Кноський палац. Саме цю кількаповерхову споруду площею 15 тис. м2 називали Лабіринтом

У III тис. до н. е. в південній частині Балкан на півострові Пелопоннес і на островах Егейського моря розвинулася дивна цивілізація, яку тепер називають егейською. Мешканці берегів Середземного моря називали її жителів — пелазги. Це був період високого рівня розвитку суспільства, господарства та культури з центром на острові Крит, що на південь від Балканського півострова, тому цю культуру називають також критською.

Егейці вели жваву торгівлю ремісничими виробами й сільгосппродуктами з країнами Близького Сходу та Єгипту, купуючи там деревину, метал і скляні вироби. Невідомо, до якої народності належали критяни. Учені схиляються до думки, що вони були одним з еллінських племен.

Егейці були землеробами і садівниками, вирощували виноград та оливкові дерева. Жителі Криту володіли високою технікою будівництва. Археологи знайшли рештки царського палацу на Криті (Лабіринт у місті Кнос — колишній столиці Критської держави). Палац мав понад 200 кімнат. Переходи між ними були такими заплутаними, що створювали враження пастки, до якої легко ввійти, але звідти не можна вийти. Відтоді слово «лабіринт» стало означати заплутану мережу переходів.

Наявність могутнього флоту робила Крит володарем над державами Східного Середземномор'я. Ніхто не наважився опиратися Криту. Щорічно його кораблі звозили на острів данину, зібрану з підкорених народів. Царство багатіло, критська знать вела безжурне життя.

Однією з розваг критської знаті було споглядання «танцю з биком». На очах глядачів юнаки й дівчата танцювали на арені перед розлюченим биком, уникаючи його рогів. Під час танцю вони виконували складні стрибки та піруети через спину бика, наче граючись у піжмурки зі смертю. Танцівники часто гинули, розважаючи зманіжену критську знать. Загиблих замінювали іншими юнаками та дівчатами із невільників, яких привозили з підкорених країн.

Історики відкрили егейську цивілізацію в 1900 році. Англійський археолог Артур Еванс розпочав розкопки на о. Крит і знайшов руїни величного палацу, в якому мешкали володарі сильного Критського царства.

Царя на Криті називали Мінос. Може, це було ім'я всіх царів династії (як, наприклад, згодом імена французьких королів: Людовік ХІ, Людовік ХІІ та ін.) або ж то був титул царя (подібно до слова «фараон» у Єгипті чи «лугаль» у Межиріччі). За ім'ям Мінос усю цивілізацію Стародавнього Криту А. Еванс назвав мінойською. Науковці вважають, що вона існувала в 3500-1100 рр. до н. е.

2. Археологічне відкриття мінойської цивілізації, її основні центри

Окрім величного палацу в Кносі, згодом були відкриті інші могутні міста мінойської цивілізації: Фест, Малія, Закро, Агіа-Тріада, а також палаци у Лерні, на островах Скірос, Мілос. Могутня цивілізація залишила по собі розкішні палаци, у яких жили мінойські царі. Масивні стіни, мозаїка, кольорові розписи, водопостачання та каналізація — усе це було в давніх спорудах.

А в цей час народи Європи жили ще первісним ладом і не знали ні держави, ні законів, ні писемності. За складністю побудови, красою та витонченістю архітектури палаци на тисячоліття випередили споруди інших народів. Тому мінойську цивілізацію вчені називають «палацовою».

Під час досліджень виявилося, що за свою історію егейці мали дві системи писемності: письмо «А» та письмо «Б». Письмо «Б» вдалося розшифрувати в середині ХХ ст. — це зробив Майкл Вентріс, військовий шифрувальник, який служив на Криті. Як же здивувалися вчені, коли виявилося, що це письмо є алфавітним, і ним записано... грецьку мову! Отже, егейці були народом, який розмовляв давньогрецькою мовою. Напевно, вони були греками за походженням. Письмо «А» досі залишається нерозгаданим. Є припущення, що ця система була ієрогліфічною. Може, хтось із вас колись стане істориком і розкриє цю таємницю.

Фрагмент розпису саркофага. Крит. IV ст. до н. е.

Лінійне письмо «А» егейців

3. Розквіт і занепад мінойської палацової цивілізації

У XVI-XV ст. до н. е. критська цивілізація увійшла в період розквіту. Могутність Криту не знала меж. Мистецтво, наука і техніка досягли найвищого рівня. Критяни мали розвинену систему писемності, що, як уже зазначено, і досі не розгадана до кінця. Критська держава міцніла й багатіла завдяки праці поневолених народів і пригнічених трудящих верств. Цілковито покладаючись на могутність флоту, який надійно захищав прибережні води Криту, острів'яни навіть не будували оборонних споруд навколо міст, а гордовито казали: «Наші стіни стоять не на землі, а на морі!»

У часи найбільшого розквіту, в XV ст. до н. е., Крит зазнав жахливої катастрофи. За 110 км на північ від острова Фера сталося виверження вулкана. Землетрус миттєво зруйнував міста. Загинули тисячі жителів. Країну остаточно знищили племена ахейців, які мешкали тоді на півдні Балкан. Вони змогли без перешкод пристати до узбережжя острова, бо могутній критський флот загинув під час катастрофи. Велетенська припливна хвиля, породжена землетрусом, розбила його на друзки.

Квітуча, своєрідна культура поступово зникла, не залишивши сліду в культурі наступних народів. Вона була забута на десятки століть.

Легенда про Лабіринт, Мінотавра танитку Аріадни — за посиланням https://is.gd/bmMt8H або QR-кодом

МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА — культура, яку створили ахейці під впливом критської цивілізації.