Просвітництво та промислова революція
- 27-03-2022, 15:37
- 1 338
8 Клас , Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк 2021
Зверніть увагу!!!
§ 20. Просвітництво та промислова революція
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: про початок промислової революції, її вплив на життя населення; що таке Просвітництво, якими є хронологічні межі цієї епохи; про видатних представників Просвітництва.
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Колективне обговорення. Якими були основні ідеї гуманістів? 2. У чому полягають особливості аграрної революції? 3. Що таке мануфактура?
1. Початок епохи Просвітництва. У другій половині XVII ст. в середовищі освічених людей утвердилося прагнення знайти розумне, а не релігійне пояснення всіх явищ природи та людського життя. Потужним поштовхом до накопичення знань став раціоналізм. Було сформовано нові принципи наукових досліджень. Наука отримувала знання з експерименту та заговорила мовою математичних формул.
У XVIII ст. віра в розум стала панівною: освічена частина суспільства вважала, що в усьому слід прислухатися тільки до нього. Ці ідеї отримали назву Просвітництво.
Значна кількість освічених людей була переконана, що Просвітництво приведе людство до добробуту. Основним умонастроєм суспільства став оптимізм. Люди вірили в те, що історія рухається до кращого, розвивається від несправедливого устрою до щасливого суспільства.
Батьківщиною Просвітництва була Англія, де наука та знання стимулювали розвиток капіталізму. Англійські вчені-мислителі Ісаак Ньютон, Томас Гоббс, Джон Локк, а також голландець Бенедикт (Барух) Спіноза та німець Готфрід Лейбніц заклали основи ідей Просвітництва.
Чи була поява ідей Просвітництва закономірною?
2. Природа людини та природне право. Просвітництво і церква. Епоха Просвітництва затвердила у свідомості суспільства поняття природного права. Просвітителі вважали, що всі люди з народження наділені природними правами, зокрема правом на життя, свободу та рівність. Із цього випливало, що всі існуючі в суспільстві відмінності (між бідними і багатими, правителями й підданими, дворянами і непривілейованими особами) були встановлені не Богом, а самими людьми. Тому люди мали змінити те, що самі створили.
Наміри змінити державу й суспільство в епоху Просвітництва розглядалися як законне право людини. На думку просвітителів, щоб зробити людей щасливими, насамперед слід усіх їх забезпечити природними правами, відкритими за допомогою розуму. Надії на реалізацію своїх ідей просвітителі покладали на освічених монархів.
Раціоналізм — світогляд, який основним засобом пізнання й критерієм істини вважає розум людини, а не божественне одкровення й досвід.
Просвітництво — філософсько-ідейний рух другої половини XVII—XVIII ст. Його представники (вчені, філософи, письменники) вважали, що метою суспільства є людське щастя, якого можна досягти шляхом перебудови суспільства на засадах розуму (раціоналізм); обстоювали теорію природного права, вільнодумства.
Що таке природне право? Чому це поняття утвердилося в епоху Просвітництва?
До релігії та церкви просвітителі здебільшого ставилися байдуже, а то й вороже. Вони вважали, що світотворення було або деїстичним (Бог створив світ і після того не втручався в історію людства), або атеїстичним (повне заперечення існування Бога).
Із падінням авторитету церкви її багатства та привілеї стали об’єктом посягань із боку держави.
Європейські правителі почали відбирати в церкви власність. Відкривалися світські школи. Папі Римському навіть довелося розпустити орден єзуїтів (згодом його відновили). У більшості країн припинилися суди інквізиції.
3. Освіта. Енциклопедисти. Суспільне життя. Епоха Просвітництва сприяла розвитку освіти. Так, король Пруссії Фрідріх II та австрійський імператор Йосиф II запровадили у своїх країнах загальну початкову освіту. У Франції протягом XVIII ст. кількість неписьменних скоротилася із 79 до 63%. Проте незначна частина освічених людей не завжди могла порозумітися з рештою населення. Просвітителі вважали істинними лише ті знання, що здобуті наукою, власним розумом, а не ті, що ґрунтуються на традиціях і народній мудрості. Народні вірування розглядалися як забобони й прояв відсталості.
Філософ Дені Дідро вважав своїм завданням зробити сучасні знання доступними для всіх. Його задум полягав у тому, щоб скласти загальну картину накопичених знань та об’єднати їх у спеціальний довідник. Видання отримало назву «Енциклопедія» («Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв та ремесел»), а авторів статей називали енциклопедистами.
Організаторам створення видання Д. Дідро й математику Жану д’Аламберу вдалося залучити до справи великих філософів і письменників: Вольтера, Шарля Монтеск’є, Поля-Анрі Гольбаха, Жана-Жака Руссо та інших. Перший том цієї праці був надрукований у 1751 р.
Проте вже в 1759 р. було заборонено видавати «Енциклопедію», хоча вона продовжувала виходити підпільно. Ця масштабна праця справила величезний вплив на тогочасне суспільство, підготувавши майбутні зміни.
В епоху Просвітництва з’явилася нова вагома сила в суспільстві — громадська думка. Вона почала впливати на державну політику, що обмежувало свавілля монарха.
Середовищем прояву громадської думки були світські салони, що набули поширення у XVIII ст. Там вели розмови про науку, філософію, політику, дізнавалися новини тощо. Крім салонів, виникали літературні, філософські, наукові товариства й гуртки, завданням яких було впливати на громадську думку та сприяти поширенню ідей Просвітництва.
Одним із таких об’єднань було товариство масонів, що являло собою закрите таємне братство. Воно започаткувало рух масонства (франкмасонства). Перші масонські організації — масонські ложі — у XVIII ст. заснували англійські просвітителі.
Крім салонів із їхніми філософсько-науковими розмовами й масонських лож, у XVIII ст. розвивалося світське мистецьке життя. До цього часу театри здебільшого були придворними; театри, доступні для широкого загалу, діяли тільки в Лондоні та Парижі. А вже у XVIII ст. вони відкривалися навіть у невеликих містах Європи.
Як ідеї Просвітництва вплинули на життя суспільства?
Енциклопедисти — група авторів-укладачів універсального довідника, створеного у Франції в 1751—1780 рр. з ініціативи Д. Дідро й Ж. д’Аламбера.
Масонство, або франкмасонство (від франц. maçon — каменяр; franc-maçon — вільний каменяр), — релігійно-етичний рух, учасники якого закликали до морального вдосконалення людей і їхнього об’єднання (незважаючи на релігійну та національну належність) на принципах братерства, рівності, взаємодопомоги й вірності. Вони ставили загальнолюдські інтереси й цінності вище за інтереси окремої нації.
Масони ведуть свою історію від середньовічних гільдій каменярів, у яких запозичили назву й форми організації об’єднань — ложі; поділ членів на учнів, підмайстрів і майстрів; елементи одягу — фартухи, рукавиці, шапки. Датою появи масонства вважають 24 червня 1717 р., коли була створена Велика ложа Лондона. У деяких державах наприкінці XVIII — на початку ХІХ ст. масонські ложі були центрами поширення вільнодумства та конспірації опозиційних рухів проти чинного ладу.
У цей час змінилась і роль музики. Раніше її використовували як супровід під час богослужіння, придворних свят, спектаклів, а у XVIII ст. вона набула самостійності. Клавесин, фортепіано, скрипка, флейта стали концертними інструментами. Композитори й виконавці Йоганн Себастьян Бах, Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг ван Бетховен набули світової слави.
Більш доступним також став живопис. Тогочасні митці організовували виставки картин, що потім обговорювалися в салонах і пресі.
4. Бароко, класицизм, рококо, неокласицизм. У другій половині XVII ст. в більшості європейських країн — Італії, Іспанії, Німеччині, Польщі та інших — панівним художнім стилем ще залишалося бароко. Проте у Франції вже затверджувався новий стиль — класицизм, який був зорієнтований на античні зразки.
Драматурги створювали п’єси на сюжети з грецької або римської міфології та історії. Художники зображували на картинах стародавніх богів і героїв. Архітектори наслідували трикутні фронтони й колонади античних храмів. На відміну від майстрів бароко, письменники й художники класицизму у своїй творчості свідомо прагнули дотримуватися встановлених норм.
Центрами поширення класицизму й нових принципів мистецтва стали академії. Перші були засновані в Парижі — Королівські академії живопису і скульптури (1648 р.) та архітектури (1671 р.). Згодом вони виникли в більшості європейських столиць. Отже, з’явившись у Франції, класицизм набув поширення і в інших країнах Європи.
П’єси, написані в стилі класицизму, мали логічні та зрозумілі сюжет і мову. В основі твору завжди була певна ідея, яка розкривалася протягом п’єси. Події, зображені у п’єсі, завжди відбувалися в одному місці та протягом одного дня. Другорядних сюжетних ліній не допускалося. У літературі та мистецтві класицизму існувала ієрархія жанрів: трагедія належала до вищих, а комедія — до нижчих жанрів.
Засновником французької класичної трагедії був П’єр Корнель. Він писав п’єси та праці з теорії мистецтва. Доля героїв його п’єс була тісно пов’язана з політичною боротьбою. Сюжет розгортався на тлі історичних подій. Своїми п’єсами П. Корнель намагався довести необхідність зміцнення абсолютної монархії. Хоча комедія в класицизмі вважалася нижчим жанром, найвідомішими виставами в театрах XVIII ст. були комедії Жана-Батіста Мольєра. Його твори («Дон Жуан», «Міщанин-шляхтич») залишаються популярними й сьогодні.
Що зумовлювало зміни художніх стилів упродовж XVII—XVIII ст.?
Класицизм — художній стиль, філософський та естетичний напрям у європейській культурі XVII—XIX ст., що виник у Франції. Його представники прагнули впорядкувати весь навколишній світ на принципах раціоналізму (розуму). Вони наслідували зразки античної філософії та мистецтва, переосмисливши їх.
Палацово-парковий комплекс Версаль у Франції (класицизм). Сучасний вигляд
Головним завданням класицизму було створення монументального мистецтва, яке втілювало ідею об’єднання нації навколо трону. Особисті інтереси підпорядковувалися державним (на першому місці стояла держава, а не окрема людина). На це був здатен тільки ідеальний класичний герой. Поступово формувалися суворі норми поведінки — бурхливий вираз почуттів вважався ознакою низького походження або поганого виховання. Вищою чеснотою людини проголошувалося служіння державі.
Художник Нікола Пуссен вважав, що сюжет мистецького твору має бути благородним, величним і піднесеним, а композиція — логічною і простою. Ще одним відомим живописцем цього періоду був Жак-Луї Давид.
Взірцем мистецтва класицизму в архітектурі стала резиденція французьких королів у Версалі.
У першій половині XVIII ст. набув поширення новий стиль — рококо (декоративні мотиви у вигляді мушлі), який став продовженням розвитку бароко. Цей стиль найбільше проявився в декоративно-ужитковому мистецтві. Майстри рококо створювали витончені речі, в оточенні яких людині зручно й приємно жити. Для цього стилю характерні багатство прикрас, незвичність і вишуканість форм.
У другій половині XVIII ст. знову повернулося захоплення античними класичними формами. Цей стиль назвали неокласицизмом (у Східній Європі його відносили до класицизму), тобто новим класицизмом. Зміна вподобань була викликана втомою від рококо та результатами археологічних розкопок римських міст Помпеї та Геркуланум, що загинули під час виверження вулкана Везувій. Чіткість забудови римських міст наштовхнула архітекторів XVIII ст. на думку, що міста слід будувати за простим планом. Художники-неокласики вважали, що мистецтво має виховувати, облагороджувати людину. Вони шукали героя, готового до подвигу й гідного наслідування.
5. Ідеї Просвітництва в літературі та філософії. Більшість просвітителів, особливо французькі (Ш. Монтеск’є, Вольтер, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо), прагнули донести свої думки за допомогою літератури. Через творчість таких письменників, як Данієль Дефо, Джонатан Свіфт, П’єр-Огюстен Бомарше, Фрідріх Шиллер, Йоганн Вольфганг Гете та інші, можна простежити еволюцію ідей Просвітництва в літературі.
Мейсенська порцеляна
У моду європейців XVII ст. увійшли вироби з китайської порцеляни. Європейські майстри намагалися відкрити таємницю її виробництва. У результаті їхніх пошуків з’явився фаянс — легка біла кераміка. Проте вона поступалася порцеляні. Згодом німецький алхімік Й. Бетгер винайшов технологію виробництва порцеляни, і в 1710 р. в місті Мейсен з’явилася перша мануфактура з її виготовлення.
У другій половині XVII — XVIII ст. у побуті європейців набули поширення нові напої — кава і чай, навколо яких склалася особлива культура споживання та спілкування.
Більш зручним стало житло. На звичну деталь інтер’єру перетворилися дзеркала. Шедевром мистецтва тих часів вважають Дзеркальну залу Версальського палацу.
У цей час з’явилися деякі звичні тепер речі: настінні годинники з маятником (винахід голландського вченого Х. Гюйгенса) і кишенькові годинники. В Англії почали користуватися парасольками проти дощу. Невід’ємною складовою гардероба європейців стали спідня білизна, нічні сорочки, кишенькові хустинки (спочатку вони мали круглу форму). Новий стиль приніс із собою і зміни в одязі: пишні жіночі сукні попереднього століття поступилися місцем легким сорочкам, схожим на давньогрецькі хітони.
Проте в житті основної маси населення — селянства — зміни були незначними.
І. Кант дійшов висновку, що людина може отримати знання лише про обмежену кількість навколишніх речей. Поряд існують «речі в собі», які пізнати неможливо, оскільки неможливо довести їх існування, і навпаки. Із цього випливало, що повністю пізнати світ неможливо. У такий спосіб мислитель піддав критиці ідею про безмежну силу людського розуму.
Д. Дефо утверджував у літературі Англії нового позитивного героя (Робінзон Крузо), який працелюбством і розумом досяг усього. Інший англійський письменник Дж. Свіфт у романі «Мандри Гуллівера» намагався показати слабкі місця ідей Просвітництва. Герої П.-О. Бомарше (Франція) і Ф. Шиллера (Німеччина) — прості люди, які своєю працьовитістю, розумом, людяністю протиставлялися аристократії. Автори утверджували природні права людини. Й. В. Гете своїми літературними творами намагався виховати людей мужніми, сильними й добрими, здатними кинути виклик несправедливому ладу.
Найвідомішим представником німецького Просвітництва був філософ Іммануїл Кант. Він розробив концепцію походження Сонячної системи з гігантської туманності. Ця гіпотеза й дотепер залишається однією з основних наукових ідей в астрономії. І. Канту також належить ідея правової держави.
6. Промислова революція та її наслідки. А. Сміт. У 70—80-ті рр. XVIII ст. в Європі розпочалась індустріальна (промислова) революція, або промисловий переворот. Її батьківщиною стала Англія. Першою передумовою промислової революції стала аграрна революція (переворот) XVI ст. Вона забезпечила промисловість дешевою робочою силою та сировиною.
Другою необхідною передумовою стали зміни в техніці. Найважливішим винаходом, який дав поштовх до промислової революції, було вдосконалення ткацького верстата. Джон Кей, що працював ткачем, а згодом механіком, у 1733 р. винайшов ткацький човник. У результаті цього продуктивність праці зросла вдвічі.
Після прискорення виробництва тканин виникла проблема нестачі пряжі. Технологічний прорив у прядінні здійснив ткач і тесля Джеймс Гаргрівс. Створена ним прядка «Дженні» являла собою механізм, що забезпечував одночасне витягування і скручування нитки. Продуктивність праці прядильника зросла у 18—20 разів.
Однак усім цим пристроям надавала руху м’язова сила людини або тварини, що гальмувало подальше зростання продуктивності праці. У 1771 р. Річард Аркрайт заснував підприємство, де прядильні машини рухалися за допомогою водяного колеса. Це була вже не мануфактура, а перша в історії фабрика. На фабриці Р. Аркрайта було встановлено декілька тисяч веретен і працювали 300 робітників. У 1784 р. Едмунд Картрайт створив новий ткацький верстат, який підвищив продуктивність праці в 40 разів. Отже, винайдення механізму, що замінив руку людини на етапі обробки сировини, стало початком промислової революції в Англії.
Що спричинило індустріальну (промислову) революцію?
Індустріальна (промислова) революція — перехід від мануфактурного виробництва до фабричного, від ручної праці до машинної.
Фабрика — промислове підприємство, де основні операції здійснюють машини.
Прядка «Дженні». Гравюра ХІХ ст.
Для підприємців головним показником успішної діяльності є прибуток. Тому з появою в суспільстві підприємців і найманих працівників почалася боротьба, спричинена конфліктом інтересів: або інтереси підприємця та розвитку виробництва, або інтереси найманого працівника й збільшення оплати його праці. Перші виступи працівників були спрямовані проти машин. Саме машини вважали винними в погіршенні умов праці, скороченні заробітної плати та кількості працівників. Борців із машинами називали луддитами (за ім’ям підмайстра Неда Лудда, який першим зруйнував свій верстат).
На початку 90-х рр. XVIII ст. в Англії вже налічувалося близько 150 фабрик. Проте вони не могли витіснити мануфактури, тому що були прив’язані до зручних місць на річках. Люди потребували універсального двигуна. Ним стала парова машина, створена Джеймсом Ваттом. Понад століття вона залишалася основним двигуном.
Будівництво парових машин і верстатів сприяло виникненню машинобудівної галузі. Це збільшило потреби в металі, що, у свою чергу, дало поштовх розвитку металургії. Протягом XVIII ст. було вирішено проблему масового виробництва чавуну, а згодом і сталі з використанням кам’яного вугілля, а не деревного. Завдяки цьому добування кам’яного вугілля стало однією з основних галузей господарства (особливо в Англії та на західнонімецьких землях). Винайдення парової машини згодом спричинило справжню революцію в транспорті.
Розвиток машинобудування, металургії, вуглевидобутку, транспорту став основою здійснення індустріалізації та формування індустріального суспільства.
Промислова революція сприяла становленню нової економіки й структури суспільства. Головну роль почала відігравати фабрично-заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин була дешевшою; це спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Змінювався й характер торгівлі, особливо це було помітно на прикладі Англії. До країни завозили все більше сировини, а за межі Англії вивозили готові дешеві фабричні товари.
Унаслідок промислової революції з’явилися нові соціальні верстви — підприємці та наймані працівники. Бурхливий економічний розвиток Англії, зміни в техніці й технології спричинили необхідність наукового обґрунтування процесів, що відбувалися.
Так з’явилася наука про економічний розвиток суспільства. Одним із її засновників був шотландець Адам Сміт, який обстоював необхідність розвитку ринкових відносин. У своїй основній праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» він писав, що людське суспільство — це насамперед союз, в основі якого лежить обмін різними видами праці. Схильність до обміну А. Сміт вважав основною властивістю людської природи, яка водночас сприяє зростанню добробуту всього суспільства. Керує цим процесом ринок — «невидима рука», що організує господарську діяльність. Для нормального функціонування ринку необхідна «природна свобода», тому завдання держави — не втручатися в економічне життя суспільства, а виконувати функцію «нічного охоронця». Для розвитку ринкових відносин, а відповідно — економіки, потрібні вільна торгівля й свобода підприємницької діяльності. Капіталізм, на думку А. Сміта, є тим єдиним порядком, що відповідає природі людини та в майбутньому має забезпечити загальний добробут і процвітання.
Із книги А. Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.)
Насправді... людина не має наміру служити суспільному благу. Якщо така людина пускає капітал у сферу національної промисловості, то аж ніяк не з патріотизму. Проте, дбаючи всюди про власний виграш, вона в такому разі, як і в багатьох інших, спрямовується дією невидимої руки до досягнення мети, яка анітрохи її не цікавила.
1. Що мав на увазі А. Сміт під «невидимою рукою»? 2. На яких особливостях підприємців наголошує А. Сміт? 3. Чим у своїх діях, на думку автора, керується підприємець?
Працюємо з хронологією
Друга половина XVII — XVIII ст. — епоха Просвітництва.
70—80-ті рр. XVIII ст. — початок індустріальної (промислової) революції в Англії.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
- Другу половину XVII — XVIII ст. називають епохою Просвітництва.
- Ідеї Просвітництва дали потужний поштовх до розвитку науки. Однак вони охопили лише незначну частину населення, переважно освіченого. Свідомість більшості людей загубилася в Середньовіччі та не сприймала нового.
- Головною темою мистецтва цього періоду була перевага суспільного блага і громадянського обов’язку над особистими почуттями. Тема життя та побуту простого народу вважалася негідною високого мистецтва.
- Наприкінці XVIII ст. в Англії розпочалась промислова революція. Її передумовами були аграрна революція і технічні досягнення. Найважливішим винаходом промислової революції стала парова машина.
- Промислова революція спричинила суттєві соціальні зміни. Головними верствами суспільства стали підприємці та наймані працівники, що свідчило про початок формування індустріального суспільства.
- Бурхливий економічний розвиток Англії спричинив появу науки про економічний розвиток суспільства. Одним із її засновників був А. Сміт.
Запитання і завдання
Парова машина, зроблена за проєктом Дж. Ватта
1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Словесний теніс». Правила гри. Учні та учениці об’єднуються в пари. Один(-на) з них ставить запитання, інший(-а) відповідає словом, словосполученням або коротким реченням.
Зразок запитань: 1) Укажіть хронологічні межі епохи Просвітництва. 2) Кого називали енциклопедистами? 3) Назвіть видатних письменників епохи Просвітництва. 4) Що таке промислова революція? 5) У чому полягали основні відмінності між фабрикою та мануфактурою? 6) Що змінилося в аграрному виробництві у XVIII ст.?
2. Чому саме Англія стала батьківщиною Просвітництва? 3. Чи можна стверджувати, що в епоху Просвітництва людина будувала своє життя тільки за законами розуму? 4. Колективне обговорення. Чим можна пояснити появу протягом XVII—XVIII ст. стилів бароко, класицизму, рококо, неокласицизму? Які із цих стилів схожі між собою? 5. Який вплив мали ідеї Просвітництва на розвиток освіти і науки? 6. Чому виникли світські салони, гуртки, масонські ложі? Якою була їхня мета? 7. Чому парову машину Дж. Ватта вважають найбільшим технічним винаходом періоду промислової революції? 8. Робота в парах. Обговоріть і визначте соціальні наслідки аграрної та промислової революцій.
9. Робота в малих групах. Обговоріть і порівняйте ідеї Просвітництва та гуманізму. Відповідь подайте у вигляді таблиці. 10. Складіть у зошиті хронологічну таблицю найважливіших технічних нововведень у промисловості XVIII ст.
11. Колективне обговорення. Чи можна стверджувати, що промислова революція була лише результатом технічних змін?
Адам Сміт. Невідомий художник. Близько 1800 р.
скачать dle 11.0фильмы бесплатноДаний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк 2021", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)