§ 25. Югославія

1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців

Восени 1918 р. південнослов’янські землі Австро-Угорщини були охоплені селянським рухом, а в армії та на фронті відбувалися революційні виступи. За такої ситуації 5-6 жовтня 1918 р. у Загребі (Хорватія) на нараді представників різних партій з усіх південнослов’янських земель Австро-Угорщини було утворено Народне віче словенців, хорватів і сербів. Воно проголосило своєю метою «об’єднання всіх словенців, хорватів і сербів у народну, вільну й незалежну державу». Було оголошено про розрив усіх відносин із Габсбурзькою монархією і про створення суверенної Держави словенців, хорватів і сербів (Держава СХС). Народне віче стало верховним органом влади.

Нова держава була в скрутному становищі. Під гаслами розподілу поміщицької землі посилювався селянський рух, тривали воєнні дії проти військ Антанти. Італія прагнула захопити не тільки південнослов’янські землі на узбережжі Адріатичного моря, обіцяні їй державами Антанти, а й значно більшу територію.

У цій ситуації реальну допомогу Державі СХС могла надати Сербія, яка спрямувала свої війська на узбережжя Адріатики, що нейтралізувало дії італійської армії. Сербія претендувала на об’єднання всіх південнослов’янських земель під скіпетром династії Карагеоргієвичів. Хорватські та словенські лідери побоювалися гегемонії Сербії в єдиній державі. Не маючи власних збройних сил, Держава СХС не могла захистити свого суверенітету, через що і була змушена піти на угоду з Сербією. У результаті переговорів між делегацією Народного віча та урядом Сербії 1 грудня 1918 р. було підписано угоду про створення єдиної південнослов’янської держави — Королівства сербів, хорватів і словенців (Королівства СХС). До його складу згодом увійшла Чорногорія.

2. Видовданська конституція

Королівство СХС конституювалось як парламентська монархія. 28 червня 1921 р., в день святого Вида (Видовдан) — день пам’яті битви на Косовому полі, Установча скупщина ухвалила конституцію.

Королю надавалися значні права, в тому числі право разом із скупщиною (парламентом) здійснювати законодавчу владу.

Він був головнокомандувачем збройних сил, призначав прем’єр-міністра, міг ввести в країні надзвичайний стан, зупинити дію конституції. Король був непідзвітним ні перед скупщиною, ні перед народом. Всупереч поділові на національні області, що склався історично, було закріплено унітарний устрій Королівства СХС. Домінуюче становище в країні здобула сербська еліта, яка зайняла майже всі адміністративні посади держави.

Король Александр в оточенні родини

3. Національна проблема

У 20-ті рр. в Королівстві провели аграрну реформу, котра на деякий час послабила гостроту земельного питання. Почала розвиватися промисловість, але країна залишалась аграрною, хоча деякі райони Словенії та Хорвати були економічно розвиненими.

Найбільш гострим питанням для Королівства стала національна великосербська політика, котру проводили король і уряд. Вона призвела до розгортання сепаратистських рухів хорватів, словенців і мусульман, які вимагали зрівняння в правах усіх народів і надання автономії. На чолі сепаратистського руху стояла Хорватська республіканська селянська партія (ХРСП) з лідером С. Радичем. Надання Хорватії прав обмеженого самоврядування лише на деякий час послабило суперечності. У 1927-1928 рр. національний конфлікт досяг найбільшої гостроти. 20 червня 1928 р. під час бурхливої дискусії у скупщині лідера опозиції С. Радича було поранено, а двох інших парламентаріїв від опозиції вбито. Загострення національних відносин спонукало короля Александра до встановлення особистої влади.

6 січня 1929 р. Александр опублікував маніфест, згідно з яким у країні ліквідовувалася парламентська монархія, скасовувалася Видовданська конституція, розпускалися Народна скупщина і всі партії та організації, які проводили антидержавну політику. Король перебрав на себе всю повноту влади. У жовтні 1929 р. держава дістала назву Королівство Югославія.

У 1930 р. Югославію охопила економічна криза. Промислове виробництво скоротилося наполовину, а ціни на сільськогосподарську продукцію — вдвічі. Крім того, загострилися національні, соціальні та інші суперечності у суспільстві. Боротьба за права хорватів, мусульман, словенців набула інтернаціонального характеру. Хорватські усташі (націоналісти) на чолі з Анте Павеличем, яких підтримувала Італія, а згодом І Німеччина, почали вдаватися до терористичних актів.

Уряд, намагаючись хоч якось послабити кризу, встановив контроль над цінами на сільськогосподарську продукцію. Не бажаючи виглядати в очах світової громадськості диктатором, король погодився на конституцію, яка відновила деякі демократичні права й свободи.

У жовтні 1934 р. в Марселі усташі, діючи згідно з розробленим у Німеччині планом «Тевтонський меч», убили короля Александра і французького міністра закордонних справ Барту.

У зовнішній політиці Югославія дотримувалася союзу з Францією, входила до Малої Антанти й Балканської Антанти (Югославія, Греція, Румунія, Туреччина). Найбільш напружені відносини склалися в неї з Італією та Болгарією.

Після смерті Александра королем став його син Петар II (11 років), а регентом — принц Павел.

У 1935 р. уряд очолив М. Стоядинович. Він намагався подолати кризу в національних відносинах. У 1937 р. Стоядинович уклав договір із Болгарією та Італією. За договором Італія припиняла підтримку усташів, Югославія визнавала окупацію Ефіопії та аншлюс Австрії, а після розчленування Чехословаччини заявила про припинення існування Малої Антанти. Однак вирішити хорватське питання уряд не зумів. Тоді король надав право формувати уряд Д. Цветковичу (лютий 1939 р.).

26 серпня 1939 р. новий керівник уряду підписав угоду з лідером хорватського руху В. Мачеком про створення Хорватської самостійної адміністративної одиниці.

Пронімецька політика Цветковича мала наслідком приєднання Югославії до Троїстого пакту фашистських держав — Німеччини, Італії та Японії.

27 березня 1941 р. стався переворот. Було усунуто регента принца Павела та уряд Цветковича, а Петара II короновано. Створювався уряд національної єдності на чолі з Д. Симовичем. Це був проанглійський державний військовий переворот, підтриманий демократичною опозицією. Заколотники уклали союзницький договір з СРСР. Це докорінно ламало плани А. Гітлера.

Вбивство короля Югославії Александра і міністра закордонних справ Франції Барту

Роздратований фюрер вирішив розпочати агресію проти Югославії, навіть якби довелося відкласти напад на СРСР. 6 квітня 1941 р. німецькі війська вдерлися на територію Югославії та Греції. 10 квітня Хорватія проголосила незалежність. З частини території Сербії створили маріонеткову Сербську державу. Решту території Югославії було поділено між Болгарією, Угорщиною, Німеччиною та Італією. Але південнослов’янські народи не змирилися з поневоленням, розпочавши партизанську боротьбу, домінуючою силою в якій були комуністи на чолі з Й. Броз Тіто.

Запитання і завдання:

1. Коли і яким чином була утворена Югославія? 2. Охарактеризуйте міжнаціональні стосунки в Югославії. 3. Дайте оцінку внутрішній політиці урядів Югославії у 20-ті рр. 4. Які причини встановлення королівської диктатури в 1929 р.? Які її риси? 5. Охарактеризуйте розвиток Югославії в 30-ті роки. 6. Як склалася доля Югославії після агресії фашистських держав?

Запам’ятайте дати:

1 грудня 1918 р. — створення Королівства сербів, хорватів і словенців.

1921 р. — Видовданська конституція.

1929 р. — проголошення Королівства Югославія.

5 квітня 1941 р. — Договір про дружбу і співробітництво між Югославією та СРСР.

Практичне заняття

Міжнаціональні відносини у державах Центрально-Східної Європи

Узагальнення знань за розділом IV «Держави Центрально-Східної Європи»

скачать dle 11.0фильмы бесплатно