Войти
Закрыть

Початок промислового перевороту та його вплив на життя різних верств населення

8 Клас

У середині XVIII ст. в Англії вже існувала розвинута промисловість. Країна була найбільшим ринком Європи. Значну частину промислових товарів виробляли мануфактури. Поділ праці на мануфактурах сприяв суттєвому вдосконаленню окремих операцій, що підготувало ґрунт для заміни ручної праці машинною. Кошти для запровадження технічних новинок отримували від заморської торгівлі, використання рабської праці на цукрових, тютюнових і бавовняних плантаціях у колоніях. Попередні події в Англії створили передумови для переходу промислового виробництва на вищий рівень розвитку. На цей час у країні практично завершився аграрний переворот1, який розпочався ще в XVI ст. і був пов’язаний із процесом обгороджування. Після Англійської революції, по суті, узаконилося вигнання селян із землі. У 1677 р. парламент видав закон, згідно з яким селяни й дрібні фермери мали документально підтвердити свої права на землю. Зрозуміло, що таких документів майже ніхто не мав і лендлорди (великі землевласники) почали вважати колишніх власників орендарями, у яких можна будь-коли відібрати землю. 1 Аграрний переворот — заміна в сільському господарстві феодальних відносин капіталістичними....
0 Переглянути

Узагальнення до розділу ІV. Османська імперія. Держави Cхідної Європи в XVIІ — першій половині XVIII ст.

8 Клас

Після здобуття Константинополя (1453) Османська імперія поступово перетворюється на світову державу, яку очолював султан. Він зосереджував у своїх руках світську (султанат) і духовну (халіфат) владу. Султан управляв державою через найвищу раду — диван. Роботою дивану керував великий візир. Він відав військовими, цивільними, фінансовими, іноземними справами, а також питаннями господарського життя. Духовним життям імперії опікувався шейх-уль-іслам. Він стежив за дотриманням ісламського права, йому підпорядковувалися мулли та мусульманські судді. • Найвищої могутності Османська імперія досягла в роки правління султана Сулеймана І Законодавця (1520-1566), який проводив активну зовнішню політику. У 1526 р. він розгромив угорські війська в битві під Могачем, а відтак дійшов до Буди. Невдовзі османи взяли в облогу Відень, але не змогли заволодіти цим містом. У Європі головним противником Сулеймана І були Габсбурги, проти яких він використовував не лише військові, а й дипломатичні методи боротьби. На східному напрямку Сулейман І захопив Ірак, західні райони Грузії та Вірменії. • Наприкінці XVI ст. завоювання турків-османів припиняються. Османська імперія втрачає свій вплив у Європі, де їй протистоять сильні національні держави, які формують антитурецькі коаліції. • Наприкінці XVII ст. Османську імперію охопила криза, що призвело до занепаду військової дисципліни й постійного втручання яничар у державні справи....
0 Переглянути

Росія наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.

8 Клас

У 1676 р. помер цар Олексій Михайлович. Московський трон посів Федір III Олексійович (1676-1682), якому ще не виповнилося 15 років. Недосвідченість юнака в державних справах стимулювала боротьбу придворних угруповань за владу та вплив на царя. На той час Московська держава значно розширила свою територію за рахунок приєднання українських земель, освоєння Сибіру й Далекого Сходу. Це була одна з найбільших у світі держав із багатонаціональним складом населення, яке мало відмінні політичні, господарські й культурні традиції. Основну його частину становило селянство. На території Росії було приблизно 250 міст. В економіці переважало дрібне товарне виробництво. Збільшилася кількість мануфактур, яким належала провідна роль у виплавленні чавуну й заліза, виготовленні зброї, сукна, канатів, посуду. Однак країна не мала виходу до Балтійського, Чорного й Азовського морів. Важливе значення в житті країни відігравали російські ярмарки. Для торгівлі й укладання угод до Москви з’їжджалися «гості» (купці) з усієї Росії. Москва була велелюдним містом: там проживало майже 270 тис. осіб. Зовнішня торгівля велася переважно через Біле море й Архангельськ. Від Балтійського й Чорного морів Росія була від’єднана Швецією й Туреччиною. Однак для економічного, політичного й культурного розвитку країна потребувала доступу до світових торговельних шляхів. Відсутність прямих економічних і політичних зв’язків із Західною Європою стримувала зростання виробництва й сповільнювала процес первісного накопичення капіталу....
0 Переглянути

Московське царство

8 Клас

Після смерті в 1505 р. Івана III великим князем московським став Василій III. У другому шлюбі Василія III з Єленою Глинською народилося двоє синів — Іван та Юрій. Коли в 1533 р. Василій III помер, його спадкоємцеві, старшому сину Іванові, було лише три роки. Тому влада зосередилася в руках його матері. Однак у 1538 р. Єлена Глинська раптово померла. Припускають, що її отруїли. Так восьмирічний Іван осиротів. У Московській державі настав період боярського правління (1538-1547). Малий Іван зазнав чимало горя від свавільних бояр. Своє самостійне правління він розпочав у 1547 р., що було пов’язане з актом великої політичної ваги: першим з-поміж московських князів Іван прийняв титул царя. Обряд коронації відбувся в січні 1547 р. Він посів трон під іменем Івана IV (1547-1584). Одразу після вінчання на царство Іван IV одружився з боярською донькою Анастасією Захар’їною. У лютому 1549 р. цар скликав у Москві перший Земський собор. Після цього розпочався період реформ, які втілювало в життя вузьке коло радників молодого царя (відоме в історії під назвою «Вибрана рада»). Серед наближених до Івана IV осіб найбільший вплив мали священик Сильвестр, митрополит Макарій і державний діяч Олексій Адашев. Упродовж 10 років їхніми зусиллями вдалося здійснити важливі перетворення у сфері центрального й місцевого управління та суду. У 1550 р. було прийнято новий «Судебник» із суттєво доповненими й уточненими нормами права, що посилювали значення органів центральної влади. Це прискорило формування системи центральних установ Московської держави — приказів. Найважливішими з них уважалися: Розрядний (відав військовою справою та організацією дворянського ополчення), Помісний (займався питаннями землеволодіння), Стрілецький (опікувався створеним у 1550 р. стрілецьким військом) і Посольський (керував зовнішньою політикою) прикази. Для прийому й вивчення скарг, що надходили на ім’я царя, було створено Чолобитний приказ. Більшість приказів очолювали дяки. Наприкінці XVI ст. існувало понад 20 приказів....
0 Переглянути

Річ Посполита

8 Клас

На початку XVI ст. Польща була великою державою. Її населення становило 7,5 млн осіб. У зв’язку з турецькими завоюваннями та внаслідок великих географічних відкриттів Польща опинилася осторонь основних міжнародних торговельних шляхів, що, однак, не перешкоджало їй вести активну торгівлю з країнами Західної Європи через Балтійське море. Польща забезпечувала промислово розвинені держави Західної Європи сільськогосподарськими продуктами. Річками Віслою й Німаном у порти Балтійського моря доставляли жито, пшеницю, ячмінь, овес, льон, шкіру, сало, ліс, а також худобу. Натомість до Польщі завозили різні тканини, металеві вироби, предмети розкоші. Згодом до торгівлі долучилися й пани. Вони прагнули створити власне зернове господарство, яке б розвивалося завдяки дармовій робочій силі. Так у Польші починає розвиватися фільварково-панщинна система. Фільваркове господарство ґрунтувалося на примусовій праці селян. У XVI ст. натуральну й грошову ренту замінила відробіткова рента, яку назвали панщиною. Вона передбачала дармову роботу селян на полях та у фільварковій садибі пана. Спочатку панщина становила один день на тиждень для селян, які орендували в пана один лан землі (приблизно 17 га). Однак ця норма постійно зростала. У другій половині XVI ст. панщина на польських землях становила вже два-три дні на тиждень. Згодом розмір панщини залежав тільки від волі пана. Суттєве зростання панщини було неможливе без обмеження особистої свободи селян. Упродовж XVI ст. відбулося повторне закріпачення польського селянства й панщина стала обов’язковою. Фільварково-панщинна система розвивалася нерівномірно. Перші фільварки1 виникли в монастирях, поблизу міст і вздовж берегів сплавних річок. У другій половині XVI ст. площа середнього фільварку становила майже 60 га. Тут проживали землевласник з родиною, його слуги й 15-20 сімей кріпаків. Зазвичай фільварок був поділений на три частини: 1) панські землі, які складалися з присадибних ділянок селян; 2) землі солтиса, тобто панського управителя; 3) угіддя окремих кріпаків. Центром фільварку було село. Там розміщувався панський маєток, будинок солтиса, хати селян і шинок....
0 Переглянути

Османська імперія

8 Клас

У другій половині XIV — середині XV ст. більша частина Балканського півострова — континентальна Греція, Болгарія, Сербія, Боснія та Герцеговина, Македонія, Албанія — опинилися під владою Османської імперії. Одразу ж після захоплення Балканського півострова султани організували переселення сюди турків із Малої Азії. Найбільше турків оселилося на території болгарських і македонських земель, де вони зайняли не лише міста, а й деякі села. Загалом турки становили на Балканах меншість, але вони були панівною верствою. Місцеве селянство стало залежним. Воно, як і оподатковуване населення міст, називалося райя (паства). Про нерівноправне становище райї свідчили різноманітні податки й повинності. Так, усі працездатні чоловіки християнського віросповідання та євреї віком від 15 до 75 років сплачували в скарбницю спеціальний податок, який уважався викупом за звільнення від військової служби. Адже служити у війську могли тільки мусульмани. Крім того, потрібно було сплачувати податки землевласникам і виконувати різноманітні повинності. Утрата південними слов’янами державності призвела до занепаду ремесла й торгівлі. Під час турецького завоювання чимало міст було зруйновано та перетворено на села. Але вже в XVI ст. спостерігається пожвавлення міського життя. У містах стало розвиватися ремесло та торгівля, активізувалася будівельна діяльність. Ремісники були об’єднані в цехи, окремі для турків і християн. У цехи об’єднувалися й купці. Однак місцевому купецтву було досить важко займатися торговельною діяльністю через конкуренцію з венеційськими й генуезькими купцями, яких підтримував османський уряд....
0 Переглянути

Узагальнення до розділу ІІІ. Держави Західної Європи в XVI—XVII ст.

8 Клас

Наприкінці XV ст. завершилося територіальне об’єднання французьких земель, і Франція стала найбільшою європейською державою, у якій проживало 15 млн осіб. • Упродовж раннього Нового часу французьке суспільство зазнало суттєвих змін, які стосувалися всіх верств населення — селянства, бюргерства та дворянства. • Упродовж першої половини XVI ст. у Франції утвердилася абсолютна монархія: король мав необмежену владу; не скликалися Генеральні штати; зростав бюрократичний апарат; існувала постійна армія, яка складалася з найманців; католицька церква була залежною від короля. • У першій половині XVI ст. в країні поширюється кальвінізм. Послідовників учення Ж. Кальвіна називали гугенотами. • У другій половині XVI ст. протистояння між католиками й гугенотами призвело до релігійних воєн. • Наприкінці XVI ст. до влади в країні прийшов колишній гугенот Генріх IV, за правління якого було проведено низку необхідних реформ і відбулося зміцнення французького абсолютизму. Іспанія • Після завершення в 1492 р. Реконкісти весь Піренейський півострів, крім Португалії, було об’єднано під владою іспанських королів Ізабелли Кастильської та Фердинанда Арагонського. • У 1516 р. владу в Іспанії успадкував Карл І Габсбург, якого згодом було обрано також імператором Священної Римської імперії. Він зійшов трон як Карл V. Його володіння простягалися від Європи до Південної й Центральної Америки....
0 Переглянути

Тридцятилітня війна

8 Клас

На початку XVII ст. розгорівся міжнародний конфлікт, пов’язаний із боротьбою протестантизму проти католицизму. На той час політичну перевагу в Західній Європі мали Габсбурги, які мріяли створити в Європі християнську імперію й утвердити своє панування на континенті. їх підтримувала католицька церква, яка завдяки Контрреформації знову зміцніла. Монархіям Габсбургів протистояла Франція, яка також прагнула до лідерства в Європі. Вона підтримувала німецьких протестантських князів і намагалася розколоти коаліцію католицьких сил. Для протидії католицизму німецькі протестантські князі в 1608 р. об’єдналися в Євангелістську унію, яку очолив курфюрст Фрідріх Пфальцський. У 1609 р. свій союз утворили католицькі князі. Він отримав назву Католицька ліга, а її лідером став герцог Максиміліан Баварський. Обидва союзи почали шукати прихильників у Європі. Євангелістську унію підтримали католицька Франція, а також протестантські країни — Республіка Об’єднаних Провінцій, Данія, Швеція та Англія. Католицьку лігу взяли під опіку німецький імператор та Іспанія. Війна здавалася неминучою. Проте смерть французького короля Генріха IV затримала її початок майже на 10 років. Війна розпочалася за правління імператора Матіаса II Габсбурга (1612-1619). Іскра, з якої розгорілося полум’я жорстокого кровопролиття, спалахнула в Чехії. У 1526 р. Чеське королівство опинилося під контролем Габсбургів. Вони грубо втручалися в управління країною, обмежували права її мешканців і переслідували чеських протестантів. Становище погіршилося, коли в 1617 р. чеським королем проголосили Фердинанда II Габсбурга....
0 Переглянути

Практичне заняття 3. Образ абсолютного монарха країн Західної Європи

8 Клас

«Французьке королівство, як усі твердили, уважалося першим серед християнських держав як за своєю величчю й силою, так і за рівнем того авторитету, який мав король. Стосовно королівської влади, то вона з часів свого виникнення завжди була незалежною, і король не визнавав над собою жодної іншої влади, крім Бога. Ця незалежність, хоч і властива іншим монархам, але далеко не всім, позаяк одні визнавали над собою владу церкви, як колись Англія, або ж тепер Неаполь, інші — владу імператора, як наприклад Чехія і Польща» (Венеційський посол Мікеле Суріано про абсолютну владу французького короля, 1561 р.). • Чому влада французького короля вважалася незалежною? • Пригадайте з історії середніх віків, який англійський правитель визнавав владу Папи. 2. Прочитайте уривок із джерела. Дайте відповіді на запитання. «...Ми, згідно з думкою нашої ради, на наше глибоке переконання та в силу нашої королівської влади й авторитету сказали й оголосили..., що наш паризький парламент та інші наші трибунали було створено тільки для того, аби вершити правосуддя над нашими підданими; ми строго їм забороняємо в майбутньому... брати у своє провадження... усі справи, які можуть стосуватися держави, адміністрації та уряду; ці справи ми залишаємо за собою та нашими наступниками...» (З едикту Людовіка XIII про заборону парламентам (судам) утручатися в державні справи й адміністрацію, 1641 р.)....
0 Переглянути

Національно-визвольна війна в Нідерландах

8 Клас

На початку XVI ст. Нідерланди опинилися під владою Іспанії, а згодом стали важливою складовою велетенської імперії Карла V. У цей час Нідерланди були одним із найбільш густозаселених регіонів Європи: тут проживало 2 млн осіб. У середині XVI ст. Нідерланди мали 17 провінцій. Управління Нідерландами здійснював королівський намісник із резиденції в Брюсселі. Тут були й головні урядові установи - Державна, Таємна й Фінансова ради, що складалися з вищої місцевої знаті, придворної аристократії та освічених чиновників. Крім того, у Нідерландах активно діяли станово-представницькі установи — Генеральні штати й штати окремих провінцій. У містах існували органи самоуправління — магістрати, які щороку переобиралися. Найбільшими провінціями були Голландія, Фландрія та Брабант. Вони здавна славилися виготовленням високоякісного сукна. У Голландії, а також у Зеландії процвітали ще й суднобудування та риболовний промисел. У Нідерландах швидко розвивалися капіталістичні відносини. Багате купецтво вкладало свої капітали у виробництво й створювало мануфактури, використовуючи працю найманих робітників. Найчастіше мануфактури виникали в текстильній галузі, що працювала на англійській сировині. Через Нідерланди проходили важливі для Північної Європи морські й сухопутні торговельні шляхи. Тут було чимало портів, найбільшим і найбагатшим з-поміж яких був Антверпен. Значення цього міста значно зросло після великих географічних відкриттів. Розташоване в гирлі річки Шельди, воно стало справжнім центром міжнародної торгівлі й кредиту, зосередженням товарів, капіталів і купців. У його портах могли щоденно навантажувати 200-250 кораблів. У середині XVI ст. в Антверпені проживало 105 тис. осіб....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 24 25 26 27 28 29 30 31 32 ... 50
Назад

Навігація