2. Нові явища у господарському розвитку

Занепад Греції після дорійської навали тривав довго. Але з поширенням заліза в VIII ст. до н.е. почався її швидкий розвиток. Хлібороби, використовуючи залізні знаряддя, стали краще обробляти ґрунт і отримувати великі врожаї. Знову з’явилися різноманітні ремесла. Селяни почали продавати на ринку надлишки продуктів — вино, овочі, фрукти. їх купували ремісники, які теж продавали свої вироби на ринку. Так люди знову почали торгувати. Розвивається й міжнародна торгівля. Важливим для розвитку торгівлі стало використання монет, виробництво яких перейняли від лідійців, що придумали їх у VII ст. до н.е. Тепер торгувати стало набагато простіше. У VIII-VI ст. до н.е. важливого значення набуло кораблебудування. Греки навчилися будувати хороші кораблі. Запозичили у фінікійців алфавіт і переробили його таким чином, що навчитися читати й писати стало доволі легко.

Коринфський статер із зображенням пегаса та Афіни Паллади

3. Народження громадян

Все населення поліса становило колектив, кожен член якого був громадянином. Він мав певні права та обов’язки, був корінним жителем, власником частки землі, і брав участь в управлінні полісом. Почесний обов’язок громадянина — захист вітчизни, він був воїном. Кожен поліс був незалежною державою. Вся Греція складалася з безлічі таких незалежних держав. Роздробленість Греції становила важливу рису її стародавньої історії. Поліси були дуже невеликими, як і кількість їхніх мешканців. Зазвичай тамтешні жителі знали один одного в обличчя. Основна частина населення мешкала в місті. Місце для нього зазвичай вибирали так, щоб там був високий пагорб. На пагорбі розташовувався акрополь. Тут будували храми богів і жили правителі. Біля підніжжя пагорба містилися будинки громадян і ринкова площа — агора.

4. Гопліти і фаланга

З розвитком полісів відбуваються важливі зміни у військовій справі. Раніше тільки знать мала бронзове озброєння, яке коштувало дорого. Завдяки поширенню заліза озброєння воїна стало дешевше. Тому тепер кожен міг придбати його. Основна частина війська поліса складалася з важкоозброєних піхотинців, які називалися гоплітами (від грецького слова «гоплон» — озброєння). Панцир захищав груди і спину, а голову — шолом. Щит зазвичай був великим, круглим. Коли гопліти йшли в бій, то шикувалися особливим чином. Кілька сотень людей ставали в ряд — один поруч з іншим, пліч-о-пліч; інші воїни ставали за ними точно так само, в потилицю один одному, і так далі. Таких рядів зазвичай було 6-8. Такий стрій називався фалангою. Головне завдання воїна у бою полягало в тому, щоб не порушити стрій. Фаланга була сильною до тих пір, поки стрій воїнів не був прорваний. Краї фаланги у бою прикривала кіннота, яка стає самостійним родом військ.

Фаланга

Грецький гопліт

5. Боротьба між аристократією і демосом

Уся влада в полісах перебувала в руках знаті, яка вважала себе кращою за інших. Така влада називалася аристократією (грецькою «аристократія» означає «влада кращих»). Знать засідала в раді. Коли відбувалися збори всього народу — демосу (грецькою «демос» означає «народ»), то думка аристократів мала більше значення, ніж думка рядових жителів. Зазвичай знатні люди вважали своїми предками богів і стародавніх царів та думали, що це виправдовує їхнє панівне становище. Раніше знать мала право на владу, оскільки лише аристократи були справжніми воїнами, що захищали поліс. Тепер всі мешканці полісу стали битися в одному строю з аристократами. Якщо вони рівною мірою проливають кров у боротьбі за рідний поліс, то повинні мати і рівні права в управлінні ним. Так міркували селяни. З розвитком ремесла і торгівлі в полісі посилюється вплив купців і ремісників. Вони вважали, що їхнє багатство теж дає їм право брати участь в управлінні полісом. Але знать не хотіла ділитися ні з ким своїми правами. У багатьох полісах в той час точилася боротьба між аристократами і демосом.

6. Тиранія

Розбіжності між народом і знаттю в деяких полісах призводили до тиранії, тобто до встановлення влади тирана. Тирани жорстоко розправлялися зі знаттю, цілими сім’ями виганяли їх з міста, багатьох убивали. Спершу тиранії були встановлені в VII ст. до н.е. на Балканському півострові: у Сикіоні, Коринфі, Мегарі, пізніше, у VI ст. до н.е., — в Афінах.

Тиранія в Коринфі набула значного розмаху, особливо за правління Періандра, і протрималася близько 70 років (657-580 рр. до н.е.). За цей час місто значно зміцніло й розквітло. На острові Самосі владу захопив тиран Полікрат. Його правління сприяло розквіту міста. Відбулося політичне об’єднання острова, було створено великий військовий флот, споруджено водогін, зручну корабельну гавань і фортечні мури навколо міста Самос.

Одноосібна влада тиранів викликала ненависть у родової знаті. На противагу їй демос шукав захисту в тиранів від утисків багатіїв.

Але тирани зовсім не думали про благо народу, а лише хотіли зміцнити свою владу. Перші поступки, які демос зміг вирвати у знаті, — це так звані писані закони. Спочатку судили за звичаєм, тобто так, як було прийнято, як судили раніше. А суддями були аристократи, тому вони захищали аристократів. Демос вимагав, щоб закони були однаковими для всіх. А щоб їх застосовували правильно, закони слід було записати. Зрештою, у кількох грецьких державах створили й записали перші закони. У VII ст., близько 621 р. до н.е., в Афінах збірку писаних законів створив правитель Драконт. За суворість їх приписів вони отримали назву «драконівські».

Таким чином почали обмежувати сваволю аристократів. Запис законів було першим кроком на шляху встановлення демократії, тобто влади народу («демократія» по-грецьки означає «влада народу»).

Періандр

Звичаєве право — використання традицій і звичаїв як законів при вирішенні спірних питань.