Войти
Закрыть

Середньовічні замки та селянські господи

7 Клас

Як жили лицарі. З XI ст. усіх світських феодалів стали називати лицарями. Слово «лицар» (з нім. - вершник) стало синонімом знатності й благородства. Лицарями не народжувалися, а ставали. Це нелегке заняття вимагало не лише фізичної сили та особистої хоробрості, а й тривалої військової підготовки. У віці шести-семи років хлопчиків зі знатних сімей віддавали служити пажами при дворах великих феодалів, де їх навчали володіти зброєю та їздити верхи. Вони засвоювали також правила вишуканої придворної поведінки, училися танцювати та співати. Значно менше уваги приділялося вмінню читати та писати. Панувала думка, що лицарю це не потрібно. Усі добре знали старе франкське прислів’я: «Хто, жодного разу не скочивши на коня, до 12 років залишається у школі, той не здатен ні до чого більш путнього, ніж стати священником». Лише наприкінці середньовіччя частина лицарів стала усвідомлювати важливу роль освіти. Закінчивши навчання, юнак ще декілька років служив зброєносцем у лицаря: усюди супроводжував його і допомагав у битвах. Тільки після цього, у 18-20 років, відбувалося урочисте посвячення в лицарі. До пояса майбутнього лицаря прив’язували меч, надягали йому шпори й ударяли кулаком по потилиці. Щоб продемонструвати свою спритність, він стрибав на коня і вражав списом опудало. Іноді посвячення проходило на полі бою. Юнака вдаряли плазом меча і казали: «Будь лицарем!». Навіть король мусив пройти обряд посвячення в лицарі. Порушення васалом своїх обов’язків, заплутаність відносин між сеньйорами та їхніми численними васалами, прагнення феодалів пограбувати слабшого сусіда - усе це призводило до безперервних війн. Церква намагалася обмежити їхній розмах. З кінця X ст. вона постійно закликала до «Божого миру». Упродовж нього, тобто з вечора середи до ранку понеділка, а також у великі свята воювати заборонялося. Пізніше накази про обмеження воєнних дій почали видавати королі. Згодом і феодали зрозуміли, що за будь-якої суперечки краще не знищувати церкви, млини і селянські посіви у володіннях один одного. Поступово складалися «правила війни», які стали частиною своєрідного «кодексу лицарської честі». Він передбачав хоробрість у битві, вірність сеньйору, захист християнської віри, надання заступництва знедоленим і немічним. Найганебнішим вважалося боягузтво, а честь цінувалася вище за життя....

Організація християнської церкви в середньовіччі

7 Клас

Упродовж майже двох останніх століть існування Римської імперії християнство було її державною релігією. Проте як світова релігія воно поширилося тільки в середні віки, і наслідком цього стало посилення церкви як форми організації вірян. Під час безперервних варварських нашесть лише церква, одна з усієї античної спадщини, не тільки зберегла, а й укріпила своє становище. Підтримка з боку держави сприяла її економічному зміцненню. Церква перетворилася на великого землевласника, а духовенство отримало звільнення від військової служби, податків і мита. Території кількох провінцій об’єднувалися в єпархію - церковний округ, на чолі якого стояв єпископ. На початку середньовіччя Західна Європа не знала міцної центральної влади, тому дуже зріс вплив римських єпископів. їх називали папами. Оскільки першим єпископом Рима став один з найближчих учнів Ісуса Христа апостол Петро, папи вважають себе його спадкоємцями. Це дало папам підстави наполягати на своєму верховенстві над світською владою - королями та імператорами. Велику роль у зміцненні такої думки відіграло вчення видатного християнського богослова, єпископа Аврелія Августина. Йому належать слова: «Поза церквою - немає спасіння». Саме Аврелій проголосив церкву єдиним посередником між Богом і людьми. На Заході християнську церкву очолив Папа Римський. На Сході головна роль належала Патріарху Константинопольському, або, як його називали, Вселенському патріарху. Вони постійно суперничали між собою за вплив на християн, однак діяти їм доводилося в різних умовах. Східна церква була частиною міцної держави, спиралася на неї і підкорялася владі імператора. Західна - прагнула піднестися над світською владою і підпорядкувати її собі....

Середньовічне суспільство

7 Клас

Спілкування людини з природою. Що віддаленіша від нас епоха, то міцніша залежність людини від природного середовища. У середні віки саме воно визначало, де розселялися люди і чим займалися, які вони мали суспільні інтереси, житло, транспорт, одяг, їжу тощо. На світанку середньовіччя в Європі зберігався сухий і прохолодний клімат. У VIII-XIII ст. потеплішало, причому так, що, наприклад, в Англії стали закладати виноградники. Потім різко похолодало, і зниження температури тривало до XVIII ст., поки не встановився клімат, який здебільшого зберігається й сьогодні. Надзвичайно важливу роль у житті середньовічної людини відігравав ландшафт. Існування величезних лісів давало можливість спалювати їх і використовувати попіл для удобрення ґрунту, отримувати деревину для будівництва, обігрівати житла та виготовляти знаряддя праці. У лісах збирали гриби, ягоди, мед диких бджіл, полювали, ховалися від ворогів. У річках і морях ловили рибу, водні шляхи використовували для пересування та ведення торгівлі. Гори були природними кордонами й фортецями. Недарма вважалося, що моря людей з’єднують, а гори - роз’єднують....

Арабський халіфат

7 Клас

Природно-географічні умови Аравії. Тоді як після загибелі Римської імперії Європа потерпала від глибоких потрясінь, не менш важливі зміни відбувалися і на Сході. Тут, в Аравії, яку населяли араби, за декілька десятиліть утворилася єдина міцна держава. У центрі Аравійського півострова розташована величезна пустеля. Люди жили переважно на її околицях, а також на узбережжі. На більшій частині «кам’янистої Аравії» у пошуках пасовищ кочували бедуїни (степовики) зі стадами верблюдів, овець і коней. Найрозвиненішими були дві області - Ємен у південно-західній частині півострова і Гіджаз на заході. Крізь ці землі проходили важливі торговельні шляхи з Індії до Візантії, що сприяло зростанню міст і піднесенню купецтва. Кому, згідно з релігійними віруваннями, Бог відкрив десять заповідей, які стали Законом Божим для іудеїв і християн? Про це написано у Старому Заповіті. Першими підтримали Мухаммада його дружина Хадіджа та найближчі друзі, які увірували: «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммад - пророк (посланець) його». Проте в цілому населення Мекки поставилося до проповідей вороже. Несподівано його слова справили велике враження на жителів міста Ясріб. Вони почули Мухаммада, прийшовши до Мекки на ярмарок, і принесли додому вістку про Пророка....

Тисячоліття Візантії

7 Клас

Візантійська імперія доби Юстиніана. У 330 р. римський правитель Константин Великий - перший імператор-християнин - заснував на березі Босфору, на місці давньогрецької колонії Візантії, нову східну столицю своєї держави. Її назвали Новим Римом, а згодом - Константинополем (з грец. - містом Константина). Винятково вигідне розташування, на перехресті шляхів між Заходом і Сходом, швидко перетворило Константинополь на найбільше місто Європи. У 395 р. єдину Римську державу було поділено на дві частини - Західну та Східну. До складу Східної Римської імперії увійшли Балканський півострів, Мала Азія, Сирія, Палестина, Єгипет, частини Криму, Месопотамії і Закавказзя, а також низка островів Середземного моря. Ці землі населяли різні народи - сирійці, грузини, вірмени, євреї, але провідну роль у житті імперії відігравали греки. Під час Великого переселення народів Візантія, на відміну від Західної Римської імперії, змогла захистити свої володіння від нашестя варварів. Вона не лише вистояла, а й залишилася країною з розвиненими економікою та культурою. На всіх торговельних шляхах від Західної Європи до Індії та Китаю можна було зустріти енергійних візантійських купців. Усюди цінувалася надійна й повновага візантійська монета....

Франки: від держави Хлодвіга до імперії Карла Великого

7 Клас

Франкська держава. Хлодвіг. Майже всі германські королівства загинули під ударами завойовників. Винятком стало Франкське королівство, яке із часом перетворилося на імперію та проіснувало понад 400 р. У 486 р. в битві біля міста Суассон франки розгромили військо римського намісника, управителя частини Галлії. Очолював переможців 19-річний Хлодвіг зі знатного роду Меровея. На завойованих землях він заснував королівство і дав початок династії Меровінгів. Хлодвіг перший з германських конунгів зрікся язичництва та прийняв християнство за римським зразком. Приклад правителя наслідували спочатку його воїни, а потім й інші франки. Цим мудрим кроком Хлодвіг забезпечив собі підтримку римської церкви. Поступово франки та римляни, яких уже не розділяла віра, стали зливатися в єдиний народ. Документ VI ст. Франкський історик єпископ Григорій Турський про хрещення Хлодвіга Королева постійно вмовляла Хлодвіга визнати істинного Бога й відмовитися від язичницьких ідолів. Але ніщо не могло схилити його до цієї віри, доки під час війни з алеманами він мусив визнати те, що раніше охоче відкидав. А відбулося це так: коли обидва війська зійшлися в запеклій битві, війську Хлодвіга загрожувало повне винищення. Побачивши це, Хлодвіг підвів очі вгору та зі сльозами на очах вимовив: «О Ісусе Христе, Тебе... з покорою благаю виявити славу могутності Твоєї. Якщо Ти даруєш мені перемогу над ворогами, і я випробую силу Твою... увірую в Тебе і хрещуся в ім’я Твоє. Бо я кликав своїх богів на допомогу, але переконався, що вони не допомогли мені. Тебе тепер кличу». І тільки-но вимовив він ці слова, алемани повернули назад і побігли....

Народження середньовічної Європи

7 Клас

Германські племена. На північ від Альп проживали численні варварські племена германців, кельтів, слов’ян. їхні мови належать до однієї, індоєвропейської, мовної сім’ї. Мабуть, далекі предки цих народів мешкали по сусідству. Стародавньою батьківщиною германців були південне й північне узбережжя та острови Балтійського моря, Скандинавський та Ютландський півострови. Глобальне похолодання змусило германців поступово переселятися в тепліші краї. На початку нашої ери вони вже займали простір між річками Рейн, Одер і Дунай. Землі, придатної для землеробства, тут було небагато. Переважали прекрасні пасовиська. Тому головним заняттям германців стало скотарство, а основним багатством - бики, воли й корови. Непогано знали германці й землеробство. Вони використовували рало й плуг, вирощували ячмінь, просо, пшеницю, льон. Досить активно германські племена торгували, зокрема з римлянами. Мешкали вони в невеликих селах або на хуторах. Римський історик Корнелій Тацит (бл. 55-120) повідомляє, що вони «оселяються на відстані один від одного, де кому сподобається ручай, галявина або гай». Для житла будували довгі та високі дерев’яні хати, розраховані на велику сім’ю з 20-30 осіб. У негоду там тримали й худобу. Жили германці громадою. Її членами вважалися вільні рівноправні чоловіки, які займалися сільськогосподарською працею. Водночас вони були воїнами й мали право брати участь у народних зборах....

Вступ у добу середньовіччя 7 клас Подаляк, Лукач 2020

7 Клас

Спадщина стародавнього світу. Епоха стародавнього світу, що продовжувалася тисячоліття, є найдавнішою у історії людства. Вивчаючи її, ви поринали у прадавні часи, коли з’явилася людина сучасного типу та формувалося первісне суспільство. Первісні люди опановували землеробство і скотарство, ремесла та торгівлю, створювали й удосконалювали знаряддя праці. Саме тоді почали складатися організовані людські колективи, виникла культура. Із часом у долинах річок постали перші держави та сформувалися давні високоорганізовані суспільства - цивілізації Месопотамії, Єгипту, Індії та Китаю. Східні народи першими створили могутні держави, подарували світові основні види писемності, залишили у спадок нащадкам величні храми та єгипетські піраміди, досконалі системи зрошування та численні пам’ятки культури. Пізніше найрозвинутішими державами стародавнього світу стали античні Греція та Рим. Їхню історію часто називають золотою добою людства. Давні греки, які не знали деспотичної східної влади царів, подарували світові демократію, філософію та видатні твори мистецтва....

Країни Середньовічного Сходу

7 Клас

Китайську державу очолював імператор з необмеженою владою, який вважався «Сином Неба», тому країну називали «Піднебесною». На відміну від Західної Європи, дорогу до влади в Китаї відкривала не знатність походження, а насамперед освіченість. Чиновниками ставали тільки ті, хто склав непрості іспити, де на одне місце було понад сто претендентів. Така система іспитів давала змогу залучати на службу й талановитих простих людей. Важко назвати таку сферу науки, літератури або мистецтва, у яку не зробив би внесок середньовічний Китай. Саме китайці першими винайшли книгодрукування, що дало змогу ознайомити інші країни Сходу з досягненнями китайських учених. Вони винайшли порох і вогнепальну зброю, паперові гроші та морський компас. У XV ст. китайський флот здійснив плавання до східного узбережжя Африки. Китайські астрономи створили точний календар, у якому тривалість року лише на 27 секунд не збігалася зі справжньою величиною. Особливо славилася китайська порцеляна. Китайці ретельно оберігали секрети виробництва порцеляни, тому в Європі її навчилися виготовляти лише у XVIII ст. У Китаї з глибокої давнини мирно співіснували кілька релігій. У I ст. з Індії в Китай «проник» і поширився буддизм. Проте основою освіти, моралі, державного устрою, законодавства лишалося конфуціанство, яке виникло в VI-V ст. до н. е....

Утворення Османської імперії. Правління Мехмеда ІІ

7 Клас

Яничарів набирають із дітей тих християнських народів, які живуть під турецькою владою... Найкращих беруть на службу до турецького султана, решту розбирають паші (високі урядовці) та інші турецькі начальники... Коли їм минає 20 років... — усіх їх доправляють до Стамбула. Тут найміцніших і суворих записують у молодші яничари і віддають під командування старших. Під їхнім наглядом молоді вчаться стріляти, рубати шаблями, кидати списи, перескакувати канави, лазити на стіни й виконувати всяку роботу, яку їм дасть старший... У бою чи під час штурму (фортеці) вони йдуть попереду, намагаючись проявити себе... з усіх турецьких солдат вони найбезжалісніші до християн. 2. Як османські султани завоювали величезні території в Європі та Азії Працюючи в парах, знайдіть на карті (с. 165) території, захоплені турками-османами протягом XIV-XVI ст. Порівняйте результати своїх пошуків з інформацією з тексту, наведеного нижче. Обговоріть, чому османам вдалося завоювати таку величезну територію. Назвіть країни, чиї юнаки-невільники могли служити у війську яничарів. У XIV ст. Османська держава, захопивши значні території Візантійської імперії, рушила на Балкани, проти Болгарії та Сербії. У Сербії на цей час загострилися князівські міжусобиці, які ослаблювали країну. У 1389 р. долю Балкан вирішила битва на Косовому полі. Турецьким військам Мурада І протистояла союзна армія сербів і боснійців на чолі із сербським королем Лазарем, яких підтримували добровольці-християни з Албанії, Польщі й Угорщини....

Навігація