Значними були також втрати Польщі, Югославії, Франції та інших країн.

5. СУДОВІ ПРОЦЕСИ НАД ГОЛОВНИМИ ВОЄННИМИ ЗЛОЧИНЦЯМИ

5.1. Нюрнберзький процес. Судовий процес над головними гітлерівськими воєнними злочинцями відбувся у Нюрнберзі (Німеччина) з 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 рр. Міжнародний воєнний трибунал був утворений на основі Лондонської (серпень 1945 р.) Угоди між урядами СРСР, США, Великої Британії та Франції про судові переслідування і покарання головних воєнних злочинців європейських країн осі. Нюрнберзький процес став судом народів над клікою воєнних злочинців, які перебували при владі в Німеччині протягом 1933-45 рр. Підсудним були забезпечені можливості для захисту. 30 вересня - 1 жовтня 1946 р. було оголошено вирок. Підсудних визнали винними у вчиненні злочинів проти миру, а також воєнних злочинів і злочинів проти людства. Трибунал засудив Герінга, Ріббентропа, Кейтеля, Кальтенбруннера, Розенберга, Франка, Фріка, Штрейхера, Заукеля, Йодля, Зейс-Інкварта і Бормана (останнього - заочно) до страти на шибениці, Гесса, Функа і Редера - до довічного ув’язнення, Шираха, Шпеєра - до 20 років, Нейрата - до 15 років, Деніца - до 10 років тюремного ув’язнення. Фріче, Шахт і Папен були виправдані. Трибунал визнав злочинними організаціями: керівний склад націонал-соціалістичної партії, охоронні загони цієї партії (СС), таємну поліцію (гестапо) та службу безпеки (СД).

Вперше в історії людства як кримінальні злочинці були покарані державні діячі, винні у підготовці, розв'язанні й веденні агресивної війни.

5.2. Токійський процес - судовий процес над головними японськими військовими злочинцями, відбувався в Токіо з 3 травня 1946 по 12 листопада 1948 рр. У Міжнародному військовому трибуналі для Далекого Сходу. Вимога суду над японськими військовими злочинцями була сформульована в декларації Потсдамської конференції та підтверджена в Акті про капітуляцію Японії.

Суду було віддано 28 чоловік. Винність всіх підсудних повністю підтвердилася. Трибунал засудив до страти через повішення Тодзіо, Ітагаки, Хирота, Мацуї, Доїхара, Кимура і Муто; Того — до 20 і Сигеміцу - до 7 років позбавлення волі; інших 16 підсудних - до довічного ув’язнення. Вирок над засудженими до страти був приведений у виконання в ніч на 23 грудня 1948 р. у Токіо.

На Нюрнберзькому процесі

Нюрнберзький та Токійський процеси мали велике значення для затвердження принципів і норм сучасного міжнародного права, що розглядають агресію як тяжкий злочин.

6. ЗМІНИ У СВІТІ ВНАСЛІДОК ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Найпотужнішою в економічному відношенні державою світу стали США. Вони вийшли на перше місце у світі за обсягом промислового виробництва, зміцнили свої позиції світового кредитора. Сполучені Штати відрізнялися стабільною демократичною системою.

У СРСР перемога у війні, досягнута стійкістю і мужністю всього народу, призвела до зміцнення позицій сталінського тоталітарного режиму. Народ-переможець опинився за «залізною завісою».

Послабились у світі позиції Великої Британії й особливо Франції, яку до великих держав у післявоєнний час зараховували більше за традицією.

До числа великих держав почали зараховувати і Китай.

У той же час у Німеччині, Італії та Японії, що зазнали нищівної воєнно-політичної поразки в роки війни, досить швидкими темпами почав здійснюватися перехід від тоталітаризму до демократії, що стала політичною передумовою для модернізації й економічного процвітання у майбутньому.

Після закінчення війни у відносинах між державами-переможцями відбулися кардинальні зміни. СРСР і США стали «наддержавами» (з погляду наявності величезного військового потенціалу, у тому числі ядерної зброї), навколо яких стали об’єднуватися їхні союзники. Протистояння «наддержав» і їхніх союзників набувало додаткової гостроти внаслідок існування в них двох принципово відмінних суспільних систем. США підтримували країни, що розділяли демократичні цінності і принципи ринкової економіки. Прорадянської політики дотримувалися країни Центральної і Південно-Східної Європи, а також деякі країни Азії, де затверджувалися економічна і політична моделі радянського зразка, засновані на пануванні компартій.

7. СТВОРЕННЯ ООН

7.1. На шляху створення ООН. Ліга Націй не змогла зберегти мир і в роки Другої світової війни припинила свою діяльність, а в 1946 р. була розпущена. Уроки війни вимагали створення нової дієздатної міжнародної організації.

У 1943 р. представники США, СРСР, Великої Британії та Китаю домовилися в Москві повернутися до ідеї створення Організації Об’єднаних Націй (ООН). Через рік на конференції в Думбартон-Оксі (США) представники цих держав сформулювали основні принципи діяльності нової міжнародної організації. Незабаром до них приєдналася Франція.

7.2. Установча конференція ООН відкрилася 25 квітня 1945 р. у м. Сан-Франциско (США). 26 червня 1945 р. учасники конференції підписали Статут ООН. Спочатку до складу ООН увійшла 51 держава. З огляду на величезний внесок народів України і Білорусії в розгром фашизму, Українська РСР і Білоруська РСР увійшли до складу ООН як держави-засновниці.

Поступово склад ООН розширився, її членами ставали і країни, що зазнали поразки в Другій світовій війні, і нові незалежні держави. На 2011 р. членами Організації Об’єднаних Націй є 192 держави світу.

7.3. Цілями ООН були оголошені: підтримка миру і безпеки; розвиток дружніх відносин між країнами; здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні проблем економічного, соціального і гуманітарного характеру.

10 грудня 1948 р. була прийнята Загальна декларація прав людини. Вона проголошувала право людини на життя, житло, працю, волю; рівність усіх людей перед законом; виключала будь-які форми дискримінації. Положення Декларації лягли в основу всіх конституцій демократичних держав.

7.4. Структура ООН. Генеральна Асамблея (ГА) є вищим органом ООН. У ній представлені всі держави-члени ООН. Кожен представник окремої держави має тільки один голос. Щорічні сесії ГА розглядають найважливіші міжнародні проблеми і виносять за ними рекомендації. Рішення приймаються простою більшістю, а з ключових питань - 2/3 голосів.

Рада Безпеки (РБ), за Статутом ООН, несе головну відповідальність за підтримку миру і безпеки. Рішення РБ є обов’язковими для виконання всіма державами-членами ООН. Вона може бути скликана у будь-який час, коли виникає загроза миру. На сьогодні членами РБ є 15 держав: 5 постійних (Китай, Франція, Росія (до 1991 р. - СРСР), Велика Британія і США), і 10 членів РБ обираються на кожні два роки Генеральною Асамблеєю ООН. Принцип діяльності РБ при прийнятті рішень - одноголосність усіх його постійних членів.

У разі потреби Рада Безпеки може направляти в район збройного конфлікту миротворчі сили. З 1948 по весну 2011 рр. було проведено 64 операції ООН з підтримки миру. Сьогодні ООН здійснює такі операції на Близькому Сході, у Гаїті, Індії та Пакистані, Конго, Косово (Сербія), Судані та інших країнах і регіонах. З 1948 р. понад 2 800 солдатів і офіцерів миротворчих сил ООН загинули при виконанні своїх обов’язків.

До системи ООН входять також Секретаріат (сьогодні Генеральним секретарем ООН є представник Південної Кореї Пан Гі Мун), Економічна і Соціальна Рада, Міжнародний Суд, а також Всесвітній банк реконструкції та розвитку (ВБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародна організація праці (МОП), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) та інші. У рамках ООН діють Світова організація торгівлі (СОТ) і Міжнародне агентство з атомної енергетики (МАГАТЕ).

7.5. ООН і Україна. До 1991 р., перебуваючи в складі СРСР, у своїй діяльності УРСР була обмежена рамками проведення єдиної радянської політики.

Незалежна Україна активно бере участь у діяльності ООН. У 1999 р. Україна була обрана до складу Ради Безпеки ООН на період 2000-2001 рр., а з 1 по 31 березня 2001 р. головувала в РБ ООН. Україна бере участь в операціях ООН з підтримання миру з 1992 р. За період незалежності України у більш як 20 миротворчих операціях взяли участь понад 28 тисяч українських військових.

Наша держава приєдналася до глобальної антитерористичної коаліції.

Україна є стороною всіх основних документів ООН з прав людини.

У квітні 2011 р. Генсек ООН Пан Гі Мун, директор МАГАТЕ Юкія Амано разом з президентом України В. Януковичем відвідали Чорнобильську атомну електростанцію та об’єкт «Укриття». Пан Гі Мун узяв участь у конференції «25 років Чорнобильській катастрофі. Безпека майбутнього». Україна є учасником програм та проектів ООН, спрямованих на охорону довкілля. Ще у 2004 р. Україна приєдналася до найважливішої міжнародної екологічної угоди - Кіотського протоколу.

8. МИРНІ ДОГОВОРИ ІЗ СОЮЗНИКАМИ НІМЕЧЧИНИ У ВІЙНІ

10 лютого 1947 р. у Парижі представниками держав, збройні сили яких активно боролися проти агресивного блоку в роки Другої світової війни, були підписані мирні договори з Італією, Фінляндією, Болгарією, Угорщиною та Румунією. Вони набрали чинності 15 вересня 1947 р. Колишні союзники Німеччини брали на себе зобов’язання забезпечити своїм громадянам демократичні свободи, не допустити відродження фашистських організацій, покарати воєнних злочинців. їм дозволялося мати обмежену кількість військ, призначених тільки для оборонних цілей. Договори встановлювали розміри репарацій країнам, що постраждали від агресивних дій союзників Німеччини.

Мирні договори зафіксували територіальні зміни в Європі-

Італія зберегла, в основному, кордони станом на 1 січня 1938 р. Югославії була передана частина території Хорватії, Греції - Додеканесові острови в Егейському морі. Трієст одержав статус вільного міста під контролем ООН; у 1954 р. за згодою з Югославією і союзниками Трієст був переданий Італії. Італія втрачала всі свої колонії і зобов’язувалася не зазіхати на суверенітет і незалежність Албанії й Ефіопії. На кінець 1947 р. англо-американські війська та їхня військова адміністрація залишили територію Італії.

Румунія повернулася до кордонів станом на 1 січня 1941 р.: Бессарабія та Північна Буковина залишались у складі СРСР. Південна Добруджа передавалася Болгарії; Румунії поверталася північно-західна Трансільванія.

Кордони Болгарії залишилися станом на 1 січня 1941 р. Вона відмовилася від домагань на Македонію й одержала від Румунії Південну Добруджу.

Угорщина повернулася до кордонів 1 січня 1938 р., втративши території, отримані в рамках Віденських арбітражів 1938 і 1940 рр. Південні райони Словаччини були повернуті Чехословаччині, північно-західна Трансільванія знов увійшла до складу Румунії. Закарпатська Україна переходила до СРСР.

Договір з Фінляндією затвердив радянсько-фінський кордон, установлений мирним договором між СРСР і Фінляндією від 12 березня 1940 р. Фінляндія віддавала СРСР область Печенгу (Петсамо).

9. ФОРМУВАННЯ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНИХ БЛОКІВ

9.1. Поглиблення протиріч між державами-переможницями у Другій світовій війні. Ще під час війни між союзниками проявилися протиріччя з приводу післявоєнного устрою Європи. Керівництво СРСР не бажало, щоб до влади у звільнених Червоною армією країнах повернулися колишні емігрантські уряди. Ці уряди орієнтувалися на Велику Британію та США, що прагнули створити «санітарний кордон» проти комуністичної загрози. З іншого боку,

Сталін і його оточення планували створити свій «санітарний кордон» - пояс з очолюваних комуністами держав, що повинен був пролягти між СРСР і Західною Європою. Крім цього, Кремль активно підтримував комуністичний рух у Китаї, Кореї, В’єтнамі, ряді інших азіатських країн.

5 березня 1948 р. у місті Фултон (США) У. Черчілль закликав почати формування міжнародних сил і протистояти комунізму, який багато політиків західних країн і пересічні громадяни вважали загрозою миру і демократії. Промова Черчілля у Фултоні знаменувала собою початок «холодної війни».

Роздуми з приводу