Повсякденне життя середньовічної Європи. Рицарі. Торгівля. Ремісники та селяни
- 18-04-2022, 01:30
- 463
7 Клас , Всесвітня історія 7 клас Васильків 2020
§ 7-8. Повсякденне життя середньовічної Європи. Рицарі. Торгівля. Ремісники та селяни
Чи знаєте ви, що...
- ... на етнічних українських територіях одним із перших (у 1339 р.) магдебурзьке право отримало місто Сянок, що нині є адміністративним центром однойменного повіту Підкарпатського воєводства Польщі;
- ... у 1356 р., через століття після першої писемної згадки, магдебурзьке право отримало місто Львів?
Терміни та поняття, які варто знати й розуміти:
Ганза (Ганзейська унія/Ганзейський союз, Любецька унія, Німецька Ганза, Любецька Ганза) — від німецького слова «ганзе» — «союз», «товариство»; з ХІІ-ХІІІ ст. об’єднання вільних німецьких міст та купців Північної Європи для захисту торгівлі.
Гільдія — від німецького слова «гільде» — «об’єднання»; у Західній Європі об’єднання купців і ремісників для захисту своїх інтересів або привілеїв. Лихварство — від давньослов’янського слова «лихва» — «надлишок» або готського «лихтва» — «прибуток»; надання грошової позики з умовою сплати за неї відсотків.
Майстер — від латинського «магістер» — «навчитель», «начальник», згодом — від німецького «майстер» — «майстер»; вправний фахівець з якого-небудь ремесла.
Підмайстер — ремісник, який не мав власної майстерні і працював у наймах або помічником майстра.
Учень — від однойменного давньослов’янського слова, що означало «послідовник»; особа, яка навчається певному ремеслу.
Цех — від німецьких слів «цехе», «цейхен» — «знак», «прапор»; об’єднання ремісників однієї чи споріднених спеціальностей для захисту своїх прав та інтересів.
Додаткова інформація з теми
https://is.gd/WD0yTY
- QR 7-8.1. Домашні улюбленці середньовічної знаті.
- QR 7-8.2. Середньовічні джерела про повсякдення.
7—8.1. Скільки людей населяло середньовічну Європу? Як жили тодішні діти?
Кількість середньовічних європейців полічити нереально. Можливо лише опиратися на поодинокі суперечливі й неточні записи. За тими джерелами, що збереглися до наших днів, наприкінці XI ст. Британію (без Шотландії та Ірландії) населяло близько 1,1 млн людей. Уже на початку XIV ст. там само проживало 3,5 млн «британців». Тоді ж в Італії налічувалося близько 9 млн осіб. Загалом, на початку XV ст. майже 43 млн представників різних народів вважали своїм домом Європу. Безперечно, ці дані не є точними, однак вони дають підставу стверджувати, що впродовж XI-XIV ст. населення зросло принаймні втричі. Жінок, зазвичай, було більше, тому що постійні війни невпинно забирали життя чоловіків. За підрахунками французьких дослідників, середній вік тоді становив трохи більше 20-ти років. Щоби продовжити рід, сім’ї утворювали рано. Уважалося, що в 40 років людина досягала старості.
Тодішні діти — це «маленькі дорослі». Вже з 6-7 років вони працювали, допомагаючи батькам. Нащадків знаті та дітей ремісників віддавали до інших сімей, де вони навчалися рицарським манерам чи ремісничій справі. Через недоїдання, злидні підлітки Середньовіччя від сучасних ровесників відрізнялися меншим зростом (приблизно на 10 см) й значно худішою статурою. Надзвичайно високою була дитяча смертність. Медицина до XV-XVI ст. майже не розвивалася, тому багато хворих дітей помирало. Аби запобігти цьому, батьки насамперед немовля хрестили. Це не тільки «оберігало» його душу, а дозволяло залучити до опіки родичів чи наближених до сім’ї друзів. Нерідко хрещеними батьками й матерями ставали одразу кілька осіб. Якщо могли, обирали заможних.
Також дбали й про виховання, дітей не розпещували й не догоджали їм. Щодо цього цікаву думку висловив німецький проповідник Бертольд Ратісбон із міста Реґенсбурґ. Ще в XIII ст. він казав, що дитина подібна до казанка, який стоїть на вогнищі. Якщо таку посудину переповнити їжею та дарунками, то юшка з неї витече і загасить полум’я життя.
Дитячі ігри з маріонетками, мініатюра, XV ст.
Дитячі іграшки, мініатюра, XV ст.
Маленький Ісус, мініатюра, XV ст.
Думаємо і діємо!
1. Чому немає точних даних щодо кількості населення Європи в середні віки? 2. Чому тодішніх дітей названо «маленькими дорослими»? 3. Поясніть, як ви розумієте вислів Бертольда Ратісбона про виховання дітей.
7—8.2. Яким було повсякденне життя в середньовічному замку?
Соколине полювання, мініатюра, XIV ст.
Життя рицарів минало здебільшого в походах. Однак, коли наставали мирні дні, ці «люди, які воюють», поверталися до власних замків та проводили час безтурботно. Господарськими справами відали управителі, рідше — дружини. Воїни не обробляли землю, не випасали худобу, не займалися ремеслами. Вони споживали готову їжу, користувалися готовими виробами. Мешкали в донжонах — баштах, споруджених у центрі замку на підвищеному й важкодоступному місці. Заможніші рицарі будували палаци та облаштовували їх дорогими меблями: шафами, скринями, ліжками; шовковими покривалами; срібним посудом. Найбідніші часто не мали навіть даху над головою і жили з випадкових заробітків, інколи грабунків.
Рицарі полюбляли перебувати в товариствах рівних собі, тому часто запрошували друзів на банкети. Після спільної трапези облаштовувалися в окремому приміщенні, де грали в шахи, кості або нарди, обмінювалися новинами. Вдосвіта починали лови. Собаками заганяли кабанів, оленів, вовків, ведмедів. За допомогою хижих птахів (соколів, яструбів, кречетів) полювали на качок, зайців, лисиць. Опісля на черговому вечірньому святкуванні лунала музика, а до столу подавали вишукані страви з дичини. Подекуди то були дуже дивні наїдки. Як приклад — варені ведмежі лапи, що слугували більше оздобленням столу, ніж стравою.
Рицарський турнір, мініатюра, XIV ст.
Найбільше рицарі жадали слави. Якщо у війнах її здобути не вдавалося, то опісля влаштовували турніри. Про такі змагання оголошували завчасно. Збиралося чимало охочих. Проте до участі допускали лише тих, хто мав середньовічні «логін і пароль» — знали свій родовід до найменших деталей та могли похвалитися гербом (родовим знаком). Суть змагань полягала в тому, щоб вибити із сідла супротивника. Переможець отримував визнання, а в пізньому Середньовіччі — ще й грошовий приз. Одна з найцінніших нагород — прихильність прекрасних дам, які прибували на турнір з батьками. Навіть у XVI ст., коли вогнепальна зброя остаточно похитнула міць рицарського війська, продовжували проводити турніри.
Думаємо і діємо!
1. За допомогою пошукового сервісу «Ґуґл» знайдіть схематичне зображення чи будь-яку світлину середньовічного замку. Вкажіть його основні елементи. Які з них слугували для проживання? Які для оборони? 2. Розгляньте мініатюри про дозвілля та розваги рицарів. Увідповідніть їх із реченнями тексту. Яка додаткова інформація міститься в тексті? Що додаткового змальовують мініатюри? 3. Як минало буденне життя середньовічного рицаря?
7—8.3. Яким було життя в середньовічному місті?
Уже з XI ст. міське життя поступово пожвавлювалося. Завдяки розвитку торгівлі насамперед відроджувалися міста на узбережжі Середземного моря. Упродовж XII-XV ст. розквіту набули італійські Генуя, Венеція та Флоренція. Тамтешні комерсанти, витіснивши візантійців, дуже швидко налагодили надзвичайно прибуткові зв’язки між Сходом і Заходом. Згодом почали створюватися гільдії — об’єднання купців (деколи й ремісників) для захисту своїх прав та інтересів. Найзаможніші заробляли не тільки торговими операціями, а й лихварством — наданням позик під високі відсотки. Вже в XIV ст. італійські лихварі кредитували англійських та французьких королів. У XIV ст. німецькі підприємці та міста Балтійського узбережжя (Любек, Росток, Штральзунд) утворили Ганзу — Ганзейський союз, до якого згодом приєдналися північноєвропейські Бранденбург, Краків, Гамбург, Гданськ, Торунь, Рига та інші. Окрім морських, використовувалися сухопутні торгові шляхи.
Наприклад, той, що пролягав зі Сходу через Київ, Львів, Краків, Прагу і Реґенсбурґ, забезпечував постачання східних товарів до серця Європи.
Унаслідок удосконалення технологій у сільському господарстві та завдяки жвавій ремісничо-підприємницькій діяльності зросла кількість городян. Якщо в ранньому Середньовіччі великим уважався міський осередок, де мешкали 5-10 тис., то вже в XIII ст. кілька таких осередків могли похвалитися показниками понад 50 тис. осіб. (Першість тривалий період утримував Константинополь, де числилося до 1 млн мешканців.) Зазвичай міста поповнювалися селянами-втікачами. Тоді побутувало своєрідне правило: якщо втікач «дихав» міським повітрям рік та один день, то його вже не повертали землевласникові.
Щоби захиститися від впливу рицарів-феодалів, городяни об’єднувалися в комуни, комплектували власні військові підрозділи та самостійно розв’язували внутрішні проблеми. Зокрема, з XII ст. поширилося магдебурзьке право, сформоване в німецькому місті Магдебург, відповідно до якого піддані міщани звільнялися від суду феодала й самостійно господарювали. Управління та судочинство здійснювалося через виборні органи — раду й лаву. Навіть планували будівництво у таких містах за певними правилами. Так, у центрі розташовували ратушу — величну споруду, в підземеллях якої утримували злочинців, а в наземних приміщеннях засідали управлінці, вирішували громадські справи, виносили вироки. На облаштування міст виділялося не так багато грошей. У багнюці невимощених вулиць міг втопитися вершник. Щільна невпорядкована забудова заступала сонячні промені. Духовенство, наймані робітники, різні авантюристи, студенти, жебраки, торговки дрібним крамом створювали строкате й хаотичне середовище. Проте навіть за таких обставин влаштовували урочисті прийоми на честь візитів шанованих чи владних персон, проводили театралізовані дійства, організовували свята, які нині ми називаємо карнавалами. Якщо ж видовищ бракувало, «насолоджувалися», скажімо, стратою злочинців, що вважалася цілком прийнятною і моральною розвагою.
Ремісники, які мешкали в містах, теж упорядковували своє повсякдення. Вони гуртувалися в цехи, які складали статути щодо регулювання взаємин, правила якісного виробництва та збуту товарів. Цех очолював цехмістер, якому підпорядковувалися майстри, підмайстри та учні. Щоб стати майстром, потрібно було тривалий час платно навчатися, виготовити найкращий виріб, «шедевр» (це зараховували як екзамен), та організувати розкішний бенкет. Підмайстри допомагали майстрам або наймитували в них. Учні — це підлітки та юнаки, щойно прийняті опановувати певне ремесло. Часто вони жили в домі, де розташовувалася майстерня. Навчали дуже жорстко — лише в XIII ст. німецьким майстрам заборонили бити учнів по голові.
Думаємо і діємо!
1. Назвіть і покажіть на мапі найбільші середньовічні міста Європи та основні торговельні шляхи. 2. Якими особливостями вирізнялися міста, що отримали магдебурзьке право? Складіть посадову драбину цехових ремісників. Хто такі партачі? З’ясуйте у вчителя/вчительки, 3. Зіставте і порівняйте повсякденне життя мешканців європейських міст та городян Русі. Що в їх буденності було спільним, а що відмінним?
7—8.4. Яким було життя в селянській господі?
Сільська робота, мініатюра, XIV ст.
Селянські оселі були скромними, а їх внутрішнє оздоблення — бідним. Зазвичай ліжко було головним і чи не єдиним предметом у кімнаті. Сім’ю, яка могла дозволити собі таке спальне місце, уважали цілком заможною. Спинки та боковини ліжка прикрашали різними оббивками, оздобами. Матраци, подушки й ковдри набивали сіном чи соломою. Убогі спали на земляній підлозі, також укритій сіном. Часто старе «постеління» не викидали, а достеляли зверху новий пласт сухої трави. Невибагливу їжу готували на відкритому вогнищі, тому не дивно, що в таких будівлях часто ставалися пожежі. Завдавали господарям не лише клопотів, але й збитків, щурі, миші та комахи, які залюбки оселялися в селянських помешканнях. Узимку селяни в хати переводили худобу, щоб та не замерзала.
Робочий день селянина чи селянки починався вдосвіта. Кожен із сім’ї виконував певні обов’язки. Адже потрібно було не лише дати лад власному господарству, а й виконати повинності для феодала. На відміну від знаті і заможних міщан, мешканці села носили темний одяг (яскраві одежі були їм заборонені). Рицарі ставилися до селян, як до нижчих істот, однак і ті недолюблювали «людей, що воюють» та відповідали їм своєю зневагою. Наприклад, на турніри часто приходили місцеві трударі, які під час двобоїв радо вболівали за суперників свого пана.
Селяни об’єднувалися у громади. Разом працювали, спільно користувалися лісами та луками, гуртом святкували, колективно відповідали за скоєні злочини. Не всіх задовольняло таке життя. Найрішучіші або ті, хто зневірювалися, втікали до міст. Дехто вдавався до розбійництва чи ставав учасником народного повстання (наприклад, Жакерії, що в середині XIV ст. сколихнула Францію). Однак здебільшого селяни сумлінно господарювали на власній землі, терплячи незгоди та радіючи скромним успіхам.
Думаємо і діємо!
1. Розгляньте мініатюру «Сільська робота». Розкажіть, які види робіт виконували середньовічні селяни. Чи відрізнялися ті заняття від сучасних? Якими знаряддями праці користувалися середньовічні селяни? 2. Зіставте повсякденне життя селян країн Європи та Русі. Що спільного, а що відмінного в їх побуті? 3. Чому селяни часто втікали в міста? Як ви гадаєте, чи могли вони досягти успіху, ставши міщанами?
Ще раз про головне
Перевірте себе!
1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами:
Коли ____ ? Що ____ ? Хто ____ ? Де ____ ? Звідки ми можемо дізнатися про ____ ? Чому ____ ? Як ____ ? Який результат ____ ? Запропонуйте свої запитання однокласникам.
2. А. З’ясуйте походження слова «турнір». Які ви знаєте турніри, окрім рицарських? Б. Із добірки слів «Ганза», «гільдія», «лихварство», «майстер», «підмайстер», «учень», «цех» виберіть ті, що потрібні для розповіді про розвиток середньовічного ремесла.
3. А. Покажіть на мапі найбільші міста Європи, основні торговельні шляхи в Середньовіччі. Б. Про повсякдення представників яких станів середньовічного суспільства розповідається в другому-четвертому питаннях параграфа?
4. А. Поясніть походження та значення вислову «Міське повітря робить людину вільною». Б. Розв’яжіть історичну задачу. «5 квітня 1234 р. в місті N-berg упіймали селян Ганса і Курта. Господар вимагав повернення їх у маєток на підставі того, що вони втекли. Втікачі привели свідків, які присяглися на Біблії, що бачили, як біля міського костелу Ганс і Курт жебракували на минулорічну Пасху, яка припала на 5 травня. Яке рішення ухвалив суд щодо селян-утікачів?»
5. Поміркуйте і поясніть, чому впродовж X—XIV ст. кількість населення в Європі зросла втричі?
6. Використовуючи інформацію параграфа або додаткових джерел, намалюйте уявний середньовічний замок. Відобразіть його основні архітектурні елементи.
Коментарі (0)