§ 18. Іспанія

1. Ситуація в країні після Першої світової війни

Іспанія була однією з відсталих країн Європи. Після поразки в іспано-американській війні 1894 р. вона вступила в смугу гострої кризи. Колишня могутність іспанської монархи відійшла в минуле. Невирішеність земельного і національного питань цю кризу поглиблювала.

Під час Першої світової війни Іспанія залишалася нейтральною. Війна сприяла зростанню попиту на іспанські товари і, відповідно, економічному піднесенню. Але воно не було тривалим. Закінчення війни викликало економічну кризу, загострилися проблеми іспанського суспільства. Активізувалися ліві політичні сили: найбільший вплив мали анархісти, які виступали за ліквідацію держави способом заколотів, страйків, терористичних актів тощо. У 1920 р. було створено ІКП — Іспанську комуністичну партію.

Улітку 1921 р. в Іспанії розпочалася гостра політична криза. її спричинила поразка іспанських військ у Марокко від повсталих племен (Республіка Ріф). У цих умовах правлячі кола не перешкодили проведенню державного перевороту, що його здійснив 13 вересня 1923 р. генерал Мігель Прімо де Рівера.

Мігель Прімо де Рівера

2. Диктатура Прімо де Рівери

Прімо де Рівера утворив військову директорію (хунту), яка заступила уряд, розпустив кортеси (парламент), увів надзвичайний стан, призупинив дію конституції. Диктатура оголосила своєю метою «оновлення» Іспанії. Але це вилилось у фашизацію суспільства за зразком Італії. Проводилась насильницька іспанізація каталонців і басків. У зовнішній політиці взяли курс на створення «Великої Іспанії».

Стабілізація економічного становища на певний час зміцнила військово-монархічний лад. У 1925 р. Прімо де Рівера замінив військове правління цивільним, але сутність режиму від цього не змінилася. Позитивним же здобутком його стало забезпечення відносного соціального миру і стабільного становища робітників. Це було досягнуто завдяки співробітництву з профспілками. Однак початок економічної кризи 1929-1933 рр. підірвав опору диктатури. Від неї відвернулася навіть армія, і 28 січня 1930 р. Прімо де Рівера подав у відставку. В країні розгорнувся масовий рух за встановлення республіки.

3. Революція 1931 р.

12 квітня 1931 р. в Іспанії відбулися муніципальні вибори, на яких перемогли прихильники республіки. 14 квітня король Альфонс XIII утік із країни, і того ж дня Іспанію проголосили республікою. Це була мирна демократична революція. Владу перейняв тимчасовий уряд на чолі з А. Самора. Перед новим урядом постали старі проблеми: проведення аграрної реформи в країні, де поміщикам належало 67% земель; вирішення національного питання; ліквідація безробіття, що сягнуло 40% працездатного населення. На той час на території Іспанії склалися чотири нації — іспанська, каталонська, баскська, галісійська. Останні три домагались автономії. їм належало 15,6% території країни з населенням 6 млн осіб. На порядку денному стояли й врегулювання стосунків із католицькою церквою, захист національної іспанської промисловості, проведення реформи армії, вищий офіцерський склад якої становили виключно вихідці із землевласників, а ще — низка соціальних проблем.

Тимчасовий уряд провів вибори до кортесів й ухвалив низку законів, спрямованих на вирішення названих вище проблем.

Президентом обрали А. Самору. Було прийнято нову демократичну конституцію. Церкву відокремили від держави. Каталонія отримала автономію. Оголошено про проведення аграрної реформи (викуп державою у поміщиків землі та розподіл її серед селянства).

Однак нерішучість уряду у проведенні реформ, а також наступ на права католицької церкви, яка мала традиційно сильний вплив на селян, призвели до того, що на виборах 1933 р. перемогли партії правого блоку. Вони згорнули проведення реформ.

Наприкінці 1933 р. син колишнього диктатора Хосе-Антоніо Прімо де Рівера утворив партію Іспанська фаланга (іспанські фашисти). Вона ратувала за ліквідацію республіки, встановлення унітарної держави з сильною владою, за розширення прав католицької церкви.

У 1934 р. проти політики уряду розпочалися масові виступи населення. Каталонія проголосила свою незалежність, в Астурії спалахнуло збройне повстання. Через відсутність єдності лівих сил усі ці виступи було придушено.

Не змирившись із поразкою, ліві у січні 1936 р. утворили Народний фронт, який виступив із широкою програмою реформ. Передбачались амністія всім політв’язням, відновлення демократичних прав і свобод, надання автономії Каталонії, підвищення заробітної плати, зниження податків, проведення аграрної реформи. Програму було підтримано на виборах у лютому 1936 р. Народний фронт прийшов до влади.

Спираючись на армію, праві сили почали готувати заколот. На чолі змовників стояли Хосе-Антоніо Прімо де Рівера, генерал Санхурно, який безпосередньо готував заколот, і генерал Франко.

4. Громадянська війна 1936-1939 рр.

Заколот почався 17 липня 1936 р. в іспанському Марокко. Наступного дня він поширився на інші райони Іспанії. На бік заколотників перейшло 80% складу іспанської армії, проте авіація і флот залишилися вірними республіці. У країні почалася громадянська війна. Проте Франко з марокканськими військами був блокований республіканським флотом у Марокко. Бунтові загрожувала поразка, але на допомогу франкістам прийшли Італія та Німеччина, які на літаках перекинули марокканську армію в Іспанію та надали заколотникам зброю. Згодом 200 тис. італійських і німецьких військ узяли участь у війні на боці франкістів.

Франко, який у вересні 1936 р. очолив бунтарів, проголосив мету повсталих: створити «тоталітарну державу, соціальний мир і загальне процвітання».

Попри оголошене 27 країнами збройне ембарго, франкісти знайшли підтримку в Німеччини та Італії, а республіканцям надавав допомогу СРСР. На захист республіки до Іспанії приїхало, за різними оцінками, від 35 до 42 тис. осіб, які прагнули боротися проти фашизму. З них було утворено інтернаціональні бригади.

У вересні 1936 р. сформували новий республіканський уряд на чолі з Ларго Кабальєро, який провів низку реформ. На контрольованій ним території ліквідували поміщицьке землеволодіння, землю передали селянам, а велику промисловість націоналізували. Каталонці та баски отримали автономію. Однак політичний режим поступово еволюціонував у бік відходу від демократії, захист якої був головною метою війни. Це частково обумовлювалося воєнним часом; головною причиною стало зростання впливу комуністів, які спиралися на підтримку СРСР.

Франциско Франко

Республіканський плакат проти інтервентів.

Які країни втрутилися у громадянську війну?

У 1936-1937 рр. основні бойові дії точилися навколо Мадрида, але всі наступи франкістів було відбито. Не допомогла їм і «п’ята колона» (таємні прихильники заколотників) в самій столиці. Після невдалої спроби путчистів захопити столицю Німеччина та Італія відкрито почали інтервенцію, ввівши у країну свої війська (німецький легіон «Кондор», італійський Експедиційний корпус, португальські війська тощо, загалом близько 200 тис.). Спроба італійського корпусу завдати удару з північного заходу по військах республіканців, які обороняли Мадрид, виявилася невдалою.

Після цієї поразки франкісти зосередили основні зусилля в Каталонії, намагаючись скористатися конфліктом між троцькістами й комуністами. 3-6 травня 1937 р. троцькісти, підтримані Ларго Кабальєро, здійснили в Барселоні збройний виступ, протестуючи проти політики комуністів. У квітні 1938 р. армія франкістів відрізала Каталонію від решти території республіки. Спроба військ республіканців розірвати блокаду наступом у липні 1938 р. успіху не мала. На початку 1939 р. Каталонію було захоплено. Територія, контрольована республіканцями, виявилась ізольованою від Франції.

27 лютого 1939 р. Англія і Франція розірвали дипломатичні відносини з республіканським урядом і визнали владу Франко. Опинившись у міжнародній ізоляції, 6 березня 1939 р. командувач оборони Мадрида полковник Касадо здійснив переворот, повалив республіканський уряд і розпочав переговори з Франко. На територію, контрольовану республіканцями, вступили франкістські війська. В Іспанії було встановлено диктатуру генерала Франко (березень 1939 р. — листопад 1975 р.).

Війна дорого обійшлась іспанцям: загинули 1 млн осіб, 500 тис. залишили рідні землі. Країна лежала в руїнах.

Запитання і завдання:

1. Як вплинула Перша світова війна на розвиток Іспанії? 2. Дайте характеристику диктатурі М. Прімо де Рівери. 3. Коли і як було повалено монархію в Іспанії? 4. Охарактеризуйте політику уряду А. Самори. 5. Що зумовило створення Народного фронту? Дайте оцінку його програмі. 6. З’ясуйте причини громадянської війни в Іспанії. 7. Як розвивалися події на фронтах громадянської війни? 8. Яку позицію займали великі держави щодо громадянської війни? 9. Назвіть основні причини поразки республіканців у громадянській війні.

Запам’ятайте дати:

1923-1930 рр. — військово-монархічна диктатура М. Прімо де Рівери.

12 квітня 1931 р. — перемога республіканців на муніципальних виборах.

1936 р. — прихід до влади Народного фронту.

Липень 1936 р. — березень 1939 р. — громадянська війна в Іспанії.

1939-1975 рр. — диктатура генерала Франко в Іспанії.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно