Войти
Закрыть

Павло Тичина (1891—1867)

8 Клас

Павло Григорович Тичина — один із найвидатніших поетів України, державний діяч, народився 27 січня 1891 року в селі Піски на Чернігівщині. Походив зі старовинного козацького роду. Змалку Павло виявив хист до віршування. Від батька — сільського дяка — майбутній поет перейняв любов до малювання і співу. З дев’яти років Павло навчався у бурсі, потім — у Чернігівській духовній семінарії. У Чернігові він познайомився з Михайлом Коцюбинським. Це знайомство відіграло велику роль у творчому зростанні поета. Першим власним твором, що його Тичина прочитав на «суботах» у Михайла Коцюбинського, був вірш «Розкажи, розкажи мені, поле...». З 1912 року Павло Тичина почав друкуватися у пресі. Першу збірку поезій, яка називалася «Сонячні кларнети», видав 1918 року. Павло Григорович був щедро обдарованою людиною. Він не тільки писав вірші, а й гарно малював, добре знався на музиці, вправно грав на багатьох музичних інструментах, чудово співав. Може, тому його поетичні твори дуже мелодійні, у них багато тепла, світла, яскравих барв....

Олександр Довженко (1894—1956)

8 Клас

Олександр Петрович Довженко — письменник і кінорежисер, народився 10 вересня 1894 року в селі Сосниця на Чернігівщині в багатодітній селянській родині. Із щирим захопленням Олександр Петрович розповідав про свого батька: «Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив... Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий... Жарт любив, точене, влучне слово...» Духовно красивою була й мати Сашка. «Нічого в світі так я не люблю, — часто говорила вона, — як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені радість». Батько й мати, дід, селяни — трудівники з рідного села — це перші вихователі Олександра Довженка. Вони навчили його любити й шанувати людей та їхню працю, бачити й розуміти прекрасне і в людях, і в природі. Батько прагнув будь-що дати синові освіту. Олександр Довженко спочатку навчався у Сосниці в початковій школі, а потім — у так званій вищій початковій школі. 1914 року закінчив Глухівський учительський інститут. Навчаючись в інституті, Олександр багато читав. Тут він уперше ознайомився з українськими книжками, з журналом «Літературно-науковий вісник», із газетою «Нова рада». Їх було заборонено, заборонено було навіть розмовляти українською мовою. По закінченні навчання майбутній письменник учителював у школах. Він викладав фізику, географію, історію, природознавство....

Олександр Олесь (1878—1944)

8 Клас

Олександр Олесь (справжнє ім’я та прізвище Олександр Іванович Кандиба) — прозаїк і поет, народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині. Батьківський рід походив із чумаків, материн — із кріпаків. Коли Олександру було одинадцять років, загинув батько. Мати Олександра Василівна згадувала, що вона «залишилась одна з трьома дітьми і трьома карбованцями в кишені». Ця проста жінка навчила свого Сашка в чотири роки читати, згодом прищепила любов до поезії Тараса Шевченка, до «Кобзаря», якого він іще малим знав майже напам’ять. Серед краси природи, серед працьовитих і співучих земляків минало його дитинство. Початкову освіту Олександр здобув у сільській школі, потім вступив до хліборобської школи, згодом закінчив Харківський ветеринарний інститут. 1907 року вийшла перша збірка поезій Олександра Олеся «З журбою радість обнялась». Книжка привернула увагу літературних критиків і викликала захоплення у читачів. У різний час вийшло в світ більш як два десятки поетичних збірок Олександра Олеся. Писав він і п’єси, легенди, казки й вірші для дітей. На вірші Олеся українські композитори Микола Лисенко, Ярослав Степовий, Анатолій Кос-Анатольський, Кирило Стеценко написали музику, і ці поезії стали народними піснями. Помер Олександр Олесь 22 липня 1944 року в Празі. Там його й поховали. 2017 року прах Олександра Олеся перепоховали в Києві на Лук’янівському кладовищі....

Андрій Чайковський (1857—1935)

8 Клас

Андрій Якович Чайковський — письменник, громадський діяч, народився 15 травня 1857 року в місті Самбір (нині Львівська область) у родині дрібного службовця. У ранньому віці втратив батьків, тому хлопчика виховувала бабуся. Андрійко спочатку навчився читати польською мовою, оскільки українського букваря тоді не було. До початкової школи не ходив, навчався удома. Іспити за початкову школу здавав приватно. Згодом навчався у Самбірській гімназії, де вперше прочитав «Кобзар» Тараса Шевченка. Цікавився історією та культурою України. Тоді ж під впливом прочитаних книжок спробував писати драми й оповідання. Відбувши річну військову службу, вступив на філософський факультет Львівського університету, а через рік перейшов на правничий відділ університету. Працював адвокатом у Львові, потім відкрив у Бережанах адвокацьку канцелярію. Літературна діяльність Андрія Чайковського розпочалася 1888 року. Письменник глибоко знав сучасне йому селянське життя, і на цю тему писав твори. На пробудження національної свідомості й виховання молоді значний вплив має проза Чайковського в романтичному стилі про козаччину, зокрема оповідання «За сестрою», яке Андрій Якович написав 1907 року. Славу письменнику приніс історичний роман «Сагайдачний»....

Леся Українка (1871—1913)

8 Клас

Леся Українка (справжнє ім’я та прізвище Лариса Петрівна Косач) — поетеса й громадська діячка, народилася 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинський (нині Житомирська область) у сім’ї урядовця. В освіченій, культурній родині Косачів шанували мистецтво, поважали книгу. Леся навчилася читати в чотири роки. А на дев’ятому році життя дівчинка почала писати вірші. Минав час, а з ним і пора дитинства золотого. На зміну йшли роки напруженого навчання. Через тяжку хворобу Леся навчалася вдома. Завдяки наполегливості й винятковим здібностям вона згодом стала високоосвіченою людиною, знала більш як десять мов. 1893 року у Львові вийшла друком перша збірка поезій Лесі Українки під назвою «На крилах пісень». 1899 року у Львові побачила світ нова збірка поезій «Думи і мрії», а 1902-го в Чернівцях — третя поетична збірка «Відгуки». Писала Леся Українка і п’єси. Найкращою серед них є «Лісова пісня». Крім поезій і п’єс, Леся Українка створила чимало цікавих оповідань, казок, значну частину яких присвятила дітям. Тяжка хвороба й невтомна творча праця виснажили сили Лесі Українки. 1 серпня 1913 року вона померла в курортному містечку Сурамі (Грузія). Поховали Лесю Українку в Києві на Байковому кладовищі....

Іван Франко (1856—1916)

8 Клас

Іван Якович Франко — великий письменник, учений і громадський діяч, народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі на Львівщині в родині сільського коваля. Батько Франка славився на всю околицю не тільки сумлінною працею, а й своєю вдачею: живою, гостинною, людяною. Іван Франко дуже любив і шанував свого батька. Від нього він перейняв девіз життя: «З людьми і для людей». І матінку свою хлопчик теж гаряче любив. Це від неї, за його власними словами, у нього м’яке серце на красу, на добро, податлива й горда душа, повага до старших, до людей праці, до народу свого. Це від неї непогасна любов до слова красного, до пісні народної. 1875 року, закінчивши Дрогобицьку гімназію, Іван Франко вступив до Львівського університету. Свої перші твори друкував у студентському журналі «Друг». Іван Франко збирав зразки усної народної творчості: прислів’я, приповідки, легенди, пісні, які він записував від ремісників і селян. 1887 року вийшла перша збірка поезій Франка «З вершин і низин», яка після Шевченкового «Кобзаря» стала найвидатнішим явищем української поезії XIX століття. Літературна спадщина Івана Франка величезна. Чимало віршованих і прозових творів він написав для дітей. Це казки «Коли ще звірі говорили», «Лис Микита», оповідання «Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука» та інші....

Борис Грінченко (1863—1910)

8 Клас

Борис Дмитрович Грінченко — письменник, учений, педагог, громадський діяч, народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумська область). У п’ять років, ледь навчившись читати, хлопчик почав писати вірші російською мовою. Коли юнак навчався у Харківській реальній школі, до його рук потрапив «Кобзар» Тараса Шевченка. Під впливом Шевченкового слова Грінченко став писати українською мовою. Склавши екстерном екзамен на звання народного вчителя у Харківському університеті, майбутній письменник працював у сільській школі. Засвоювати шкільну науку селянським дітям було важко. Навчання велося російською мовою, яку діти українських сіл розуміли погано. Борисові Дмитровичу доводилося перекладати їм багато слів із підручників. Так мусив робити він і тоді, коли розповідав учням про щось цікаве. Грінченко пильно придивлявся до життя дітей поза школою, прагнув зрозуміти, як вони сприймають навколишній світ, чим цікавляться, про що мріють. Він написав багато правдивих оповідань про дітей. Борис Грінченко збагатив українську літературу багатьма віршами, оповіданнями, повістями, п’єсами. У художніх творах реалістично відтворив тяжке життя трудящого люду. Видавав популярні книжки для народу....

Леонід Глібов (1827—1893)

8 Клас

Основна частина життя Леоніда Івановича пов’язана з містом Чернігів, де письменник прожив більш як 30 років. Як талановитого поета, педагога, високоосвічену і демократичну людину його дуже шанувала учнівська молодь міста. Тут він викладав історію і географію у чоловічій гімназії, організував недільні школи для простого люду, заснував тижневик «Чернігівський листок». В останні роки життя Леонід Іванович завідував земською друкарнею, започаткував творчі «четверги», на яких збиралася інтелігенція, сприяв розвитку місцевого театру. Леонід Глібов почав писати вірші ще в 14 років. У 20 років вийшла перша книга його поезій. Книжку було написано російською мовою, називалася вона «Стихотворения». Леонід Іванович Глібов був прогресивною людиною свого часу, порушував проблеми національної освіти, хотів змін у суспільстві. У своїх байках гостро висміював суспільні вади, викривав зажерливість, жорстокість, підступництво, прислужництво. Леонід Іванович ніколи не втрачав почуття гумору, постійно писав для дітей, бо на них покладав великі надії на щасливе майбутнє....

Степан Руданський (1834—1873)

8 Клас

Степан Васильович Руданський — поет, гуморист, перекладач античної* літератури, народився 6 січня 1834 року в селі Хомутинці на Вінниччині в родині сільського священника. Батько дуже хотів, щоб син також став священником. Степан закінчив бурсу*, семінарію*, але священником не став. Натомість вступив до Медико-хірургічної академії в Петербурзі, що в той час була осередком передової науки й культури. Батько не допомагав, тому вчитися було важко: бракувало коштів. У Медико-хірургічній академії підтримувався традиційний інтерес до літератури й мистецтва. Петербурзький період найплідніший у житті Руданського-поета. У цей час він почав друкувати свої твори. Степан Руданський — автор балад, романсів, ліричних поезій, гуморесок, байок, історичних поем, поеми-казки «Цар-Соловей». Після завершення навчання Степан Васильович поїхав працювати лікарем до Ялти. Він доклав багато зусиль для благоустрою міста, невтомно трудився як лікар, збирав українські пісні, продовжував поетичну творчість, головно в галузі перекладу. Помер Степан Руданський 3 травня 1873 року. Його поховали в Ялті на Масандрівському кладовищі....

Навігація