Виникнення ісламу та Арабський халіфат
- 15-04-2022, 22:36
- 561
7 Клас , Всесвітня історія 7 клас Щупак
§ 7. ВИНИКНЕННЯ ІСЛАМУ ТА АРАБСЬКИЙ ХАЛІФАТ
Покажіть на карті світу Азію та Аравійський півострів. Якими були основні заняття кочових народів? Як називається священна книга юдеїв та християн? Пригадайте визначення понять: «язичництво», «монотеїзм».
ВПЛИВ ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНИХ УМОВ АРАВІЇ НА СПОСІБ ЖИТТЯ ЇЇ НАСЕЛЕННЯ. Араби — семітський народ, який тисячі років тому оселився на Аравійському півострові. За традицією, біблійний Авраам мав сина Іцхака, від якого походять євреї, та Ісмаїла й Кахтана, від яких свій рід ведуть араби (слово «араби» означає сухий, посушливий, пустельний).
Прибуття каравану для торгівлі. Картина художника Едвіна Лорд Вікса
Клімат Аравії дуже сухий і жаркий, у центрі півострова температура сягає +50 °С. Постійних річок тут майже немає. Від пекучого сонця не можна врятуватися серед поодиноких пустельних рослин, і лише в оазах є життя. Тут ростуть фінікові пальми, фруктові дерева, люди вирощують бавовну та зернові.
Природа пустелі визначила заняття населення, основним з яких було кочове скотарство. Араби рухалися разом з чередою овець і кіз. З ними були і «кораблі пустелі» — верблюди, які не тільки самі можуть тривалий час обходитися без води, а й дають молоко.
Аравійський півострів в усі часи перетинали важливі торговельні шляхи. Каравани перевозили пахощі й тканини з Південної Аравії; рабів, золотий пісок і слонову кістку — з Африки; зброю, зерно і рослинні олії — із Сирії; шовк — із Китаю; перли — з узбережжя Перської затоки. Уздовж караванних доріг виникли поселення зі складами товарів, заїжджими дворами, саме тут велася місцева торгівля і селилися ремісники. Кочівники постачали каравани верблюдів провідниками з озброєною охороною. Вони стягували з торговців податки за прохід по своїй території, продавали їм хутро, шкіру й худобу.
Араби, як і всі інші кочові народи, славилися своєю гостинністю. На гостя не поширювався закон кровної помсти. Смертельний ворог, який встиг доторкнутися до намету, міг відчувати себе в цілковитій безпеці — він гість. Для нього різали останнього барана й останнього верблюда. Адже найбільша ганьба — погано прийняти гостя. Гість — це джерело вістей; знання, необхідні для мудрих і далекоглядних рішень.
ДОІСЛАМСЬКІ ВІРУВАННЯ АРАБІВ. Здавна кожне плем’я арабів поклонялося своїм божествам. Вони обожнювали зірки, скелі, джерела води. З особливою повагою ставилися до жіночих божеств. Ушановували зображення богів, храм Кааба в місті Мекка. Богам приносили в жертву тварин. Існувало уявлення і про верховного бога, якого називали Аллахом.
Розклад первісного суспільства і зародження феодальних відносин призвели до занепаду давніх релігійних вірувань. Торгівля арабів із сусідніми країнами сприяла проникненню в Аравію юдаїзму та християнства. В Аравії зародилося вчення халіфів, яке визнавало єдиного Бога і використовувало деякі вірування, що є спільними у юдеїв і християн.
ПОЧАТОК ПРОПОВІДІ МУХАММЕДА. Мухаммед (Мухаммад) належав до збіднілого роду й у 6-річному віці залишився сиротою. Про нього піклувалися родичі, а він пас їхніх кіз і овець. Пізніше Мухаммед займався торгівлею, але після одруження покинув цю справу.
У 610 р. Мухаммед почав проповідувати нову релігію — іслам. Він стверджував, що немає інших богів, крім всемогутнього єдиного Бога — Аллаха, а себе називав посланцем Бога — його пророком.
Іслам (з араб. — покірність Богу) — назва мусульманської релігії, заснованої Мухаммедом. Послідовники ісламу — мусульмани.
У ранніх проповідях Мухаммед сміливо викривав мекканських багатіїв, засуджував тих, хто неправедно наживав багатство. Він закликав багатіїв допомагати бідним, сиротам і вдовам, а також викуповувати і звільняти рабів. У Мухаммеда з’явилися послідовники, що вбачали в ньому посланця небес. Усі, хто приймав нову релігію, називали себе мусульманами, тобто покірними Богові. Мухаммед закликав арабів припинити ворожнечу й об’єднатися, прийнявши єдину віру.
Мухаммед одержує одкровення від ангела (ілюстрація з манускрипту, 1307 р.)
ОБ’ЄДНАННЯ АРАБІВ. У місті Мекка спочатку було небагато прихильників ісламу. Мекканська знать не хотіла втрачати свою релігію, що зміцнювала торгові зв’язки Мекки з арабськими племенами. Тому послідовників ісламу переслідували. Мухам мед зі своїми прихильниками переселився в сусідню оазу, що пізніше була названа на його честь Мединою — містом Пророка. Більшість жителів Медини перейшла на бік Мухаммеда, а його противники були вигнані і частково знищені. До Медини звідусіль сходилися послідовники Мухаммеда. У боротьбі з Меккою вони досягали дедалі більших успіхів — перетяли шлях, який вів на північ, і захопили кілька багатих караванів. Тоді мекканці разом із союзними племенами взяли в облогу Медину. Але прихильники Мухаммеда заздалегідь підготувалися до цього: вони вирили земляні укріплення і відбили напад мекканців.
У 630 р. мекканська знать уклала з Мухаммедом угоду і відчинила перед ним браму Мекки. Більшість арабських племен прийняла іслам і визнала владу Мухаммеда. Опір непокірливих придушили військові загони. Мекка, як і Медина, стала «священним містом усіх мусульман». У Мецці розташовується головне святилище мусульман — храм Кааба (що в перекладі з арабської означає куб). Це — цегельний чотирикутний будинок, в одну зі стін якого вмонтована святиня мусульман — «чорний камінь», що впав з неба.
Храм Кааба — головна святиня ісламу (сучасне фото)
Так відбулося об’єднання арабів. Мухаммед став главою Арабської держави і мусульманської церкви. У його розпорядженні було військо, що складалося з ополчень племен. На час смерті Мухаммеда під владою мусульман перебувала вже велика частина території Аравії.
АРАБСЬКИЙ ХАЛІФАТ ЗА ОМЕЙЯДІВ. Після смерті Мухаммеда Арабською державою управляли халіфи (намісники пророка). У VІI—VIII ст. вони завоювали всю Аравію.
Мечеть Омейядів
Згодом численні загони арабів на верблюдах, конях, пішки вийшли за межі Аравійського півострова. Головною силою їхнього війська була швидка легка кіннота. Араби завоювали Візантію та Іран. Населення, що потерпало від війн і обтяжливих податків, не чинило арабам серйозного опору. Місцеві жителі казали: «Бог помсти послав арабів, щоб звільнити нас від жорстокості ромеїв».
Найбільші території були завойовані за час правління халіфа Омара. Він був мудрим, вольовим, енергійним правителем, не любив розкоші. Його військо вирушило на Іран. У вирішальному бою, що тривав три дні, бойові слони іранців розладнали ряди арабів. Проте араби почали відрубувати слонам хоботи, і ті, збожеволівши від болю, кинулися топтати лави іранських воїнів. Надійшло арабське підкріплення — й іранці були розгромлені. Втім у арабів, що втратили третину війська, забракло сил для переслідування ворога.
Через два тижні араби увійшли в столицю Ірану, а через п’ять років завоювали весь Іран. Були підкорені також Візантія, Палестина, Сирія, Єгипет, Лівія. Протягом VII—VIII ст. араби захопили Вірменію, Грузію, Азербайджан, Іспанію, Середню Азію, Східний Іран, Афганістан, проникли в Північно-Західну Індію.
Так від берегів Атлантики до меж Індії та Китаю утворилася величезна держава арабів — Арабський халіфат.
Після Омара халіфом став Осман (644—656 рр.) із багатого мекканського роду Омейядів. Високі державні пости обіймали його родичі. Незадоволені правлінням Османа, вони підтримували двоюрідного брата Мухаммеда — Алі, який був одружений з єдиною донькою пророка. Прихильники Алі стверджували, що престол має належати йому та його нащадкам. Їх почали називати шиїтами (від слова «шиа» — група, партія). На бік шиїтів перейшла частина знаті, бедуїнів (кочівників), селян.
Чимало шиїтів під виглядом прочан прибуло до Мекки. Вони вчинили заколот і вбили Османа. Халіфом було проголошено Алі (656—661 рр.). Але намісник Сирії з роду Омейядів розпочав проти нього воєнні дії.
Частина шиїтів вважала, що халіфом можна обрати будь-якого мусульманина, і не обов’язково родича пророка. Близько 12 тис. осіб відокремилися від війська Алі і заявили: «Немає халіфа інакше, як з волі Бога і народу». Їх почали називати хариджитами (що означає «ті, що вийшли»). Хариджити обрали свого халіфа.
Халіф Алі всіляко переслідував хариджитів. За кілька років він знищив їхні головні сили. За це навіть багато колишніх прихильників Алі зненавиділи його. Одного разу, коли Алі входив у мечеть, його закололи хариджити.
Престол халіфа перейшов до роду Омейядів, які правили з 661 р. до 750 р. Столицею халіфату став Дамаск — місто в Сирії.
Усі неараби повинні були сплачувати податок за землю від 1/3 до 2/3 врожаю — продуктами і грошима. Мусульмани платили менші податки, ніж немусульмани. Це змушувало багатьох жителів завойованих країн приймати іслам.
Халіфи з роду Омейядів були сунітами. Вони визнавали священною книгою ісламу не тільки Коран, а й Суну — збірник висловлювань Мухаммеда, що служили поясненням до Корану. Суніти визнавали халіфа главою ісламу. Натомість шиїти не вважали Суну священною книгою і вимагали, щоб віруючими керували духовні наставники — імами (що означає «ті, що стоять попереду»). Шиїти поклонялись одночасно Мухаммеду й Алі, а священними, крім Мекки та Медини, вважали міста, пов’язані з Алі та його нащадками.
Повстання проти Омейядів розпочалося в Середній Азії, а звідти перекинулося на Іран та Ірак. Військо халіфа зазнало поразки. Халіф утік спочатку до Сирії, а звідти в Єгипет, де був убитий.
Наступною після Омейядів Арабським халіфатом правила династія Аббасидів. Цей рід вів своє походження від Аббаса, дядька пророка Мухаммеда. Правління Аббасидів у Багдаді (750—1258 рр.) було часом могутності держави та розквіту Ісламської культури.
Спіральний мінарет Великої Мечеті в м. Самарра (Ірак) — архітектурна пам’ятка епохи Аббасидів. Її висота — 52 м, ширина — 33 м. У ті часи це була найбільша споруда ісламського світу (сучасне фото)
МУСУЛЬМАНСЬКА РЕЛІГІЯ. Мусульманство сформувалося з елементів юдаїзму, християнства, вчення халіфів і домусульманських вірувань. Іслам покладає на правовірного мусульманина п’ять основних обов’язків: 1) вірити, що існує лише один Бог — Аллах, а Мухаммед — його пророк; 2) молитися п’ять разів на день; 3) дотримуватися головного посту протягом місяця всім, крім хворих і немовлят, від світанку до заходу сонця; 4) витрачати п’яту частину доходу чи здобичі на милостиню — на допомогу бідним або сиротам, щоб звільнитися від гріхів; 5) якщо можливо, здійснити хоча б один раз за життя паломництво до святих місць — Мекки та Медини.
Коран — священна книга мусульман
Іслам закликав мусульман до священної війни проти «невірних» — послідовників інших релігій. У Корані сказано, що вбиті на такій війні мусульмани негайно потрапляють у рай; участь у ній звільняє від усіх вчинених раніше гріхів.
Каліграфічний запис мусульманської молитви
Уявлення про світ, викладені в Корані, в основному подібні до тих, що містяться у Біблії. У Корані сказано, що Аллах створив світ за шість днів: спочатку він подбав про небо, світила, а потім про Землю. І на ній, щоб закріпити її нерухомо, звів гори. Аллах створив живих істот, на шостий день створив із глини першу людину — Адама, а із його ребра — Єву. Сьомий день (у мусульман це п’ятниця) вважається днем відпочинку. В ісламі є уявлення про страшний суд, про рай і пекло.
Коран вимагає повної покірності волі Аллаха. Найтяжчий гріх — зречення віри. Розроблені на основі Корану правила поведінки називаються шаріат (тобто «правильний шлях»). Мусульманин повинен бути скромним і терплячим, мужньо долати всі життєві труднощі та негаразди; не вбивати, не красти, не брехати, любити ближнього, шанувати батьків, підтримувати родичів. Прощення взаємних образ вважається похвальним, але у певних випадках іслам визнає право на кревну помсту. Коран закликає людину працювати заради досягнення райського блаженства. Мусульманам забороняється пити вино, грати в азартні ігри.
Коран (з араб. — читання) — священна книга ісламу, в якій за часів халіфа Османа були записані пророцтва Мухаммеда.
Іслам установлює панування чоловіка в сім’ї; жінка і діти залежать від чоловіка і батька. Мусульманину дозволялося мати не більш як чотири дружини, якщо він може їх утримувати. Розлучення допускається і відбувається тільки з ініціативи чоловіка, який може вигнати дружину.
У середні віки іслам дуже впливав на звичаї і побут, право і мораль арабів, а також на жителів завойованих ними країн.
Мовою документів
Із легендарної біографії Мухаммеда
Потім люди приймали іслам юрбами з чоловіків і жінок, так що поширилася слава про іслам по Мецці і говорили про нього. Далі Аллах наказав своєму посланникові провістити те, що надійшло до нього, сказати людям про своє посланництво і закликати до нього. Минуло три роки відтоді, як Мухаммед приховував посланництво своє і тримав його в таємниці доти, доки Аллах не звелів розповісти про нього.
Сподвижники Мухаммеда йшли в міжгір’я для молитви, вони ховалися. І от, коли Сад-ібн-Абу-Ваккас із групою сподвижників Мухаммеда був в одному з міжгір’їв Мекки, застала їх група багатобожників, а вони молилися. Ті почали осуджувати і ганьбити їх, поки не вступили в бійку з ними. Тоді Сад ударив одного з багатобожників щелепою верблюда і поранив його. Це була перша кров, пролита в ісламі.
Як, судячи з документа, відбувалося поширення ісламу?
ЗНАННЯ ТА КУЛЬТУРА АРАБСЬКОГО СВІТУ. Арабський халіфат часів Омейядів був побудований на взірець Візантійської імперії. Араби не нав’язували іншим своєї віри, терпимо ставилися до іновірців, особливо до юдеїв та християн, яких називали «народами Писання». Універсальною мовою ісламу стала арабська, що сприяло поширенню знань. Арабська література, і особливо поезія, були взірцем для багатьох цивілізованих народів.
Мечеть «Купол Скелі» в Єрусалимі (сучасне фото) збудована в 687—691 рр. на місці юдейського храму Соломона. Оздоблена складним геометричним орнаментом, мечеть є зразком раннього мусульманського архітектурного стилю
Араби відіграли значну роль у поєднанні досягнень давньоримської культури, здобутків греків та інших народів. Один із найважливіших винаходів — десяткову систему числення — араби перейняли в Індії (тому індійські цифри ми називаємо «арабськими»).
Зіставте зручність запису римськими та арабськими цифрами одного і того самого числа.
Дуже широкими були знання арабів у галузі медицини, у тому числі з хірургії. Вони були й гарними астрономами. Спеціальний пристрій — астролябія — допомагав орієнтуватися на місцевості по зірках та подорожувати пустелями й морями.
Араби досягли великої майстерності в мистецтві орнаменту (за ісламом, зображувати людей та тварин було заборонено). Вишукані зразки арабської архітектури VII—IX ст. дійшли й до наших днів.
ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:
запитання і завдання
Знаю і систематизую нову інформацію:
1. Якими були доісламські вірування арабів?
2. Що проповідував Мухаммед?
3. Як відбулося об’єднання арабів?
4. Хто такі шиїти, суніти?
5. Які держави були завойовані арабами?
Мислю творчо і самостійно:
6. Як ви вважаєте, чому іслам набуває дедалі більшого поширення у світі?
Умію працювати з картою:
7. Покажіть на карті кордони Арабського халіфату.
Обговоріть у групі:
8. Поясніть причини воєнних успіхів арабів.
9. Які культурні й наукові досягнення середньовічних арабів є популярними в сучасному світі?
ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:
630 р. • початок правління Мухаммеда у Мецці
644—656 рр. • правління халіфа Османа
656—661 рр. • правління халіфа Алі
Коментарі (0)