Войти
Закрыть

Наукові знання. Дива техніки

7 Клас

Візантійці шанобливо ставилися до науки, яку називали філософією. До неї вони відносили богослов’я, математику, природознавство, етику, політику, граматику, риторику (красномовство), діалектику (логіку), астрономію, музику та правознавство. Візантійські богослови зробили вагомий внесок у розробку православного віровчення. При цьому вони спиралися на античну філософію, використовуючи, на відміну від європейських схоластів, праці не лише Арістотеля, а й інших античних учених. Марно сушили голови над розв'язанням проблеми: як краще пізнавати Бога — розумом чи вірою? По-різному відповідали також на питання: Бог чи доля керують Всесвітом і людським життям? Візантійські наука й техніка значно випереджали західноєвропейські. Візантійський учений Лев Математик започаткував алгебру, замінивши цифрові символи літеровими. Він винайшов світловий телеграф, багато хитромудрих механізмів, якими зачудовувалися іноземці. Це були рухомі статуї, механічні співочі птахи тощо....

Повсякденне життя

7 Клас

Суспільство Візантії складалося з аристократів, чиновників, духовенства, купецтва, інтелігенції, ремісників, селян і рабів. Васальні відносини в ній не склалися. Аристократи жили зі своїх маєтків, ремесло і торгівлю вони зневажали. Чиновний люд жив на державну платню, але більше мав зиску з хабарів та обкрадання держави. Він піднімався по службовій драбині часто завдяки своїм зв’язкам та умінню годити начальству. Численним і впливовим було духовенство, яке жило на церковні доходи та плату мирян за церковні послуги. Клірики і монахи таємно займалися лихварством, яке християнська церква вважала злом. Суспільство — народ, з’єднаний історично складеними формами життя і діяльності. Купецтво багатіло на посередницькій торгівлі. На ярмарках у містах Візантії, особливо у Константинополі — світовому торжищі — можна було батька рідного купити. Тут торгувало іноземне купецтво — болгарське, руське, італійське. Візантійська золота монета, як тоді говорили, «ходила від одного краю землі до іншого». До інтелігенції належали чиновники, духовенство, викладачі, студенти. науковці. Вони не розкошували, проте й не приторговували (торгівлю не вважали почесним заняттям)....

Сумний фінал

7 Клас

Відроджена Візантія була немічною державою. Її лихоманила запекла боротьба за трон, від неї відпадала одна область за одною, в її скарбниці гуляв вітер, й безцеремонно грабувало генуезьке купецтво. Із зовнішніх ворогів їй найбільше дошкуляли італійські нормани, слов’янські племена, половці й, особливо, турки, які переселилися з Центральної Азії в північно-західну частину Малої Азії. Турецький султан Осман поширив свою владу на візантійську Малу Азію. Турки почали завоювання Балканського півострова — розгромили Сербію й Болгарію. Константинополь опинився в оточенні. Перед лицем смертельної небезпеки візантійська знать остаточно пересварилася. Одні сподівалися, що Західна Європа їм допоможе, якщо на її вимогу об’єднати православну церкву з католицькою. Інші ж більше боялися католицького Заходу, ніж ісламської Туреччини. Візантійський адмірал заявляв, що краще бачити у Константинополі турецьку чалму, аніж папську тіару. Впливове візантійське духовенство також панічно боялося католицизму. У середині XV ст. величезна турецька сухопутна армія і флот почали облогу Константинополя. Візантійці відчайдушно оборонялися, проте сили були нерівними. Ніхто не прийшов Візантії на допомогу, хоч імператор і підписав указ про злуку православної церкви з католицькою. Візантійці перегородили бухту Золотий Ріг масивним залізним ланцюгом, щоб турецькі судна не змогли наблизитися до міста, але турки перетягли судна сушею і розпочали штурм. Дуже швидко імператор загинув у бою з нападниками. 29 травня 1453 р. турки оволоділи Константинополем, пограбували його, обернули в рабство десятки тисяч городян. В верхівки храму святої Софії збили золотий хрест, а на його місце прикріпили ісламський півмісяць — і став православний храм найбільшою мусульманською мечеттю. Константинополь став столицею Османської (заснованої Османом) імперії — Істамбулом (українською — Стамбулом). Упродовж кількох років турки прилучили до Османської імперії те, що залишилося від колишньої Візантійської імперії. Дату загибелі Візантії, 1453 р., історики іноді вважають кінцем середньовіччя....

Початок кінця

7 Клас

Наприкінці XI ст. почалися Хрестові походи. Здавалося б, це лихо обмине візантійську столицю — центр православ’я. Проте в організацію Четвертого Хрестового походу втрутився хитрющий дідуган — сліпий венеціанський дож (правитель) Енріко Дандоло. Він задумав руками хрестоносців знищити основного торгового конкурента Венеції на Сході — Візантію. Політична махінація дожа вдалася. У 1204 р. хрестоносці вдерлися в Константинополь, щоб, як вони заявляли, посадити на трон «законного» імператора. Вони до нитки пограбували місто, понищили силу-силенну городян. На території Візантії утворилася Латинська імперія — держава хрестоносців. Візантія тимчасово зникла з історичної карти. Її імператор зберіг владу лише в Малій Азії (Нікейська імперія). Частіша візантійської території дісталася Венеції. Проте візантійців підтримали турки і торгові суперники венеціанців — генуезці. Тому візантійці поступово відвоювали в Латинської імперії свої землі. В 1261 р. вони знову оволоділи Константинополем. Цього разу вже Латинська імперія перестала існувати, а Візантійська відродилася. Але ненадовго....

Буремні VII—XI століття. Іконоборство

7 Клас

Утім, Візантія вдруге вступила в «золотий вік». Із вільних селян вона створила добре вишколене й озброєне військо, побудувала сильний флот. Однак при цьому її постійно лихоманило. Не припинялася боротьба за трон, сварилася між собою знать, спалахували народні бунти й повстання, виникали єретичні рухи. На початку VIII ст. оливи в полум’я релігійних негараздів підлив сам уряд, породивши єресь іконоборців. Як це могло трапитися? Влада, підтримувана військовою верхівкою, зробила це навмисно, щоб забрати від церкви її багатства (не вистачало коштів на воєнні витрати). У 726 р. імператор валів почепити ікони в церквах так високо, щоб віруючі не змогли їх цілувати, а згодом взагалі заборонив вшановувати ікони та мощі святих. Їх замінили зображеннями хреста та квітів і дерев. Вірянам пояснювали, що вшановувати потрібно Бога, а не його зображення! Але візантійці, передусім монахи (яких в імперії було видимо-невидимо) звикли вважати, що поклонятися іконі — означало поклонятися тому, хто на ній зображений. Суспільство розкололося на іконоборців та іконошанувальників. Останніх підтримали папа та патріарх. Між обома угрупованнями почалася запекла боротьба, яка тривала понад сто років і велася найбрутальнішими методами. Імператори-іконоборці катували й страчували іконошанувальників, руйнували монастирі, не забуваючи при цьому забирати в державу їхні землі. Зрештою, в середині ІХ ст. перемогли іконошанувальники, які організували в столиці урочисту процесію з іконами. Іконоборців назвали єретиками й відлучили від церкви, церковні стіни знову прикрасили іконами. Монастирям повернули їхні землі, щоправда, не всі. Суспільство після цього дещо вгомонилося....

«Золотий вік» Юстиніана

7 Клас

Юстиніан був людиною освіченою, розумною, вольовою і водночас жорстокою, підступною, дворушною, безмежно честолюбною і владолюбною. Він одружився з чарівною Феодорою — колишньою цирковою актрисою. Кращої пари годі було й шукати! Феодора ні в чому собі не відмовляла (її називали позаочі «вчителькою безсоромності»), купалася в розкошах, була жорстокою, невблаганною і мстивою, великим майстром плести інтриги при дворі. У неї запобігали ласки не лише вельможі, а й іноземні володарі. З Юстиніана вона, як мовиться, сукала мотузки, правила разом з ним. У лиху годину виявляла більше мужності й витримки, ніж імператор. Інтриги — приховані зловмисні дії, наклепи, підступи, корисливі хитрощі. Юстиніан зумів повернути імперії колишню велич. Візантійці відвоювали ряд земель у варварів (Північну Африку — у вандалів, Сицилію та Південну Італію — в остготів, Піренейський півострів — у вестготів), впорядкували судову систему. Укладений ними звід римських законів — «Кодекс Юстиніана» — впродовж століть визначав судове життя не лише Візантії, а й Європи. Імператор рішуче насаджував християнство. Він побудував у Константинополі архітектурну окрасу столиці — храм святої Софії — найвеличніший православний храм у світі, «храм храмів». На кордонах імперії він звів потужний оборонний вал із фортець....

Народження Візантії

7 Клас

У 330 р. імператор Константин зробив столицею Римської імперії місто Візантій, яке лежало на мальовничому березі Босфору. Нову столицю спершу називали Новим Римом, а згодом — Константинополем, тобто «містом Константина». Джерело VI ст. Із повідомлення середньовічного історика Йордана про відвідання Константинополя остготським королем (Король) увійшов у царствене місто й здивовано промовив: «Тепер я бачу на власні очі це знамените місто, розповіді про яке часто слухав з недовірою». Озираючись на всі боки, він то захоплювався розташуванням міста, то дивувався каравану кораблів... Дивлячись на знамениті стіни та на юрму народу, який хвилею стікався сюди, немов військо в бойовому строю... (він) промовив: «Поза сумнівом, (римський) імператор є земним богом, і той, хто зважиться повстати проти нього, сам буде винен у своїй смерті»....

Раннє Відродження та гуманізм в Італії ХІV—ХV ст.

7 Клас

У XIV—XV ст. серед інтелектуалів Італії зростало захоплення культурою стародавніх греків і римлян, на той час майже забутою. Вона приваблювала їх передусім своєю повагою до людини. Ревних шанувальників античної культури пізніше назвали гуманістами (від латинського слова гуманус — «людський»). Зусиллями гуманістів ця культура ніби заново народилася, стала основою нової культури, яку назвали Відродженням (французькою — Ренесансом). Гуманісти — людинолюби, ті, хто вважав людину найвищою цінністю, захищав її право на свободу і щастя. Згадаймо: середньовічна церква спершу визнавала людину, істотою гріховною, а працю — божою карою за гріхи. Таке ставлення до людини і праці гуманісти вважали несправедливим. Людина приречена страждати? Ні, вона богоподібна й розумна і заслуговує на любов та шану. Праця — кара Господня? Ні, вона облагороджує людину, є богоугодною. Гуманісти обстоювали права людської особистості. Людина має право насолоджуватися природою, коханням, славою. Проте в неї є й обов’язки перед Богом і суспільством. Вона повинна бути справедливою, порядною, працьовитою, жертвувати особистою вигодою задля громадських інтересів. Гуманісти вважали, що людина не повинна коротати вік у монастирській келії. Творча праця та освіченість — ось що відрізняє її від худоби. Гуманісти згадували мудру заувагу римського письменника й філософа Сенеки: «Ніщо не варте більшої хвали, ніж .людська душа. В порівнянні з її величчю ніщо не є великим»....

«Життя коротке, та мистецтво вічне»

7 Клас

До XI ст. в європейській церковній архітектурі панував романський стиль. Він склався на основі римських базилік, тому його й назвали романським, тобто римським. План романської церкви мав форму латинського хреста. Така будівля мала товсті стіни, щілини замість вікон, напівкруглу арку й таке саме склепіння, масивні колони. Вона нагадувала фортецю. Базиліка — прямокутна будівля, розділена усередині рядами колон або стовпів на частини — вищу середню і нижчі бічні. Виникла в Давньому Римі, потім стала основним типом католицького храму. Стіни романської церкви розписували малярі. На розписах здебільшого зображували моторошні сцени страждань і бідувань, бо церква вчила, що людина «спасеться» лише через страждання. Траплялися на розписах і нехристиянські зображення — жонглерів, мисливців, звірів, чудовиськ та ін....

Навігація