§6 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. СУСПІЛЬНІ НАСЛІДКИ ПРОМИСЛОВОГО ПЕРЕВОРОТУ І ЗМІНИ У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ

Опрацюйте самостійно матеріал параграфа та підготуйте відповіді на пропоновані завдання та запитання.

1. Яким було повсякденне життя населення Європи в XV-XVIII ст.?

2. Як змінилися засоби транспорту в ранній Новий час?

3. Яким було дозвілля дворян у XV-XVIII ст.?

1. Житло та харчування

XIX ст. стало часом зміни умов життя людей. Житло залежало від сфери діяльності, соціального становища, прибутків людини.

Отже, у ХІХ ст. умови життя буржуазії, робітників і селян суттєво відрізнялися.

1. Занотуйте таблицю до конспекту.

2. Які чинники визначали відмінності у житті буржуазії, пролетаріату, селянства?

3. Проаналізуйте джерела:

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

Кінець XVIII ст. Із лікарського звіту про житлові умови робітників

Не одну сім’ю трудівників забрала смерть через те, що впродовж деякого часу ця сім’я залишалась у цих підвалах, де вода капає зі стін... Особливо страждають бідняки від недостатньої вентиляції. Звичайним наслідком цього є гарячка, випадки сухот, що не мали іншої причини... Жахливе видовище, яке являють собою ці будинки, не піддається опису: пожилець часто спить у ліжку, зараженому паразитами, які залишив його попередник, або на якому декілька годин тому лежало тіло людини, що вмерла від тифу.

1. Які хвороби були поширені серед робітників? Чому?

2. Як такі побутові умови впливали на погляди робітника?

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Ну хто зараз знає про верхньосілезькі селянські будинки, які були без підвалів, накриті солом’яною стріхою, з однієї кімнати, темної комори, місця для худоби, яке перебувало в одному приміщені з людьми; бруд у будинку, встелена дошками глиняна долівка; кімнати, натоплені залізними плитами, розжареними влітку й взимку, бо кухні не було, наповнені запахом кислої капусти, несвіжого м’яса, із закопченими лампами», — згадував у 1876 р. шахтар із Верхньої Сілезії.

Які риси житла вказують на традиційність селянської оселі?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Центром світу буржуа був його будинок, тому що саме тут забувались або штучно витіснялися проблеми. Тут буржуазні родини могли реалізовувати мрію про щастя в оточенні матеріальних символів» (Р. Зідер. «Соціальна історія сім’ї в Західній і Центральній Європі (кінець XVIII - ХХ ст.)»).

1. Що, на думку вченого, є сенсом життя буржуа?

2. Про які проблеми і протиріччя говорить автор?

2. Шлюб. Сім’я. Жінка

У ХVІІІ ст. сім’я — це вже не лише господар (від якого залежали домочадці: дружина, діти, наймити, слуги, гості), але батьки й діти. На життя людини й родини впливали матеріальне забезпечення, станова й статева приналежність, а також суспільно-політичні умови. У ХІХ ст. сім’я звільняється від впливу церкви. Нині держава оформлює це як цивільний шлюб. Усе менше значення має батьківська згода на одруження синів і доньок. Але зростає вплив роботодавця на шлюб, який був зацікавлений у тому, аби робітник не був одружений, адже шлюб спонукав вимагати збільшення платні. У ХІХ ст. чесноти, як і раніше, передбачали нерозривний зв’язок між шлюбом і сімейними цінностями. Проте і в цей період одруження надалі означало статус дорослого.

У сільській місцевості, не зважаючи на проблеми у стосунках між чоловіком і жінкою, усі члени сім’ї продовжували працювати разом, тоді як у місті роботу знаходили переважно чоловіки. До середини ХІХ ст. статус чоловіка в сім’ї визначався «природною зумовленістю», з другої половини ХІХ ст. — почав залежати від професії, матеріального благополуччя. У ХІХ ст. значно менше можливостей для свого матеріального й фінансового забезпечення було у жінок, особливо у заміжніх. Адже існувало переконання: заміжня жінка не повинна працювати поза сім’єю, її забезпечує чоловік. У буржуазних сім’ях, де прибутки чоловіка дозволяли йому утримувати жінку та дітей, цей стереотип був сильнішим, ніж у робітничих родинах. В останніх чоловіки не завжди заробляли стільки, щоб забезпечити сім’ю. Тоді праця жінок і дітей була суттєвим джерелом поповнення сімейного бюджету. При цьому праця жінки оплачувалася менше, ніж праця чоловіка, тому її частка в сімейному бюджеті залишалася невеликою.

У ХІХ ст. відбувається зміна чисельності сім’ї, кількість дітей у родині починає зменшуватися. Частково це пояснюється пізнішим одруженням. Попри це, наприкінці ХІХ ст. відбувається демографічний вибух. Його причина полягала у зменшенні дитячої смертності.

Чоловіки домінували не тільки в економіці, а й у політиці. Саме чоловіки в середині ХІХ ст. мали виборче право. Другорядне становище жінки в суспільстві викликало їхнє незадоволення і породило рух боротьби за права жінок, або феміністичний рух, соціальною основою якого стали освічені представниці буржуазії. Представниці нижчих суспільних верств не виявляли великої зацікавленості щодо вимог феміністок: права голосу для жінок, доступу до вищої освіти, права на роботу та юридичного рівноправ’я з чоловіками (особливо в сфері права на власність). Вимоги феміністок щодо рівності політичних прав оформилися в суфражистському русі, який набув особливого поширення у США та Великій Британії. Проте до початку ХХ ст. цю проблему в загальнодержавному масштабі не вирішено в жодній країні (за винятком Нової Зеландії).

Завдання та запитання:

1. У чому відмінність сімейних цінностей буржуазного суспільства від феодального?

2. Проаналізуйте джерела:

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

1895 р. Із циркуляру службовцям франкфуртського страхового товариства. Останнім часом молоді службовці, які отримують невелику платню, якої вистачає лише на особисті потреби, беруть шлюб. Бажання створити сім’ю, маючи невеликі статки, дуже швидко призводить до сумних наслідків. У родині з’являється матеріальна скрута, а домашні проблеми заважають службовцям належно виконувати свою роботу, як того вимагають наші інтереси, не кажучи вже про те, що в нас постійно вимагають підвищення платні... Тому кожен молодий робітник, який має намір одружитися, повинен завчасно повідомити нас про свій вчинок, щоб ми мали можливість подумати, чи матимемо потребу в його послугах.

У який спосіб відбувався контроль за сімейним станом молодих працівників?

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Буржуазне патякання про сім’ю та виховання, про стосунки між батьками і дітьми вселяє тим більшу відразу, чим більше руйнуються всі сімейні зв’язки пролетаріату завдяки розвитку промисловості, чим більше діти перетворюються на предмет торгівлі ... Буржуазія дивиться на свою дружину як на звичайний засіб виробництва...» (К. Маркс, Ф. Енгельс. «Маніфест Комуністичної партії»).

Про які зміни у ціннісних орієнтирах говорить сучасник?

3. Заповніть таблицю «Сім’я у буржуазному суспільстві».

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Індустріалізація зумовила збільшення суспільного значення чоловіків у роботі та в бізнесі, позаяк серед буржуазії існували забобони щодо жіночої праці, тоді як у доіндустріальні часи жінки, які керували маєтками або підприємствами, були звичайним, хоч і не дуже поширеним прикладом» (Е. Хобсбаум. «Століття імперії. 1875—1914»).

Які соціальні наслідки індустріалізації виділяє вчений?

Отже, в ХІХ ст. відбулися зміни в сімейних відносинах: поява цивільного шлюбу, зменшення чисельності сім’ї, формування нового статусу жінки в родині. Наприкінці ХІХ ст. набуває поширення суспільний рух за права жінок.

3. Транспорт. Місто. Сприйняття часу і простору

У ХІХ ст. відбувається активний розвиток транспорту, особливо залізничного, тісно пов’язаного з військовою, металургійною, машинобудівною та іншими галузями промисловості. Залізниця, крім вагомого економічного значення, мала й військово-політичну цінність. Вона підвищувала мобільність військ, що допомагало ефективно вести війни, утримувати в покорі колоніальні народи. Саме у залізничний транспорт охоче вкладалися інвестиції, запроваджувалися технічні новинки. У 1825 р. було відкрито Стоктон-Дарлінгтонську рейкову лінію завдовжки 56 км — першу залізницю громадського користування. Перша в світі підземна залізниця з’явилася в Лондоні у 1863 р. Підземні дороги будувалися в Нью-Йорку (1862), Чикаго (1892), Будапешті (1896), Відні (1898), Парижі (1900).

У 80-х рр. ХІХ ст. електричні трамваї замінили конки (трамваї, які рухалися за допомогою коней). З’явилися мотоцикл та автомобіль із двигуном внутрішнього згоряння.

Упродовж ХІХ ст. точилася конкуренція щодо тоннажності між паровим і вітрильним флотом, і вже на межі століть паровий флот перебільшив вітрильний.

Повітряний транспорт наприкінці ХІХ ст. був представлений дирижаблями, планерами (безмоторними літальними апаратами), аеропланами з паровими двигунами.

У ХІХ ст. місто разом із залізницею стало символом індустріального суспільства. У містах концентрується нова індустріальна промисловість. Значна кількість селян у пошуках роботи переселяється до міста. Внаслідок урбанізації в ХІХ ст. міста Європи стали перенаселеними.

Розвиток індустріальної промисловості руйнував і цехи.

Індустріальна промисловість змінює сприйняття часу. Якщо у середньовіччі мешканці міст обробляли поля та доглядали худобу, орієнтуючись на пори року, то з ХІХ ст. у великих містах ця орієнтація зникає. Із запровадженням газового й електричного освітлення будь-який час доби ставав рівноцінним; ніч було «освоєно». Індустріальне виробництво не залежало від пори року, тому літо та зима стали рівноправними. Саме розвиток залізниць, який вимагав узгодженості в обчисленні часу в тому чи іншому місті, обумовив у кінці століття прийняття конвенції єдиного часу. У ХІХ ст. відбулася комерціалізація часу: з’являється погодинна оплата праці робітників.

Прискорений розвиток транспорту змінює сприйняття людиною простору. На просторі домінує пряма (лінійність). Залізничні колії прокладалися рівно. Переважання прямих шляхів сполучення усунуло перешкоди швидкого подолання простору. Збільшення швидкості зменшувало час на долання відстаней. Простір уявлявся як проміжок, який варто швидко долати.

Отже, наприкінці XVIII — у ХІХ ст. значне зростання міст, розвиток транспорту формують нове світосприйняття.

Завдання та запитання:

1. Складіть тезовий конспект.

2. На контурних картах покажіть країни, де було збудовано перші залізниці. Про що свідчить поява залізниць у країні?

3. Розкрийте зміст поняття «урбанізація».

4. Проаналізуйте джерела:

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

1857 р. Із указу Олександра ІІ сенату «Про спорудження першої мережі залізниць» ...Спорудження залізниці показало всю користь цього нового способу сполучення, як для мирного, так і для воєнного часу; залізниці визнані тепер усіма станами необхідністю для імперії і стали потребою народною, бажанням загальним, настійним.

У чому суспільне значення залізниці?

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«...Навіть, кажуть, прислуги на деяких залізничних станціях нормальної нема;адміністрацію більш-менш нормальну влаштувати в якійсь пароплавній компанії неможливо. Там, чуєш, на нововідкритій залізниці зіштовхнулися або провалилися на мосту вагони, ледве не зимував поїзд на засніжених полях: поїхали на декілька годин, а п’ять днів простояли в снігу...» (Ф. Достоєвський. «Ідіот»).

Чому була такою реакція сучасника на нововведення у транспорті?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Прискорений розвиток транспорту був водночас передумовою і результатом індустріалізації. Капітал перетворив час (також час на транспортування праці й товарів) на основну категорію економіки» (Г. Штромаєр. «Простір. Територія. Новий час»).

Про яку роль транспорту при капіталістичному виробництві говорить дослідник?

4. Освіта і дозвілля

Упродовж ХІХ ст. відбувалася боротьба між церквою та державою за контроль над початковою школою. Лише наприкінці ХІХ ст. держава змогла взяти школу під свій контроль. Економічні інтереси, потреба в кваліфікованих робітниках, а також зростання ліберально-демократичних настроїв змусили усі економічно розвинуті країни прийняти закони про обов’язкову початкову освіту. У Великій Британії початкова освіта стала обов’язковою з 1870 р., у Франції — з 1882 р.

У ХІХ ст. зростає кількість середніх навчальних закладів. Разом із класичними (латина, релігійне виховання, арифметика, письмо) відкриваються реальні середні школи, орієнтовані на вивчення мов, природничих наук, математики, фізики, географії та історії. На зміну латині приходять національні мови.

У цей період особливу увагу починають приділяти освіті дівчат.

Вищі навчальні заклади у ХІХ ст. переважно платні, тому доступ до них обмежений.

Дозвілля міста і села також відрізнялося: в селі не було театрів, ресторанів, спортивних майданчиків тощо. Тому дозвілля городян було більш різноманітним. Воно залежало не стільки від особистих уподобань, як від соціального статусу та прибутків.

Так, наймані робітники вільний час проводять у трактирах, харчевнях, публічних, танцювальних закладах.

У середині ХІХ ст. у містах Європи великої популярності набув танок канкан, стають традиційними вуличні карнавали. Формою дозвілля європейських буржуа стають бали-маскаради.

Які риси характеру та чинники життя П. де Кубертена визначили його роль у відродженні олімпійського руху?

Із другої половини ХІХ ст. стає популярним заняття спортом: легкою атлетикою, велоспортом, боксом, швидкісним бігом на ковзанах, лижах. Утворюються міжнародні спортивні федерації (гімнастики (1881), греблі, ковзанярського спорту (1882), боулінгу (1895) і велоспорту (1900)). Виробляються єдині правила змагань.

Наприкінці ХІХ ст. виникає ідея відновлення Олімпійських ігор. У 1894 р. було створено Міжнародний олімпійський комітет (МОК) та вирішено один раз на чотири роки проводити Олімпійські ігри. Першим головою МОК став П’єр де Кубертен. Перші Олімпійські ігри пройшли в Афінах у 1896 р., другі — у Парижі (1900).

ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ

Барон, французький громадський діяч, педагог, історик, літератор, ініціатор відновлення античних Олімпійських ігор як всесвітніх спортивних змагань. Усупереч родинній традиції військової чи дипломатичної служби він присвятив своє життя реформі системи освіти, вирішенню проблем фізичного виховання, розвитку міжнародного спортивного руху. Автор «Оди спорту».

П’єр де КУБЕРТЕН (1863—1937)

Завдання та запитання:

1. Чому таким важливим є забезпечення контролю з боку держави та громадянського суспільства за початковою освітою?

2. У чому небезпека для буржуа в освіченості пролетарія?

3. Чому саме в індустріальну добу відбулося відродження Олімпійських ігор?

4. Проаналізуйте джерела:

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Узимку до нас приходили подружки моєї сестри, вісім сусідських дівчат, щоб виплітати з соломи мотузки. Завжди було дуже весело, співали пісні, щось розповідали. Звісно, приходили й хлопці, які потім проводжали дівчат по домівках» (Зі свідчень моравської селянки).

1. Про які риси життя сільської молоді говорить сучасниця?

2. Які, на Ваш погляд, теми могли стати сюжетами розповідей у хлопців та дівчат?

МОВОЮ ДЖЕРЕЛА

1896 р. Уривок із «Оди спорту»

Ти встановлюєш хороші, добрі, дружні відносини між народами.

Ти — згода.

Ти зближуєш людей...

Ти — джерело шляхетного, мирного, дружнього суперництва.

Ти збираєш молодь — наше майбутнє, нашу надію — під свої мирні стяги.

Спорт! Ти — мир!

У чому, згідно з документом, заслуга спорту?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Урядові ініціативи про загальнообов’язкову освіту мали здаватися робітникам, які потребували допомоги дітей у роботі, непосильною вимогою та злісною примхою влади» (Р. Зідер. «Соціальна історія сім’ї в Західній і Центральній Європі»).

Чому в пролетарській родині освіта дитини не завжди була пріоритетом?

5. Одяг і мода

Після Великої французької революції відбулися зміни в одязі та моді. Суттєво змінюється чоловічий і жіночий костюми. Були ліквідовані станові обмеження в одязі, коли кожному стану відповідав певний костюм. Революція утвердила юридичну рівність громадян, що відбилося й на одязі: тепер кожен міг носити все, на що не бракувало коштів.

Наприкінці XVIII — у ХІХ ст. важливою ознакою одягу стала його інтернаціоналізація. Якщо раніше європейські народи мали свої специфічні національні костюми, то у зазначений період люди у Великій Британії, Франції, Німеччині, США одягаються приблизно однаково. Одяг ХІХ ст. стає зручним. Він позбувся декоративності та аристократичної величності й відповідав діяльному способу життя.

Ще однією рисою у розвитку моди є її часта зміна. Найзаможніші демонстрували своє високе суспільне становище. Люди з меншими статками намагалися в усьому не відставати від багатіїв і, зазвичай, копіювали їхні смаки. Це змушувало еліту до нововведень у моді.

Завдання та запитання:

1. Як мода відображає риси та тенденції розвитку суспільства?

2. Які верстви суспільства є законодавцями моди, а які залишаються консерваторами? Чому?

3. Проаналізуйте джерела:

ОЧИМА СУЧАСНИКА

«Сучасна мода продиктована не індивідуальними, а соціальними мотивами: намаганням вищих класів відокремитися від нижчих... Мода є ніщо інше, як постійне знищення меж. Вона — перегони станової пихи, під час яких повторюється одне й те саме: одні намагаються перегнати своїх переслідувачів, а ті намагаються їх наздогнати» (Юрист Ієрінг).

Про яку рису буржуазного суспільства пише сучасник?

ПОГЛЯД УЧЕНОГО

«Часта зміна костюму в буржуазному столітті — одна з найбільших особливостей. Ніколи раніше мода не змінювалася так часто. Винахідник у цьому напрямі приголомшує завжди небаченим багатством нових комбінацій. Ця часта зміна моди зачепила жіночий костюм, але й чоловіча мода змінюється частіше, ніж раніше» (Е. Фукс. «Історія звичаїв. Буржуазне століття»).

Про які тенденції у моді говорить учений?

Отже, наприкінці XVІІІ — у ХІХ ст. відбулися значні зміни в одязі, а саме інтернаціоналізація, спрощення, формальна доступність. Особливістю моди стала її постійна зміна.

Домашнє завдання:

Висловіть судження

1. «Пам’ятай, що час — це гроші», — писав Бенджамін Франклін. Доведіть, що таке судження можна вважати основним принципом існування буржуазного суспільства.

2. «Одягатися, їсти, призначати зустрічі, спати, прокидатися — усе за годинником», — писав правитель Непалу, відвідавши Велику Британію в 1850 р. Як, на Ваш погляд, вплинули процеси індустріалізації на психологію та світосприйняття людини ХІХ ст.?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно