Болгарія

На півдні Балканського півострова тюркомовні болгари, змішавшись з тамтешніми південними слов'янами, заснували свою державу Перше Болгарське царство (70 рр. VII ст.). Римські традиції та сусідство з Візантією сприяли швидкому розвитку Болгарії, особливо після того, як у 864 році князь Борис приймає від візантійців християнство. Ця подія сприяла розквіту культури, особливо древньоболгарської літератури, адже вся християнська література перекладалася на слов’янську мову і записувалася кирилицею.

Найбільшої могутності Перше Болгарське царство досягло у часи сина Бориса царя Симеона Великого (893—927 рр.), в правління якого вона перетворилась на одне з найбільших на Балканах та всій Східній Європі. Як Симеон так і його нащадки, спали і бачили себе володарями візантійського трону, тому і не давали Візантії спокою своїми нападами. Візантія спробувала, як кажуть китайці, «вигнати диявола за допомогою сатани» — розгромити Болгарію силами князя русів Святослава. Святославу вдається захопити Болгарію і теж саме він хоче учинити з Константинополем. Але не так сталося, як гадалося... Святослав загинув від рук печенігів, найнятих Візантією.

У 1014 році візантійський імператор Василь ІІ розгромив болгарську армію та дуже жорстоко розправився з полоненими, за що і отримав прізвисько Болгаробойця.

Болгарія надовго потрапляє під владу Візантії, на цьому період Першого Болгарського царства завершується.

Наприкінці ХІІ ст. Болгарія повстала і повернула собі незалежність. Але Друге Болгарське царство (1187—1396) ніколи не досягає такої могутності, як Перше. В країні загострюється боротьба між різними угрупуваннями феодалів. У 1242 році Болгарія піддається монгольській навалі і змушена до кінця ХІІІ ст. платити данину Орді.

Середньовічна історія Болгарії закінчується у 1396 році, коли Друге Болгарське царство відійшло у минуле під натиском турків-османів.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно