Особлива увага до храмів виникла не випадково. Клюнійський рух, боротьба з правителями та початок хрестових походів значно піднесли авторитет церкви й посилили її вплив на вірян. Водночас у власності церкви опинилися величезні багатства. Наближаючись до вершини своєї могутності, церква витрачала значні кошти на спорудження та оздоблення храмів. Небачена велич соборів мусила підкреслити могутність оновленої церкви.

У європейському мистецтві Х-ХІІ ст. панував романський (римський) стиль. Таку назву він отримав тому, що тогочасні архітектори використовували деякі прийоми давньоримського будівництва.

Дерев’яні перекриття (стелі) замінили на кам’яні склепіння, які підтримувалися товстими колонами обабіч, до самого вівтаря. Романські храми мали масивні стіни, великі опори, безліч напівкруглих арок. Щоб стіни були міцними, вікна робили невеликими й вузькими, на кшталт бійниць. Брак світла створював у храмах напівморок, а важкі двері та могутні кутові вежі перетворювали їх на справжні фортеці. У небезпечні моменти історії романські храми надавали надійний прихисток. Вежі та хрести соборів вражали своєю могутністю та красою.

Собор у німецькому м. Шпеєр - пам’ятка романської архітектури. XI ст.

Собор Св. Петра у м. Вормс - пам’ятка романської архітектури. XI-XII ст.

Усередині церкву прикрашав розпис. Фарби наносили на свіжу, ще вологу штукатурку, через що цей вид живопису отримав назву фреска (з італ. - свіжа). У романський період у Західній Європі вперше виникла монументальна скульптура у вигляді рельєфів. Зазвичай рельєфи розмальовували, що робило їх особливо виразними. Віряни потрапляли до храму через масивні бронзові ворота, прикрашені рельєфами з біблійними сценами. У парафіянина перехоплювало подих від зображень Страшного суду над самими дверима собору.

Видатним зразком романського мистецтва стали скульптури - Діви Марії, розп’ятого Христа, апостолів.

У романському соборі знайшло своє відображення те, яким бачили Господа середньовічні люди. Фігура Бога-Вседержителя - творця всього сущого, переможця над злом та судді грішників - була центральною в композиції храму. У скульптурному оздобленні романських храмів втілилися глибокі релігійні почуття середньовічної людини, її віра у фантастичне та надзвичайне. У зображеннях казкових істот, стародавніх германців і кельтів проявлялася народна культура й фантазія.

3. Культура готичної доби. У XII ст. в Північній Франції сформувався новий стиль середньовічного мистецтва - готичний (від назви племені готів), який панував в усій Європі до кінця середньовіччя. На відміну від романського стилю, що продовжував традиції античності, цей стиль вважався варварським.

Численні вікна готичних соборів залишали обмаль вільного місця на стінах, тому замість розпису почали робити особливі зображення - вітражі. їх складали зі скріплених між собою кольорових скелець і розміщували в прорізах вікон. Величезні сяючі вітражі наповнювали храми грайливим, немовби чарівним, світлом.

Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам де Парі) - пам’ятка готичної архітектури. ХІІ-ХІІІ ст.

Міланський собор - пам’ятка готичної архітектури. XIV-XV ст.

На противагу приземкуватим і похмурим романським соборам, велична, масивна споруда готичного храму не принижувала вірянина. Витягнуті лінії готичного собору, високі арки, башти з гостроконечними шпилями, численні статуї, осяяні сонцем зображення Христа і святих на вітражах - усе це спрямовувало погляд і думки вірян угору - до Бога.

Вітражна троянда Шартрського собору. XIII ст.

Одним з найкрасивіших у Європі вважається готичний собор у французькому місті Шартрі. Присвячений Богоматері, храм мав особливе заступництво Людовіка IX. Король подарував собору велике вікно-троянду, а міські ремісники пожертвували вітражі. У будівництві собору брало участь дуже багато людей, оскільки вважалося, що всім їм буде прощено гріхи й забезпечено спасіння на небесах.