На початку IV ст. сталося зрушення з місця величезних мас варварських народів, які перебували на ранньому, первісному ступені розвитку. Залишаючи обжиті місця, де вони оселилися тисячі років тому, племена, згуртовані в родові об'єднання, переселялися на інші землі, часом на значну відстань. Історики називають це Великим переселенням народів.

Із глибини степів Середньої Азії на захід, на територію Європи, посунули племена гунів. Вони пішли в степи, що на півночі від Чорного моря, і тим самим зрушили з місця сарматів та остготів, які подалися, своєю чергою, на землю вестготів. Вестготи під тиском сусідів зі сходу почали шукати притулку на території Римської імперії. Імператор дозволив перейти східні кордони й оселитися на землях імперії. Переселенцям, за угодою належала допомога в харчуванні та необхідних товарах.

Але розбещені римські чиновники привласнили те, що мало належати вестготам, вони наживалися, обдурюючи простодушних варварів. Серед переселенців почався голод. Дехто з них змушений був продавати в рабство своїх родичів і себе.

Таке становище, урешті, призвело до вибуху повстання серед вестготів, яких охоче підтримали інші варвари, а також численні раби і колони, яким було за що ненавидіти римську владу. На придушення повстання рушили легіони на чолі з імператором Валентом. У 378 р. відбулася велика битва при Адріанополі.

Римські легіони на той час значною мірою втратили колишню силу, тепер вони вже були схожі більше на варварські натовпи, ніж на славетні війська часів Юлія Цезаря. Велика римська армія зазнала цілковитої поразки. Під час утечі загинув і сам імператор Валент. Вестготи пересунулися на Балканський півострів і там самочинно розселилися. На Рим вони так і не пішли. Поки що в цьому не було потреби.

2. Захоплення Рима варварами

Настали часи, коли варвари перетворилися на господарів Римської імперії. У 401 р. племена вестготів на чолі з Аларіхом напали на Італію. До варварів пристали десятки тисяч рабів і колонів. Поступово заволодівши північними територіями Італії, вестготи зламали опір римської армії, підійшли до Рима й узяли його в облогу. Столиця імперії мала сильні укріплення, але вони її не врятували. Якось уночі раби відчинили міську браму, і готи ввірвалися на вулиці Рима. Сталося це в 410 році.

З часів навали на чолі з Бреном Рим уперше захопили вороги. Готи піддали столицю імперії варварському знищенню. Ця подія справила жахливе враження. Місто, що було володарем половини світу, тепер стало здобиччю дикунських племен.

Через кілька днів Аларіх подався на південь, але на десятий день після виходу з Рима раптово помер. Готи поховали вождя разом зі скарбами на дні однієї з річок. Місце поховання та сховок величезних скарбів Рима й досі залишається невідомим.

Аларіх під стінами Рима. Французька мініатюра XV ст.

У 440-х роках за часів царювання Аттіли (434-453 рр.) племена гунів різко посилилися. Скориставшись із послаблення Візантії та Західної Римської імперії, гуни напали на них. Візантійцям удалося відкупитися золотом і спрямувати ворожу силу в напрямку до сусідньої Західної Римської імперії. Для відсічі гунам римляни уклали союз із місцевими варварами — франками, аланами, бургундами, вестготами. На чолі об'єднаного війська було поставлено полководця Флавія Аеція. У попередні роки Аецій охоче набирав гунів до своїх легіонів і мав з ними добрі стосунки. Тепер їм довелося зустрітися на полі бою.

Цікавинка про Аттілу — за посиланням https://is.gd/fvU85g або QR-код

У червні 451 р. між римлянами та гунами в Галлії відбулася грандіозна битва на Каталаунських полях (біля м. Труа). За свідченням готського історика Йордана, у битві брали участь понад 165 тис. воїнів (за іншими відомостями — близько 300 тис.). У цій битві гуни зазнали поразки. Їхнє величезне, але нетривке державне утворення почало розпадатися, а після смерті Аттіли в 453 р. остаточно розвалилося. Після зникнення загрози з боку гунів одночасно розпався і союз Римської держави з варварами. Вестготи поновили свої завоювання в Південній Галлії та Іспанії.

3. Утворення варварських королівств на території імперії

Після вторгнення на територію Римської імперії варвари, як правило, утворювали на ній свої держави. Після смерті Аларіха вождем готів став його племінник Атаульф, який продовжив просування готів римською територією. Римські імператори змушені були примиритися з наявністю на їхніх теренах варварських держав.

ВАНДАЛИ — група східногерманських племен.