Період «розрядки» в міжнародній політиці
- 4-02-2022, 08:56
- 540
11 Клас , Всесвітня історія 11 клас Щупак (рівень стандарту)
§ 29. Період «розрядки» в міжнародній політиці
1. ПЕРЕДУМОВИ «РОЗРЯДКИ»
Терміни і поняття
Розрядка — історичний період зменшення міжнародної напруженості, ослаблення військового й політичного протистояння та нормалізація відносин між західним блоком держав, НАТО на чолі з США та комуністичним блоком, ОВД на чолі з СРСР. Період розрядки охоплює період з кінця 1960-х до кінця 1970-х років, його кульмінацією стала Міжнародна Гельсінська конференція у 1975 р. Розрядка фактично перервалася у 1979/1980 рр., коли СРСР здійснив агресію проти Афганістану.
Основні передумови розрядки були такі:
- Досягнення військово-стратегічного паритету (рівноваги) між СРСР і США — усвідомлення громадськістю і керівниками провідних держав катастрофічності будь-якого ядерного конфлікту;
- негативний вплив гонки озброєнь на економіку СРСР та інших країн світу, посилення антивоєнного руху в США та інших державах, великі людські втрати й моральна криза під час війни у В'єтнамі;
- поглиблення взаємозалежності і взаємозв'язку країн світу, неможливість наодинці розв'язати екологічні, енергетичні та інші глобальні проблеми.
Пригадайте політичні кризи, під час яких країни, що мали ядерну зброю, погрожували застосувати її за певних умов.
Особливе занепокоєння пересічних громадян і політичних лідерів викликала загроза ядерної війни, на порозі якої людство опинялося під час міжнародних криз і конфліктів у 1950-1960-х роках.
1 червня 1968 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Відтоді ДНЯЗ підписали 190 країн. Унікальність договору полягає в тому, що немає жодної іншої міжнародної угоди, яка ґрунтується на домовленостях між неядерними і ядерними державами; до останніх офіційно належать Велика Британія, Китай, СРСР (після його розпаду — Росія), Франція і США. Сьогодні не є учасниками ДНЯЗ Ізраїль, Індія, Пакистан та КНДР.
Поступово відбувалися зміни в зовнішній політиці СРСР. Радянський Союз та його союзники помітно скоротили кількість заяв про близький неминучий крах капіталізму і знизили їхню агресивну тональність. А в січні 1965 р. Політичний Консультативний Комітет країн-учасниць Варшавського договору звернувся до всіх європейських країн із пропозицією скликати загальноєвропейську нараду для обговорення заходів колективної безпеки в Європі.
КНДР здійснила найпотужніше у своїй історії випробування ядерної бомби.
MIND UA, 04.09.2017 р.
Новий канцлер ФРН В. Брандт запропонував відмовитися від «холодної війни» і налагодити нормальні відносини з країнами Європи, насамперед з СРСР і Польщею. У 1970 р. укладено договір між ФРН та СРСР про визнання повоєнних кордонів і подібні договори з Польщею та Чехословаччиною. Пом'якшенню політичного клімату в Європі сприяло також встановлення міждержавних відносин ФРН з НДР. У вересні 1971 р. вдалося підписати чотиристоронню угоду щодо Західного Берліна.
Істотному поліпшенню міжнародної обстановки сприяли радянсько-американські домовленості з обмеження гонки озброєнь:
- Договір щодо протиракетної оборони (ПРО) і Договір щодо обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСВ), 1972 р.;
- Конвенція про заборону бактеріологічної зброї та її знищення (1972 р.);
- Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї (1974 р.) та ін.
Ці угоди та поступові зміни в політичному мисленні лідерів провідних держав сприяли міжнародній розрядці і стали важливими чинниками, що передували організації епохальної події — Загальноєвропейської конференції з безпеки і співробітництва в Європі.
2. ГЕЛЬСІНСЬКА МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ
Підготовка до конференції розпочалася восени 1972 р. за ініціативи Фінляндії. Складність перших підготовчих зустрічей у Гельсінкі пояснювалась участю в них країн-членів Варшавського договору, НАТО та нейтральних держав.
1 серпня 1975 р. у фінській столиці зібралися представники 33 країн Європи (Албанія не брала участі в нараді), а також США і Канади. На урочистому відкритті Гельсінської конференції виступили президент Фінляндії У. Кекконен, генеральний секретар ООН К. Вальдхайм, голови держав чи урядів усіх держав-учасниць саміту. Цього ж дня був підписаний Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінський акт). У цьому документі зафіксовано десять основоположних принципів міждержавних відносин.
Свідчать документи
Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкі, 1.08.1975 р.). Декларація принципів, якими держави-учасниці керуватимуться у взаємних відносинах (фрагменти)
- 1. Суверенна рівність, повага прав, притаманних суверенітету.
- 2. Незастосування сили або погрози силою.
- 3. Непорушність кордонів.
- 4. Територіальна цілісність держав.
- 5. Мирне врегулювання суперечок.
- 6. Невтручання у внутрішні справи (держави також відмовилися від надання прямої чи непрямої допомоги терористичній, підривній чи іншій діяльності, спрямованій на насильницьке повалення режиму іншої держави-учасниці).
- 7. Повага прав людини й основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії та переконань.
- 8. Рівноправ'я та право народів розпоряджатися своєю долею.
- 9. Співробітництво між державами.
- 10. Сумлінне виконання зобов'язань за міжнародним правом.
Як Ви думаєте, які пункти Заключного акта вважали центральними західні держави, а які — СРСР та його союзники?
Пригадайте, хто увійшов до складу УГГ у 1976 р. За яких обставин УГГ змушена була припинити свою діяльність у 1980 р.?
Унаслідок підписання керівництвом Радянського Союзу Заключного акта, 12 травня 1976 р. у Москві було створено дисидентську організацію — Групу сприяння виконанню Гельсінських угод у СРСР. Через півроку, 9 листопада 1976 р. письменник М. Руденко на прес-конференції, що відбулася на квартирі О. Гінзбурґа в Москві, зробив заяву про створення Української гельсінської групи.
Гельсінська нарада стала переломною подією періоду розрядки. В Гельсінкі були закладені основи важливих сучасних європейських структур. Так, здійснювати контроль за дотриманням положень Гельсінського акта була покликана Нарада з безпеки та співробітництва у Європі (НБСЄ). З 1995 р. назва була змінена на Організацію з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ), що використовується сьогодні.
З 1990-х років у структурі ОБСЄ були створені постійно діючі інституції:
- Парламентська асамблея;
- Форум із питань безпеки (збирається щотижня у Відні);
- Бюро з демократичних інститутів і прав людини;
- Бюро у справах національних меншин.
Слово політика
Наталя Слобожаніна, Український інститут національної пам'яті
ОБСЄ виконує функцію посередника у справі запобігання кризам та їхнього врегулювання. Наразі протистояння між Росією та Україною на Донбасі продемонструвало неефективність міжнародної системи безпеки... Міжнародні безпекові інституції потребують модернізації, перегляду методів діяльності, системи реагування та взаємодії. За час свого існування вони стали занадто забюрократизованими. До того члени моніторингових місій ОБСЄ не завжди дотримуються принципів об'єктивності та неупередженості у своїй діяльності.
Як Ви думаєте, чому місію ОБСЄ критикують в Україні?
Чи сприяє об'єктивності моніторингової групи ОБСЄ робота у її складі російських громадян?
3. «НОВЕ ПОЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ»
3.1. Ускладнення міжнародних відносин у другій половині 1970-х — на початку 1980-х років
У другій половині 1970-х років намітилося різке загострення міжнародних відносин.
Факти мають значення.
СММ ОБСЄ Reklamaster, 30.03.2017 р.
Усупереч політиці розрядки СРСР і Куба розгорнули експансію на Африканському континенті, підтримуючи ліві сили в Анголі, Мозамбіку, Ефіопії, Сомалі, Південному Ємені.
Історичний анекдот
Радянська доктрина: Ми в боротьбі за мир каменя на камені не залишимо!
З іншого боку, 1978 р. став «фазою старту» для нових військових програм США; посилювалася «гонка озброєнь».
Введення радянських військ до Афганістану означало остаточний зрив політики розрядки.
Апогею напруженості радянсько-американська конфронтація досягла під час першого терміну (1981—1985 рр.) перебування при владі 40-го президента США Р. Рейгана. Зокрема, 23 березня 1983 р. президент США зробив заяву про розроблення в США програми Стратегічної оборонної ініціативи (СОІ), більш відомою за назвою «зоряних війн». Президент США оголосив СРСР «імперією зла» та закликав до «хрестового походу» проти комунізму.
Трагічним виявом військово-політичної напруженості стало знищення 1 вересня 1983 р. радянськими засобами протиповітряної оборони над о. Сахалін південнокорейського літака, у результаті чого загинули 296 пасажирів.
3.2. Перехід від конфронтації до ідеї співробітництва в міжнародних відносинах. «Нове політичне мислення»
Рішучий крок до діалогу зробили новий лідер Радянського Союзу Михайло Горбачов і його однодумці — ідеолог «перебудови» О. Яковлєв і міністр закордонних справ СРСР Е. Шеварднадзе. Розпочата в СРСР «перебудова» дала змогу прийти до вироблення «нового політичного мислення».
Терміни і поняття
Нове політичне мислення, запропоноване М. Горбачовим та його однодумцями, — система ідей і підходів у розв'язанні міжнародних проблем на основі загальнолюдських цінностей, політики взаємних компромісів та об'єднання зусиль у розв'язанні глобальних проблем людства та його виживання.
Основні принципи «нового політичного мислення»:
- пріоритет загальнолюдських цінностей, визнання загальнолюдських норм моралі як основи політики;
- усвідомлення всеосяжного характеру проблем міжнародної безпеки;
- розуміння мирного співіснування країн з різним соціально-політичним устроєм не як форми класової боротьби, а як політики взаємних компромісів;
- усвідомлення необхідності спільних зусиль для розв'язання глобальних проблем людства та його виживання в «ядерно-космічну добу».
Момент консультацій М. Горбачова і Р. Рейгана у Женеві. Фото Keystone
Як за цим фото можна схарактеризувати «Дух Женеви» як символ «перебудови» міжнародних відносин?
М. Горбачов оголосив про припинення з квітня 1985 р. розгортання ракет середньої дальності (СС-20) у країнах Східної Європи і в Європейській частині СРСР та про введення із серпня 1985 р. одностороннього мораторію на ядерні випробування, що діяв півтора року.
19—21 листопада 1985 р. у м. Женеві (Швейцарія) відбулася перша за роки радянської «перебудови» радянсько-американська зустріч на вищому рівні між президентом США Р. Рейганом і радянським лідером М. Горбачовим. За результатами переговорів було досягнуто принципової згоди про значне скорочення стратегічних наступальних озброєнь.
У жовтні 1986 р. відбулася нова радянсько-американська зустріч у м. Рейк'явіку (Ісландія). У 1987 р. у Вашингтоні М. Горбачов і Р. Рейган підписали Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності. Він став першою угодою, що передбачала значне скорочення ядерних арсеналів за суворого взаємного контролю.
3.3. Завершення епохи «холодної війни» наприкінці ХХ ст.
Завершення епохи «холодної війни» відбулося наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Цьому сприяли остаточне виведення радянських військ з Афганістану; руйнування Берлінської стіни — символу «залізної завіси»; антитоталітарні революції в країнах Східної Європи; ряд найважливіших радянсько-американських угод та ін.
У лютому 1989 р. відбулися радянсько-американські переговори про контроль над ядерним і звичайним озброєнням, а також про перспективи об'єднання Східної та Західної Німеччини.
Під час зустрічі М. Горбачова з Дж. Бушем на Мальті в грудні 1989 р. було заявлено, що СРСР і США перестали розглядати один одного як потенційних супротивників. Ця заява означала закінчення епохи «холодної війни».
1 липня 1991 р. учасники Організації Варшавського договору підписали протокол про припинення діяльності цієї організації.
30—31 липня 1991 р. М. Горбачов і Дж. Буш підписали в Москві Договір про обмеження і скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1), відповідно до якого передбачалося взаємне (на 30— 40 %) зменшення ядерних арсеналів. Уперше роззброювання найбільших держав світу досягло таких масштабів.
Завершення «холодної війни» наприкінці ХХ ст. мало велике міжнародне значення:
- 1. Зменшилася загроза виникнення третьої світової війни, поліпшилася атмосфера міжнародних відносин.
- 2. Пришвидшився процес становлення єдиного світового ринку, заснованого на ринковій економіці.
- 3. Знизилися витрати на гонку озброєнь, з'явилося більше можливостей для розв'язання глобальних проблем людства.
- 4. СРСР зазнав поразки у «холодній війні», що було однією з передумов розпаду СРСР і соціалістичної системи у світі.
3.4. Розпад двополюсної (біполярної) системи
Водночас із закінченням «холодної війни» на рубежі 1990-х років надбанням історії стала біполярна система світового порядку, коли довгі роки США і СРСР вели боротьбу за лідерство буквально в усіх сферах. Після розпаду в 1991 р. Радянського Союзу єдиною на той час наддержавою у світі залишилися Сполучені Штати.
Проте на зламі ХХ—ХХІ ст. поряд із США дедалі більшу роль у світовій економіці та політиці почали відігравати Європейський Союз, а також Японія, Китай та деякі інші країни. Частка США у світовій економіці скорочується. На початку XXI ст. частка ЄС у світовій економіці зрівнялася з часткою США.
Терміни і поняття
Багатополярний світ — сучасна система міжнародних відносин, у якій істотний вплив на важливі політичні, військові, економічні й інші питання у світі здійснюють кілька провідних держав та їхніх союзів.
4. ВІЙНИ, КОНФЛІКТИ наприкінці ХХ — на початку XXI ст.
Наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. на Близькому та Середньому Сході, а також у Південній Азії та ряді регіонів Африки значно загострилися міжнародні відносини, що було пов'язано з боротьбою недемократичних режимів за територію та ресурси, зокрема — за участі великих держав, а також із міжнаціональними та міжрелігійними протиріччями тощо. Часом це загострення переростало в широкомасштабні збройні конфлікти.
4.1. Війна між Іраком та Іраном (1980—1988 рр.)
У вересні 1980 р. різко загострилися відносини між Іраком та Іраном. Іракська армія розпочала наступ на півдні Ірану. Причинами іракського вторгнення були:
- невдоволення впливом режиму Хомейні на іракських шиїтів;
- підтримка Іраном боротьби іракських курдів проти багдадського режиму;
- багаторічні територіальні суперечки та ін.
Терміни і поняття
Шиїзм — другий за значенням і кількістю послідовників (після сунізму) напрям в ісламі. Із XVI ст. шиїзм став державною релігією Персії (Ірану). В Іраку та майже в усіх інших арабських державах більшість вірян сповідують іслам сунітського тлумачення.
Сподівання іракського лідера С. Хусейна на швидку перемогу над ослабленим ісламською революцією Іраном не виправдалися.
У серпні 1988 р. завдяки зусиллям ООН було досягнуто домовленості про початок мирних переговорів між Іраном і Іраком. Невдовзі Ірак вивів свої війська з іранської території, у 1990 р. були відновлені дипломатичні відносини між країнами.
4.2. Війна в Перській затоці 1991 р.
На початку серпня 1990 р. іракські війська вторглися на територію Кувейту. Приводом для цього послужили територіальні домагання іракського режиму на чолі з диктатором С. Хусейном до сусідньої держави, що має найбагатші родовища нафти. Згодом Багдад оголосив про «об'єднання повністю і назавжди» Кувейту з Іраком і перетворення його на свою 19-ту провінцію.
Іракська техніка, знищена військами коаліції, та розбиті транспортні засоби
15 січня 1991 р. скінчилася «пауза доброї волі», надана Іраку РБ ООН для евакуації військ із Кувейту. У ніч проти 17 січня війська багатонаціональних сил, що складалися з контингенту здебільшого США, Великої Британії, Франції, ряду арабських держав, на підставі винесеного РБ ООН рішення про використання «всіх необхідних засобів для відновлення миру і безпеки в цьому регіоні», розпочали воєнні дії проти Іраку. Операція дістала назву «Буря в пустелі».
Наприкінці лютого 1991 р. Ірак капітулював і відповідно до ультиматуму РБ ООН вивів свої війська з Кувейту.
4.3. Небезпека виникнення нової війни між Індією і Пакистаном
Нова ескалація конфлікту на індо-пакистанському кордоні розпочалася у 1999 р., коли пакистанські найманці та регулярні війська вторглися в індійський штат Джамму і Кашмір, унаслідок чого в прикордонних районах розгорнулися бойові дії між індійцями і пакистанцями.13 грудня 2001 р. терористи влаштували криваву бійню в індійському парламенті, унаслідок якої загинули 13 осіб, зокрема п'ять нападників. Індійська влада обвинуватила в теракті Пакистан. Дві країни, які мали ядерну зброю та чисельність населення на той час близько 1,2 млрд осіб, опинилися на межі війни.
4.4. Війна між Ефіопією і Еритреєю
У грудні 1994 р. була ухвалена Конституція Ефіопії. Усім суб'єктам федерації надавалися автономні права аж до відокремлення. На референдумі, що відбувся в Еритреї у квітні 1998 р., 99,8 % його учасників проголосували за створення незалежної держави. Суверенітет Еритреї визнала Ефіопія, однак кордон між двома країнами не був чітко визначений.
У травні 1998 р. еритрейські війська вторглися у спірні райони і завоювали їх. Незважаючи на зусилля ООН і Організації африканської єдності, у 2000 р. бойові дії відновилися. Війська Ефіопії розгромили супротивника і наблизилися до столиці Еритреї. Лише під тиском провідних держав у червні 2000 р. Ефіопія і Еритрея уклали угоду про припинення воєнних дій. У війні загинули і були поранені понад 370 тис. еритрейців і близько 350 тис. жителів Ефіопії.
4.5. Війна в Іраку в 2003 р.
На початку 1998 р. конфлікт між США й Іраком спалахнув з новою силою. За звітами інспекторів ООН, Ірак не виконував вимоги ООН щодо знищення хімічної та біологічної зброї. Після закінчення терміну ультиматуму, пред'явленого С. Хусейну президентом Бушем, 20 березня 2003 р. збройні сили США та їхні союзники розпочали бойові дії. Після ракетно-бомбових ударів стартувала сухопутна операція військ антиіракської коаліції. На початку травня 2003 р. столиця Іраку вже перебувала під повним контролем американських військ. Іракська армія була розгромлена.
Однак сьогодні обстановка в Іраку лишається складною та практично неконтрольованою. Систематично надходять повідомлення про збройні зіткнення представників різних військово-політичних сил, про терористичні акти. Зростає кількість жертв серед мирного населення та силових структур, що підтримують існуючий режим.
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
I. Систематизуємо нову інформацію
- 1. Назвіть основні передумови завершення «холодної війни» та розрядки міжнародної напруги.
- 2. Схарактеризуйте особливості Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
- 3. Схарактеризуйте зміни, що відбулися у зовнішній політиці СРСР, США, ФРН та інших держав у 1970-х роках.
- 4. Розкрийте основний зміст Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі у 1975 р. (Гельсінський акт).
- 5. У чому полягає історичне значення Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі у 1975 р. для Європи і для України?
- 6. Чим було зумовлено ускладнення міжнародних відносин у другій половині 1970-х — на початку 1980-х років?
- 7. Схарактеризуйте основні принципи «нового політичного мислення» у міжнародних відносинах.
- 8. Які наслідки та значення мало завершення «холодної війни» для країн світу, і зокрема для СРСР?
- 9. Що Ви знаєте про міжнародні конфлікти наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.?
- 10. Поясніть значення понять: розрядка, нове політичне мислення, багатополярний світ.
- 11. Покажіть на карті країни та регіони, де відбувалися міжнародні конфлікти наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.
II. Обговорюємо в групі
- 1. У чому полягали відмінності у ставленні СРСР і західних держав до Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі в 1975 р.? Чи став Гельсінський акт документом, що об'єднував Європу?
- 2. У чому виявилася криза однополюсної моделі міжнародних відносин у світі?
- 3. Дайте характеристику діяльності ОБСЄ на сучасному етапі, її проблеми та перспективи.
III. Мислимо творчо й самостійно
- 1. Знайдіть інформацію про причини неучасті Албанії в Гельсінській нараді з безпеки та співробітництва 1975 р. і включення до складу цього європейського форуму США та Канади.
- 2. Які Ви бачите переваги та недоліки багатополюсної моделі міжнародних відносин?
- 3. Схарактеризуйте основні причини воєн, міждержавних конфліктів, міжнародних криз у сучасному світі.
ВАЖЛИВІ ДАТИ
1975 р. — Гельсінська конференція, прийняття Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі
1985-1991 рр. — американсько-радянські угоди про обмеження гонки озброєнь
Коментарі (0)