна, Данте, Сковороди, Шевченка, Толстого, Достоєвського та інших видатних письменників. У чому ж секрет вічного потягу людей до цього твору? Як зауважив канадський дослідник Біблії Нортроп Фрай у книжці «Великий код: Біблія і література», «...Біблія, більше схожа на малу бібліотеку, аніж власне на книжку; можливо, про неї ми звикли думати як про одну книгу тільки тому, що для зручності її вміщують під одну обкладинку». Справді, слово Біблія у своєму первинному сенсі означало «малі книжки», або «зібрання книжок». Писали їх на трьох континентах — в Азії, Африці та Європі протягом І тис. до н.е. - II ст. н.е. Уявіть тільки: шістдесят поколінь людей змінилося за цей час!...

Навігація