Войти
Закрыть

Поява Російської імперії

8 Клас

Початок правління Петра I. Наприкінці XVII ст., усупереч зусиллям правителів, Московська держава так і не мала зручного виходу до світових торговельних шляхів. Після смерті Федора Олексійовича в 1682 р. спалахнула запекла боротьба за владу. Царський трон посів Петро I (самостійно правив у 1689—1725 рр.), який зіткнувся із численними проблемами. Із 1686 р. тривала невдала війна проти Османської імперії. У 1695 та 1696 рр. Петро I здійснив два походи на Азов — турецьку фортецю в гирлі Дону. Лише з другої спроби завдяки створеному флоту він зумів оволодіти фортецею. За умовами укладеного з Османською імперією перемир’я Азов перейшов до Московії разом із частиною узбережжя Азовського моря. Проте цей успіх не вирішував питання виходу до Чорного й Середземного морів та участі у світовій торгівлі. Тоді Петро I докорінно змінив напрям зовнішньої політики. Він організував «Велике посольство» до країн Європи (1697—1698 рр.). Цар замислив європеїзувати Московію, побудувати могутній флот і розширити торгівлю. Проте для цього потрібно було воювати проти Швеції. Знайшлися й союзники: Саксонія (саксонський курфюрст Август II, який водночас був і правителем Речі Посполитої) та Данія....
0 Переглянути

Московська держава

8 Клас

Правління Івана IV. В історії Московії XVI ст. стало часом становлення абсолютної монархії у формі самодержавства — нічим не обмеженої влади царя. Самодержавство утверджувалося в боротьбі монарха з боярством. У цьому протистоянні царі спиралися на дворянство, яке отримувало землі лише за умови несення військової служби, та православну церкву, що проголошувала божественне походження царської влади. У роки правління Василя III (1505—1533 рр.) Московська держава продовжувала зростати. Саме тоді утвердилася ідея, що «Москва — третій Рим». Її сформулював чернець Філофей у листах до великого московського князя таким чином: «Так знай, христолюбцю і боголюбцю, що всі християнські царства прийшли до кінця й зійшлися в єдиному царстві нашого государя, згідно з пророчими книгами, це і є римське царство: ібо два Рима впали, третій стоїть, а четвертому не бути». Цим виправдовувалася як претензія на зверхність над православними християнами, так і зовнішня експансія Московії проти сусідніх держав. Після смерті Василя III московський престол посів його трирічний син Іван IV (1533—1584 рр.). Спочатку правління фактично перебувало в руках боярських угруповань, які змагалися за владу. У 1547 р. відбувся обряд вінчання (помазання) Івана IV на царство за візантійським зразком, а Московська держава була проголошена царством. Тобто Московія затверджувала свою рівність з іншими державами. Ставши царем, Іван IV створив «Вибрану раду», до якої входили представники дворян, церкви, бояр. Вона розробляла проєкти реформ, які були спрямовані на зміцнення держави та посилення влади царя....
0 Переглянути

Османська імперія

8 Клас

Війни Османської імперії та наслідки. XVI ст. було часом найбільшої військової та політичної могутності Османської імперії. Султан Селім I Грізний (1512—1520 рр.) у переможній війні проти Персії завоював країни Закавказзя та Кавказу — Азербайджан, частину Вірменії, Грузії, Дагестан і Курдистан. Після цього він підкорив Сирію та Єгипет. Загарбання дали йому змогу проголосити себе халіфом — лідером усіх мусульман. Найвищого розквіту Османська імперія досягла за правління Сулеймана I Пишного (1520—1566 рр.). У цей період турки-османи проникли до Центральної Європи. Для завоювання Середземномор’я Сулейман I створив великий флот. Однією з перших його перемог стало взяття Белграда — міста, яке тривалий час стримувало просування Османської імперії в Європу. Після цього турецькі війська рушили в Угорщину, де в битві під Могачем (1526 р.) розгромили чесько-угорське військо. Землі Угорщини було поділено між Австрійською та Османською імперіями. У 1529 р. Сулейман I узяв в облогу столицю Австрії Відень, але не захопив його. Після поразки Османська імперія оголосила Габсбургів своїм головним ворогом. Султан почав підтримувати їхніх релігійних противників — протестантів, а також зблизився з Францією. У 1535 р. між державами був укладений договір, відомий під назвою «перша капітуляція». Французам надавалося право безперешкодного в’їзду у володіння Османської імперії, ведення своїх торговельних справ (забезпечувалася недоторканність особи купця та його майна) і здійснення християнського богослужіння. Однак ці привілеї були надані в односторонньому порядку. У 1580 р. такі самі переваги отримала Англія....
0 Переглянути

Міжнародні відносини в XVI — першій половині XVII ст. Тридцятилітня війна

8 Клас

Характер міжнародних відносин у XVI ст. У міжнародних відносинах Європи доби Раннього Нового часу, як і раніше, важливе значення мали династичні принципи. Проте новим чинником відносин між державами став розкол Європи за релігійною ознакою внаслідок Реформації. Чимало держав ставали учасниками міжнародних конфліктів, приєднуючись до своїх одновірців або прагнучи перешкодити поширенню віросповідання, яке вони не підтримували. Вирішальну роль у міжнародних відносинах Європи цього періоду відігравали іспанські та австрійські Габсбурги, Англія і Франція. Сильні суперечки виникали між Францією та Габсбургами, володіння яких межували з її кордонами. Найбільшим проявом цих суперечностей були Італійські війни (1494—1559 рр.). Гострої форми набуло протистояння між протестантською Англією та католицькою Іспанією. Проте жодна з провідних європейських країн — учасників конфліктів не мала достатньо сил, щоб завдати поразки противнику. Таку систему міжнародних відносин називали системою рівноваги. Наприкінці XVI ст. важливу роль у Європі почала відігравати Швеція. Підпорядкувавши Норвегію та Фінляндію, вона намагалася поширити вплив на данські, німецькі, польські землі та узбережжя Східної Балтії. Вагомим чинником міжнародних відносин XVI ст. була боротьба з просуванням у Європу Османської імперії. Турецька загроза примушувала європейських правителів спільно виступати проти агресора. Проте це не заважало деяким державам укладати тимчасові союзи з турецьким султаном задля власної користі....
0 Переглянути

Річ Посполита

8 Клас

Господарський розвиток. Стани суспільства. У XVI ст. під впливом зростання попиту на сільськогосподарську товарну продукцію в Західній Європі польська шляхта перейшла на фільваркову форму господарювання. У результаті поширення фільварків грошовий чинш (податок) для селян було замінено на відробіток (панщину). У 1505 р. панщина становила один день на тиждень, а до кінця ХVІ ст. — до п’яти днів. Для землевласників така система забезпечила зростання прибутку в 10—15 разів. У першій половині XVI ст. Польщу охопило господарське піднесення. Виникли нові міста. Новою столицею королівства стала Варшава. Польські купці вели жваву торгівлю з Німеччиною, Угорщиною, Італією, Скандинавськими державами, Московією. З’явилися мануфактури. Проте вже в другій половині XVI ст. центр господарського життя поступово переміщувався з міст до маєтків шляхти. Це було зумовлено тим, що завоювання Османської імперії на Балканах майже повністю зупинили всю південно-східну торгівлю. А «хлібна» торгівля по Віслі й далі Балтійським морем приносила великі прибутки не міському купецтву, а шляхті. До того ж король нічого не зробив для захисту польських виробників від іноземної конкуренції. Купці припиняли свою діяльність, мануфактурне виробництво занепадало. Саме тому в Польщі не утворився міцний третій стан підприємців (буржуазії), який у країнах Західної Європи сприяв формуванню основ нового суспільства....
0 Переглянути

Англійська революція

8 Клас

Соціально-економічний розвиток Англії напередодні революції. Починаючи із XVII ст. Англія поступово перетворювалася на основного постачальника нефарбованих тканин на європейський ринок. Уже в середині XVII ст. вона забезпечувала 80 % загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3 млн тонн). За перші 40 років XVII ст. подвоїлися обсяги торгівлі Англії. Цьому сприяли торговельні компанії, які користувалися монопольним правом на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Англійська Ост-Індська компанія. У сільському господарстві південних і центральних графств активно поширювалися ринкові відносини. Проте на півночі ще зберігалися натуральна рента (оброк) і відробіток (панщина). Яка галузь господарства стала провідною в економічному житті Англії? Чим це було зумовлено? Зміни в економіці позначилися на соціальній структурі англійського суспільства. Хоча воно за формою залишалося становим, у поведінці, звичаях, роді занять деяких верств суспільства відбулися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке, на відміну від старого, активно займалося господарством: розводило овець, не цуралося торгівлі та організації мануфактурного виробництва. Швидко зростав прошарок найманих працівників. 2. Політичні передумови Англійської революції. Початок революції. У 1603 р. в Англії почала правити династія Стюартів. Її представники прагнули встановити в країні абсолютну монархію. Давні права парламенту вони вважали поступками з боку монархів, які можна й скасувати, а їхні симпатії до католицької церкви спричиняли гострі релігійні конфлікти із протестантами та державною англіканською церквою. Таку політику започаткував син страченої Мері І Стюарт Джеймс І....
0 Переглянути

Англія

8 Клас

Зміни в економіці та суспільстві. У XVI ст. Англія була невеликою за територією країною. Її володіння в Ірландії були незначними, Шотландія також не входила до її складу. На початку XVI ст. населення Англії становило близько 3 млн осіб, а наприкінці століття збільшилося до 4 млн (без урахування Шотландії). Це була переважно аграрна країна: у містах проживало 10—20% населення. Земля належала лендлордам (землевласникам) і королю. Більшість селян не мала власної землі, а за користування нею сплачувала грошову ренту. Справжнім потрясінням для Англії стала «революція цін», унаслідок якої великі землевласники збільшили грошову ренту селян у 3—7 разів. Селяни втрачали свої господарства й перетворювалися на жебраків. Головною галуззю промисловості стало виробництво сукна. Попит на нього спричинив поширення мануфактурного виробництва в країні. Унаслідок Великих географічних відкриттів Англія опинилася на перехресті торговельних шляхів між Європою та Америкою. Це стало поштовхом до зростання зовнішньої торгівлі. Поодинці купцям було ризиковано вирушати в далекі мандрівки, тому в 70-х рр. XV ст. почали виникати перші об’єднання англійських купців. Із XVI ст. вони засновували нові капіталістичні акціонерні компанії. Купці об’єднували свої капітали та ставали акціонерами компанії, отримуючи прибутки відповідно до свого внеску....
0 Переглянути

Володіння Габсбургів. Національно-визвольна війна в Нідерландах

8 Клас

Володіння Габсбургів у другій половині XVI ст. Після зречення престолу в 1556 р. Карла V володіння Габсбургів було поділено. Іспанія, Нідерланди та Італія відійшли до його сина Феліпе II (1556—1598 рр.), а австрійські землі та посаду імператора отримав його брат Фердінанд I (1556—1564 рр.). Такий розподіл загалом позитивно вплинув на становище в імперії. На відміну від ревного католика Феліпе II, схильний до компромісів Фердінанд I був одним з авторів Аугсбурзького релігійного миру. У другій половині XVI — на початку XVII ст. Фердінанду I вдавалося підтримувати територіальну цілісність імперії та релігійний мир, вирішуючи конфлікти, що виникали, переважно правовими засобами (без застосування сили). Проте відносини між католиками, лютеранами й кальвіністами залишалися напруженими. Під впливом рішень Тридентського собору активізувалася Контрреформація. У деяких німецьких князівствах почалося переслідування католиками протестантів. До цього додавалося поступове посилення невдоволення імперськими порядками. Феліпе II, успадкувавши трон батька та значну частину його володінь, став власником земель, які розташовувалися не лише в Європі, але й у Новому Світі. Цю ситуацію відображало тогочасне висловлювання, що він володіє «імперією, над якою ніколи не заходить сонце». Себе Феліпе II оголошував захисником католицької церкви в боротьбі з протестантизмом, ісламом та єресями. За умовами Іберійської унії 1580 р. він став королем Португалії та отримав усі її колонії....
0 Переглянути

Завершення формування абсолютної монархії у Франції

8 Клас

Піднесення Франції за Анрі IV. Анрі IV (1594—1610 рр.) отримав прізвисько «добрий король». За період його правління було наведено лад у господарстві країни, яке занепало за період релігійних війн; стягування податків із населення впорядкували та зменшили. Здійснення заходів, спрямованих на відбудову й розвиток економіки, було насамперед пов’язано з діяльністю першого міністра Франції Максимільяна де Бетюна Сюллі. Він вважав, що відновити економіку Франції можна лише за сприяння розвитку сільського господарства та промисловості. Ремісників звільнили від обмежень, що накладали цехові статути, створили сприятливі умови для мануфактурного виробництва. Увезення промислових виробів з інших країн обмежили, а вивезення сировини призупинили. Для розширення виробництва з королівської скарбниці власникам мануфактур навіть надавалася грошова допомога. Виникли привілейовані королівські мануфактури, що виготовляли шовк, фаянсові вироби, парфуми. Політика, яку уряд Анрі IV здійснював для відродження господарського життя Франції, базувалася на популярних серед тогочасних європейських економістів принципах протекціонізму та меркантилізму....
0 Переглянути

Становлення абсолютної монархії у Франції

8 Клас

Посилення королівської влади. На початку XVI ст. Франція була найбільш населеною країною Європи. Наприкінці XV ст. тут проживало 14—15 млн осіб, а в середині XVII ст. — 16—18 млн осіб. Більшість людей жила в селах, і країна загалом була аграрною. Об’єднання Франції в єдину централізовану державу завершилося наприкінці XV ст. Разом з об’єднанням країни міцніла влада короля. Генеральні штати (станово-представницький орган влади) не скликали з 1484 р. Король Луї XII, уже не радячись із ними, вів війну за підкорення Італії, установлював податки на утримання армії тощо. Королівська влада ставала нічим не обмеженою, тобто абсолютною. У Франції в XVI ст., як і в багатьох тогочасних європейських країнах, відбувалося становлення нової форми державного правління — абсолютизму (абсолютної монархії). Король Франсуа I підпорядкував своїй владі католицьку церкву. У 1516 р. він досяг домовленості з Папою Римським Левом X, за якою король сам призначав людей на вищі церковні посади, а Папа тільки затверджував його рішення. Церковні особи фактично стали підлеглими короля. Усі справи життя країни розглядалися на Великій королівській раді, яка готувала укази короля, вирішувала важливі судові справи, призначала нові податки. На указах Франсуа I вперше з’явилася формула його необмеженої влади: «Така моя воля». Королівські чиновники публічно проголошували, що влада короля ніким і нічим не обмежується....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 18 ... 50
Назад

Навігація