§ 3. Події 1917-1918 рр.

1. Лютнева революція в Росії та її вплив на перебіг війни

Негативний вплив війни найбільш сильно проявився в Росії. До економічних і соціальних проблем додалася політична криза. У лютому 1917 р. антивоєнні та соціальні виступи в Росії набрали небаченого розмаху і переросли в революцію. Врятувати монархію не вдалося. На початку березня влада перейшла до Тимчасового уряду. Росія стала республікою (проголосили 1 вересня 1917 р.). Новий уряд не відмовився від зобов’язань царя Миколи II перед союзниками і закликав продовжувати війну до переможного кінця.

На 1917 р. кожна з воюючих країн виношувала потаємні плани. Німецьке командування обрало оборонну тактику, війська Антанти — наступальну. Ще в грудні 1916 р. Німеччина виступила з пропозицією розпочати переговори про мир. Вона та її союзники хотіли б укласти мир, залишивши за собою всі завойовані території. Країни Антанти відхилили цю пропозицію. Вони планували у 1917 р. наступ на всіх європейських фронтах.

Революція в Росії унеможливила ці плани. Перспективи виходу Росії з війни надзвичайно налякали союзників, але додали сподівань на перемогу Німеччині.

2. Вступ у війну США

Сполучені Штати Америки були країною, яка ніяк не бажала поразки Антанти. Тривалий час їм було невигідно вступати у війну — адже США постачали країнам Антанти зброю, боєприпаси, продовольство, а з державами австро-німецького блоку торгували через нейтральні країни. У 1914 р. американський борг країнам Європи, головно Англії, становив близько 6 млрд доларів. У роки війни США не лише розрахувалися з боргами, а й перетворилися з боржника європейських держав на їхнього кредитора (позики становили понад 10 млрд доларів). Можлива поразка Антанти могла б зробити проблематичним повернення цих величезних коштів. Також правлячі кола США прагнули, щоб країна відігравала більш вагому роль у світі, а без участі у війні неможливо було претендувати на участь у розподілі «повоєнного пирога».

Американський антинімецький плакат

6 квітня 1917 р. Конгрес США оголосив Німеччині війну. Формальним приводом до неї стала німецька дипломатична депеша («Нота Ціммермана»), перехоплена англійською розвідкою і передана американцям, в якій ішлося про таємні переговори Німеччини і Мексики щодо союзу проти США. Вже через рік на Західному фронті було понад 2 млн американців під командуванням генерала Першинга. Шансів на перемогу у Німеччини не залишилося.

3. Бойові дії в 1917 р.

Генеральний наступ країн Антанти одночасно на всіх фронтах навесні 1917 р. виявився невдалим. У квітні об’єднане англо-французьке командування зробило спробу атакувати противника в районі Реймса. Сім тижнів тяжких боїв успіху не принесли. Французи втратили убитими й пораненими понад 500 тис. вояків. У французькій армії спалахнули заколоти проти продовження безглуздої війни. Новий командувач французьких військ Петен (герой оборони Вердена) жорстокими заходами і певним поліпшенням умов перебування солдатів на фронті зумів навести лад у військах. Тим часом в наступні півроку весь тягар подальших боїв ліг на плечі англійців. їм удалося провести ряд успішних операцій, що зміцнило підірваний дух військ Антанти. Одна з таких вдалих операцій у районі Камбре (листопад-грудень 1917 р.) стала «тріумфом танків». Тут 378 англійських бойових машин у взаємодії з піхотою і авіацією завдали удару та прорвали сильно укріплену оборону противника.

На сході оговталися російські війська, які в липні 1917 р. перейшли в наступ на львівському напрямі. Та це їм коштувало нової поразки і величезних утрат. Німецько-австрійські армії перейшли в контрнаступ. Вони остаточно вибили росіян з Галичини, а також захопили Ригу і встановили контроль над Ризькою затокою.

На сході, як і на заході, воювали неохоче. Війна всім остогидла, перетворившись на смертельно небезпечну й невдячну, нічим не виправдану роботу.

Тим часом невдача спіткала італійців, що зазнали нищівної поразки під Капоретто у жовтні 1917 р., хоча мали чисельну перевагу. Італійські вояки вдалися до панічної втечі. 300 тис. із них потрапили в полон, 130 тис. загинули.

Поразка біля Капоретто стала катастрофою для італійської армії та наукою для всіх союзників. Тільки термінове перекидання автотранспортом на Італійський фронт французьких і англійських частин врятувало Італію від поразки.

Прибуття американських військ у Європу, 1917 р.

Керівники урядів і представники штабів Англії, Франції, Італії та США для координації дій на Західноєвропейському театрі війни в листопаді 1917 р. утворили Вишу воєнну раду. Верховним головнокомандувачем у березні 1918 р. було призначено французького генерала Фоша.

Тим часом Росія, внаслідок більшовицького перевороту 7 листопада (25 жовтня) 1917 р., стрімко міняла курс. Захопивши владу, більшовики 15 грудня уклали з австро-німецьким командуванням перемир’я. Раніше це зробила Румунія. 9 лютого 1918 р. Українська Народна Республіка уклала мир з країнами Четверного блоку. З березня 1918 р. між Німеччиною та радянською Росією було підписано сепаратний Брестський мир. У результаті цього миру Німеччина отримала контроль над значною територією (Україна, Білорусь, країни Балтії, Фінляндія, Закавказзя) із значними ресурсами. Німецькі війська перекидалися на захід, щоб, як здавалося, здобути остаточну перемогу.

4. Воєнні дії на Західному фронті у 1918 р.

Німецьке командування, зібравши сили, намагалося розбити англійців і французів до прибуття на фронт американських військ. Від кінця березня до початку червня німці провели на заході три наступальні операції («Битва Кайзера» або операція «Мішель (Михаль)»). У них були деякі переваги, але бракувало адекватної оцінки противника. Застосувавши нову тактику прориву оборонних ліній за допомогою штурмових груп, озброєних гранатами, легкими кулеметами, мінометами, пожертвувавши життям сотень тисяч своїх солдатів, вони перейшли річку Марну і наблизилися до Парижа. Тут на Марні вдруге вирішувалася доля Західного фронту. Столицю Франції обстрілювали з далекобійних гармат («велика Берта»), бомбардували за допомогою авіації. Та це не могло змінити на краще становище Німеччини. Людські резерви було вичерпано. 18 липня союзники рушили в контрнаступ, відкинули німців від Марни — і вже не поступались ініціативою.

Остаточного удару німецьким військам союзники завдали біля Ам’єна 8 серпня, де англійські танки прорвали оборону німців. За один день було розбито 16 німецьких дивізій. Цей день назвали «чорним днем німецької армії». Генерал-фельдмаршал фон Гінденбург заявив імператорові Вільгельму II про доцільність укладення миру, поки війська перебувають на території противника.

5. Розпад Австро-Угорщини

Не чекаючи кроків Німеччини, під натиском військ Антанти 29 вересня капітулювала Болгарія. Через місяць запросили миру Австро-Угорщина й Османська імперія.

Австро-Угорський імператор, намагаючись урятувати становище, оголосив про перетворення імперії на федеративну державу. Але вже було запізно. Національно-визвольні рухи переросли в демократичні та національні революції. Про створення Чехословацької республіки оголосили Чехія і Словаччина Об’єднану незалежну державу вирішили утворити серби, хорвати і словенці. У Галичині було проголошено самостійну Західноукраїнську Народну Республіку. На початку листопада від Австрії відділилась Угорщина. Австро-Угорська монархія розпалася. 3 листопада командування австро-угорської армії підписало перемир’я з Антантою.

6. Революційні події в Німеччині. Комп’єнське перемир’я

Внутрішнє становище Німеччини вже давно було непевним. Наростали масові протести проти політики уряду.

Оцінивши загрозливість ситуації, німецьке верховне командування в ультимативній формі поставило вимогу імператорові припинити війну і запобігти вибухові революції. Уряд Німеччини звернувся до американського президента з проханням про перемир’я та укладення миру. Вільсон погодився розпочати переговори за умови відведення німецьких військ із загарбаних територій і зречення кайзера.

Поки в Берліні роздумували, в місті Кілі 3 листопада повстали військові моряки. Вони були обурені спробою командування кинути їх в останній бій. Для захисту своїх інтересів моряки створили першу в Німеччині раду. У Берліні на боротьбу піднялися робітники.

6 листопада президент США повідомив, що маршал Фош уповноважений прийняти представників німецького командування. Наступного дня німецька делегація на чолі з міністром Ерцбергером прибула на станцію Ретонд у Комп’єнському лісі, де стояв штабний вагон маршала Фоша.

Тим часом революційна хвиля не вщухала, і 9 листопада Німеччину було проголошено республікою. Канцлер Макс Баденський сповістив про зречення кайзера, який утік до Нідерландів. Влада перейшла до соціал-демократа Фрідріха Еберта. Переговори в Комп’єнському лісі велися від імені нового уряду. В ультимативній, принизливій для німецьких делегатів формі союзники виставили низку умов. Протягом двох тижнів німці повинні були евакуювати війська з Бельгії, Франції, Люксембургу, Ельзасу і Лотарингії. Вони мали відмовитися від Брест-Литовського договору, передати все озброєння переможцям, відпустити на батьківщину полонених. Водночас союзне командування погодилося тимчасово залишити німецькі війська в Україні та країнах Балтії, щоб запобігти встановленню над ними контролю більшовиків. Термін перемир’я становив 36 днів.

На світанку 11 листопада 1918 р. між Німеччиною та її противниками було підписано Комп’єнське перемир’я. Об 11-й годині ранку пролунав сигнал «Припинити вогонь!» Прогримів перший залп артилерійського салюту. Перша світова війна закінчилася.

Укладення Комп’єнського перемир’я

Документи розповідають

З угоди про перемир’я між союзниками та Німеччиною

Стаття 1. Припинення воєнних дій на суходолі та в повітрі протягом 6 годин після підписання перемир’я.

Стаття 2. Негайна евакуація із зайнятих країн: Бельгії, Франції, Люксембургу, також і Ельзасу-Лотарингії — за таким розрахунком, щоб вона була здійснена протягом 15 днів...

Стаття 4. Поступка німецькою армією такого військового майна: 5 тисяч гармат, 25 тисяч кулеметів, 3 тисячі мінометів та 1700 аеропланів.

Стаття 5. Евакуація німецьких армій з місцевостей на лівому березі Рейну.

Місцевостями на лівому березі Рейну управлятимуть місцеві власті, але під контролем окупаційних військ союзників та Сполучених Штатів...

Стаття 12. Усі німецькі війська, що тепер перебувають на територіях, які становили до війни частину Австро-Угорщини, Румунії і Туреччини, повинні негайно повернутися до Німеччини.

Усі німецькі війська, що тепер перебувають на територіях, з яких складалася до війни Росія, так само повинні повернутися до Німеччини..., тільки-но союзники визнають, що для цього настав момент, узявши до уваги внутрішнє становище цих територій...

Стаття 29. Евакуація Німеччиною всіх портів Чорного моря й передача союзникам і Сполученим Штатам усіх російських військових суден, захоплених німцями в Чорному морі...

1. Які основні умови Комп’єнського перемир’я? 2. Чому умовами перемир’я передбачалося залишення німецьких військ на територіях, що перебували у складі колишньої Російської імперії, до прибуття військ союзників? 7. Масштаби втрат і руйнувань. Наслідки Першої світової війни

Перша світова війна призвела до серйозних політичних, економічних і територіальних змін у багатьох регіонах світу, особливо в Європі. Її закінчення вже не могло повернути світ у довоєнний стан.

Сталися зміни у співвідношенні сил у світі. Переінакшився склад головних дійових осіб у світовій політиці:

• революція в Росії на певний час вивела її з кола великих держав;

• країни Четверного блоку (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина) зазнали поразки і теж випали з гурту країн, які визначали світову політику;

• позиції Англії та Франції послабилися внаслідок зростання впливу США та Японії;

• перестали існувати імперії: Німецька, Російська (хоча згодом Російська імперія відродилась у формі СРСР), Австро-Угорська, Османська;

• на території Європи утворилися нові держави — Польська Республіка, Чехословацька Республіка, Королівство сербів, хорватів і словенців (з 1929 р. — Югославія), Австрія, Угорщина, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія. Це докорінно змінило становище у Східній Європі. Порушення етнічного принципу під час установлення кордонів нових держав та амбіції їхніх лідерів перетворили цей регіон у постійне джерело напруження.

Німецький ветеран на вулиці Берліна, 1923 р.

Значно змінилися кордони європейських держав: на 70% сучасні кордони в Європі склалися внаслідок Першої світової війни.

Бойові дії минулої війни призвели до розорення економіки багатьох країн, зокрема промисловості, транспорту, сільського господарства. Так, Росія втратила 60% того, що мала перед початком війни; Австро-Угорщина — 41, Німеччина — 33, Франція — 3, Англія — 15%.

Лише Японія та США примножили свої багатства, оскільки не брали активної участі у цьому світовому конфлікті, а їхні території не були ареною бойових дій.

Водночас війна прискорила технічний прогрес, сприяла завершенню індустріалізації та заклала принципово нові форми організації й управління виробництвом.

Великими були людські втрати — 10 млн загиблих, 20 млн поранених і скалічених, з них 90% становили військові, а 10% — цивільне населення. Не менше 50 млн осіб, ослаблених тяготами війни, померло внаслідок страхітливої епідемії грипу («іспанка») 1918-1919 рр.

Людські втрати основних учасників Першої світової війни (в млн осіб)

Цивільне населення, що потерпало від неймовірних труднощів, із якими воно мирилось у перші роки війни, із затягуванням бойових дій почало боротьбу не тільки за свої права, а й проти тих сил, які цю війну розв’язали. Як наслідок, у ряді європейських країн спалахнули революції — в Росії, Німеччині, Угорщині, Австрії, Фінляндії, Словаччині. В інших (Англія, Франція, США) здійснили реформи. В Італії було встановлено фашистську диктатуру.

Війна і революції призвели до краху монархій: із 41 правлячої династії в Європі напередодні війни після її завершення залишилося тільки 17.

Відтак посилилися міграційні процеси: великі маси людей переселилися з однієї країни в іншу. Гостро постала проблема біженства. Тільки з Росії за 1918-1920 рр. емігрували 2 млн осіб.

Перша світова війна активізувала національно-визвольний рух у країнах Азії та Африки:

• в Туреччині сталася національна революція — було скинуто султанат І проголошено республіку на чолі з Ататюрком, який здійснив низку реформ, спрямованих на модернізацію країни;

• в Ірані до влади доступилися націоналісти, які теж здійснили реформи на кшталт турецьких;

• Афганістан захистив свою національну незалежність;

• в середині 20-х рр. було об’єднано Китай під владою Чан Кайші, лідера партії Гоміндану. Проте зародився новий конфлікт між націоналістами і комуністами;

• в Індії англійські колонізатори змушені були піти на розширення представництва індійців в органах влади;

• розпочався новий етап національно-визвольної боротьби народів, які перебували у колоніальній залежності. Посилився процес політизації цієї боротьби.

Перша світова війна мала великий вплив на зміни методів ведення війни. Уперше з’явилися безперервні фронти, стала масово використовуватися бойова техніка (танки, літаки, машини тощо). Почали застосовуватися і варварські методи ведення війни, наприклад, використання хімічної зброї. Уперше бойові дії зачепили всіх громадян воюючих держав.

Дж. МакКрей

У роки Першої світової війни народився символ пам’яті про загиблих у боях — червоний мак. Першим його використав військово-польовий хірург канадських експедиційних сил підполковник Джон МакКрей. На пам’ять про свого товариша лейтенанта Алексіса Хелмера, що загинув, він 2 травня 1915 р. написав вірш «У полях Фландрії».

В полях фламандських квітне мак

Поміж хрестів — скорботний знак

По нас; а жайвір серед хмар

Нам шле свій спів — останній дар,

Ледь чутний тут крізь грім атак.

Бо ми, полеглі в цих полях,

Ми, що кохали, нині — прах,

Жили — і прийняли удар

В полях фламандських.

Ідіть у бій, забувши страх,

Нам світоч випав з рук, відтак —

Вам підіймати цей тягар!

Якщо загасне віри жар —

Наш сон розвіється, як мак,

В полях фламандських...

(Переклад Оксани Самари)

Вірш швидко здобув популярність. Спочатку його використовували для пропаганди мобілізації, розміщення воєнних позик тощо. Після війни більш популярним зробився не вірш, а створений ним символ — мак. Він стає у багатьох країнах символом жертв не тільки Першої світової війни, а й усіх загиблих у війнах після 1914 р.

Отже, Перша світова війна стала важливим рубежем у розвитку людства. Вона довела єдність і взаємозалежність світу й започаткувала докорінні зміни в економіці, внутрішньополітичному житті, міжнародних відносинах, культурі, а головно — в свідомості й поведінці людей.

Запитання та завдання

1. Чому координований наступ військ Антанти у 1917 р. не відбувся? 2. Які мирні ініціативи було висунуто у 1917 р.? 3. Як змінився перебіг війни після приходу більшовиків до влади в Росії? 4. Що зумовило вступу війну США? Яке це мало значення для перебігу бойових дій? 5. Як розгорталися бойові дії на морі? Що таке необмежена підводна війна? 6. Поміркуйте над причинами поразки Німеччини та її союзників і перемоги країн Антанти. 7. Які основні наслідки Першої світової війни? 8. З’ясуйте масштаби втрат і руйнувань під час Першої світової війни. 9. Як змінилося співвідношення сил у світі після Першої світової війни? 10. Що змінилось у країнах Азії та Африки після закінчення Першої світової війни? Чим це було викликано?

Запам’ятайте дати:

1 лютого 1917 р. — початок Німеччиною необмеженої підводної війни.

Лютий 1917 р. —Лютнева революція в Росії.

Квітень 1917 р. — вступ у війну США.

Грудень 1917 р. —укладення перемир’я на Східному фронті.

Вересень-жовтень 1918 р. — капітуляція Болгарії й Туреччини. Розпад Австро-Угорщини.

11 листопада 1918 р. — Комп’єнське перемир'я. Кінець Першої світової війни.

Практичне заняття

Узагальнення знань за розділом І «Передумови Першої світової війни. Війна та революції»

скачать dle 11.0фильмы бесплатно