Войти
Закрыть

Християнська церква в XI-XV ст.

7 Клас

Церковний розкол. XI ст. стало переламним в історії християнської церкви. Дедалі більше загострювалися відносини між західною та східною церквами. Виникли розбіжності у тлумаченні християнського вчення, обрядів, церковного устрою. У 1054 р. відбувся остаточний розкол християнської церкви - схизма. Західна церква стала називатися римо-католицькою, а східна - православною. Католицизм поширився в Західній і Центральній Європі. Його серцем став і дотепер залишається Ватикан. Православ’я натомість не мало єдиного територіального центру, до якого тяжіли б усі віряни. Східна церква посіла важливе місце у Візантії та Східній Європі, зокрема в українських землях. Для католиків одним із принципів віри та культу є непогрішність Папи Римського. Також католики дуже вшановують Богородицю і численних святих. Католицькі обряди суттєво відрізняються від православних. Богослужіння ведеться переважно латиною під супровід органної музики. Храми оздоблено численними живописними та скульптурними зображеннями. 2. Піднесення папства. XI ст. - час народження схоластики. Ця назва походить від латинського слова «школа» і в прямому розумінні означає «шкільна філософія». Сьогодні під цим розуміють знання, які відірвані від життя і тому не мають практичного застосування....

Італія в середньовіччі

7 Клас

Італійські торговельні республіки. Середньовічна Італія неодноразово зазнавала чужоземних вторгнень. Але хоч би скільки змінювалися загарбники, постійним залишалося одне - політична роздробленість країни. Це призводило до нескінченних чвар усередині Італії та водночас послаблювало її перед зовнішнім ворогом. В Італії найкраще зберігся античний спадок, тому тут значно раніше, ніж в інших країнах Європи, пожвавилося міське життя. Уже з VIII ст. активно відроджувалися старі й з’являлися численні нові міста. Вдале розташування в центрі Середземномор’я, на перетині морських шляхів, сприяло перетворенню великих портів Італії на центри посередницької торгівлі між Заходом і Сходом. У житті італійського міста значну роль відігравали ділові люди - купці, банкіри, підприємці. Італія швидко ставала країною міст, більшість з яких ворогували між собою. Три з них - Генуя, Венеція і Флоренція - стали середньовічними державами європейського значення. Генуя і Флоренція були комунами на чолі з консулами, Венецією правив довічно обраний дож, влада якого обмежувалася Великою радою, що складалася з представників знатних сімейств. Завдяки небувалому розквіту міст Італія увійшла до числа передових країн середньовічної Європи. У XV ст. італійські республіки були настільки могутніми, що почали битву за переділ Італії, насамперед - за оволодіння торговими шляхами. Вони не шкодували грошей для оплати найманих військових загонів, які складалися переважно з іноземців. Великі міста підпорядковували собі слабші. Зокрема, Венеція привласнила величезну територію на півночі Італії....

Священна Римська імперія на шляху до роздробленості

7 Клас

Відроджена імперія: правителі та князі. Після розпаду єдиної Франкської держави в її східній частині виникло нове королівство, яке складалося з декількох фактично самостійних герцогств. У 919 р. їхні правителі обрали королем герцога Саксонії Генріха. Із цієї дати починається історія Німецького королівства. Генріх І очолив країну в часи, коли її знекровлювали постійні вторгнення грізних ворогів - норманів з півночі і мадярів (угорців) з півдня. Об’єднавши німецькі племена, король успішно стримував натиск скандинавів. Складніше було зупинити набіги рухливої мадярської кінноти, яка спустошувала все на своєму шляху. Для протистояння угорцям Генріх І створив міцне кінне військо та побудував численні фортеці. Справу батька продовжив Оттон І. У 955 р. на річці Лех поблизу міста Аугсбург він розбив мадярів. Удар мав таку силу, що угорці назавжди дали спокій німецьким землям. Після перемоги Оттон І став наймогутнішим королем Європи і прагнув відродити державу Карла Великого....

Англія: від англосаксонських королівств до сходження Тюдорів

7 Клас

Нормандське завоювання Англії. Британські острови часто називають Альбіоном (від лат. «альбус» - білий): чи то через часті тумани, чи то через білосніжні крейдові урвища вздовж їхнього південного узбережжя. Із середини V ст. сюди, на колишню римську провінцію Британію, обрушилися германці - юти, англи й сакси. Тимчасово їхній натиск вдалося призупинити. Спогади про цю героїчну добу збереглися в легендах про хороброго короля Артура і лицарів Круглого столу. Але поступово завойовники захопили майже всю Британію і утворили на її землях кілька королівств. У IX ст. королівства об’єдналися і країну стали називати Англією, оскільки найуживанішою в ній була мова англів. Загарбники і підкорені злилися в єдиний народ - англосаксів. Об’єднання не врятувало Англію від вторгнень норманів, серед яких переважали датчани. Король Альфред Великий (871-900) організував опір завойовникам: створив міцне професійне військо, побудував великий флот, звів прикордонні укріплення. Він здобув над датчанами низку перемог і змусив їх укласти договір про поділ Англії на дві частини. В одній повновладним правителем став він сам, решта відійшла скандинавам і отримала назву «Денло». У 1042 р. було остаточно покінчено з датським пануванням на теренах Англії. На престол зійшов представник англосаксонської династії Едуард Сповідник. Після його смерті на трон претендували двоє його родичів - знатний англосакс Гарольд та нормандський герцог Вільгельм. Важкоозброєна армія нормандців, ядро якої складала кіннота, перетнула Ла-Манш і висадилася на півдні Англії. Англосакси билися з винятковою мужністю, але в жовтні 1066 р. у битві біля Гастінгса зазнали поразки. Найкращі англійські воїни разом з королем Гарольдом загинули, захищати країну було нікому. Тож Лондон відкрив ворота переможцю. Нормандський герцог став королем Англії Вільгельмом Завойовником....

Франція в XI-XV ст.

7 Клас

На шляху до єдності. В XI ст. власне Францією називали невелику територію навколо Парижа - королівський домен Іль-де-Франс. Інші землі були фактично незалежними територіями. Монархи вміло використовували суперництво й ворожнечу між впливовими феодалами. Запорука їхнього успіху полягала в існуванні сильного союзника - середніх і дрібних феодалів, населення міст і церкви. Потерпаючи від зловживань сеньйорів, вони шукали захисту в королівської влади, виступали за її зміцнення та об’єднання країни. Влада королів з династії Капетінгів не виходила за межі власного домену, тому король Людовік VI (1108-1137) саме з нього почав наводити порядок. Справжньою удачею стало одруження його сина Людовіка VII з Альєнорою - спадкоємницею величезного герцогства Аквітанія. Але невдовзі пара розлучилася. Новим чоловіком Альєнори і господарем Аквітанії став Генріх І Плантагенет. Коли через кілька років Генріх став англійським королем і об’єднав усі свої володіння, у його руках, завдяки шлюбу та батьківській спадщині, опинилася значна територія Франції. Перший король Франції (а не франків) Філіпп Август II (1180-1223) захопив більшу частину англійських володінь у Франції і повернув собі узбережжя. Цей фантастичний успіх - час справжнього торжества французької корони. Тепер вона могла перейти до завоювання багатих і незалежних південних областей. Король Людовік VIII приєднав до своїх володінь графство Тулузьке та частину Середземноморського узбережжя....

Іспанія під владою арабів і католицьких королів

7 Клас

Мусульманська Іспанія. Після завоювання візантійських володінь у Північній Африці араби повернули зброю проти Вестготського королівства. У 711 р. разом з берберами (корінними жителями Північної Африки), які незадовго до того прийняли іслам, вони вторглися в Іспанію. Уже в першій великій битві численніше вестготське військо зазнало нищівної поразки. Одна за одною загарбникам здалися всі великі фортеці королівства. Окрилені перемогою, араби й бербери (християни називали їх маврами) спробували просунутися в глиб Франкської держави, але їх, як ми знаємо, зупинив Карл Мартелл. Подумайте! Чому численніше вестготське військо зазнало поразки? Мусульманська Іспанія (або Ал-Андалус) залишалася складовою частиною Дамаського халіфату, але згодом оголосила себе незалежною державою. В XI ст. низка міжусобиць викликала розпад Ал-Андалусу на декілька десятків самостійних князівств. Певна частина місцевого населення прийняла іслам. Інші зберегли свою релігію, але засвоїли мову та звичаї загарбників....

Середньовічні держави: від роздробленості до станово-представницьких монархій

7 Клас

Конунги германських племен, які здійснювали напади на Західну Римську імперію, були звичайними військовими вождями. Вождь очолював дружину лише доти, доки вміло і вдало командував нею. Якщо ж йому не таланило, то його негайно усували і могли навіть убити. На відміну від племінних вождів, королів не обирали. Їхня влада переходила у спадок усередині одного зі знатних родів. Правителі варварських королівств не мали постійного місця проживання і весь час переїжджали з одного поселення до іншого. Вони жили за рахунок підлеглих, а також з прибутків, які давав власний домен - спадкове земельне володіння. Постійних податків тоді ще не існувало. Усі свої скарби король возив у великих скринях за собою. Навіть у Карла Великого не було столиці, хоча найдовше він залишався у своєму палаці в Аахені. Дуже довго середньовічні королівства не мали постійних і чітких кордонів. Король вважав свою державу воєнною здобиччю. Він ділив її на частини між синами-спадкоємцями, а ті, своєю чергою, перекроювали володіння померлого батька....

Хрестові походи

7 Клас

Перший хрестовий похід. Наприкінці XI ст. племена турків-сельджуків, які сповідували іслам, захопили майже всю Малу Азію. Це ускладнило відвідування прочанами Палестини - Святої землі, де пройшло земне життя Ісуса, і Єрусалима - міста, де перебувала головна християнська святиня - Гроб Господній. З проханням допомогти в боротьбі проти сельджуків до Заходу звернувся візантійський імператор Олексій І Комнін. Його звернення мало відгук у римській церкві. У 1095 р. у французькому місті Клермон Папа Урбан II закликав християн до війни з мусульманами. Учасникам походу він пообіцяв відпущення гріхів і запевнив їх: «Хто тут згорьований і бідний, там радітиме і багатітиме». У натовпі, що слухав Папу, були лицарі, селяни, містяни. Вони зустріли палку промову Урбана II вигуками: «Так хоче Бог!». Люди нашивали на одяг хрести (звідки пішла назва «хрестоносці») на знак того, що готові вирушити на відвоювання Святої землі. Почалася доба хрестових походів. Земля ця, яку ви населяєте, стиснута вашою численністю і ледве годує тих, хто її обробляє. Звідси виникає те, що ви один одного кусаєте і пожираєте, ведете війни і завдаєте один одному безліч смертельних ран. Нехай же припиниться між вами ненависть, нехай змовкне ворожнеча. Ставайте на стезю Святого Гроба, вихопіть землю цю в нечестивого народу, підкоріть її собі. Єрусалим - це пуп землі, край, плодоносніший порівняно з іншими, земля ця наче другий рай. І цей царствений град перебуває нині в полоні у своїх ворогів і знищується народами, які не відають Господа. Він не припиняє молити, щоб ви прийшли йому на допомогу. Як Папа Урбан II переконував вірян іти у хрестовий похід? Які ж причини спонукали до участі в хрестоносному русі? Звичайно, вагому роль відіграли релігійні почуття вірян. Однак поряд з ними існували й цілком земні мотиви. Селян вела надія отримати волю і землю. Купці розраховували на нові ринки й величезні прибутки. Лицарі шукали слави й багатства. Правителі й знать прагнули розширити свої володіння. Найбільшу ж зацікавленість виявило папство. Воно мало на меті розширити вплив католицької церкви на Схід і зміцнити її позиції в суперництві з православ’ям, а також посилити свій авторитет у Західній Європі. Саме тому церква стала головним організатором хрестових походів....

Скандинавія в добу середньовіччя

7 Клас

 «Людина Півночі». До сьогодні нас приваблюють яскраві образи середньовічних мешканців півночі Європи - Скандинавського півострова. Піднявши вітрила своїх кораблів, ці сильні похмурі люди долали моря, відкриваючи нові країни й континенти. Своєю хоробрістю та безжальністю в бою вони наводили на сучасників такий жах, що ті вірили, буцімто цих воїнів наділено чаклунською силою і зброя проти них безсила. На півночі Європи умови життя були дуже важкими. Скандинавія вирізняється суворим кліматом, у її ландшафті переважають скелясті гори й ліси. Землі, придатної для обробітку, мало, навіть в урожайні роки припасів на довгу зиму не вистачало. Скандинави використовували щедрий дар природи - море, яке й годувало, і відкривало швидкий шлях до інших країн. Предки нинішніх датчан, шведів і норвежців успішно плавали як у відкритому морі, так і вздовж своїх берегів зі звивистими затоками - фіордами. Скандинави були також вправними суднобудівниками. Вони створили найдосконаліший на той час корабель - довгий і вузький дракар, здатний уміщувати 50-60 осіб. Корму й ніс робили однаково загостреної форми. Це давало змогу не розвертати судно, а просто переставляти весла й пливти у зворотному напрямку....

Середньовічне місто

7 Клас

Виникнення нових міст. На світанку середньовіччя більшість античних міст лежала в руїнах. У Х-ХІ ст. відбулися важливі зміни. Сільські умільці, які у вільний час майстрували все необхідне - від плугів до одягу та посуду, поступово залишили селянську працю і зробили ремесло своїм головним заняттям. Невдоволені високим податком, вони втікали від своїх феодалів і засновували поселення на перехрестях доріг, на руїнах старих римських фортець, біля замків і монастирів, поблизу річкових переправ і зручних морських гаваней. Тут охоче селилися також купці, а з посиленням селянської залежності - селяни-утікачі. Так, у Х-ХIII ст. дуже швидко стали відроджуватися старі міста та зростати нові. Спочатку вони виникли в Італії і Франції, потім - в Англії, Нідерландах і Німеччині, згодом - у Скандинавських країнах, Угорщині, Ірландії тощо. Особливо багато міст було в Італії, Фландрії і на берегах великих судноплавних річок - Рейну та Дунаю. Проте і в інших країнах їх було так багато, що зазвичай селянин міг дістатися найближчого міста впродовж дня....

Навігація