Войти
Закрыть

Етнонаціональні проблеми Заходу у другій половині XX - на початку XXI ст.

11 Клас

Рух афроамериканців США за громадянські права. Мартін Лютер Кінг. Однією з найгостріших внутрішніх проблем США, що сягає корінням у далеке минуле, була расова проблема. Особливо гостро вона стояла перед країною у 1950-1960-х рр. Незважаючи на проголошену конституцією рівноправність американських громадян, США залишалися країною расової нерівності й дискримінації. Наприклад, Верховний суд США 1954 р. скасував роздільне навчання афроамериканських та світлошкірих дітей. Проте расисти відмовилися підкоритися цьому рішенню. Коли група афроамериканських школярів у Літл-Рок (штат Арканзас) намагалася відвідувати школу, у якій навчалися світлошкірі діти, расисти вдалися до терору. МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ Багато разів я бачив, як негри стояли ззаду, тоді як у передній частині взагалі не було пасажирів. Траплялося і таке, що білі стояли, а задні місця лишались вільними... Якщо білий чоловік поступався кольоровій вагітній жінці місцем, водій виганяв із автобуса їх обох. (Із спогадів американського письменника Г. Голдена «Правильний час») Прокоментуйте наведений текст. Чи має виправдання таке ставлення до афроамериканців? Під час виборчої кампанії майбутнього президента США Джона Кеннеді у 1960 р. в одному з південних штатів було заарештовано Мартіна Лютера Кінга - відомого борця за права афроамериканців. Дж. Кеннеді особисто зателефонував його дружині, а тим часом його брат Роберт Кеннеді домігся звільнення пастора під заставу. Як наслідок, Кеннеді здобув перемогу в усіх округах, де більшість становили афроамериканці. Проте полегшити їхнє становище не дозволяла вкрай негативна позиція конгресу....
0 Переглянути

Падіння авторитарних режимів у Південно-Західній Європі в 1970-х рр.

11 Клас

Пригадайте обставини приходу до влади в Іспанії каудильйо Ф. Франко. Висловіть власну точку зору, чому диктаторський режим в Іспанії тривав так довго. 1. «Революція гвоздик» у Португалії. Португальський авторитарний режим, встановлений ще в 1926 р., фактично був найстаршим у Західній Європі, зазнавши впродовж усього часу незначних модифікацій. Повоєнні лідери держави Антоніо Салазар (1932-1968) та Марчело Каетано (1968-1974) у побудові «нової держави» не могли відмовитись від ідеї самодостатньої замкненої національної держави, що компенсувала власну економічну й культурну відсталість за рахунок широких колоніальних володінь. Кредо режиму містилось у твердженні: «Без Африки ми маленька країна, з Африкою - впливова держава». Гарантією єдності імперії слугувала жорстка авторитарна структура влади, що на практиці означала одноосібне правління. До середини 1970-х рр. протиріччя всередині португальського суспільства назагал і всередині правлячої коаліції зокрема досягли небаченої гостроти, що викликало зміцнення опозиції. Найактивніше про себе заявила заснована молодими офіцерами лівих поглядів організація «Рух збройних сил» (MFA). Скориставшись невдоволенням в армійських лавах, яке виникло внаслідок тривалих і неефективних колоніальних воєн в Анголі, Мозамбіку, на Східному Тиморі, 25 квітня 1974 р. військові підрозділи, очолювані Сальґуейро де Майя, Антоніо де Спінолою та Франціско де Кошта Гомешом, зайняли найважливіші адміністративні установи в столиці країни - Лісабоні. Трансляція пісні «Грандола» була сигналом до початку революції. Символом революції стали червоні гвоздики в дулах стрілецької зброї солдатів, які масово переходили на бік повстанців (звідси і назва - «революція гвоздик»). Збройний опір намагалась чинити лише таємна поліція (ПІДЕ), проте вже увечері 25 квітня було оголошено про повалення авторитарного режиму. Влада перейшла до уряду національного порятунку, було розпущено колишні органи влади та правлячу партію, проголошено свободу слова та об’єднань тощо....
0 Переглянути

Формування постіндустріального світу

11 Клас

Концепція постіндустріального (інформаційного) суспільства. Постіндустріальне суспільство - нова стадія суспільного розвитку, яка, на переконання західних учених, приходить на зміну індустріальному суспільству. Термін «постіндустріалізм» було запроваджено у науковий обіг англійським соціологом А. Пенті ще на початку ХХ ст. Він дав і його перше визначення: «стан суспільства, яке постане після розвалу індустріалізму». Він запропонував використати цей термін для роздумів про майбутнє у зв'язку з тим, «що індустріалізм приречений». Уперше після Другої світової війни термін «постіндустріалізм» вжив американець Д. Рісмен у 1958 р. Слідом за ним кілька суспільствознавців, серед яких можна назвати А. Турена, Д. Белла, З. Бжезинського, Е. Тоффлера, Ж. Фурастьє, Й. Масуду й інших, дійшли висновку, що наприкінці 60-х років XX ст. суспільство в розвинутих країнах почало втрачати чимало важливих характеристик індустріального ладу і набувати нових ознак. Це дало підстави говорити про становлення якісно нового соціуму. Нове суспільство в різних авторів одержало кілька варіантів назви. Крім більш відомого «постіндустріального» з'явилися терміни «інформаційне суспільство» (Й. Масуда, Японія), «технотронне суспільство» (З. Бжезинський, США), «наукове суспільство» (М. Понятовський, Франція), «суперіндустріальна цивілізація» і «третя хвиля» (А. Тоффлер, США) та інші. Як сформована концепція «постіндустріалізм» склався в 1970-х рр. і пов'язаний з ім'ям професора соціології Гарвардського університету Данієля Белла. 1973 р. він опублікував фундаментальну працю «Прийдешнє постіндустріальне суспільство»....
0 Переглянути

Початок «холодної війни»

11 Клас

Радянська окупація Східної Європи. Визволяючи країни Східної, Центральної та Південно-Східної Європи від нацистської окупації, СРСР, спираючись на місцеві комуністичні та робітничі партії, сприяв запровадженню радянської моделі суспільного устрою, створивши довкола своїх західних кордонів систему лояльних щодо себе держав. У кожній з країн народної демократії, як їх називали в Радянському Союзі: Албанії, Болгарії, Польщі, Румунії, Чехословаччині, Угорщині, Югославії - сценарій приходу до влади прорадянського уряду був власний, проте сутність цього процесу не змінювалася. Протягом 1947-1948 рр. на так званих «об’єднувальних з’їздах» у переважній більшості східноєвропейських країн комуністи фактично поглинули і підкорили собі соціал-демократів. Незважаючи на нові назви і в ряді випадків відсутність слова «комуністична», це були марксистсько-ленінські, комуністичні партії, які стали стрижнем політичної системи в своїх країнах. За винятком Югославії, вони практично повністю копіювали модель розвитку Радянського Союзу. 2. Меморандум Дж. Кеннана і промова В. Черчілля у Фултоні. Важливу роль у формулюванні американської політики щодо СРСР у повоєнний період відіграв радник американського посольства у Москві (який пізніше був послом США у Москві) Джордж Кеннан. Відповідаючи в лютому 1946 р. на запит міністерства фінансів США, яке просило пояснити позицію СРСР стосовно небажання підтримати Міжнародний валютний фонд та Світовий банк, Кеннан підготував телеграму довжиною понад 8000 слів, у якій обґрунтовував необхідність заміни рузвельтівської політики партнерства з СРСР жорсткими діями, спрямованими на недопущення розширення сфер його впливу. Цю телеграму прийнято називати «меморандумом Кеннана». Свою концепцію «стримування комунізму» Кеннан (під псевдонімом «X») розвинув у статті в липневому номері журналу «ForeignAffairs» за 1947 р. Таким чином була сформульована доктрина «стримування комунізму», що стала провідною американською стратегією у повоєнний період. Автор доктрини «стримування», який прожив довге життя (помер у 101 рік), у наступні роки намагався пояснити, що не мав наміру наразити США на військове протистояння з СРСР, а прагнув вирішувати всі проблеми дипломатичним шляхом....
0 Переглянути

Зміни у світі внаслідок Другої світової війни

11 Клас

Ялтинсько-Потсдамські домовленості лідерів провідних Держав антифашистської коаліції. В останній період Другої світової війни провідні учасники антигітлерівської коаліції - СРСР, США та Велика Британія - мали певні розбіжності у своїх поглядах на повоєнне облаштування світу, союзники бачили його по-різному. Так, Радянський Союз, що найбільше постраждав у війні, прагнув оточити свої кордони «поясом безпеки» з дружньо налаштованих щодо нього країн Східної і Центральної Європи. Велика Британія й Америка, у свою чергу, позбувшись потужного конкурента - Німеччини, яку пропонувалося розчленувати на 5-7 частин, і скориставшись послабленням Франції та Італії, сподівалися захопити провідні позиції у світі. З метою залагодити суперечки та узгодити дії на останньому етапі війни союзники двічі збиралися на конференції на найвищому рівні. Так, 4—11 лютого 1945 р. в Лівадійському палаці відбулася зустріч «великої трійки» - Кримська (Ялтинська) конференція. У її роботі взяли участь Й. Сталін, Ф. Рузвельт, В. Черчілль, міністри закордонних справ В. Молотов, Е. Стеттініус, Е. Іден та ін. У ході конференції була підписана таємна угода, якою передбачалося повернення Радянському Союзу Південного Сахаліну з прилеглими островами. До СРСР також мали відійти Курильські острови, відновлювалась оренда Порт-Артура. Радянський Союз отримав їх за згоду Сталіна взяти участь у війні з Японією через 2-3 місяці після завершення війни у Європі. Участь СРСР у війні з Японією в той час була конче потрібна для США та Великої Британії, оскільки військові фахівці передбачали, що інакше війна на Далекому Сході може тривати до 1947 р. Ще одним важливим питанням Кримської конференції було обговорення проблеми кордонів Польщі. Якщо питання про кордон Польщі та СРСР було загалом вирішене, то щодо західного кордону йшлося лише в загальній формі: «Польща повинна дістати істотне прирощення на півночі й заході»....
0 Переглянути

Узагальнення до курсу

11 Клас

Глобалізація. В економічній сфері глобалізація полягає у зростанні взаємозалежності країн, розширенні міжнародної торгівлі, загальносвітовому характері економічних спадів та криз, формуванні загальносвітового ринку праці тощо. Характерною рисою економічної глобалізації є перенесення транснаціональними корпораціями багатьох виробництв до країн «третього світу» з метою скорочення витрат. З одного боку, це сприяє створенню нових робочих місць і стимулюванню економіки цих країн, а з другого - подібні тенденції викликають звинувачення в економічній експлуатації менш розвинутих країн, особливо транснаціональними корпораціями. Тому економічна глобалізація часто критикується як прояв неоколоніалізму. Проте глобалізація не зводиться лише до економічних процесів: вона знаходить прояв також в інтенсифікації міжнародної політики, культурного обміну, туризму, спорту тощо. Таким чином, глобалізація дедалі більше визначає обличчя сучасного світу, стає однією з найвиразніших рис суспільного прогресу. 2. Інтеграція. У другій половині XX - на початку XXI ст. інтеграційні процеси відбувалися в політичній, економічній, військових сферах. Зокрема після Другої світової війни були створені військово-політичні блоки НАТО та ОВД, економічні об’єднання ЄЕС та РЕВ, пізніше НАФТА та інші. Інтеграційні процеси мають багато позитивного, оскільки примножують потенціал кожного з учасників об’єднання, сприяють обміну досвідом, новітніми технологіями, фінансами, людськими ресурсами. Проте в міжнародних об’єднаннях формуються лідери, які перебирають на себе основні важелі впливу та вирішення спільних питань. Однак у цілому інтеграція - прогресивне явище. 3. Науково-технічна революція, яка призводить до занепаду старих галузей виробництва та появи нових, заснованих на використанні новітніх інформаційних технологій. Вплив НТР на життя людей надзвичайно широкий - від використання сучасних стільникових засобів зв’язку, інформаційно-комунікаційних методик в освіті до лазерних технологій у медицині. Проте розмах і якість використання досягнень НТР залежить від рівня загального розвитку економіки кожної конкретної країни. 4. У перші десятиріччя після Другої світової війни відбувся розпад колоніальної системи. У 40-50-х рр. XX ст. цей процес проходив в азійських країнах, у 60-80-х рр. він завершився звільненням країн Африканського континенту. На міжнародній мапі з’явилися десятки незалежних держав, які стали частиною...
0 Переглянути

Нові тенденції у розвитку культури і освіти

11 Клас

Формування постіндустріального суспільства. Індустріальну стадію розвитку суспільства, на якій західні держави та Японія перебували від кінця XIX ст., в останній третині XX ст. заступила постіндустріальна (від лат. post — після). Таке суспільство характеризується перевагою сфери послуг над сферою виробництва. Так, в усіх розвинених країнах в останні десятиріччя XX - на початку XXI ст. у 2-4 і більше рази зменшилася частка населення, зайнятого в сільському господарстві, значно скоротилася армія промислових робітників. Деякі професії, пов’язані з виробництвом, просто зникли; водночас збільшилася кількість людей, зайнятих у сфері послуг, у науковій сфері, в освіті. У цілому важливою складовою соціальної структури постіндустріального суспільства стають середні верстви, частка яких становить від 1/4 до 1/3 самодіяльного населення. Серед цієї групи можна вирізнити принаймні дві підгрупи: дрібних і середніх підприємців та «нові середні верстви», що складаються з людей, безпосередньо пов’язаних з науково-технічною революцією (НТР). ФАКТ Як лідер у розробці новітніх електронних та інших технологій, Захід привласнив собі практично монопольне право формувати інформаційні потоки... Монополізувавши контроль над інформацією і виробництвом передових технологій, держави Заходу забезпечили собі інформаційно-технологічне панування на планеті та поставили цим у залежність від себе низку країн. (Із дослідження О. Шнипко «Інноваційний дефолт в Україні»)....
0 Переглянути

Загальна характеристика глобальних проблем сучасності та шляхи їх подолання

11 Клас

Актуальні проблеми людства. Науково-технічна революція, що відбувалася протягом останніх десятиріч, істотно змінила обличчя світу. Перш за все на інший рівень вийшла комунікація: електронний лист у лічені секунди досягає адресата у найвіддаленіших місцях Землі. Завдяки Інтернету спростився доступ до інформації. Побут і дозвілля людини полегшують десятки різноманітних технічних пристроїв. Технічна революція значно наблизила людей, але вона ж їх одночасно й розшарувала: за проживанням у багатих чи бідних країнах і за рівнем доступу до технічних та інших благ. Можна скільки завгодно говорити і слухати про суспільство рівних можливостей, вільну конкуренцію, подолання різниць у розвитку, але на практиці це не так, бо саме в цей час мільйони людей потерпають від голоду, а інші лікуються від надміру ваги. Те ж саме стосується медичної допомоги, роботи, грошей, освіти та житлових умов - їх не можна навіть порівнювати. Крім того, у країнах «третього світу» давно розміщуються шкідливі для екології і людей виробництва. Причому країни Заходу і, особливо, США робили і роблять усе можливе, аби й надалі зберігати таке становище. За даними ООН, через різні перешкоди та обмеження на шляху до експорту своєї продукції країни, що розвиваються, щорічно втрачають до 700 млрд доларів. Ця сума набагато перевищує загальний обсяг вкладених у ці країни іноземних інвестицій, які, у принципі, і не дають позитивного результату. Гроші значною мірою потрапляють до рук корумпованих чиновників або йдуть на формування економічної системи, не здатної до самостійного існування. Відтак, на долю найбагатших держав припадає близько 76 % від світового валового внутрішнього продукту, країн із середніми доходами - більше 20, а на бідні (120-130 країн) - усього-на-всього 3 %. Тобто йдеться про ту саму колоніальну залежність, тільки виявляється вона тепер в інших формах....
0 Переглянути

Завершення, уроки і наслідки «холодної війни». Міжнародні відносини в кінці XX — на початку XXI ст.

11 Клас

Нове політичне мислення. Термін «нове політичне мислення» набув поширення в період горбачовської «перебудови», витіснивши з обігу більш звичну раніше фразу «розрядка міжнародної напруженості». Зміст цього терміна був широко викладений у Делійській декларації, підписаній керівниками Індії та СРСР у 1986 р. ФАКТ В ядерну епоху людство повинно виробити нове політичне мислення, нову концепцію світу, що дає надійні гарантії виживання людства. Світ, що дістався нам у спадок, належить теперішньому й майбутньому поколінням. І це вимагає, щоби пріоритет надавався загальнолюдським цінностям. Повинно визнаватися право кожного народу і кожної людини на життя, свободу, мир і прагнення до щастя. Повинно поважатися право кожного народу на власний вибір - соціальний, політичний, ідеологічний. (Із Делійської декларації про принципи вільного від ядерної зброї та ненасильницького миру від 27 листопада 1986 р.). • Висловте і обґрунтуйте своє ставлення до змісту і характеру наведеного документа. Переважна кількість із перелічених у декларації прав принаймні вже кілька десятиріч до того гарантувалася у різних дво- і багатосторонніх документах, зокрема й укладених під егідою ООН. Інша річ, що вони завжди і беззастережно порушувались, як тільки справа доходила до життєво важливих інтересів конкретних країн. Отже, проблема полягала зовсім не в гучних політичних деклараціях, а у створенні реального механізму реалізації дотримання проголошених прав, узгодженого, у першу чергу, між наддержавами....
0 Переглянути

Антивоєнні рухи. Міжнародні відносини в 1970-х - першій половині 1980-х рр.

11 Клас

Зародження антивоєнного руху. Протистояння, яке супроводжувалося виснажливою гонкою озброєнь, викликало критику широких верств громадськості, які починали усвідомлювати необхідність колективних дій проти загрози загального знищення. Перший всесвітній конгрес прихильників миру відбувся у квітні 1949 р. одночасно в Парижі й Празі. На ньому було започатковано рух за роззброєння і збереження миру. Цей рух набув значного поширення в різних куточках земної кулі. Підтвердженням того слугував факт збирання підписів під Стокгольмським зверненням, яке було прийнято в березні 1950 р. постійним комітетом Всесвітнього конгресу прихильників миру на сесії у Стокгольмі (Швеція). У документі йшлося про необхідність установити суворий контроль за виробництвом ядерної зброї, про заборону її застосування, про оголошення «воєнними злочинцями» тих державних діячів, які першими її використають. Протягом 6 місяців під Стокгольмським зверненням у різних країнах поставили свої підписи понад 500 млн осіб. У наступні роки всесвітні конгреси прихильників миру проводилися регулярно і справляли великий вплив на міжнародні відносини. У 1955 р. відомі вчені світу Альберт Ейнштейн, Фредерік Жоліо-Кюрі, Бертран Рассел та інші виступили з ініціативою створення руху вчених за мир, роззброєння, міжнародну безпеку і співробітництво. Рух дістав назву Пагуоського за місцем проведення першої конференції прихильників цього напряму боротьби (м. Пагуош, Канада). Конференції прихильників руху, як правило, відбуваються раз на рік. У 1955 р. цьому рухові присвоєно Нобелівську премію миру....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 13 14 15 16 17 18 19 20 21 ... 24
Назад

Навігація