§ 9. Франція в період реставрації. Революція 1830 р. Липнева монархія. Австрійська імперія доби К. Меттерніха

1. ПЕРІОД РЕСТАВРАЦІЇ У ФРАНЦІЇ

22 червня 1815 р. Наполеон Бонапарт удруге відрікся від престолу. У Франції знову затвердилася влада короля Людовика XVIII з династії Бурбонів. Стара аристократія, що повернулася на батьківщину після поразки Наполеона Бонапарта, плекала надію відновити дореволюційні порядки. Своє повернення до влади роялісти ознаменували широкомасштабною «чисткою» державного апарату й армії. По закінченні «Ста днів» роялісти спробували розгорнути в країні «білий терор» (білі кольори — символ монархії): на півдні країни було вбито кілька сотень людей, у Парижі страчено найбільш послідовних прихильників Наполеона.

Утім, Людовик XVIII і його найближче оточення розуміли, що керувати по-старому неможливо. Король припинив репресії; він також відмовився скасувати «Хартію 1814 р.».

Ще 4 червня 1814 р., за рішенням Віденського конгресу, Людовик XVIII «дарував» французькому народу конституцію, що ввійшла в історію під назвою «Хартія 1814 р.». Формою правління проголошувалася конституційна монархія. Уся повнота виконавчої влади зосереджувалася в руках короля, якого призначав підконтрольний йому уряд. Йому ж належала й законодавча ініціатива. Оформляти її у вигляді закону мав Законодавчий корпус, що складався з двох палат: Палати перів і Палати депутатів.

У країні зберігалися із часів Наполеона Бонапарта централізована система управління й кодекси законів. Узаконювалася недоторканність приватної власності, у тому числі набутої в ході революції, установлювалася рівність усіх власників на володіння майном. «Хартія 1814 р.» декларувала громадянську рівність, недоторканність особи, свободу друку й совісті. Кожний мав право вільно сповідувати свою релігію, але державною релігією проголошувалося католицтво. Старому дворянству поверталися його титули, а нове дворянство зберігало набуті.

Більшість Палати депутатів, обраної в 1815 р., складалася з ультрареалістів. Вони домагалися відновити колишні привілеї дворянства й духовенства, прагнули придушити прояви демократичних настроїв, розправитися з активними діячами революції. Ультрароялісти були настільки завзятими прихильниками відновлення дореволюційних порядків XVIII ст., що сам король не без гумору називав їх «незрівнянною палатою».

Але Людовик XVIII, побоюючись революційного вибуху в країні, змушений був у 1816 р. розпустити «незрівнянну палату». Нові вибори до парламенту принесли перемогу поміркованим роялістам, прихильникам конституції. Уряд почав здійснювати гнучку політику. Завдяки кредитам Великої Британії й Голландії в 1818 р. країна змогла виплатити свої зобов’язання по репараціях, після чого окупаційні війська були виведені з Франції. Панівне становище у Франції зайняли великі землевласники, передусім із дворян, що ділили владу з вузькою верхівкою буржуазії. Країна могла піти еволюційним шляхом розвитку, однак цього не відбулося.

Ультрароялісти, що групувалися навколо молодшого брата короля, герцога К. д’Артуа, домагалися посилення репресій проти спадщини революційної епохи. По всій Франції виникали осередки підконтрольних їм таємних товариств, що прагнули повалення Бурбонів.

13 лютого 1820 р. фанатичний прихильник Наполеона Бонапарта вбив племінника короля герцога Беррійського, останнього Бурбона, що міг залишити потомство. За цих умов король вирішив зробити ставку на ультрароялістів. Людовик XVIII розпустив Палату депутатів і, маніпулюючи результатами виборів, домігся, щоб у новому парламенті більшість склали ультрароялісти. З 1821 р. вони знову прийшли до влади.

ЛюдовикХVIII, король Франції в 1814-1824 рр.

Хартія 1814 р. Зберігається в Національному архіві Франції

Герб Королівства Франції

Карл Х

Після смерті бездітного Людовика XVIII в 1824 р. престол під ім’ям Карла X успадкував його молодший брат К. д’Артуа. Він відрізнявся надмірною побожністю, жив у світі ілюзій, не бажаючи визнавати змін у Франції, і мріяв про відновлення порядків «старого режиму». На думку Карла X, треба було лише відновити вплив церкви й скасувати конституцію, нав’язану «добрим французам зграєю банкірів й адвокатів», після чого відразу «усе стало б на свої місця».

Карл X домігся ухвалення закону про святотатство, що карав стратою за паплюження католицьких церков і предметів релігійного культу. Уряд також прийняв закон про виплату колишнім політичним емігрантам грошового відшкодування за землі, конфісковані в них під час революції. Суму 1 млрд франків, необхідну для цих виплат, новий король отримав за рахунок підвищення податків і зниження відсотка по виплатах доходів за державними позиками, чим викликав невдоволення буржуазії.

У 1826 р. у Франції вибухнула перша в її історії економічна криза, що змінилася тривалою депресією (застоєм). Невдоволення політикою уряду серед різних верств населення зростало.

Жуль де Поліньяк

2. ЛИПНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1830 р.

Основними передумовами Липневої революції були: економічна криза, депресія та неврожаї, що охопили країну в 1826—1830 рр.; порушення правлячими колами країни конституції, спроби короля Карла X відновити управління Францією за допомогою «старого порядку»; обмеження інтересів широких верств населення; розпуск Національної гвардії в 1827 р.

Владі дедалі потужніше протистояла ліберальна опозиція, до складу якої входили підприємці, банкіри, великі торговці, представники інтелігенції. Наприкінці 1829 р. була створена орлеаністська партія, а на початку січня 1830 р. почала виходити газета цієї партії «Національ». Особливе невдоволення опозиції викликало те, що главою уряду в серпні 1829 р. став особистий друг короля, один з натхненників «білого терору» герцог Ж. де Поліньяк. Палата депутатів зажадала відставки уряду.

За цих умов та під прикриттям вдалих бойових дій в Алжирі Карл X зважився на державний переворот. У березні 1830 р. король розпустив Палату депутатів, а 26 липня прем’єр-міністр без розгляду в парламенті обнародував чотири ордонанси, підписані монархом, що ввійшли в історію як «ордонанси Поліньяка». Вони скасовували «Хартію 1814 р.».

Ордонанси (фр. ordonnance — наказ) — королівські укази у Франції й Англії, що мали силу державних законів.

Битва за ратушу 28 липня 1830 р. Картина художника Жана-Віктора Шнетца

Зміст ордонансів 1830 р.

• Відновлювалася цензура, і для видання газет і журналів був потрібний попередній дозвіл влади, що надавався раз на три місяці.

• Розпускалася Палата депутатів.

• Змінювалося виборче право (основою для майнового цензу визнавалися земельні податки).

• Призначався час для нових виборів до Палати депутатів.

Якби ці ордонанси були виконані, вони б позбавили буржуазію будь-якого впливу на законодавство й відновили земельну аристократію як єдину правлячу соціальну групу Франції. Але вже наступного дня в редакції газети «Національ» зібралися прогресивні журналісти Парижа й оголосили протест проти ордонансів. На цих зборах була прийнята декларація, що закликала населення чинити опір уряду.

У місті почалися маніфестації, проголошувалися гасла «Хай живе хартія!», «Геть міністрів!». На вулицях столиці споруджували барикади. Робітники, ремісники, дрібні крамарі, студентство вступили в бій з урядовими військами. 28 липня повстанці зайняли арсенал, ратушу, собор Паризької Богоматері. 29 липня повсталі з боєм взяли королівський палац. 30 липня король відправив уряд Ж. де Поліньяка у відставку й скасував ордонанси, але було вже запізно. Карл X підписав зречення від престолу й утік до Британії.

Революція перемогла протягом трьох днів. 31 липня тимчасовий уряд передав владу Луї-Філіппу з династії герцогів Орлеанських. Ліберали бачили в ньому людину, здатну втілювати політику компромісу. 9 серпня 1830 р. Луї-Філіпп Орлеанський був проголошений королем французів.

Луї-Філіпп (1773-1850 рр.) — французький король у 1830-1848 рр., з молодшої Орлеанської гілки династії Бурбонів. Зведений на престол після Липневої революції 1830 р. Девізом його правління було знамените гасло: «Збагачуйтеся!». Сам Луї-Філіпп цілком відповідав ідеалу короля буржуазії: він був чудовий сім’янин, що зразково влаштовував свої особисті й особливо майнові справи; на війні відрізнявся хоробрістю, але війни не любив. Йому дорікали скнарістю, хоча він жив на широку ногу. Він значно збільшив ту величезну спадщину, що одержав від батька. Король відрізнявся безумовно особистою чесністю, але в його уряді панувала корупція. Прагнучи продемонструвати демократизм, Луї-Філіпп часто прогулювався вулицями Парижа, тиснув руки своїм підданим, як звичайний буржуа, розкланювався праворуч і ліворуч. Луї-Філіпп Орлеанський був повалений Лютневою революцією 1848 р.

Липнева революція призвела до краху політичного курсу ультрароялістів і повалення монархії Бурбонів. До влади прийшла ліберальна опозиція. У країні була відновлена конституційна монархія, орієнтована на інтереси буржуазії. Луї-Філіппа Орлеанського змушені були визнати всі європейські держави, утому числі й царська Росія. Ця революція завдала відчутного удару по Священному союзу.

Зображення Хартії 1830 р. на гербі Липневої монархії

3. ЛИПНЕВА МОНАРХІЯ

У серпні 1830 р. із проголошенням королем Луї-Філіппа Орлеанського розпочався 18-річний період Липневої монархії (1830-1848 рр.).

7 серпня 1830 р. Законодавчий корпус ухвалив нову Конституцію Франції, що одержала назву «Хартія 1830 р.». Скасовувалося «божественне право монархів» на правління. Новою конституцією був знижений майновий і віковий цензи для виборців, що дозволило удвічі збільшити їхню кількість. Католицизм утратив статус державної релігії. Заборонялася цензура, проголошувалася свобода друку. Відновлювалася Національна гвардія. Державний апарат і командний склад армії були очищені від крайніх реакціонерів. Влада остаточно перейшла з рук феодальної аристократії до рук буржуазії. У Франції утвердилася буржуазна монархія.

Уроки Липневої монархії набирала обертів індустріальна революція. Обсяг промислового виробництва в 1815—1847 рр. збільшився на 60 %. Кількість парових машин, що застосовувалися в промисловості, до 1847 р. досягла майже 5 тис. Попит на машини дав поштовх розвитку металургії й машинобудування. Інтенсивно будували залізниці. Зростали текстильна, металургійна промисловість. Однак політика уряду, що сприяла великим фінансистам і промисловцям, гальмувала розвиток економіки. Сповільнювало індустріальну революцію й відставання сільського господарства. Більшість населення країни залишалася зайнятою в сільському господарстві, а дешевизна робочої сили селян гальмувала впровадження машин.

Історичні подробиці. Революційно налаштований літератор і художник Шарль Філіпон заснував опозиційний журнал «Карикатура» («La Caricature»), який швидко став популярним у Франції. Шукаючи сатиричні прийоми висміювання влади й самого Луї Філіппа, художник зробив відкриття, що голова короля має схожість із грушею. Відтоді груша стала умовним, але зрозумілим позначенням персони короля, і не сходила зі сторінок «Карикатури»: груша сиділа натроні, груша приймала паради та ін. Уся Франція потішалася над «коронованою грушею». Варто також зауважити, що французькою мовою слово «Іа poire» означає як «груша», так і «дурень, простак».

Влада подала в суд на художника. Але на судовому засіданні Ш. Філіпон заявив, що може довести схожість короля з грушею, і тут же зобразив у чотирьох малюнках послідовне перетворення фізіономії Луї-Філіппа на грушу. Суд оштрафував Ш. Філіпона та зобов’язав його надрукувати рішення суду. Але й тут Філіпон виявив дотепність. Від дійсно передрукував вирок суду на сторінках свого іншого видання — щоденнної сатиричної газети «Шаріварі», але зверстав тексту вигляді груші, дописавши щодо судового рішення: «...Оскільки це рішення... може бути мало приємним нашим читачам, ми вирішили хоча б відповідною формою компенсувати його крайню безглуздість».

(?) Як Ви вважаєте, чи важливою для суспільства була сатирична робота Ш. Філіпона? Наскільки є важливою свобода слова для сучасного світу? Чи існує вона в нашій країні?

Посилювалися соціальні конфлікти. їх проявами були повстання в 1831 й 1834 рр. ткачів міста Ліон проти буржуазії.

За Липневої монархії не припинялася політична боротьба, у тому числі й серед представників монархічного табору.

Орлеаністи — прихильники правлячої династії й Луї-Філіппа Орлеанського — перетворилися на провідну партію Липневої монархії. Ця партія не бажала реформ. З іншого боку, великі фабриканти й торговці домагалися зменшення податків, здешевлення урядового апарату.

Легітимісти представляли інтереси великих земельних власників, відсторонених від влади революцією. Вони домагалися відновлення династії Бурбонів, а з нею і свого панування. Легітимісти не тільки критикували політику Луї-Філіппа Орлеанського, а й організовували змови. У 1832 р. вони ініціювали повстання у Вандеї, що закінчилось поразкою.

Бонапартисти, яких представляли офіцери й деякі авантюристи, прагнули відновити у Франції наполеонівську імперію. Вони були нечисленні й не мали жодної серйозної опори в країні. Незважаючи на це, вони двічі — у 1836 й 1840 рр. — за допомогою військового заколоту намагалися здійснити державний переворот проти Липневої монархії.

Республіканці ділилися на поміркованих і радикальних.

Помірковані республіканці групувалися навколо газети «Національ». Це були буржуа, письменники, адвокати, офіцери-республіканці. Прихильники ідей Французької революції кінця XVIII ст., вони вимагали виборчої реформи, посилення ролі парламенту в політичному житті країни, створення умов для розвитку промисловості й розширення торгівлі, зміцнення внутрішнього ринку. З іншого боку, вони були супротивниками радикальних соціальних перетворень.

Радикальні республіканці виступали за повну ліквідацію існуючих під час Липневої монархії порядків. Вони відстоювали ідею побудови нового суспільства на принципах відсутності в ньому експлуатації й забезпечення соціальної рівності для всіх його громадян. У 30-і роки XVIII ст. радикальні республіканці кілька разів намагалися підняти збройні повстання в Парижі, які придушувалися владою.

Карикатури Шарля Філіпона на Луї-Філіппа

4. АВСТРІЙСЬКА ІМПЕРІЯ ДОБИ КЛЕМЕНТА МЕТТЕРНІХА

Австрійська монархія відрізнялася від іншої Німеччини консервативнішими порядками, великим впливом на суспільство бюрократичного апарату та армії. Але це не заважало Австрії спільно із Пруссією здійснювати подвійну гегемонію в Німеччині.

Клемент Венцель Лотар фон Меттерніх (1773-1859 рр.) — німецький та австрійський політичний діяч. Був одним з найважливіших дипломатів XIX ст. З 1801 р. займався дипломатичною роботою в Німеччині, Франції. З 1809 р., ставши міністром закордонних справ Австрії (до 1821 р.), Меттерніх увійшов у політику Європи, розірвавши тісні взаємини Росії та Франції. Меттерніх головував на Віденському конгресі (1814-1815 рр.), був одним з організаторів Священного союзу (1815 р.). У 1821-1848 рр. Меттерніх був канцлером Австрії, мав великий вплив на уряд Австрії, а також на Пруссію та Росію.

Меттерніх виступав за абсолютну монархію з опорою на сильну армію, бюрократію й союз між державою та церквою. Такзвана«система Меттерніха» була спрямована на боротьбу з революційним, ліберальним і національно-визвольним рухом у всіх країнах. Меттерніх робив ставку на міжнаціональні тертя між поневоленими народами, які посилювалися. Найяскравішим прикладом такої політики стало підбурювання протистояння українців та поляків за територію Галичини. Однак тактичні ходи Меттерніха не змогли завадити «Весні народів» 1848-1849 рр., яка не оминула й Австрію. 13 березня 1848 р. Меттерніх був змушений податну відставку, після чого перебував у вигнанні, і лише в 1852 р. повернувся до Відня. Помер 11 липня 1859 р.

Консерватор за переконанням, своє життя Меттерніх присвятив протидії поширенню ідеалів Французької революції. Свої думки викладав у працях, зокрема в роботі «Про стан умів у Європі та про обов’язки урядів».

Австрійська академія наук. Сучасне фото

Історичні подробиці. У монархії Габсбургів на близько 8 млн австрійських німців припадало 17 млн ненімецького, переважно слов’янського населення. Західноукраїнські землі займали територію понад 70 тис. кв. км, на якій на початку XIX ст. проживали 3,5 млн осіб, утому числі українців 2,4 млн осіб (70 % усього населення), поляків — 600 тис., євреїв — 300 тис. Австрійський абсолютизм намагався асимілювати українське населення, разом з тим, польські шляхтичі в Галичині прагнули його полонізувати, румунські поміщики на Буковині — румунізувати, а угорські в Закарпатті — мадяризувати.

Процес індустріалізації в Австрії відбувався значно повільніше, ніж у Пруссії. Уряд мало уваги приділяв упровадженню нових технологій у виробництво та підвищенню активності капіталу. Економічні проблеми породжували в прогресивних колах бажання радикальних змін у державі.

2 березня 1835 р. помер імператор Австрії Франц І, і наступником трону став Фердинанд І, який у державні справи майже не втручався. Усіма справами в державі керувала «статсконфедерація» під головуванням ерцгерцога Людвіга, у яку входили К. Меттерніх, граф Ф. Коловрат, брат імператора Франц Карл. Рішення «статсконфедерації» затверджував імператор без жодних ускладнень. Адміністративними, фінансовими справами опікувався Ф. Коловрат, зовнішньою політикою — досвідчений дипломат К. Меттерніх.

У житті країни відбулися певні зміни. Серед них — прокладення залізниці («Північної дороги»), телеграфної лінії «Відень — Брюн — Прага»; створення судноплавної компанії «Австрійський Ллойд», що забезпечувала сполучення з країнами Середземномор’я, Далекого Сходу та Південної Америки. У 1837 р. перший пароплав «Марія Анна» здійснив рейс із Відня до Лінца. У 1839 р. за рішенням імператора створено Військово-географічний інститут, що від іграв важливу роль у розвитку австрійської картографії. У 1847 р. засновано Академію наук.

У зовнішній політиці Австрія при уряді К. Меттерніха стала одним з головних оплотів реакції в Європі. У 1821 р. збройні сили Австрії придушили революції в Неаполітанському королівстві та в П’ємонті. Австрійська абсолютистська держава прагнула втримати від розпаду свою «клаптикову імперію», що складалася із земель, населених ненімецькими народами — угорцями, словаками, чехами, румунами, а також українцями. Серед них пробуджувалась національна самосвідомість, посилювався національно-визвольний рух.

ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

І. Знаю й систематизую нову інформацію

1. У чому полягали особливості індустріальної революції у Франції?

2. Які події відбулися у Франції в 1830 р.?

3. Схарактеризуйте зміни, що внесла Липнева монархія в політичне й економічне життя країни.

4. Чим була викликана поява опозиції до Липневої монархії?

5. Чим Липнева революція 1830 р. відрізнялася від Французької революції кінця XVIII ст.?

6. Визначте особливості економічного та політичного розвитку Австрії в першій половині XIX ст.

7. Покажіть на карті (с. 199) Францію, Австрію, Пруссію, Баварію.

8. Поясніть значення термінів і понять: ордонанси, орлеаністи, легітимісти, бонапартисти, республіканці.

II. Обговоріть у групі

1. Чому Липнева монархія виявилася нежиттєздатною й була повалена в ході революції 1848 р.?

2. Як Ви вважаєте, який із двох шляхів об’єднання німецьких земель міг бути більш прогресивним для їхнього соціально-економічного розвитку?

3. Чому Австрію називали «клаптиковою імперією»?

4. К. Меттерніх писав: «Представницьке правління — це інструмент, на кому можуть грати лише чудові музиканти, настільки він є важким і капризним».

Чи погоджуєтесь Ви із цією думкою? Чи вважаєте Ви, що сам К. Меттерніх був «чудовим музикантом», який використовував «інструмент» представницького правління?

III. Мислю творчо й самостійно

1. Коли в липні 1830 р. була здобута перемога над Карлом X, на стінах будинків Парижа розклеїли текст маніфесту: «Карл X не зможе повернутися до Парижа: він пролив народну кров. Встановлення республіки збудило б серед нас згубні розбрати й посварило б нас із Європою. Герцог Орлеанський — король-громадянин... Він чекає виявлення нашої волі. Оголосимо ж її... Йому вручить корону французький народ». Хто міг бути автором цього маніфесту? Кому вдалося здобути перемогу в липні 1830 р., а кому — скористатися цією перемогою?

2. Багато істориків вважають, що без допомоги К. Меттерніха Австрія не змогла би проіснувати до 1918 р. Чи погоджуютесь Ви із цією думкою?

3. Політично активні поляки в Австрії мали значно ширші права, ніж українці. Чому такий хід подій був на руку Австрійській державі, яка всіляко експериментувала такою політикою й з іншими народами?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ IX:

скачать dle 11.0фильмы бесплатно