§ 29. МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА НА РУСЬ. НОВГОРОДСЬКА БОЯРСЬКА РЕСПУБЛІКА

Назвіть східнослов’янські племена і покажіть на карті місця їхнього розселення. Пригадайте, що означають поняття: «варяги», «сармати», «літопис», «віче», «республіка», «аристократія». Користуючись знаннями з історії України, розкажіть про перебіг подій під час монголо-татарської навали на Русь.

СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКІ ПЛЕМЕНА: ПОХОДЖЕННЯ І МОВА. Вам вже відомо з попереднього матеріалу підручника, що в VІ—IX ст. слов’яни розселилися на величезній території, де сформувалися три їхні групи: західні, південні та східні. Тоді розпалася єдина слов’янська прамова* і почали формуватися особливі культури слов’ян.

*Прамова — давня мова предків, з якої виникли нові споріднені мови. Наприклад, зі слов’янської прамови виникли сучасні українська, білоруська, польська, російська та інші слов’янські мови. Єдине коріння — прамова — пояснює їхню певну схожість.

Звичайно, у сучасних слов’янських народів зберігається схожість певних звичаїв, традицій, мов. Наприклад, представники східних слов’ян (українці, білоруси) легко розуміють мову один одного. Українці можуть, з дещо більшими труднощами, зрозуміти представників західних слов'ян (чехи, поляки) та південних (болгари, серби). Набагато складніше зрозуміти мову скандинавів (шведи, данці). Натомість самі скандинави досить легко розуміють одне одного.

Література з історії українського народу

За радянських часів поширеною була теорія походження трьох східнослов’янських народів — українців, білорусів, росіян — з однієї «давньоруськоїнародності», яка, мовляв, сформувалась у Київській Русі. Проте історики минулого і сьогодення спростовують цю теорію. Російські історики Василь Ключевський і Михайло Покровський, українські — Михайло Драгоманов і Михайло Грушевський та багато інших вважають приналежність княжого Києва до історії українського народу, а не міфічної «давньоруської народності».

Сучасний український історик Леонід Залізняк зазначає: «На безкраїх просторах від Балтії на півночі до Чорного моря на півдні, від Вісли на заході до Верхньої Волги на сході жив не єдиний давньоруський народ, а величезна кількість різноетнічних племен». Літописи згадують балтські племена..., фіно-угорців..., тюркські народності... «Усі племена мали свої звичаї і закони предків своїх, і заповіти, кожне — свій норов», — зауважує про них Нестор Літописець.

Нестор Літописець. Скульптура роботи Марка Антокольського

НАЗВИ «РУСЬ» І «РУСИ». Деякі історики й пересічні люди змішують поняття «Русь» і «Росія», «руси» і «росіяни».

Достеменно не відомо походження слова «Русь». Нестор Літописець у XII ст. писав, що ця назва прийшла від варягів. Є історики, які виводять походження слова «Русь» від назви сарматського племені роксолан. Слово «рокс» сарматськими мовами означало «світлий», «білий», «головний».

Русь у Х—ХІІ ст. перебувала в межах сучасних Київської, Чернігівської, Житомирської, частини Черкаської, Полтавської, Сумської, Вінницької областей. Жителів цієї території, тобто представників племінних союзів полян, сіверян, древлян, називали русинами, або русами. З XII ст. Руссю, крім території сучасної Центральної і Північної України, починають називати і західноукраїнські землі.

У XIV ст. словом «Русь» почали позначати й північні землі, які сьогодні входять до складу Росії. Варто зазначити, що Давня Русь була країною багатьох етносів (народів): окрім слов’ян — ще й фіно-угорців, балтів, татар (тюрків) та ін.

Отже, мешканців земель і князівств Київської Русі називали русами, русинами, та аж ніяк не росіянами. На жаль, у сучасній Росії «росіянами» називають київських князів, руських воїнів тощо. Натомість назви «Росія», «росіяни» з’явилися значно пізніше.

Історія Росії є дуже цікавою й повчальною. Її важливою складовою є історія Новгородської землі.

ЖИВА ІСТОРІЯ:

документи, особистості, цікаві подробиці

Сучасний український історик Олександр Палій зазначає: «"Русь” — дуже давнє слово..., пов’язане з назвами сарматських племен, які здавна мешкали на території України. До VI ст. воно закріпилося на Середньому Дніпрі й перейшло на слов’ян. Не випадково Нестор Літописець писав: «...поляни, які нині звуться Русь». Інакше кажучи, слов’яни із племені, яке стало ядром Київської держави, спочатку іменувалися полянами, але потім на них поширилася назва "Русь”».

МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА НА РУСЬ. Наприкінці XII ст. у степах Центральної Азії утворилася могутня військово-феодальна Монгольська держава. У 1206 р. ханом усієї Монголії було проголошено Темучина (Чингісхана) (1206—1227 рр.). Він почав здійснювати завойовницьку політику, внаслідок якої у 1221 р. було підкорено Середню Азію та Хорезм.

Монголо-татари. Воїни Чингісхана називали себе монголами. Руські ж літописці називали їх татарами, не знаючи, що останнім самим довелося потерпати від монгольських луків і мечів.

Орда — військо кочовиків, а також місце, де перебувала ставка хана.

У 1222 р. монголи через Кавказ вдерлися до причорноморських степів і завдали поразки половцям у битві на Дону. Половецький хан Котян відступив до Дніпра й звернувся по допомогу до руських князів. На з’їзді князів у Києві було вирішено виступити разом із половцями проти монголів. У квітні 1223 р. вирушили в похід дружини руських князів, яких очолили Мстислав Романович київський, Мстислав Мстиславович Удатний галицький та Мстислав Святославич чернігівський.

Битва з основними силами монголів відбулася 31 травня 1223 р. на берегах річки Калка. Галицькі й волинські дружини князя Мстислава Удатного та князя Данила Романовича, а також половці перейшли Калку й почали битву, не чекаючи інших князів. Половці втікли із поля бою, спричинивши розлад у війську русів. Цим скористалися монголи і розгромили їх. Втрати руського війська були величезними, лише кожний десятий руський воїн, який брав участь у поході, повернувся додому. Проте й монголи зазнали значних втрат. Того року вони не наважилися продовжувати похід углиб Русі, а повернули назад.

Похід на Русь очолив онук Чингісхана — Батий (1227—1255 рр.). Батиєва орда рушила на руські землі наприкінці 1237 р. Протягом 1237—1238 рр. було розгромлено війська рязанського та володимиро-суздальського князів. Монголи здобули штурмом і спалили Рязань, Володимир, Москву, Твер та інші міста. Північно-Східну Русь було спустошено.

Монгольське військо (історична реконструкція)

Навесні 1239 р. монголи рушили на південний захід. Монголи захопили і зруйнували Переяслав, Чернігів, підкорили майже весь Крим. У 1240 р., здолавши відчайдушну руську оборону, монголи захопили Київ. З цього моменту веде свій відлік монгольське іго на Русі.

Під владою новоутвореної монгольської держави — Золотої Орди — опинилася вся Русь, величезна територія від Уралу та Західного Сибіру до Чорного моря. Влада князів у цих землях зберігалася, проте право на князювання підтверджував монгольський хан своїм ярликом — грамотою-дозволом на володіння землями — в обмін на визнання своєї зверхності та зобов’язання надавати йому військо й сплачувати данину. За її обчисленням і збиранням наглядали монгольські урядовці. Найвищого урядовця на підкорених землях називали баскаком.

Золота Орда — велика держава, що виникла внаслідок монгольських завоювань 1220—1240 рр. Існувала до початку XVI ст. на величезному просторі Західного Сибіру, центральної Азії та Східної Європи, включаючи захоплені Руські землі. Золота Орда відіграла особливу роль у формуванні Московського князівства, яке виросло з улусу (володіння) Орди.

ПРИРОДА ТА НАСЕЛЕННЯ НОВГОРОДСЬКОЇ ЗЕМЛІ. Новгородська земля простягалася від Фінської затоки до Уралу і від Північного Льодовитого океану до верхів’їв Волги. Сьогодні це територія північного заходу Росії.

Суворий клімат і бідні ґрунти не сприяли розвитку землеробства в Новгородській землі. У неврожайні роки вона опинялася в залежності від сусідніх князівств — постачальників хліба. Натомість розвинені були скотарство, городництво й садівництво. Сама природа з її численними річками і неосяжними лісами спонукала новгородців займатися промислами. За хутром, «риб’ячим зубом» (моржова кістка), воском та іншими природними багатствами вирушали в лісові хащі і заполярну тундру.

Новгородська земля (сучасне фото)

Здавна на цій землі жили численні фіно-угорські племена: чудь, весь, мурома, меря, мордва, перм, удмурти, марійці тощо. Деякі з цих племен заснували свої міста. Слов’янське плем’я словен з’явилося в Новгороді лише у другій половині VIII ст., прийшовши з території Центральної Європи. Слов’янське та фіно-угорське населення почало поступово змішуватися.

Новгородці пропонують хутро білки прикажчику обійстя св. Петра в Ризі (різьблена панель собору св. Миколая у Штральзунді, близько 1360 р.)

ВЕЛИКИЙ НОВГОРОД. Новгород (що означало «Нове місто») до XI ст. був великим і процвітаючим центром торгівлі й ремесла. Купецькі каравани з Дніпра йшли річкою Ловать — через озеро Ільмень — річкою Волхов — до Ладозького озера. Звідси Невою можна було вийти в Балтійське море й дістатися Швеції, Данії, а також Ганзи — торгового союзу північнонімецьких міст. На південь, через Смоленськ і Київ, пролягав шлях до Чорного моря. Іншим напрямком, Волгою, можна було дістатися північно-східних князівств, Волзької Булгарії та прямувати далі на схід. Невичерпні й різноманітні лісові ресурси робили новгородських купців привабливими торговими партнерами. Особливо міцні торговельні зв’язки існували з Ганзою.

Численні ремісники становили значну частину населення міста. Про їхні спеціальності можна дізнатись, зокрема, по назвах вулиць Новгорода: Щитна, Гончарна, Ковальська та ін. Ремісники об’єднувалися за професією.

Багато городян Новгорода знали грамоту. До наших часів дійшли берестяні грамоти: листи новгородців один одному, торгові розписки, чолобитні прохання (чолобитник — прохач, позивач).

Берестяна грамота (фрагмент)

Новгород мав тісні зв’язки з меншим містом — Псковом, розташованим неподалік. Поступово під владою Новгорода опинилася величезна територія.

У 969—980 рр. у Новгороді князював Володимир, молодший син Великого князя київського Святослава. Але поступово новгородське боярство обмежило владу князя. Формально верховну владу тут мало віче — збори всіх дорослих чоловіків. Проте насправді майже вся влада була в руках бояр. З них обиралися посадник (людина, яка відала управлінням і судом), тисяцький (помічник посадника, командувач війська, який також відав судом серед купців) і навіть архієпископ. Архієпископу належало чимало земель, він також відав державною казною, зовнішніми зв’язками республіки та ін.

Оскільки республіка не мала постійного війська, а лише у разі великої війни збирала народне ополчення, віче запрошувало князя з дружиною. Його права були дуже обмежені. Запрошені князі постійно ворогували з місцевими боярами, намагаючись зміцнити своє становище в Новгородській землі.

У 1130-ті рр. Новгород став незалежним від Києва. Онук Володимира Мономаха, який княжив у місті, намагався залучити новгородців до воєнних походів і посилити свою владу в місті. Новгородці рішуче виступили проти цього, за ухвалою віча заарештували князя і вигнали його з міста. У Новгородсько-Псковській землі остаточно утвердилася аристократична боярська республіка.

Новгородський торг. Картина художника Аполінарія Васнецова

Собор Святої Софії в Новгороді (сучасне фото), збудований у 1045—1052 рр. Його куполи були добудовані в XIV ст.

НІМЕЦЬКИЙ «НАТИСК НА СХІД». У XII ст. розпочався тиск німецьких феодалів на землі Східної Прибалтики. Тут жили полабські слов’яни і поморські племена — предки сучасних латишів та естонців. Під приводом поширення християнства серед язичників і за підтримки католицької церкви проти них було оголошено хрестовий похід. Цей наступ отримав назву «натиск на Схід» (німецькою мовою — «дранг нах Остен»). Керували завойовницькими походами німецькі князі, що опиралися на союз з католицькою церквою.

Панорама на Старе місто Риги (сучасне фото)

Наприкінці XII ст. на узбережжі Балтійського моря з’явилися перші замки німецьких феодалів. У 1201 р. в гирлі Західної Двіни рицарі заснували місто Рига. Торговий шлях, що пролягав по цій річці, опинився під їхнім контролем. У 1202 р. було організовано новий духовно-рицарський Орден мечоносців, який до середини XIII ст. захопив територію сучасної Латвії, а потім південну частину сучасної Естонії. Рига стала центром цього ордену.

Печатка Ордену мечоносців

Наприкінці XII ст. наступ на новгородські землі Карелії розпочали шведи.

У 1219 р. датські феодали висадилися на землі естів (естонців) і захопили місто Таллінн, перейменувавши його на Ревель (ця назва міста проіснувала до 1919 р.)

У 1237 р. ордени мечоносців і тевтонців об’єдналися в один — Тевтонський орден. У 1346 р. тевтонці розширили свої володіння до берегів річки Нарви.

Атака рицарів Тевтонського ордену (історична реконструкція)

Завойованих слов’ян частково знищували або переселяли в місця, малопридатні для землеробства. Для обробітку земель загарбники запрошували німецьких селян-колоністів. Слов’ян намагалися навернути на католицьку віру.

Полоцькі князі та дружини з Новгорода і Пскова прагнули не допустити поширення німецького впливу. Вони встановили контроль над прикордонними племенами лівів і естів, збирали з них данину, поширювали православ’я. Але спинити натиск хрестоносців вони не змогли. В одному із боїв під Ізборськом, за даними літописів, загинуло понад 600 псковичів.

«НЕВСЬКА БИТВА» ТА «ЛЬОДОВЕ ПОБОЇЩЕ». «Невська битва» та «Льодове побоїще» здавна стали легендами. Вони мали велике значення для російської історії, яка прагнула знайти своїх героїв. Отже, ці події зазвичай зображають традиційно.

Згідно з традиційним викладом, улітку 1240 р. шведська флотилія увійшла в гирло Неви й попрямувала до Новгорода. Опір агресорам очолив 19-річний Александр Ярославич, який князював у Новгороді. Александр негайно виступив назустріч шведам зі своєю військовою дружиною та новгородським ополченням, і зненацька напав на шведський табір. Шведи виявилися непідготовленими до бою: їхні кораблі стояли біля берега, воїни були в наметах. Новгородці кинулися на ворога й почали його рубати сокирами й мечами. Бій тривав від світанку до смеркання.

Невська битва (мініатюра Особового літописного зводу середини XVI ст.)

Князь Александр Ярославич повернувся в Новгород зі славною перемогою, за яку отримав почесне прізвисько «Невський». Але того самого 1240 р. він посварився з новгородцями й поїхав з міста.

Новгород залишився без князя в час навали німецьких рицарів. Німці захопили Ізборськ, підійшли до Пскова, спалили довколишні села й цілий тиждень стояли під містом. Псковичі відкрили їм ворота, виконали всі вимоги переможців і навіть своїх дітей віддали в заручники. Після цього німецькі рицарі спільно із племенами чуді напали на територію, що належала Новгороду.

Новгородці примирилися з Александром Невським, і він згодом відвоював Псков. Вирішальна битва з хрестоносцями Лівонського ордену відбулася в квітні 1242 р. на льоду Чудського озера.

Александр Невський. Портрет роботи художника Павла Коріна

Картину було написано у 1942—1943 рр. Тоді відтворювалися міфи про героїв минулого, що мало підсилити радянський патріотизм. Які риси намагався втілити художник в образі Александра Невського?

Німецькі рицарі вишикувалися порядком, що нагадував свиню, та пішли у наступ на русів.

Схема битви «Льодове побоїще»

Дружинники прийняли на себе основний удар броньованого «рила» і мужнім опором уповільнили його просування. Але все-таки рицарям вдалося прорвати оборонні порядки руського «чола». Зав’язалася запекла рукопашна сутичка. І в самий її розпал, коли «свиня» повністю втягнулася в бій, за сигналом Александра Невського по її флангах вдарили полки лівої і правої руки. Не чекаючи появи такого підкріплення русів, рицарі розгубилися і почали потроху відступати. Незабаром цей відступ набув характеру втечі. Раптом із укриття в бій ринувся кінний засадний полк. Лівонські війська зазнали нищівної поразки. Руські воїни гнали їх по льоду ще сім верст до західного берега Чудського озера. Частина лівонців потонула в озері.

ЖИВА ІСТОРІЯ:

документи, особистості, цікаві подробиці

Сучасний український історик Олександр Моця пише: «...Литовці тоді (напередодні битви на Чудському озері) захопили в полон близько двохсот псковських бояр, які воювали на боці ордену... А проти кого здебільшого воює Александр Ярославич? Саме проти чуді, лівів, естів. Це їхні землі зазнають «максимальних збитків»... Напевне, може йтися про боротьбу Новгорода, Пскова й Ордену за розподіл «сфер впливу» у Східній Прибалтиці. Причому Псков скрізь і всюди в цій боротьбі стає не союзником, а суперником Новгорода й інколи виступає спільно з Ригою».

Зіставте, як подається битва на Чудському озері в законі Російської Федерації (див. с. 213) та істориком Олександром Моцем. Про перемогу яких воїнів і над ким ідеться в цих документах? Висловіть свої міркування.

Цей традиційний опис легендарної битви є важливою складовою російської історії. У Російській Федерації в 1995 р. навіть прийнято закон «Про дні військової слави і пам’ятні дати Росії». Згідно з ним, 18 квітня відзначається як «День перемоги російських воїнів Александра Невського над німецькими рицарями на Чудському озері («Льодове побоїще», 1242 рік)».

Унаслідок перемоги Александра Ярославича, Новгород укріпив свої позиції у протистоянні з німецькими рицарями. Але лишається без відповіді питання про те, хто і з ким воював на прибалтійських, псковських, новгородських землях.

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:

запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію:

1. Які сучасні мови походять зі слов'янської прамови? Які з них ви знаєте і розумієте?

2. Які вам відомі версії походження слова «Русь»?

3. Розкажіть про природу й населення Новгородської землі.

4. Чим відрізнялося управління Новгорода від управління інших князівств?

5. Складіть план до пункту «Великий Новгород».

6. Що означав німецький «натиск на Схід»? Які події пов'язані з ним на території Прибалтики та Новгородської землі?

7. Яким був перебіг подій напередодні та під час «Невської битви»?

8. Складіть план і відтворіть схему «Льодового побоїща».

Мислю творчо і самостійно:

9. У чому полягає сутність теорії «давньоруської народності»?

10. Назвіть риси Новгородської аристократичної боярської республіки.

Умію працювати з картою:

11. Покажіть на карті, вміщеній у вашому атласі, де відбулися «Невська битва» та «Льодове побоїще».

Обговоріть у групі:

12. Для описання яких подій треба вживати слова «руси», «руські», а для яких — «росіяни», «російські»? Наведіть приклади.

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

1240 р. • «Невська битва»

1242 р. • «Льодове побоїще» на Чудському озері

скачать dle 11.0фильмы бесплатно