Войти
Закрыть

Утворення та розквіт елліністичних держав. Еллінізм

6 Клас

Після смерті Александра Македонського створена ним імперія невдовзі розпалася на окремі держави, які мали своїх царів і свої династії. їх засновували колишні соратники та командири македонського царя — діадохи, або їх нащадки — епігони. Вони поділили імперію та почали воювати між собою. Врешті-решт виникло кілька держав. Серед них наймогутнішими були Македонія, Єгипет династії Птолемеїв та Сирійське царство Селевкідів. Держави, що утворилися на уламках великої імперії Александра Македонського, називають елліністичними. їх політичний устрій поєднував елементи управління східних держав, які керувалися одноосібно царями, й особливості демократичного управління давньогрецьким полісом. Основою їхнього життя була грецька (еллінська) культура, що доповнювалася здобутками завойованих Александром Македонським народів. Культуру, що виникла внаслідок взаємодоповнення грецької й східних культур, прийнято називати елліністичною....
0 Переглянути

«Східний похід» Александра Македонського (Великого) й утворення елліністичних держав

6 Клас

У 336 р. до н.е. Македонію очолив син Філіппа II Александр (356-323 рр. до н.е.). Він не лише здійснив омріяний Філіппом II похід на Персію, а й створив могутню імперію, яка простягнулася від Греції аж до Індії. У 336 р. до н.е. македонська армія через північ Греції вийшла до земель Персії на півострові Мала Азія. Похід на деякий час було перервано повстанням у підкорених Фівах. Александр жорстоко придушив повстання і 30 000 фіванців продав у рабство. У 334 р до н.е. 35 000 македонян на чолі з Александром продовжили «Східний похід». Перська держава у цей час була ослаблена боротьбою за владу між сатрапами, які стали самостійними і не бажали коритися цареві Персії Дарію III. Перша велика битва між супротивниками відбулася на річці Гранік у 334 р. до н.е. Александр вишикував свої війська так, що в центрі була фаланга важкоозброєної піхоти, а з флангів — кавалерія та легка піхота. У такому порядку солдати македонського царя форсували річку та знищили перських лучників. Військо Дарія відступило. Не зустрічаючи спротиву, македоняни захопили більшість підкорених персами грецьких колоній у Малій Азії. Лише Мілет і Галікарнас довелося брати штурмом....
0 Переглянути

Виникнення науки. Театр

6 Клас

Філософія зародилася наприкінці VII ст. до н.е. в Іонії. Філософами греки називали людей, які прагнули зрозуміти і пояснити, як влаштований світ — природа, людина, людське суспільство. Вони міркували, ставили собі питання, спостерігали. Тому перші філософи були й першими вченими — вони займалися астрономією, математикою, медициною, географією та іншими науками. Найбільше філософи прагнули з’ясувати, з яких елементів створене все у цьому світі. Один із перших філософів Фалес вважав, що з води, Геракліт — з вогню, Анаксімандр — з повітря. Пізніше Демокріт створив учення про атоми — найдрібніші частинки, з яких складається вся природа. Крім того, Фалес визначив рух планет, обчислив висоту єгипетських пірамід. За допомогою математичних розрахунків передбачив сонячне затемнення 585 р. до н.е., сформулював перші теореми. Ще одним вченим-філософом, математиком був Піфагор, який жив у м. Сузи в Південній Італії в VI ст. до н.е. У центрі філософських поглядів Піфагора перебувала математика, найбільше значення він надавав числам. Вважав, що в основі всього лежить кількість, а не якість, вивчав властивості чисел. Широко відома так звана теорема Піфагора. Велику популярність мав Сократ. У центрі його уваги була людина. Він вважав, що філософія повинна допомагати людині стати кращою. Особливо Сократа цікавило, що таке істина, добро і зло. Весь свій час він присвячував роздумам і розмовам. Улюблений спосіб Сократа вести бесіди — це ставити питання. Так він спонукав своїх співрозмовників шукати істину. Видатним грецьким мислителем був Платон — учень Сократа, з яким він провів 20 років. Платон багато роздумував про те, яким має бути держава. Він створив проект ідеального поліса і детально описав його устрій. Заснував свою школу в гімнасії — Академію. Це була перша постійна філософська школа в Афінах. Другу в елліністичну добу заснував найвизначніший грецький філософ Аристотель. В Елладі зродилася ще одна наука — історія. Її батьком називають Геродота. Учений відвідав Єгипет, Сицилію, Малу Азію, Північне Причорномор’я. Він поставив за мету описати славні діяння греків, щоб вони збереглася у пам’яті нащадків. Його дев’ятитомна праця розповідала про греко-перські війни, історію Єгипту, населення Північного Причорномор’я....
0 Переглянути

Криза грецького полісу. Піднесення Македонії

6 Клас

Греція увійшла в добу занепаду та розбрату. Поліси, що намагалися звільнитися від влади спартанців, вдалися до військових дій проти неї. Воєнний союз проти Спарти очолили Афіни. Союзниками Спарти були: Фіви, Аргос та Коринф. На боці союзників виступила також Персія. Вони розпочали так звану Коринфську війну (395-387 рр. до н.е.). У 394 р. до н.е. кораблі персів і афінян розбили біля Малоазійського узбережжя флот Спарти та її союзників. У відповідь армія Спарти розгромила ворогів на суходолі біля Коронеї. У цій війні перемагала то одна, то інша сторона. Найгірше було коринфцям, міста та господарство яких руйнувала війна. Результат боротьби визначили перси: злякавшись посилення Афін, вони перейшли на бік Спарти, і це визначило ЇЇ перемогу. У 387 р. до н.е. між Афінами і Спартою було укладено Анталкідів мир (за іменем полководця, що його уклав). За умовами миру переможці повернули собі гегемонію в Греції. Але мир тривав недовго. У 387 р. до н.е. був створений Другий Афінський морський союз, який у війні 376-371 рр. до н.е. здобув перемогу над Спартою, що до того ж іще зазнала поразки і в боротьбі з Беотійським союзом на чолі з Фівами (Беотійська війна 379-355 рр. до н.е.). Війну почали Фіви проти Спарти. Їх підтримали Афіни — споконвічний суперник спартанців....
0 Переглянути

Сім’я та виховання афінян

6 Клас

Греки одні з перших стали дотримуватися звичаю, що в чоловіка повинна бути лише одна дружина. Але, як правило, майбутнього чоловіка обирав батько дівчини. Тобто шлюби укладалися за розрахунком батьків. Законним вважався шлюб тільки між вільними громадянами. Шлюбу передували заручини, на яких обіцянки за дівчину давав батько або брат. У деяких полісах існувала традиція викрадення нареченої. Наречений був переважно набагато старшим від неї. На весілля запрошували родичів і друзів. Але на ньому не було нареченої, яка у цей час, одягнута в фату, сиділа вдома. Після бенкету наречені йшли до будинку нареченого. Наречений мав на руках внести обраницю до свого будинку, а родичі мали осипати їх фініками, горіхами, дрібними монетами. Упродовж подружнього життя жінки підпорядковувалися родичам-чоловікам: спочатку батькові, потім чоловікові, а в разі його смерті — брату чи синові. Жінки із заможних родин майже весь час проводили в жіночій частині будинку — гінекеї. Вони займалися не лише домашнім господарством, а й грою в м’яч, доглядом за зовнішністю, купанням, створенням вишуканих зачісок. У незаможних сім’ях жінки працювали нарівні з чоловіками....
0 Переглянути

Розквіт і занепад Афін

6 Клас

На рубежі VI-V ст. до н.е. у Греції остаточно складається полісна система. На той час поліс розумівся як громадянська община, у якій повноправними громадянами були земельні власники. Громадянське право давало і право на землю. Втрата цього права означала і втрату громадянських прав. Верховним власником землі був поліс як колектив громадян. Верховним органом управління в полісі завжди були народні збори, які вирішували усі найважливіші питання. Громадянин полісу одночасно був і воїном, в обов’язок якого входило захист полісу і себе самого. У ті часи в полісах широкого розповсюдження набуває рабство. У Греції існували дві основні його форми: ілотія (прикладом є Спарта) і класичне рабство (прикладом є Афіни). При класичному рабстві невільник був позбавлений власності, повністю належав господареві, його називали «розмовляючим знаряддям». Раби класичного типу не були уродженцями Греції. Це були жителі інших країн, захоплені під час воєн та піратських нападів. Майже у кожному господарстві використовувалася праця рабів: в сільському господарстві, в ремісництві, на будівництві і в копальнях. Дуже часто рабів застосовувалася для домашніх робіт: управителями, кухарями, няньками, годувальницями, педагогами....
0 Переглянути

Греко-перські війни

6 Клас

У 500 р. до н.е. грецькі міста-держави, що розташовувалися на узбережжі Малої Азії, повстали проти влади своїх тиранів і персів. На чолі повстання стало багате місто Мілет. Проти бунтівників рушило величезне перське військо. На заклик повстанців про допомогу відгукнулися лише два міста: Афіни, що послали 20 кораблів, і Еретрея — 5 кораблів. Попервах успіх був на боці повсталих, вони навіть здійснили зухвалий похід на столицю перського намісництва в Малій Азії — місто Сарди і спалили його. Але боротьба була нерівною. Після шести років опору повстання придушили. 3. Марафонська битва Підтримка Афінами та іншими полісами Мілету стала приводом для нападу персів на Ватіканські поліси Греції. Перський цар Дарій І розіслав своїх посланців у грецькі міста з вимогою «землі і води». Деякі міста визнали владу персів. Але Афіни і Спарта відмовилися це зробити, вони вбили посланців Персії. Дарій розпочав активну підготовку до походу. У 490 р. до н.е. за 42 км від Афін на рівнині поблизу Марафона висадилася перська армія. Назустріч їй із десятьма тисячами піхотинців виступив афінський полководець Мільтіад. Він розташував війська таким чином, щоб позбавити персів їхньої головної сили — кінноти, яка нападала з флангів і змикала їх....
0 Переглянути

Давня Спарта

6 Клас

У XI ст. дорійці завоювали півострів Пелопоннес. Тут близько 900 р. до н.е. вони заснували поселення Спарта, яке згодом перетворилося на місто-державу. Спарту, яка об’єднала під своєю владою довколишні землі в місцевості Лаконії, ще називали Лаконікою або Лакедемоном. Місцеве населення дорійці перетворили на рабів — ілотів. З виникненням держави ілоти стали її власністю і більше не належали окремим спартанцям. Оскільки ілотів було набагато більше, ніж спартанців, у покорі їх утримували, щороку вбиваючи найсильніших, — це називалося криптіями. Ще однією верствою підкореного населення були періеки — жителі навколишніх земель, які зберегли свободу, але зобов’язувалися платити спартанцям данину. Про державний устрій Спарти ми дізнаємося завдяки законам, які приписують Лікургу. Останній встановив порядок діяльності народних зборів — апели. Участь у таких зборах мали право брати лише громадяни-воїни. На них ухвалювалися закони, вибиралися чиновники, провадили суд. Лікург змінив форму царської влади. На чолі держави стояли два царі-полководці — архагети, яких обирали на рік із двох найбільш могутніх та ворогуючих між собою родів. Це давало гарантії, що жоден з них не стане тираном. Царі мали необмежену владу тільки під час війни. У мирний період усі найважливіші питання вирішувала рада старійшин — герусія. Вона складалася з 30 осіб — геронтів. Вони обговорювали закони й виносили їх на голосування народних зборів....
0 Переглянути

Об’єднання Аттики. Завершення формування Афінського полісу

6 Клас

Вільне населення Афін, як і решти грецьких полісів, складалося із селян, ремісників і знаті. Знатні люди називалися аристократами (кращі, благородні). Завдяки своєму походженню вони тримали в своїх руках управління полісом (деякі знатні роди вели свій родовід від богів, героїв, стародавніх царів). Представники знатних родів утворювали ареопаг — раду знаті, яка відала всіма справами міста. Усі незнатні громадяни, незалежно від того, бідні вони чи багаті, називалися демосом, тобто народом. 2. Закони Драконта Всевладдя знаті давало їй змогу вирішувати всі суперечки на свою користь, навіть, бувало, порушуючи сталі звичаї. Це обурювало народ, який вимагав записати давні звичаї, щоб судді вирішували справи не так, як їм заманеться, а відповідно до закону. У 621 р. до н.е. архонт Драконт нарешті склав писані закони, але включив до них не лише норми стародавніх звичаїв, а й додав багато своїх. Багато з тих законів можуть здатися дивними для сучасних людей. Так, наприклад, судили навіть тварин або якийсь предмет. Якщо собака покусав або бик підняв на роги людину, вони підлягали вигнанню за межі Аттики, так само як черепиця, що випадково впала людині на голову й спричинила її загибель....
0 Переглянути

Велика грецька колонізація

6 Клас

Водночас розвиток господарства, торгівлі та ремесла спонукав греків до розширення торговельних зв’язків з іншими країнами, де б купували вироби грецьких ремісників і сільськогосподарські продукти. Усе це сприяло тому, що елліни покидали рідні домівки й вирушали на пошуки нових земель, де засновували поселення (емпорії та колонії). Емпорії поступово виростали в колонії, ставали самостійними, хоча й зберігали торгові, родинні й політичні зв’язки з метрополією — містом, що заснувало колонію. Дорога на північний схід привела греків через протоки Босфор, Геллеспонт (Дарданелли) на простори Понту Евксинського (Чорне море). На його північних берегах були створені колонії: Тіра, Ольвія, Херсонес, Феодосія, Пантикапей та ін. Процес освоєння греками нових земель, який тривав упродовж VIII-VI ст. до н.е., дістав назву «Велика грецька колонізація». Колонізація — переселення на нові землі та їх господарське освоєння. Місто-метрополія — місто, яке є засновником нового поселення — колонії. 2. Результати колонізації Велика грецька колонізація зробила величезний вплив на розвиток всього давньогрецького світу. Вона сприяла розвитку господарства й торгівлі, а також мореплавства. Колоністи мали потребу в багатьох речах, які спочатку не могли виробляти самі і змушені були купувати в Греції. З Еллади в колонії везли вироби ковалів та інших ремісників, оливкову олію, вино. А в обмін з колоній завозили зерно, рабів, метали....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 15 16 17 18 19 20 21 22 23 ... 60
Назад

Навігація