Значну небезпеку для людства становлять і онкологічні захворювання. Хоча в галузі досліджень і лікування впродовж XX ст. було досягнуто значного прогресу, не існує абсолютних методів лікування цих хвороб, проти яких найширше застосовуються хіміотерапія, променева терапія, хірургія й імунотерапія.

Серед інших важких хвороб варто згадати астму - хронічне запалення дихальних шляхів. Астма є реакцією гіперчутливості, яку викликають, зокрема, пилові кліщі, пилок, забруднення повітря, лікарські препарати, погодні умови і навіть цигарковий дим. Характерними ознаками астми є задишка, приступи кашлю та інші симптоми, які можуть іноді загрожувати життю. Лікування зводиться до використання антиалергенних і протизапальних препаратів, які дозволяють лише дещо послабити симптоми.

7. Проблема загальної кризи моралі. Мораль людей і суспільства в цілому є зовсім не ізольованим від інших фактором. Навпаки, її стан багато в чому є визначальним для подолання негативних явищ, з якими стикається людство. Адже необхідність не завдавати шкоди природі, суспільству або людині диктують лише закладені з дитинства моральні принципи. Тому стан екології водночас є віддзеркаленням сьогоднішнього морального стану людства. Нинішня криза моралі виявляється у:

• зростанні проявів антисоціальної поведінки (злочинності, зловживанні спиртними та слабоалкогольними напоями, наркотичними речовинами, фактів невмотивованої жорстокості);
• збільшенні фактів корупції, шахрайства, агресії щодо людини та природи;
• поширенні соціальної терпимості до поведінки, яка раніше вважалася неприйнятною;
• руйнуванні традиційного типу сім’ї, розлучення, неповні сім’ї;
• поширенні стереотипного мислення, упереджень, забобонів;
• зниження рівня етичних засад бізнесу (недобросовісна конкуренція, обмани споживачів).

8. Пошуки рівноваги людини і середовища. Переважна більшість проблем, з якими доводиться мати справу людству, є наслідком вчинків самої людини. А отже, людина здатна побороти ці негативні процеси. З цією метою під егідою ООН і ЮНЕСКО запроваджуються продовольчі, екологічні та інші програми, які сприяють подоланню проблем забруднення довкілля, зокрема захисту лісів, протидії глобальним змінам клімату.

Важливим кроком уперед у питаннях скорочення або стабілізації викидів в атмосферу, які спричинюють парниковий ефект, стало підписання Кіотського протоколу - додаткового документу до Рамкової конвенції ООН про зміни клімату, прийнятого в Кіото (Японія) у грудні 1997 р. Згідно з протоколом розвинені країни, а також країни із перехідною економікою зобов’язані скоротити та стабілізувати викиди парникових газів, що завдають шкоди екології планети.

Як ви розумієте це зображення, що ілюструє мету Кіотського протоколу?

Економічною основою Кіотського протоколу є ринкові механізми, передбачені в цьому міжнародно-правовому акті. Одним з таких механізмів є політика торгівлі надлишками скорочення викидів. У цьому випадку в межах певної території (регіону або країни) встановлюється загальна припустима норма викиду тієї або іншої забруднювальної речовини. У межах цієї норми власні викиди підприємства визначають самостійно.

Такий підхід має стимулювати підприємства до пошуку способів досягнення загального нормативу викиду за рахунок:

• переходу до більш екологічно чистого виду палива;
• заміни технологій;
• зміни профілю виробництва;
• скорочення його обсягу;
• закриття особливо «брудних» виробництв.

Ще одним цікавим ринковим механізмом, закладеним у Кіотському протоколі, є торгівля дозволами на викид забруднювальних речовин або торгівля надлишками скорочення викидів. Суть його полягає в тому, що фірма, яка знизила сумарний викид забруднювальної речовини на своєму підприємстві нижче встановленого їй рівня, має право продати ці «надлишки» комусь іншому, отримавши за це відповідну грошову винагороду.

До Кіотського протоколу долучилися практично всі світові держави, за винятком Західної Африки, Афганістану, Андорри, Сомалі, Сан-Маріно і Ватикану. Сполучені Штати Америки підписали протокол, але не ратифікували його.

У ефективному здійсненні екологічних програм провідну роль відіграють країни Євросоюзу, які виступають ініціаторами програм із захисту довкілля, розробки екологічно безпечних видів транспорту, протидії використання двигунів внутрішнього згоряння. Зовсім новим явищем стали національні екологічні програми в таких країнах, як Мексика, Індонезія, Сінгапур, Китай, Індія, ПАР та ін. Це досягнення є одним з реальних кроків людства в боротьбі з екологічною кризою.

9. Подолання глобальних проблем сучасності. Отже, покроковий підхід до розв’язання загальносвітових проблем може приносити позитивні результати. Це відбувалося би, мабуть, швидше, якби ухвали ООН і ЮНЕСКО мали обов’язковий для виконання, а не рекомендаційний характер. Саме тому в недалекому майбутньому постане питання створення єдиного світового координаційного органу, який буде призначений для здійснення ефективної координації всіх глобальних процесів - глобальної економіки, світової торгівлі, контролю над ресурсами, екології, політичної структури, проблем бідності, війни і миру, прав людини, міграції тощо.

У зв’язку із проблемами зростання кількості населення й обмеженості ресурсів дедалі важливішу роль в забезпеченні охорони навколишнього середовища й раціонального використанні природних ресурсів відіграють і відіграватимуть економічні методи регулювання. Основу такого підходу становить платність природокористування. Будь-яка фізична або юридична особа, яка використовує природні ресурси, зобов’язана вносити відповідну плату у вигляді податків або спеціальних платежів. Це забезпечуватиме, з одного боку, економність споживача, а з іншого - формування централізованих джерел фінансування охорони і відтворення природних ресурсів.

Останніми роками окреслилися певні напрямки міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища. Основні з них такі:

• створення міждержавних банків екологічної інформації;
• співробітництво щодо ліквідації наслідків екологічних і техногенних катастроф;
• створення міжнародних фінансових фондів охорони навколишнього середовища;
• координація національних природоохоронних заходів з урахуванням екологічної взаємозалежності держав;
• об’єднання міжнародних організацій, їхніх фінансових зусиль для розв’язання глобальних проблем охорони екосистем;
• співробітництво у використанні та експлуатації природних ресурсів, що належать до категорії «спільної спадщини людства» (Світовий океан, Антарктида, повітряний басейн, космічний простір).

Крім екологічної, є ще чимало інших проблем, невирішеність яких суттєво ускладнює життєдіяльність суспільства. Насамперед це:

• різнорідність країн і народів щодо їх політичного устрою, рівня економічного й культурного розвитку;
• інтеграція слаборозвинених країн у світову економіку і збереження їх суверенітету;
• створення та передача (поширення) екологічно придатних технологій; стабілізація чисельності населення;
• формування етики стійкого розвитку суспільства та інші.

Для розв’язання глобальних проблем є різні підходи, зокрема так званий технократичний. Такий підхід пов’язаний з використанням енергозберігальних технологій, що застосовують вторинну сировину, працюють за замкненим або близьким до нього циклом виробництва. Позитивною рисою підходу є те, що вже сьогодні можна запропонувати різні способи реорганізації виробництва, впровадження технічних новацій, які сприяють зменшенню негативного впливу людини на довкілля.

НАБУВАЄМО КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Просторову. Покажіть на карті території, де зосереджені основні лісові ресурси світу.

Інформаційну. 1. Дізнайтесь, чому виникла проблема збереження енергоресурсів. 2. Які заходи потрібні для підтримання бідних регіонів?

Логічну. Чим можна пояснити, що людство на початку XXI ст. опинилося в кризовому стані?

Аксіологічну. Визначте своє ставлення до проблемної кризи моралі. Наскільки актуальна вона в Україні?

Мовленнєву. У парах обговоріть питання ефективності подолання «хвороб цивілізації».

Виконайте проект. Розділіться на групи, кожна з яких обирає окрему глобальну проблему людства, аналізує її та презентує шляхи її подолання. Людство можна намалювати у вигляді корабля, перевантаженого товаром. Вирішуючи проблему, людство викидає за борт частину вантажу й починає швидше пливти далі.