Практична робота № 5. «Писемність, освіта і наука у Стародавньому Китаї»

І. Мова і системи письма

1. Ознайомтеся з періодами становлення мови в Китаї та позначте їх у зошиті на стрічці часу різнокольоровими олівцями.

У давньокитайської мови і писемності виділяють кілька періодів: вузликове письмо; мова написів на ворожильних кістках (XIV—XI ст. до н. е.); мова написів на бронзових судинах (X—VIII ст. до н. е.); мова написів на так званих кам'яних барабанах, а також мова «Книги історії» (Шуцзін) і «Книги віршів» (Шицзін) (VII—VI ст. до н. е.); мова історичних хронік, конфуціанської і даоської класики (V—III ст. до н. е.); мова «Історичних записок» Сима Цяня (II ст. до н. е. - II ст. н. е.).

ІІ. Освіта в Стародавньому Китаї.

2. Прочитайте фрагмент розповіді китайця. Чим відрізнється ваше навчання від навчання в стародавньому Китаї?

Мій дід і тато ходили до общинної школи, де їх навчали стрільби з лука, пісень і обрядів.

Згодом до цих предметів додавали ще три: їзда верхи, письмо, лічба.

Згодом виникли загальноосвітні школи. Я навчався саме в такій. Щойно хлопчикові виповнювалося 6 років, його відводили до школи. Так було й зі мною. У школі ми завчали напам'ять «Книгу трьох слів», у якій містилася тисяча речень. Кожне речення складалося з трьох римованих слів. Потім переходили до «Книги чотирьох слів» і, нарешті, завчали напам'ять головний збірник китайських церемоній, який називався «Кінг» («Книга»).

Грамоти навчалися, вивчаючи ієрогліфічне письмо (кілька тисяч ієрогліфів). Нам видавали прописи, які ми підкладали під тонкий папір і обмальовували знаки пензликом. Таке приблизне копіювання знаків тривало кілька років. Опісля вправлялись у точнішому копіюванні. Це забирало ще стільки ж років. От ви, діти з України, навчилися читати і писати за скільки часу? Що, протягом півроку?! Я ж учився зі 6 років, а вільно читати й писати зміг лише в 14-16 років.

Насамперед нас вчили запам'ятовувати й наслідувати, обмежуючи свободу й ініціативу. Навчатися треба було дуже старанно. У школі панувала дисципліна, за непослух фізично карали.

У Стародавньому Китаї були школи, де навчали красномовства та філософії, моралі, аналізували твори письменників. Такі школи називалися вищими. Їх створювалися при філософах, які брали плату за навчання. Конфуцій вимагав, наприклад, щоб учні приносили йому в'язанку сушеного м'яса. До речі, він навчав понад 3000 осіб, але з них лише 70 оволоділи вченням. У філософських школах юнаків готували до політичної і дипломатичної кар'єри, навчали ораторського мистецтва, риторики, логіки, уміння вести диспути, полеміку. Ось як я й навчався.

ІІІ. Наукові знання у Стародавньому Китаї.

3. Розгляньте малюнки, прочитайте текст. Складіть розповідь про виготовлення паперу.

Етап перший: рубають бамбук, очищають від листя і вимочують у воді, щоб знебарвити. Етап другий: далі варять його на сильному вогні. Етап третій: за допомогою дошки з отворами дістають частину суміші — на ній невдовзі утвориться аркуш паперу. Етап четвертий: на кожній дошці зі сумішшю розміщують кришку. Зверху — ще одну дошку і на ній знову кришку. І так кілька шарів. Етап п'ятий: отримані аркуші висушують на стіні.

Вузлики на пам'ять: «Стародавні Індія та Китай»

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 6 клас Голованов (інтегрований курс) 2019", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)