Османська імперія: між Азією та Європою

§ 19. Османська імперія: між Азією та Європою

У Новий час Османська Туреччина входила зі старим середньовічним багажем: завоювання і терор, тяжкі податки і пригноблення народів. Султани-деспоти не бажали змін і вперто підтримували старі порядки. Яка ж доля чекала на Туреччину на початку Нового часу?

Варто пригадати! 1. Коли виникла держава турків-османів? 2. Назвіть причини загибелі Візантійської імперії. 3. Які підсумки й значення битви під Лепанто в 1571 р. (§ 14)?

Османи біля воріт Європи.

Держава турків-османів розташувалася на великому півострові Мала Азія (або Анатолія) у західній частині Азії. Від Європи півострів відокремлюють вузькі протоки — Босфор і Дарданелли. Анатолія — природний міст між континентами й чудовий плацдарм для поширення політичних інтересів на Близький Схід, Закавказзя, Месопотамію й Східну Європу. Саме цей міст привів османів до значних завоювань земель на Балканському півострові. Були захоплені та підкорені Греція, Болгарія, Сербія, Угорщина (рис. 2).

Загибель Візантійської імперії та взяття Константинополя турками-османами в 1453 р. докорінно змінили політичну карту світу. Відтепер Стамбул контролював протоки через Чорне море, яке він наполегливо перетворював на «турецьке озеро» (рис. 1).

Рис. 1. Стамбул — історична частина давнього міста. Той, хто володів Стамбулом (Константинополем), завжди контролював протоки між Європою та Азією. У XVII ст. населення Стамбула досягло 500 тис. осіб. Він був беззаперечним центром світової та релігійної влади й культурного життя імперії.

Прохід кораблів через протоки був можливий тільки з дозволу османів.

У результаті грандіозних завоювань виникла Османська імперія, із якою були змушені рахуватися наймогутніші держави Європи та Азії.

У роки правління султанів Селіма I (1512—1520) і його сина Сулеймана I (1520—1566) турки здобули блискучі перемоги на Близькому Сході та в Єгипті.

Особливо успішним було просування турків у глиб Європи. Держава, населення якої перевищувало 25 млн осіб, підкорила країни Балканського півострова, Угорщину, Крим і Молдавію.

Рис. 2. Османська імперія і Персія в XVI—XVII ст.

Рис. 3. Мечеть Селіма І в Едірне. За часів Сулеймана І жив і творив видатний архітектор Ходжа Сінан — засновник особливого стилю ісламського зодчества. Праці Сінана увійшли до скарбниці світової архітектури.

Завоювання Сулеймана

Я — раб Божий і султан усього світу. Милістю Божою я — провідник громади Мухаммада. Я — шах у Багдаді, цезар у Візантії й султан у Єгипті, що посилає свої кораблі в моря Європи, Магриба й Індії. Я султан, що захопив корону й трон Угорщини й передав відданому рабу. Воєвода Петро підняв голову, щоб повстати, але копита мого коня втоптали його в землю, і я завоював країну Молдавію. (Із напису на стіні Бендерської фортеці в Молдавії) ? Як Сулейман Пишний оцінював велич своєї влади?

У XVI ст. володіння турецьких султанів охоплювали землі трьох континентів. Виникла світова держава османів.

У 1529 р. 100-тисячна турецька армія взяла в облогу Відень, який закривав їм дорогу в серце Європи. Однак біля стін міста османи зазнали досить відчутної поразки. Відень залишився нездоланною перешкодою на шляху османського вторгнення в Європу.

Боротьба за Середземномор'я.

У XVI ст. османи, які мали сильний флот, спробували встановити свій контроль над Середземним морем. У 1522 р. вони відібрали у хрестоносців острів Родос. Турецьке підданство прийняли безстрашні алжирські пірати, які вели непримиренну боротьбу з Іспанією за право безкарно нападати в морі на іспанські галеони, завантажені награбованим американським золотом і сріблом. У 1541 р. Карл V послав проти піратської держави 518 кораблів. Грандіозний похід закінчився крахом. Іспанці втратили в битві понад 150 суден і десятки тисяч воїнів загиблими і полоненими. Ціна раба на алжирських ринках упала до ціни цибулини.

Рис. 4. Сулейман I Пишний. Турецька мініатюра.

У 1565 р. величезний турецький флот понад чотири місяці намагався захопити острів Мальта, що був «замком» до західної частини Середземномор’я. Острів захищали 600 рицарів-госпітальєрів, 8 тис. солдатів та ополченців. Великий магістр ордену 74-річний Ж. П. де Ла Валетт досить вдало організував оборону острова. Коли на допомогу прийшов іспанський флот, османи відступили.

Далі на захід від Мальти турки не пройшли.

Битва під Лепанто у 1571 р. остаточно зруйнувала надії османів на повне панування в Середземному морі.

Османська держава й суспільство.

Для Османської імперії характерна абсолютна влада султана, що був одноосібним правителем і верховним володарем усіх земель в імперії. Султан також мав титул халіфа, а отже, йому належала вища духовна влада над мусульманами. Таким чином, султан-халіф зосередив у своїх руках усю владу в державі. Однак у турецьких правителів була своя «ахіллесова п’ята» (слабке місце). У державі не існувало безперечного права майорату, тобто права старшого сина на престол. Тому будь-який син султана від кожної із його численних дружин міг претендувати на трон. Не випадково багато султанів починали правління з убивства своїх братів.

Турецький султан — типовий східний деспот.

Тінь Аллаха на Землі

Сулейман I Пишний — так називали в Європі султана, який привів Османську імперію до найвищого розквіту. У Туреччині його називали Кануні (Законодавець). За указом Сулеймана були створені закони (Канун-наме), обов'язкові для кожного жителя. Текст законів направили всім суддям імперії. Деякі вчені вважають, що так виникло перше світське законодавство в країнах ісламу. Сулейман Кануні знизив податки, надав привілеї європейським купцям, був щедрим заступником мистецтв і наук. Коханою дружиною Сулеймана понад 38 років залишалася невільниця Роксолана, захоплена в Подолії (Україна). Роксолана вирішувала багато державних справ, була радницею султана, втручалася в політичну боротьбу серед султанського оточення та звела на турецький трон свого сина Селіма II.

Найважливішу роль у державному житті османської деспотії відігравав Палац султана, який обслуговували тисячі людей, що набиралися із числа невільників. Підвладне туркам немусульманське населення обкладалося страшною даниною. У батьків-християн відбирали хлопчиків семи-восьми років і виховували в дусі безмежної відданості ісламу й султану. Найбільш здібні з них служили в Палаці. Таким чином, султана оточували винятково віддані, навчені люди. Раби обіймали всі палацові посади: від «відповідального за капці» до могутнього вельможі.

У цей час змінилося становище турецької гвардії — яничарів. Їхня кількість збільшилася з 12 до 80 тис. осіб. Утримувати яничар ставало все складніше. За рік гвардія з’їдала 325 тис. овець і ягнят. Яничари рідко брали участь у битвах, але втручалися в боротьбу за владу в державі. Користуючись своїм становищем при Палаці, за допомогою бунтів і змов вони усували небажаних їм правителів.

Рис. 5. Іноземні посли перед Сулейманом І Пишним. Посли мали стати на коліна перед султаном. Якщо вони відмовлялися, їх змушували силоміць.

«Блискуча Порта»

За виконанням волі султана стежив великий візир. Він керував роботою дивана (кабінету міністрів), що розміщувався в будинку, прикрашеному високими воротами неперевершено)' краси. Французький посол назвав їх «La Sublime Porte», тобто «Блискуча Порта». Згодом у Європі так стали називати османський уряд. Державна служба давала велику владу, але будь-який службовець міг залишитися без голови за недбале виконання службових обов'язків. У Туреччині не було спадкоємного дворянства, і на службу відбирали найбільш здібних. Діяла добре налагоджена система контролю й доносів.

Рис. 6. Зразок турецької каліграфії.

«Блискуча Порта» регулювала розвиток усіх галузей господарства імперії, своєчасне надходження податків, відносини з іноземними державами, роботу пошти тощо. Великий візир Ібрагім-паша на переговорах з австрійським послом упевнено заявляв, що тільки одна провінція імперії османів (Верхня Месопотамія) виробляє більше хліба, ніж усі німецькі князівства разом узяті.

Стабільний розвиток економіки забезпечив піднесення й розквіт турецької культури. Потужний поштовх до розвитку отримали астрономія, математика й усі науки, що обслуговували інтереси мореплавання.

У середині XVI ст. Османська імперія переживала період найвищого економічного розквіту й політичної могутності.

Час «зупинки».

Час «зупинки» — так турецькі історики називають кінець XVI — XVII ст. Чому ж Османська імперія «зупинилася» у своєму розвитку?

У Туреччині поступово утворився прошарок великих землевласників — аянів. «Революція цін», що охопила всі провідні країни, збагатила аянів, які нажилися на продажу сільськогосподарської продукції до Європи. Аяни викуповували в держави право збору податків, створювали свої військові загони. Центральна влада на місцях послабла.

Наприкінці XVI ст. припинилися успішні завоювання турків-османів. Тепер султани не отримували військової здобичі й данини, тому в імперії в десять разів збільшили податки на скорене османами населення, яке називали райя — стадо. Немусульмани несли на своїх плечах податковий тягар, а також виплачували принизливу данину «за невірність». Розорилася й зубожіла значна частина мусульманського населення Османської імперії, що призвело до гострих соціальних конфліктів. Султанам не вдалося усунути численні протиріччя між турками-мусульманами й іновірцями.

Рис. 7. Хамам (турецька лазня). Багато турецьких міст відзначалися високим рівнем добробуту та благоустрою.

Рис. 8. Турецькі кахлі прикрашали султанські палаци й мечеті.

Одним із чинників ослаблення країни став потужний національно-визвольний рух скорених османами народів. Особливо сильним він був серед слов’янських народів Балканського півострова й Південно-Східної Європи. Визвольний рух підтримувала значна частина православного духовенства. Повстання проти османської влади охопили значну територію Сербії, Болгарії, Угорщини, Румунії. Партизанські загони безстрашних гайдуків давали рішучу відсіч завойовникам, нападали на збирачів податків і чиновників, знищували турецькі гарнізони. Справжнім лихом для османів стали успішні походи українських козаків.

Придушення визвольного руху народів вимагало від Османської держави значного напруження сил і поглиблювало кризові явища в суспільстві та економіці.

Реформи державного життя, проведені в першій половині XVII ст., дещо покращили становище держави, і турки знову почали завоювання, але ненадовго. У 1683 р. османи знову зазнали нищівної поразки під стінами Відня від об’єднаної армії німецьких князівств і Польщі. До кінця століття Туреччина втратила Угорщину, частину Хорватії й Словаччини, а південь Правобережної України відійшов до Польщі. У 1700 р. Московська держава захопила Азов. Почався процес скорочення територіальних володінь імперії.

У XVII ст. з'явилися перші ознаки глибокої кризи османського суспільства й держави.

Запитання й завдання

1. Поясніть, як географічне положення Туреччини сприяло завоюванням османів. 2. Чому туркам не вдалося встановити свій контроль над Середземним морем? 3. Визначте головні особливості влади турецьких султанів. 4. Поясніть, чому раби іноді мали великий вплив на державне життя Туреччини. 5*. В Османській Туреччині діяв добре відомий на Сході принцип «Падишах — пастух, а піддані — череда». Як варто розуміти такий принцип організації державного й громадського життя країни? 6. У чому причини поступового ослаблення Османської імперії наприкінці XVI — у XVII ст.? 7. Дайте стислі визначення термінів і понять: султан-халіф, «Блискуча Порта», аяни, райя, гайдуки.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно