Войти
Закрыть

Картина світу

7 Клас

Світ уявлявся середньовічній людині не таким, як нам. Людина не відчувала себе громадянином всесвіту, їй вистачало найближчого довкілля, а все інше здавалося чужим і ворожим. Час вона визначала приблизно, за сонцем чи криком півня, і мало його цінувала. Навіть істориків влаштовували такі малозначущі «дати», як «коли дні стали довшими» чи «коли правив такий-то король». Спершу люди ставилися до себе й інших зневажливо, адже християнство вважало їх гріховними від природи. Але поступово визріла думка, що гріхи можна спокутувати молитвами, постами та працею. Відтоді людина стала поважати себе й працю. Хто не працював, той викликав загальний осуд. Самоповага людини зросла настільки, що Бога в його земному втіленні стали зображувати в людській подобі. Соціальна нерівність здавалася нормальним явищем. Вважалося, що кожен має задовольнятися своїм місцем у суспільстві. Домагатися більшого означало виявляти погорду, опускатися по соціальній драбині — зневажати себе. Середньовічна людина боялася всього на світі. Боялася втратити шматок хліба, боялася за своє здоров’я і життя, боялася потойбічного світу, адже церква лякала її, що майже всім уготовані пекельні муки....
0 Переглянути

Життєлюби й пересмішники

7 Клас

Культурними центрами Європи поставали середньовічні міста. Міська література — віршовані новели, байки, грубуваті жарти тощо — вражала своєю безпосередністю й правдивим показом душевних переживань. Вона кепкувала над пожадливістю і неуцтвом духовенства, зарозумілістю вельмож, іншими недоладностями суспільства. Її улюбленим персонажем був не закоханий рицар, а кмітливий життєлюб, здатний вийти сухим із води. Найбільше зачитувалися городяни французьким «Романом про Лиса». Від його героя, винахідливого і зухвалого Лиса, в якому впізнавали багатого й підприємливого бюргера, діставалося всім. Лис переміг недоумкуватого й хижого Вовка, дужого, але дурного Ведмедя-рицаря, ошукав Лева-короля, глузував з Осла-церковника. Але при цьому він не милував і сірому — Курей, Зайців, Равликів......
0 Переглянути

Славослови жінок, кохання й честі

7 Клас

Яскраву сторінку в історію середньовічної європейської культури вписало рицарство. У своїх епічних творах ті рицарі, яких Бог наділив «медом поезії», прославляли безмежну відданість рицаря вродливій і благородній дамі, мирянина — церкві, васала — сеньйору. В XII ст. із стародавніх кельтських легенд про короля Артура та рицарів Круглого столу виникли рицарські романи (їх ще називають куртуазними — «придворними»). Вони оспівували палке кохання. Особливо зворушливо зображено це почуття в перлині середньовічної літератури — повісті «Трістан та Ізольда». Були серед рицарів і талановиті поети (у Франції їх називали трубадурами і труверами, в Німеччині — мінезингерами). Поети-рицарі на всі лади оспівували також жіночу чарівність та свої ніжні почуття до жінок. Виходило, що рицар, аби прислужитися дамі свого серця (справжній чи вигаданій), ладен був здійснити найнебезпечніший подвиг! Поети трохи лукавили, адже справжнє ставлення до жінок у середні віки було не таким шляхетним....
0 Переглянути

Від спостережень до дослідів

7 Клас

До ХІІІ ст. європейці черпали знання переважно з Біблії та звичайних спостережень. Ці знання не підкріплювалися дослідом, тому нерідко були фантастичними. Скажімо, світ уявлявся людині у вигляді трьох китів, які тримають на собі Землю, заселену песиголовцями та іншими чудовиськами. Гадали, що «небесна твердь» сходиться з Землею. Але господарське життя потребувало надійних прикладних знань, які можна було б застосувати на практиці. Тому в ХІІІ ст. з’явилися перші дослідні знання, передусім у механіці та математиці. Біля їх колиски стояв видатний англійський учений Роджер Бекон, якого вважати чародійником. Він висловлював сміливі ідеї, які церкві здавалися єретичними. Так, він вважав, що можна користуватися знаннями не лише християн, а й поганинів. Тож не дивно, що останні 14 років свого життя вчений провів у в’язниці. Є три джерела знання: авторитет, розум і дослід. Однак авторитету недостатньо, якщо в нього немає розумного доказу... І розум сам неспроможний відрізнити софізм (хибний висновок, який здається правильним) від справжнього доказу, якщо він не підтверджує свої висновки дослідом......
0 Переглянути

Осередки знань і культури

7 Клас

У середні віки відкривалися і церковні (при монастирях і міських соборах), і світські школи. У них навчалися діти феодалів, городян, духовенства, заможних селян. У школах викладали «сім вільних мистецтв»: граматику (її вважали матір’ю всіх наук), риторику (красномовство), діалектику (так називали логіку), арифметику, геометрію, астрономію (наука про будову Всесвіту) та музику. Аж до пізнього середньовіччя викладання здійснювалося латиною і лише з XIV ст. — народними мовами. У школі і діти, і дорослі навчалися в одному класі. Жодної волі дітям не давали, їм забороняли голосно розмовляти, співати, гратися, за найменшу провину їх карали. Школярі самі добували собі шматок хліба. Вони підробляли, а ще частіше — просили милостиню. Вночі вони співали під вікнами городян релігійні пісні. Власне, не співали, горлали, щоб «враз підняти з ліжка доброчинного бюргера й змусити його поспішно відкупитися від страхітливої мелодії кинутим через вікно шматком ковбаси чи сиру». Читати в школі вчилися по Біблії, працях Св. Августина, Кодексу Юстиніана. Перевіркою знань служили диспути учня з учнем, учня з учителем....
0 Переглянути

Просто вірити чи розуміти, щоб вірити?

7 Клас

Світогляд середньовічної людини був релігійним, світ вона сприймала через релігійні образи й поняття. Мало хто сумнівався в тому, що початком і кінцем усього є Бог. Сперечалися лише довкола питання: як треба його пізнавати — вірою чи розумом? Одні вважали: вірою і лише нею! Мовляв, Бог дав людям одкровення замість будь-якого іншого знання, отож тим, хто вивчатиме Біблію, наука не потрібна, бо вони й без неї будуть мудрішими за мудрих. Джерело VI ст. Із книги римського письменника й політика Кассіодора «Про вивчення наук божественних і людських» Ми миємо знати, що розум дається не лише науками, а що Бог дає абсолютну мудрість, кому захоче. Бо коли б пізнання добра полягало лише в науках, то не могли б стати абсолютно мудрими ті, хто наук не знає. Але оскільки багато неграмотних посягають істину й навертаються в справжню віру з допомогою божественного одкровення, то, безперечно, Бог дарує тим, хто має незасмічений і благочестивий розум, те, що він вважає корисним для них....
0 Переглянути

Культура початку середньовіччя

7 Клас

Після загибелі Західної Римської імперії Захід поринув у морок занепаду і варварства. До цього призвели не стільки варварські завоювання, скільки розгубленість і байдужість населення. В людей не вистачало ні снаги, ні бажання протистояти гніту життєвих обставин. Але культурний занепад V—VII ст. був тимчасовим явищем. Поступово формувалася європейська культура — нова, відмінна від античної. Створили її спільно греки, римляни, кельти, германці, слов’яни та інші народи. Злилися їхні часом дуже несхожі між собою культури в одну, європейську, завдяки християнству, яке саме стало своєрідною культурою. Церква водночас і сприяла, й перешкоджала становленню європейської культури. Так, вона вселяла в людські душі надію на мир і спокій, але боролася проти античного багатобожжя, запровадила сувору цензуру й цим ледь не прирекла античність на забуття. У цьому її підтримувала держава. Цензура — державний або церковний контроль за змістом художніх творів і наукових праць....
0 Переглянути

Церква у ХІV—ХV ст.

7 Клас

У XIV—XV ст. королівська влада дуже посилилась і перебрала контроль над місцевою церквою. Французький король Філілп IV Красивий навіть переніс папський осідок з Рима у французьке місто Авіньйон. «Авіньйонський полон» пап тривав майже 70 років (1309—1377 рр.). Ще в XIII ст. було змінено порядок обрання пап, щоб світські урядовці не могли втручатися в хід виборів. Кардиналів, які обирали папу, замикали в приміщенні на ключ і тримали їх там впроголодь, доки вони не домовляться, кому бути папою (збори кардиналів, скликані для обрання папи, через це назвали конклавом — «замкненою кімнатою»). Виконавши свій обов’язок, кардинали розпалювали вогнище в каміні, дим від якого означав, що вже є новий папа і що час подбати про виборців. Однак ніщо не могло огородити вибори пап від втручання світської влади. Монархи, як і раніше, пхали на папський престол своїх людей. Це призвело до того, що наприкінці XIV — на початку XV ст., упродовж майже 40 років Європа мала водночас 2—3 папи (зайвих пап назвали «антипапами»). Щось змінювати на краще в церковній організації папи не хотіли. Це обурювало багатьох у Європі, й у XVI ст. породило масовий антипапський рух. Таким чином, на схилку середньовіччя папство втратило свою колишню могутність....
0 Переглянути

Середньовічні єресі. Інквізиція

7 Клас

Колишній монах... одержав єпархію ... Він через два роки, немов голодний кабан, обріс жиром. Колись його задовольняла вода з монастирського джерела, тепер він споживає такий потік міцних вин, що його несуть у ліжко на руках п'яним. А потім ви побачите, як тисячами тисяч стікаються його родичі... заявляючи: я родич єпископа, я член його сім'ї. І єпископ робить того каноніком, а цього — скарбником. А ті, хто довго служив, не отримують нічого. 1. У чому звинувачував єпископа автор цих викривальних рядків? 2. Чи заслуговують вони на цілковиту довіру? Невдоволених церковними порядками не бракувало навіть серед самого духовенства, не кажучи вже про бюргерів та селян. Багатьом здавалося, що церква зіпсувалася, що священики на свою користь тлумачать мирянам Біблію. При цьому пропонувалося інше тлумачення окремих біблійних сюжетів. Довільні тлумачення Святого письма церква вважала єретичними, тобто блюзнірськими. Розуміючи, що єресі спрямовані проти неї, церква з допомогою державної влади вела з ними запеклу боротьбу. Як це вона робила? Готувала богословів, які б публічно доводили хибність і шкідливість єретичних віровчень. Іноді церква визнавала окремі твердження єретиків правильними і цим робила їх безпечними для себе. Траплялося, що вона навіки затуляла рота єретикам, спалюючи їх на багатті. Непоодинокі єресі охоплювали багатьох городян, селян, дрібних рицарів. Часом такі єретичні рухи були спрямовані не лише проти церковних пороків, а й проти свавілля феодалів, зливалися з селянськими повстаннями....
0 Переглянути

Папська могутність у XII—XIII ст.

7 Клас

У ХІІ-ХІІІ ст. папство стало таким могутнім, що мало європейських монархів ледь не за своїх васалів. Воно підняло майже всю Європу на Хрестові походи. Папа Інокентій ІІІ у XIII ст. відлучив від церкви трьох королів: німецького, французького та англійського. Це на практиці означало, що церква дозволяла підданим позбавити непокірних монархів влади. Папи посприяли вигнанню арабів з Іспанії, підтримали наступ німецьких рицарів на слов’ян і прибалтів. Найбільше клопоту папам завдавали німецькі імператори, які вперто намагалися верховодити над ними. У цьому змаганні переможцями вийшли папи. Папа Інокентій IV у середині ХІІІ ст. відлучив від церкви і позбавив влади німецького імператора Фрідріха ІІ. Зусиллями пап Священна Римська імперія (так називали тоді німецьку державу) розпалася на окремі князівства....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 68
Назад

Навігація