§ 20. СВЯЩЕННА РИМСЬКА ІМПЕРІЯ. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ГЕРМАНСЬКИХ ІМПЕРАТОРІВ

Пригадайте, якими були заняття германських племен. Коли виникла імперія Карла Великого? Які землі були в її складі? Дайте визначення понять: «феодальна роздробленість», «король», «імператор».

УТВОРЕННЯ НІМЕЦЬКОГО КОРОЛІВСТВА. Німеччина відділилася від Каролінгської імперії в результаті її розпаду. За Верденським договором (843 р.) землі, розташовані на схід від Рейну (територія Німеччини), відійшли до одного з онуків Карла Великого — Людовіка Німецького. Так виникло Східнофранкське королівство — майбутня Німеччина. Упродовж 60 років ним правили нащадки Карла Великого.

Датою виникнення Німецького королівства, на думку сучасних німецьких істориків, є 911 рік. Тоді, після смерті останнього правителя Східнофранкського королівства з династії Каролінгів, його очільником було вперше обрано представника місцевої знаті — герцога Конрада І (911—918 рр.).

Його онук, саксонський герцог Генріх І Птахолов (919—936 рр.), започаткував нову Саксонську династію на німецькому престолі. Німецьке королівство в цей час становили чотири герцогства — Швабія, Баварія, Франконія та Саксонія.

Генріху І Птахолову підносять королівську корону. Картина художника Германа Фогеля

Німецького короля обирали представники вищої знаті. Через те, що трон у спадок не передавався, король за життя мав отримати згоду князів на коронацію свого сина. Тому німецькі монархи йшли на великі поступки феодалам. Князям надавалося право чеканити свої монети, судити населення, збирати податки і мито, засновувати нові міста.

Знайдіть на карті сучасної Німеччини (праворуч) землі, що входили до Німецького королівства за Генріха І Птахолова.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК НІМЕЦЬКИХ ЗЕМЕЛЬ. Історія Німеччини в середні віки багато в чому відрізняється від історії країн Західної Європи, що входили раніше до складу Римської імперії. На німецькі землі влада імперії не поширювалася. Цим пояснюються порівняно повільні темпи розвитку їхнього господарства.

У Німецькому королівстві панувала феодальна роздробленість. Герцогства відрізнялися одне від одного за складом населення, мовою, рівнем розвитку господарства.

Покріпачення селян відбувалося нерівномірно. Одночасно з селами, в яких община перебувала під владою великих землевласників, існували поселення, в яких жили дрібні феодали й закріпачувалися тільки окремі селяни. У багатьох селах жило чимало вільних селян.

Основним заняттям германців було землеробство. Вони також займалися садівництвом, городництвом. У XI ст. розпочалося піднесення господарства. Міста багатіли. Найбільші з них приваблювали населення навколишніх сіл. Однак жодне місто не стало центром всієї країни. Великі міста більше торгували з іншими країнами, ніж між собою. Тому німецькі міщани не прагнули до об’єднання.

Дрібні і середні феодали потрапили в залежність від князів. Вони були занадто слабкими для того, щоб стати надійною опорою центральної влади.

Об’єднання Німеччини відбувалося навколо місцевих центрів. Замість єдиної централізованої держави в ній утворилося безліч країн на чолі з князями.

Селяни йдуть на ринок. Картина художника Пітера Пауля Рубенса (фрагмент)

ОТТОН І ТА УТВОРЕННЯ НОВОЇ ІМПЕРІЇ. Німецьке (Тевтонське) королівство поступово захоплювало нові землі. Спочатку воно вело боротьбу з полабськими слов’янами, які зрештою пообіцяли прийняти християнство і платити данину.

Німецьку знать приваблювала також багата Італія. Король був зацікавлений у встановленні верховенства над папою, бо це сприяло зміцненню його влади над духовенством Німеччини. У середині X ст. німецький король Оттон І (936—973 рр.) зі своїми феодалами захопив Північну і частково Середню Італію.

Оттон І Великий (статуя у м. Магдебург, Німеччина)

У 962 р. Оттон І був коронований у Римі як імператор. Пізніше, у 1157 р., нова імперія була названа Священною Римською імперією німецької нації. Її правителі прагнули завоювати всю Західну Європу.

Німецькі імператори не мали повного контролю над Північною і Середньою Італією. Кожний новий імператор був змушений добиватися корони і влади над Італією за допомогою нових загарбницьких походів. Витрати, пов’язані з війнами, щоразу лягали важким тягарем на плечі селян.

Південну Італію німецьким феодалам не вдалося завоювати. Майже всі свої землі повернули слов’янські племена лютичів і бодричів. Воєнні походи на Угорське королівство закінчилися поразкою. Не вдалося підкорити і Чехію, вона перебувала лише в частковій залежності від імперії.

ЖИВА ІСТОРІЯ:

документи, особистості, цікаві подробиці

Оттон І уславився тим, що завдав нищівної поразки мадярам у битві на річці Лех поблизу Аугсбурга в Баварії і, за прикладом Карла Великого, знову відновив імперію на Заході. Священна Римська імперія істотно поступалася розмірами Давній Римській і Франкській імперіям, але проіснувала значно довше — до початку XIX ст. Офіційно до складу Священної Римської імперії в XI ст. належали Німеччина і Північна Італія.

Покажіть на карті, уміщеній у вашому атласі, кордони Священної Римської імперії німецької нації за Оттона І. Дізнайтеся більше про особливості її утворення та існування.

Ордени (уряди) Священної Римської імперії, встановлені імператором Оттоном

БОРОТЬБА РИМСЬКИХ ПАП З ІМПЕРАТОРАМИ. У середині XI ст. помітно підсилилося папство. В абатстві (католицький монастир з належними йому володіннями) Клюні в Бургундії (Франція) розпочався рух за укріплення влади папи римського. Від назви абатства цей рух у католицькій церкві (кінець Х—ХІ ст.) отримав назву клюнійський.

Абатство Клюні було засновано у 909 р. Відмітною його рисою було те, що монастир підпорядковувався безпосередньо папі

Основними вимогами клюнійців були: суворий режим у монастирях, незалежність їх від світської влади й єпископів, безпосереднє підпорядкування папі. Вони виступали проти призначення і зняття німецькими імператорами єпископів і абатів. Їх, на думку клюнійців, по всій Західній Європі (у тому числі в Німеччині) повинні були призначати тільки папа або його посланці.

Виконання цих вимог завдало б сильного удару по королівській владі. Німецький імператор позбавлявся всіх церковних володінь, підтримки духовенства. У таких умовах зіткнення між папством і Німецькою імперією було неминучим.

Відкрита боротьба спалахнула між папою Григорієм VII (1073—1085 рр.) і німецьким королем та водночас імператором Священної Римської імперії Генріхом IV (1056—1106 рр.).

Генріх IV

Папа Григорій VII мав видатні здібності, невичерпну енергію, був владним політиком, що пристрасно обстоював свої погляди, але при цьому був нетерпимим до чужих. Він рішуче виступав за верховенство церковної влади над світською. Основною опорою папи були єпископи і монастирі.

Григорію VII протистояв слабкий і зарозумілий, але спритний Генріх IV. Він нічим не гребував на шляху до досягнення панування в Німеччині й Італії. Генріх IV позбавив влади папу Григорія VII. У відповідь папа звільнив підданих Генріха від присяги на вірність королю і проголосив, що позбавляє його престолу. Скориставшись цим, великі феодали Німеччини вчинили заколот проти Генріха IV.

Король змушений був шукати примирення з папою. У 1077 р. без війська він вирушив до Італії. Папа перебував тоді у тосканському замку Каносса (на півночі Італії). Протягом трьох днів Генріх IV приходив до стін замку у вбранні грішника, босоніж, з непокритою головою. Зрештою його допустили до папи, і він вимолив у нього прощення.

Але, придушивши заколот феодалів, Генріх IV відновив війну проти папи і вирушив з військом до Італії. У 1084 р. він захопив Рим. Григорій VII змушений був бігти на південь Італії, де згодом помер.

Боротьба пап з імператорами тривала й у наступні століття. До неї була прикута увага багатьох правителів європейських країн.

Для історії Європи важливим було те, що ця боротьба пап з імператорами поклала початок розподілу влади на духовну та світську, що є підвалиною демократії.

Вислів «піти до Каносси» вживають і сьогодні. Він означає необхідність йти на принизливі поступки та цілковите підкорення.

БОРОТЬБА ЗА НІМЕЦЬКУ КОРОНУ. У 1138 р. в Німеччині утвердилася династія Штауфенів (Гогенштауфенів). Найбільшої могутності ця династія досягла, коли монархом став Фридрих І Барбаросса (Рудобородий, 1152—1190 рр.).

Фридрих І Барбаросса підкоряється владі папи римського Александра III. Фреска Спінелло Аретіно в Палаццо Публіко в Сієні, Італія

Верховну владу німецького короля визнали королі Чехії, Угорщини, Польщі, Данії. Барбаросса ціною поступок князям добився припинення міжусобних війн у Німеччині.

У 1154 р. Фридрих здійснив свій перший похід в Італію, щоб здобути імператорську корону. Тут він придушив виступи проти духівництва і влади папи, які очолював чернець Арнольд. Як подяку за допомогу папа проголосив Фридриха імператором. Проте насильство і грабежі німецьких рицарів викликали в Римі таке обурення, що Фридрих поспішив повернутися до Німеччини.

Проти Фридриха згуртувалися і виступили його непримиренний ворог папа Александр ІІІ і міста Північної Італії та Сицилійського королівства, якими правили тоді нормани.

Фридриху доводилось організовувати нові й нові походи. У 1176 р. під Міланом відбулася одна з найбільш знаменитих битв Середньовіччя. Військо Барбаросси було вщент розгромлене, а він ледве не потрапив у полон.

У 1177 р., через 100 років після подій у Каноссі, імператору знову довелося принижуватися перед папою Александром III. Фридрих, поцілувавши черевик папи, на площі у Венеції привселюдно заявив про своє каяття і підписав перемир’я на шість років, а пізніше — мир. Ця битва «поховала» плани імператора підкорити Італію.

ЖИВА ІСТОРІЯ:

документи, особистості, цікаві подробиці

Фридрих І Барбаросса був жорстоким, надзвичайно честолюбним і спритним політиком. Це був типовий рицар-король, з державницьким хистом і невичерпною енергією. Вважаючи себе видатним полководцем, дипломатом і продовжувачем справи Карла Великого, Фридрих захопився ідеєю відновлення Римської імперії. Для підкорення інших країн та їхніх правителів Фридрих Барбаросса створив чисельну для того часу армію. Її основною силою була важка, закута в сталеві обладунки рицарська кіннота. Фридрих Барбаросса, так само як і інші войовничі монархи європейського Середньовіччя, вимагав від німецьких рицарів досконалого володіння усіма рицарськими мистецтвами. Такими були: верхова їзда, плавання, стрільба з лука, кулачний бій, соколине полювання, гра в шахи та складання віршів. Німецький король та його рицарі вдосконалювали своє бойове мистецтво в постійних міжусобних феодальних війнах. Крім воєн, гідним для себе заняттям рицарі вважали тільки полювання та турніри, до яких Барбаросса мав особливу пристрасть.

Які вміння німецьких рицарів вам до вподоби? Що засуджуєте?

Фридрих І Барбаросса (гравюра на міді)

Син Фридриха, Генріх VI (1190—1197 рр.), намагався йти шляхом батька. Він урочисто коронувався в Палермо і з Південної Італії хотів правити всією країною. Генріх VI мріяв про те, щоб навіки утвердити імператорську корону за династією Штауфенів, але на 32-му році життя несподівано помер.

Німецькі князі, стурбовані посиленням Штауфенів, вирішили обрати імператора з іншої династії. Розпочалася боротьба між двома кандидатами: Філіппом Швабським і Оттоном IV. Але перемогли Штауфени, що обрали імператором сина Генріха — молодого Фридриха II (1220—1250 рр.). Папа Інокентій III остаточно віддав йому імператорську корону.

Імператор Священної Римської імперії Фридрих II в Палермо. Картина художника Артура фон Рамберга

Молодий імператор хотів воскресити силу імперії. Але це призвело до конфлікту з папством. У 1250 р. Фридрих II загинув. Так закінчилась історія могутньої німецької династії. Німеччина вступила в період так званого Великого міжцарів’я (1258—1273 рр.).

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:

запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію:

1. Як утворилося Німецьке королівство?

2. Чим Німецьке королівство в XI—XII ст. відрізнялося від інших країн Західної Європи? Назвіть причини цих відмінностей.

3. Розкажіть про перебіг боротьби римських пап з імператорами Священної Римської імперії.

4. Складіть план до пункту параграфа «Боротьба за німецьку корону».

5. Поясніть поняття «клюнійський рух».

Мислю творчо і самостійно:

6. Завдяки чому папа Григорій VII зміг змусити короля Генріха IV до каяття в Каноссі?

7. Як свідчить історія, деякі лідери країн намагаються відновити величезні імперії, обґрунтовуючи це «історичною спадкоємністю». Які це має наслідки для населення цієї країни, для її сусідів?

Обговоріть у групі:

8. Які були результати боротьби імператорів з папами для Німецької держави?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

936—973 рр. • правління Оттона І

962 р. • утворення Священної Римської імперії

скачать dle 11.0фильмы бесплатно